Під Тернополем від ускладнень коронавірусу помер відомий український волонтер Ігор Цепенюк. Лікарі не змогли його реанімувати і він помер під дверима інфекційного відділення лікарні. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила 6-я сотня ДУК “Правий сектор”

Відомо, що 57-річний Цепенюк всі роки війни на Донбасі допомагав українським військовим.

“Відійшов у вічність побратим, підприємець, волонтер, добрий і світлий чоловік Ігор Цепенюк. Його жага до перемоги та бажання допомагати тим, хто цього потребує, була дуже сильною. Все, що задумав, все реалізовував. Один з небагатьох, хто за 7 років війни не втомився допомагати волонтерам, один з небагатьох, хто виступав меценатом у вихованні майбутнього молодого покоління. Молимося за її душу, приносимо співчуття рідним”, – сказано в повідомленні.

Вдова Ігоря Цепенюка Валентина повідомила, що він помер під дверима Бучацького інфекційного відділення після важкої виснажливої дороги в кисневій масці. В Тернополі не було відділення гемодіалізу для коронавірусних хворих і сім’я мусила везти його в Бучач.

“Реанімувати не змогли… Бо великий Тернопіль не здатний мати у себе відділ гемодіалізу для ковідних хворих. Та ще й залежних від кисню. Для Тернополя ця втрата пройде непомітно. Але вона покалічила нашу родину і всіх, хто знав мого чоловіка! Він був дуже світлою і мудрою людиною! Я мала чоловіка, за якого дякувала Богу! Він був чудовим батьком, дідусем, сватом, другом, розумним порадником, надійним плечем! Йому було всього 57 років!” – написала дружина Ігоря.

На Херсонщині невідомі зловмисники напали на волонтера Руслана Кошовенка і побили його.

Про це повідомив сам потерпілий у Фейсбук.

Інцидент стався у Генічеську Херсонської області.
За словами Руслана, він разом з братом гуляли по набережній. Раптом на нього напала група молодиків. Зловмисники вибили його телефон з рук, повалили на землю і почали бити по голові і всьому тілу. Брат волонтера почав захищати Руслана, через що також отримав тілесні ушкодження.

Кошовенко одразу звернувся в поліцію, написав заяву та зняв побої.

Для артилерійської бригади у Тернополі – це був особливий день. Біля штабу частини в бригадній каплиці було вінчання. Обітниці вічного кохання дали капітан Сергій та волонтерка Тетяна.

Першим молодят привітав командир.

Пару поєднала війна

Познайомились наречені три роки тому. Сергій шукав людей, які плетуть маскувальні сітки, а Тетяна у Львові саме займалася волонтерством.

Побратись вони вирішили давно та війна повсякчас вносила свої корективи. І ось довгоочікуваний день нарешті настав.

Тож для того, щоб церемонія вийшла, як задумали, пара чекала, поки їх побратим та військовий капелан повернуться з війни, аби їх повінчати.

Весілля у військовій частині

Артилерійська бригада, в якій служить Сергій, кілька днів тому у повному складі без втрат повернулася з Донбасу. То ж в найближчий час подружжя Новікових планує обживатися у Тернополі. Попереду у Сергія ще служба, але чоловік знає — вдома тепер на нього чекає кохана дружина.