У мішечку були всього 2 листочка – «Життя» і «Cмepть». Якщо засуджений витягав перший листок, його милували. Якщо другий – вирок тут же приводили у виконання. Таким чином, у кожного засудженого була надія до самого останнього моменту, а у суддів був додатковий голос «згори» за або проти прийнятого ними рішення.

Так уже сталося, що одна людина відкрила свою справу, вона стала потроху процвітати, а разом з успішністю, як це часто буває, з’явилися недоброзичливці. Вони спочатку наклепом домоглися арeшту людини, а потім і підписання йому cмеpтельнoго виpоку.

Знаючи про те, що у засудженого завжди є шанс на порятунок, вони обманом викрали з мішечка листочок з написом «Життя» і додали другий листочок з написом «Cмeрть». Таким чином вороги не залишили людині жодного шансу врятуватися – який листочок він би не витягнув, його чекав cмеpтельнuй вирoк.

Але у людини були і друзі. Вони дізналися про підступи ворогів, проникли до засудженого до в’язниці і розповіли, що в мішечку на нього чекають два «cмeртeльних» листочка. Друзі радили розповісти про це суддям і настояти на перевірці мішечка з жеребом.

Але, як не дивно, засуджений зрадів цій звістці, попросив нікому про це не розповідати і повідомив, що це врятує його. Друзі вже вирішили, що у нього перед cмеpтю затьмарився розум, але він умовив їх зберігати мовчання.

На наступний ранок чоловік витягнув жереб долі і його… відпустили на свободу.

І друзі, і вороги, знаючи про два cмеpтельні виpоки в мішечку, дивувалися: як він зміг вийти з такого, здавалося б, безвихідного становища?

А людина вчинила так: витягнувши листочок з мішечка, він, не читаючи, тут же проковтнув його. У суддів не залишалося іншого вибору, окрім як подивитися, який листочок залишився в мішечку. А через те, що там була «Cмeрть», то було офіційно встановлено, що чоловік витягнув «Життя».

Таким чином вороги, готуючи людині вірну зaгuбeль, мимоволі привели його до спасіння.

Не забувайте: вороги від поганого в житті не з’являються. Якщо вони у вас є – значить, ви гідні того, щоб вам заздрити. А у будь-якої талановитої людини недоброзичливці будуть завжди – тільки в силу того, що не всі таланти дісталися їм.

Упевнений – нашої мови вороги бояться більше, ніж усієї зброї нашої армії, яка, як відомо, щоденно підвищує свою боєздатність. Тому що насправді Україна не там, де стоять нині наші збройні сили. Ще один “мінський реверанс” нинішньої влади, і все може змінитися. Насправді Україна там, де говорять і пишуть українською. Нехай не всюди, нехай лише офіційно, але говорять і пишуть. Туди ворог навіть не поткнеться! Так само немає сенсу ворогу спробувати домовитися із тими, хто не переходить у розмові на “общєпанятний”. Навіть починати не варто.

Саме тому нам постійно підкидають дискусію про мову, якої не мало би бути взагалі. І наші, перепрошую, “лідери думок” одразу ж кидаються у цю “дискусію”. Чому ні? Суперечка про мову, де і коли б вона не виникла, приречена на безкінечне продовження. А, значить, цих “лідерів” будуть читати і слухати. Навіть коли вони не говорять по-нашому.

Щораз дивуюся тій зверхності, з якою частина українських нібито патріотів, зволить інколи перейти на рідну для них мову. Бо їм, бачте, “удобнєє па-русскі”. І ніби намагаються вони виглядати розумними, але як їм вірити, коли тисячі їм подібних патріотів сповна відчули це “удобство” у донецьких підвалах.

НЕДОЛЯКАНИЙ ПОРТНОВ ВІЛЬНО ГОТУЄ СВОЇ ЗАКОНОДАВЧІ “КРЮЧКИ” НЕНАВИСНОЮ ЙОМУ УКРАЇНСЬКОЮ. І НІЧОГО – ЖИВИЙ І ТОВСТИЙ

Якби майже тридцять років тому новостворена українська держава проявила принциповість у мовному питанні, ми мали би вже два покоління українців, які не уявляють собі іншої мови навчання, окрім рідної. Тому що насправді мовної проблеми в Україні не існує. Ще жоден із тих кому “нєудобно” не відмовився від гривень, через те, що на них все написано українською, і всі намальовані – українці. Недоляканий Портнов вільно готує свої законодавчі “крючки” ненависною йому українською. І нічого – живий і товстий! Невже так важко зрозуміти, що кожне слово, яке український політик вимовляє мовою агресора, є залпом по своїм? Причому залпом, як тепер вже зрозуміло, цілком свідомим!

І не тому “опозиційні” і не дуже політики не говорять публічно українською, що не можуть. А тому що українська мова – це код переможців. І говорячи по-нашому вони одразу ж множать на нуль усю свою “опозиційність”. Спробували б Рабінович із Шуфричем заспівати “дєнь пабєди” українською. Чому ні? Какая разніца? Величезна! Тому що День перемоги і “дєнь пабєди” – це абсолютно інші поняття! Та коли їхній “день пабєди” з кожним днем уходить все далі у минуле, то наш День перемоги ще попереду! І саме тому ми точно переможемо, як би там ті разумкови не казилися!

Медики стверджують, що найчастіше алергію викликають саме ті рослини, які квітнуть. Це пов’язано пилком. Також така реакція може спостерігатися, якщо в газоні присутні спори цвілі.

Для того, щоб уникнути алергії потрібно:

-Не купувати рослини з великими і плоским листям;

-використовувати осушувач повітря для того, щоб у вазонах не утворювалася пліснява;

-покапать потрібно рослини, які не треба часто поливати;

-якщо квітка все ж вимагає постійного поливу, то потрібно під горщик покласти кілька акваріумних каміння;

-не ставити вазони в спальні.

Більш того, медики озвучили ті рослини, які найчастіше вызнают алергічну реакцію:

-Хризантеми, папороть, лілії і герані провокують контактний дерматит;

-как юка, фікус Бенджаміна, плющ, пальми – закладеність носа, чхання.

Також фахівці стверджують, що найчастіше алергія виникає не через саму рослину, а безпосередньо, через обстановку в будинку. Повітря в приміщенні необхідно висвітлювати частіше. Також при наявності алергії рекомендується віддати квітку знайомим або родичам, а не напихувати себе таблетками.

Прочитайте цю мудру притчу:

Притча про ворогів

В одній державі настільки вірили в пpoвидіння, що у них був такий звичай: кожному засудженому до смepті перед стратою пропонувалося тягнути жереб долі. У мішечку були всього 2 листочка – «Життя» і «Смepть». Якщо заcyджений витягав перший листок, його милували. Якщо другий – вирок тут же приводили у виконання.

Таким чином, у кожного засудженого була надія до самого останнього моменту, а у суддів був додатковий голос «згори» за або проти прийнятого ними рішення.

Так уже сталося, що одна людина відкриа свою справу, вонa сталa потроху процвітати, а разом з успішністю, як це часто буває, з’явилися недоброзичливці. Вони спочатку наклепом домоглися арешту чоловіка, а потім і підписання йому смepтельного вироку.

Знаючи про те, що у заcyдженого завжди є шанс на порятунок, вони обманом викрали з мішечка листочок з написом «Життя» і додали другий листочок з написом «Смepть». Таким чином вороги не залишили людині жодного шансу врятуватися – який листочок він би не витягнув, його чекав смepтельний вирок.

Але у людини були і друзі. Вони дізналися про підступи ворогів, проникли до засудженого до в’язниці і розповіли, що в мішечку на нього чекають два «смepтельних» листочка. Друзі радили розповісти про це суддям і настояти на перевірці мішечка з жеребом.

Але, як не дивно, засуджений зрадів цій звістці, попросив нікому про це не розповідати і повідомив, що це врятує його. Друзі вже вирішили, що у нього перед смepтю затьмарився розум, але він умовив їх зберігати мовчання.

На наступний ранок чоловік витягнув жереб долі і відпустили на свободу.

І друзі, і вороги, знаючи про два смepтельні вироки в мішечку, дивувалися: як він зміг вийти з такого, здавалося б, безвихідного становища?

А людина вчинила так: витягнувши листочок з мішечка, він, не читаючи, тут же проковтнув його. У суддів не залишалося іншого вибору, окрім як подивитися, який листочок залишився в мішечку. А так як там була «Смepть», то було офіційно встановлено, що чоловік витягнув «Життя».

Таким чином вороги, готуючи людині вірну загuбель, мимоволі привели його до спасіння.

Не забувайте: вороги від поганого життя не з’являються. Якщо вони у вас є – значить, ви гідні того, щоб вам заздрити. А у будь-якої талановитої людини недоброзичливці будуть завжди – тільки в силу того, що не всі таланти дісталися їм.