Два місяці хлопчик разом з далекими родичами ховався від обстрілів у підвалі у рідному селі на Запоріжжі і вивезти його не могли, бо малий опинився в епіцентрі бойових дій, йдеться в ТСН.

О другій ночі після тривалих поневірянь Сашко нарешті обіймає своїх батьків, він не бачив їх два місяці. «Почалися постріли, ми в погреб побігли, закінчилось там, поки ми пішли до хати, і нам тато сказав – сідайте в автобус, нас відвезли до куми, і я там два місяці був», – розповідає Сашко.

Мама хлопчика була на останньому місяці вагітності, як росіяни почали обстрілювати село Степове. Батько повіз дружину до пологового, а Сашка відправив до рідних. Коли повертався за ним, всі евакуаційні коридори вже були закриті. Батьки лишились на підконтрольній Україні території, дитина – на окупованій.

За два дні вагітну маму хлопчика з Оріхівського пологового перевезли до Запоріжжя. Як виявилось, вчасно – наступного дня її лікарню росіяни рознесли снарядами. Одночасно почали гатити й по селу, де знайшов прихисток Сашко. Малий з далекими родичами жив фактично у підвалі. «Так, звичайно, щодня зідзвонювалися, були і сльози, і плач, і кричав: «Я і пішки піду», і істерики були. Забрати його було неможливо, і сестра не відпускала, боялася, і ми боялися», – розповідає мама хлопчика.

Зелених коридорів не було, але батьки не полишали спроб вивезти дитину. Допомогти зголосилася лише одна команда відчайдушних волонтерів. Протягом усього шляху з окупованої території, хлопчика передавали, чи не з рук у руки. «Я бачив заграву біля кабіни, там стріляли і біле все було. Казали швидко їдьте, бо це були вильоти, а зараз будуть прильоти», – ділиться спогадами Саша.

У волонтерській команді, що займалася евакуацією, згадують: 30-х людей, серед них і Сашка, у “Газелі” вивозили під обстрілами. І малий поводився настільки мужньо, що міг дати фору і дорослим. «Всю дорогу він і сльози не проронив. Але ж коли він приїхав до мами, він її побачив, він розплакався, але це було буквально 30 секунд, потім він зібрався, і каже – чекайте, я вже не плачу. Мені треба всі документи, всі речі, які передали разом зі мною, передати мамі, цитую, «по номенклатурі»», – розповідає волонтерка Інна.

Зараз малий потроху звикає до мирного життя й допомагає батькам поратися із маленькою сестричкою. Усією родиною, разом із дідусями та бабусями, вони живуть в аптеці, її віддали під тимчасове житло переселенцям. А ще освоює подарунок волонтерів- самокат. Він про нього, каже, мріяв ще до війни.

Прибувши за викликом патрульні побачили язики полум’я, які вирували з балкону квартири на 10 поверсі. Екіпаж поліції у складі Олександра Тієчка та Євгенія Сентіщева побачили у сусідньому вікні хлопчика який щосили гукав про допомогу.

Не гаячи ні хвилини правоохоронці кинулись у під’їзд будинку, де побачили жінку, яка повідомила, що це саме у її квартирі трапилась пожежа, а її 7-річний онук зачинений всередині.

Нагадуємо, патрульні врятували життя дитині, довізши його з сиренами до лікарні.

Відчинивши двері патрульні знайшли онука, вивели його у безпечне місце, а пожежники приступили до гасіння пожежі.

Про це повідомляє “Zaxid.net” з посиланням на заступника мера міста Вронки Роберта Дорна.

Героїв-рятівників звати Іван Ковальський, Іван Кузьмич та Руслан Голуб, чоловіки самі з Кременця Тернопільської області. На даний час хлопці працюють на будові в Польщі, зводять школу у с. Нова Вєсь, що за 60 км від Познані.

Працюючи 11 грудня, робітники почули крики про допомогу. Неподалік від будови з будинку вибігла жінка, тримаючи дитину на руках. Українці не роздумуючи підбігли до жінки, на той час хлопчик вже не дихав.

Однак хлопці не розгубились і прийнялись хутчіш рятувати дитину.

“Це був малий хлопчик, віком десь 5-6 років. Як ми зрозуміли, він подавився деталькою від конструктора”, – повідомив виданню ZAXID.NET Руслан Голуб.

Також Руслан розповів деталі порятунку дитини:

“Я тримав дитину на руках, інший тримав ноги, третій – голову. Ми легенько стукали малого по спині, потім поклали хлопця животом мені на коліно і так стукали по спині поки він не зригнув. В такому стані ми тримали хлопця, поки не приїхала швидка. Увесь час дитину вмивали снігом, щоб він не втратив свідомість. Добре, що ми тоді не розгубилися, але в щоці ще два дні потім були”, – доповнив Руслан Голуб.

Саме завдяки своєчасно наданій допомозі хлопчик почав дихати і не помер. У Польщі українців назвали янголами-охоронцями, їм також символічно подякували за порятунок життя дитини.

“21-річна вагітна дівчина намагалася покінчити життя самогубством. Після вмовлянь вдалося уникнути спроби суїциду. Дівчину передали лікарям психіатричної бригади для подальшої перевірки” – повідомляють поліцейські.