2021 рік має стати Міжнародним роком викорінення дитячої праці. Про це оголосила Генеральна Асамблея ООН. Головна мета проведення року – мобілізувати міжнародну громадськість з метою до 2025 року повністю ліквідувати дитячу працю. Генеральний директор МОП Гай Райдер заявив, що Міжнародний рік стане підготовкою до великої Міжнародної конференції по дитячій праці, яка відбудеться у 2022 році в Південній Африці.
Світова проблема
У сучасному світі не повинно бути місця дитячій праці. Вона забирає у дітей майбутнє і не дозволяє сім’ям вирватися з бідності,
– заявив Генеральний директор МОП Гай Райдер.
Генеральний директор МОП Гай Райдер / Фото – МОП
Не вся робота, яку виконують діти, – це дитяча праця. Дитяча праця визначається міжнародними стандартами як робота, яка є небезпечною, вимагає забагато годин або виконується занадто маленькими дітьми. Діти працюють, бо від цього залежить їхнє виживання, тому що дорослі користуються їхньою вразливістю і тому, що національні системи освіти – слабкі. Дитяча праця у деяких країнах досі залишається результатом укорінених звичаїв та традицій.
За даними International Year for the Elimination of Child Labour, у всьому світі працює 152 мільйони дітей у віці від 5 до 17 років. Серед них 88 мільйонів – хлопці та 64 мільйони – дівчата.
Дитяча праця впала на сорок відсотків між 2000 і 2016 роками / Фото – Інтернет-виданнями USCIB
Яка “ціна” дитячої праці?
Близько половини жертв дитячої праці – 72,5 мільйона виконують небезпечні роботи, що загрожують їхньому здоров’ю, безпеці чи моральному розвитку.
Кожне п’ята дитина в Африці бере участь у дитячій праці, що робить його регіоном, де ризик дитячої праці найбільший;
Половина постраждалих дітей проживає в країнах із нижчим середнього та середнім рівнем доходу;
Проблема більш поширена в країнах, де є конфлікти та катастрофи.
Деякі діти працюють 43-години на тиждень.
70% дітей у дитячій праці працюють у сільському господарстві, головним чином у натуральному та комерційному землеробстві та скотарстві;
Третина дітей, які працюють у дитячій праці, повністю перебувають поза системою освіти, а ті, хто відвідує, мають погані результати;
Дівчата присутні у недостатньо відомих формах дитячої праці, таких як побутове обслуговування в приватних домогосподарствах. А також несуть відповідальність за домашні справи;
Дівчата, які рано покидають школу, роблять це непропорційно, щоб взяти на себе відповідальність за домашні справи у власних будинках, тоді як хлопці частіше залишають школу передчасно, щоб приєднатися до робочої сили;
48 відсотків усіх жертв дитячої праці – у віці 5-11 років;
Майже половина дітей-працівників перебуває в Африці – 72,1 мільйона; 62,1 мільйона припадає на Азію та Тихий океан;
Вважається, що примусова праця приносить нелегальний прибуток близько 150 мільярдів доларів на рік;
Понад дві третини усіх дітей, які працюють у дитячій праці – 69,1 відсотка, працюють сімейними робітниками у сімейних фермах та на сімейних підприємствах, а не в трудових відносинах зі стороннім роботодавцем;
Нові виклики
Криза, зумовлена пандемією коронавірусу, може вперше після 20 років прогресу підштовхнути мільйони дітей знову зайнятися дитячою працею. І це призведе до зростання дитячої праці у світі. Про це стало відомо у новому звіті Міжнародної організації праці (МОП) та ЮНІСЕФ. За їх даними, починаючи з 2000 року, залучення неповнолітніх до праці зменшилася на 94 мільйони. Однак, через COVID-19 цей результат знову під загрозою.
Згідно зі звітом, пандемія може призвести до зростання бідності в деяких країнах, і відповідно до збільшення показників дитячої праці, оскільки домогосподарства використовують усі наявні засоби для виживання.
“У часи кризи дитяча праця стає механізмом виживання для багатьох сімей. Зі зростанням бідності, школи у багатьох країнах світу закриваються і доступність соціальних послуг зменшується, все більше дітей змушені шукати роботу. Коли ми намагаємося переосмислити світ після завершення пандемії, нам потрібно переконатися, що діти та їхні сім’ї мають необхідні інструменти для подолання подібних штормів у майбутньому”, – вважає виконавча директорка ЮНІСЕФ Генрієтта Фор.
Якісна освіта, якісні соціальні послуги та створення кращих економічних можливостей радикально мають змінити умови для таких родин,
– сказала вона.
Виконавча директорка ЮНІСЕФ Генрієтта Фор / Фото – ЮНІСЕФ
Експлуатація дитячої праці в Україні
Віцепрезидент Всеукраїнської фундації “Захист прав дітей” Олексій Лазаренко каже, що в Україні існує два типи дитячої праці: законна дитяча праця або праця неповнолітніх і експлуатація дитячої праці. Остання, своєю чергою поділяється на інші форми.
В Україні чітко регламентовано з якого віку дитина – особа до 18 років, може працювати. З 15 років, дитина за згодою батьків та укладанням певних документів, може працювати за скороченим днем. У такому випадку це має бути праця, яку дитина може виконувати. Але лише за згодою батьків. З 16 років дитина може укладати договори та бути ФОПом. Тобто, в нас за законодавством все чітко регламентовано,
– каже експерт.
“Останнім часом я не бачив статистики”
У Кримінальному кодексі України (ККУ), каже експерт, є дві статті, які передбачають кримінальну відповідальність за експлуатацію дітей, – ст. 150 ККУ і ст. 150 -1 ККУ. “Є експлуатація дитини й жебракування. А якщо це ще й батьки використовують, то додаються обтяжувальні обставини. Люди, які випрошують гроші бо “дитину немає чим годувати”, мають притягуватися до кримінальної відповідальності. Просто наша поліція нічого не робить з цього приводу і ніяк не реагує на ці випадки. Якщо чесно, то останнім часом я не бачив статистики, де поліція порушувала кримінальні справи за такими випадками. Раніше, коли прокуратура здійснювала загальний нагляд, то ходила й перевіряла, робила щось у цьому напрямку”, – пояснив експерт.
А зараз взагалі нічого не робиться. Якщо ви підете на Троєщину у Києві чи в Харкові на великі гуртові ринки, то побачите, що там є неповнолітні особи, які працюють вантажниками, розвозять каву-чай. У великих містах є певна категорія громадян, які також сидять з маленькими дітьми та просять гроші,
– розповів Лазаренко.
За словами експерта, найгіршою формою дитячої експлуатації, де Україна є одним з лідерів по контенту, – дитяча порнографія. Головною причиною такої діяльності, каже експерт, є перш за все соціально-економічна ситуація в країні.
“Не варто казати про складні життєві обставини у яких опиняються сім’ї, адже не всі батьки йдуть і використовують малолітніх дітей. Але є певна категорія людей, яка використовує безпорадний стан дитини та завдяки цьому збирають кошти”, – нагадав він.
Найгірше, що на вулицях можна зустріти й дітей з інвалідністю, які на перехрестях ходять з кульочками та просять гроші. Це найгірша ситуація. Тут навіть не батьки експлуатують, а є цілі “роботодавці”, які тримають певну кількість таких дітей та дорослих й використовують,
– каже віцепрезидент Всеукраїнської фундації “Захист прав дітей”.
За словами експерта, держава Україна на законодавчому рівні врегулювала відповідальність за експлуатацію дітей. Однак, такі випадки “не документуються та не мають логічного завершення”.
Поліція нічого не робить з цього приводу. Скільки можна бачити випадків, коли патрульна поліція проїжджає і навіть не зупиниться і не спитає “чому ти, дитино на перехресті тут робиш?”. Ці факти не документуються, офіційну статистику ніхто не веде,
– додав Лазаренко.
“Це і не так просто довести все до логічного завершення, бо має бути суб’єкт. Бо в такій ситуації дитина, яка жебракує, є об’єктом злочину. Дитину зупиняють, розпитують, але треба ж знайти цю дорослу особу, яка це робить, а вони не хочуть це робити”, – нагадав він.
]]>