А також у сфері електроніки та атомної енергетики. За кордон масово виїжджають перспективні науковці, технологи та інженери. Бракує навіть звичайних робочих рук та аграріїв. Втрати вже обчислюються мільярдами доларів.

“Ціна людського капіталу, яка по суті втрачається Україною щороку, десь на рівні 10 млд доларів”, – сказав економіст Олександр Савченко.

У пошуках кращого життя за кордон виїхало від 7 до 10 мільйонів українців. Утім, далеко не кожному там вдалося пристосуватися.

Євгеній десять років тому емігрував до Ізраїлю. Вивчив мову, відслужив в армії та встиг навіть попрацювати в різних сферах. Каже, що хоч рівень життя там і вищий, але все одно вирішив повернутися і розпочати власну справу в Україні.

“В Ізраїлі великий плюс – це соц. захист. І ще великий плюс в тому, що практично відсутня корупція. Важко прилаштуватися до самого менталітету. Це зовсім інші люди. Вони мислять зовсім по-іншому. По-друге, скільки б наш брат там не прожив, він ніколи своїм не буде. Вирішив повернутися, бо тут батьки. Це все-таки Батьківщина, сюди завжди тягне”, – поділився колишній емігрант Євгеній Крупченко.

Адаптуватися за кордоном складно багатьом емігрантам, кажуть психологи. Найважче тим, хто не має за кордоном рідних чи друзів. Окрім завищених очікувань, у наших заробітчан проблеми найчастіше виникають через мовний бар’єр, відчуття меншовартості та дискримінацію за національною ознакою. Тож, аби не розчаровуватися, рішення про виїзд до іншої країни має бути надзвичайно виваженим.

Люди абсолютно не підготовлені. Вони стикаються з дуже великими проблемами і опорами місцевого населення. Потрібно для себе покласти все на чашу ваги і зрозуміти, що вона залишає в Україні, кого залишає. Якщо вона залишає близьких, рідних людей, частину родини, дітей, то ця людина не зможе там адаптуватися, – пояснює психолог Наталія Кухтіна.

Поверненню заробітчан особливо радіють економісти та підприємці. Мовляв, українці, особливо з високою кваліфікацією та знаннями, вкрай потрібні у себе вдома. Для кращого усвідомлення порахували навіть вартість людського капіталу.

“Коли закордон на ПМЖ виїжджає звичайний українець середнього віку, то втрати для держави 80 тисяч доларів. Якщо молода людина виїжджає: студент, школяр, то множте на два. Це становить 160 тис. доларів”, – сказав економіст Олександр Савченко.

“З одному боку ці кошти, які зароблені закордоном переправляються родичам для того, щоб вони більш-менш могли фінансово вирішувати свої проблеми. Але коли стосується стратегічних питань, тобто пенсійних фондів, то дійсно виглядає так, що на перспективу пенсійного забезпечення в даному випадку ніхто не працює”, – зазначив політолог Володимир Воля.

Нам вкрай потрібні кваліфіковані фахівці, науковці, митці. Від них залежить майбутнє держави і рівень життя кожного українця, запевняють економісти.

“У нас тут благодатна ситуація. Скрізь можна робити гроші, але я повторюю: треба знати справу свою, мати досвід, любити, це вам має подобатись. І потрібні гроші на те, щоб розпочати без кредиту маленьку справу. Коли будуть успіхи – беріть кредит і розширюйтесь”, – сказав економіст Олександр Савченко.

Експерти переконані: кращою – доля може бути і в дома. Адже зробити кар’єру на чужині майже нереально. Через це тим, хто повертається в Україну зазвичай доводиться розпочинати професійне життя з початку.