Як cвíдчить вíдпօвíдь вишy “Львíвcькa пօлíтexнíкa” нa íнфօpмaцíйний зaпит пօpтaлy “Укpaїнcькí Hօвини”, в жօвтнí Ipинí Фapíօн нapaxyвaли зapплaтy в pօзмípí 17 617 гpивeнь.

A в лиcтօпaдí cyмa виплaт бyлa íншa -28638 гpивeнь. У вишí пpи цьօмy нe yтօчнили, чи вxօдять пpeмíї í нaдбaвки в цю cyмy (aбօ ж цe пpօфecօpcький օклaд Фapíօн).

Ольга Гук розробила власні електронні освітні матеріали для популяризації професій та можливістю розміщення їх на вебплатформі дистанційного навчання “Професійна освіта онлайн”.

«Ольга Гук отримала сертифікат за участь у Всеукраїнському проєкті “Створюємо навчальні електронні курси в Articulate Storyline 3”, який організований за сприяння Міністерства Освіти і Науки України в рамках програми EU4Skills, підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) і компанії Technomatix. Вітаємо з отриманням заслуженої нагороди та бажаємо підкорення нових вершин!», – зазначили у ТВПУ ресторанного сервісу і торгівлі.

Жінка боролася із тяжкою хворобою, повідомили на сторінці навчального закладу у Facebook.

В НУВГП на посадах асистента та старшого викладача кафедри економіки підприємства Оксана Левун працювала з 2002 року.

Пам’ять про Оксану Іванівну, прекрасну, добру та щиру людину, назавжди залишиться в серцях студентів, викладачів та всіх, хто її знав.

Вона була нам не просто колегою, але другом, порадником і людиною, що завжди допоможе і підставить своє плече, – йдеться у повідомленні на сторінці НУВГП.

Зараз на сайті Global Teacher Prize Ukraine триває збір історій про героїв освітнього фронту. Це історії про вчителів, котрі пішли на фронт, чинять опір на окупованих територіях, волонтерять, відновлюють освітній процес попри війну. Відправити історію про вчителя або вчительку може будь-хто. Кожна історія — це подяка всьому вчительству воєнного часу, йдеться в ТСН.

Відео з Ганною Бут стало вірусним, на ньому викладачка просить світ звернути увагу на окуповані росіянами міста, зокрема Мелітополь, з якого їй довелося виїхати. Викладачка мелітопольського аграрного ліцею 72 дні прожила в окупації, все час не припиняла боротьби за Україну.

Багато років Ганна викладала громадянську освіту – вчила юнаків та дівчат бути національно свідомими. Від першого дня окупації Мелітополя замість уроків у неї – мітинги українського опору з однодумцями. Кількагодинна хода, з дня у день.

«Приходили і падали, і оце лише в голові: «Україно, вставай! Мелітополю, вставай, окупанти додому». 18 березня нас розігнали повністю світлошумовими гранатами, закидуванням до автозаку. Виривали з колони людей і вивозили», – розповідає жінка, яка зараз мешкає у Києві.

Її донька наполягала на евакуації, коли боротьба за Україну там вже стала небезпечною для життя, тож викладачка на початку травня зголосилася виїхати. «Я, звісно, переживала про те, що її можуть схопити, а коли почали з’являтися новини про захоплення і викрадення активістів, про викрадення директорок мелітопольських шкіл, то я розуміла, що мама ще в більшій небезпеці», – розповідає донька Ганни.

Більшість учнів Ганни Бут залишилися там. Від першого дня широкомасштабного вторгнення вона зі своїми дітьми лише на онлайн зв’язку. Вперше за двадцять років роботи не набрала перший курс, але з нетерпінням чекає на завтра, коли почнеться онлайн, і всіх студентів, які зможуть до нього приєднатися.

«20 відсотків будуть навчатися там, під триколорами. Там треба зсередини вивчати кожного учня, а як це зробити, я не знаю, я говорила про повідомлення, яке мені прийшло 25 лютого від однієї з мам, яка мені два роки до цього купувала синові аркуші і відправляла малюнки на фронт, то вона мені написала, що мене не турбуйте, я за РФ, тобто скільки таких відсотків, що батьки послали туди своїх дітей, я не знаю», – каже викладачка.

На приміщенні ліцею вже давно триколор, щонайменше двоє її колег перейшли на бік колаборантів. Загалом, за даними викладачки, орієнтовно сотня мелітопольських вчителів працюватиме на окупантів. «Їздили до Криму на перекваліфікацію за російською програмою, вони вже отримали посвідки, я не знаю, як це відбувалося, тому я не можу їх звинувачувати ні в чому, можливо це було добровільно, бо деякі з них хвалилися цими посвідками», – каже Ганна.

Вона додає, що ніколи не змогла б викладати під окупацією, і таких, як вона – немало. Тому брак освітян окупаційна влада Мелітополя компенсує завезеними спеціалістами. «Привозять своїх вчителів з Пермі, з Росії, і вселяються у квартири тих людей, яких немає, тобто просто вибивають двері – це факт, це не фейки вигадані, заходять і заселяють ці родини туди»,- каже жінка.

Нині в Мелітополі не лише гуманітарна катастрофа, а й суцільна русифікація. Ганна каже, що її цьогорічного випускника побили окупанти саме за українську мову. «Сказав, що ще раз почую, що ти будеш говорити на цій мові, ми будемо з тобою говорити інакше. Все ж наступного дня у нього вискакують українські слова. Йому одягли пакунок на голову, побили конкретно», – розповідає історію жінка.

Вони не знають, коли повернуться додому, але неймовірно сумують не лише за домівкою – Ганна постійно повертається до своїх студентів. Каже, під час війни місія вчителя 0 не лише знання, а й психологічна опора. Її предмет «Громадянська освіта» цьогоріч набуває особливого значення. Головний лейтмотив уроків – стійкість українців та віра в перемогу.

Історію захисниці на своїй сторінці у фейсбуці розповів перший заступник начальника Департаменту патрульної поліції України Олексій Білошицький.

Любов Плаксюк — колишня викладачка історії. Військова пройшла шлях від радіотелефоністки до командира відділення управління. Самохідну артилерійську установку (САУ) підкорила на полігоні за чотири дні, а в 2019 зробила дебютний постріл. Жінка воювала на Сході, здобула звання молодшого лейтенанта.

“Коли я побачила “Гіацинт-С” і вперше проїхалася на машині, від гуркоту якої перехоплює дух, зрозуміла – це моє!” — наводить Білошицький слова військової.

Ранок 24 лютого захисниця зустріла на передовій, як командир батареї самохідного артдивізіону.

Зараз вона продовжує вивчати різні види арти, працює над підвищенням результативності стрільби, прокладає маршрути для маршів на десятки кілометрів, розробляє завдання для розрахунків, проводить тренування особового складу як командир батареї.

Лідія Василівна півстоліття присвятила себе вихованню студентської молоді, зробила посильний внесок в українську музикознавчу науку. Перестало битися серце, яке завжди було переповнене любов’ю до рідних, студентів, колег та до всіх, кому пощастило зустрітись на життєвому шляху з цією чудовою людиною. Вона була для усіх прикладом надійності, відповідальності, товариськості. Саме такою Лідія Василівна залишиться у серцях кожного, хто її знав, – повідомляють на сторінці університету.
Панахида відбудеться 21 лютого о 19:00 год. (Будинок смутку, м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 3)

Похорон відбудеться 22 лютого. о 12:00 год. (Будинок смутку, м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 3)

Похизувалась громадянством Росії колишня педагогиня у своєму фейсбуці. Вона написала, що готувалась дуже ретельно та довго.

Більченко: Дуже сильно готувалась
Більченко отримала сертифікат із медкомісії з усіма графами придатності. Також одіозна ексвикладачка наголосила на тому, що здобула сертифікат із російської мови, законодавства та історії Росії з “круглими п’ятірками”.

Я дуже сильно готувалась, хотіла знати російську історію назубок, краще за всіх. Право теж,
– заявила вона.

Також Більченко через отриманий паспорт знову зізналась у любові до “русского мира”. Ба більше, запевнила, що на такий самий вчинок готовий і її чоловік, з яким вона знову розписалась у Санкт-Петербургу.

“У мене є улюблений епізод. Один із наших останніх. Ми зізналися одне одному, що ми готові померти за “русский мир”. Прямо на вулиці. Ніколи про це не писала”, – пояснила вона.

Зауважте! Глава Кремля ще у грудні 2021 року вніс у Держдуму законопроєкт щодо спрощення набуття російського громадянства для мешканців колишнього СРСР та навіть їхніх дітей.
Скандал навколо Більченко: що відомо
Скандал навколо професорки університету Драгоманова почався з того, що вона публічно розкритикувала мовний закон. Вона назвала Україною “онкохворою американською колонією” та сказала, що є “представницею російської цивілізації”.
Уже в лютому 2021 році викладачку відсторонили від занять. У липні університет ліквідував кафедру, де вона працювала, тим самим звільнивши скандальну викладачку, як того і вимагала громадськість.
Після звільнення скандальна професорка переїхала у Росію, де скаржилась, що її цькують та не дають роботи.
Мовляв, у країні-агресорці її “не підібрали” ні проросійські партії, ні сама Росія. У результаті цього вона залишилася ні з чим та підсумувала, що може “дозволити собі бути ніким”.
Повний текст публікації Євгенії Більченко:

БЖ. Безглузде кохання…

Я отримала сертифікат із російської мови, законодавства та історії Росії із круглими п’ятірками, але я знаю, за що. Я готувалася дуже сильно, хотіла знати російську історію назубок, найкраще. І право – теж. У мене – 30 сторінок рукописів, хоч курс відкривай. Та нікому читати.

Я отримала сертифікат із медкомісії з усіма графами “придатний”, але я знаю, за що. Я кілька разів проходила додаткові спеціальні перевірки як людина з серйозними нездужаннями, поки мені не сказали, що для суспільства я ніяк не небезпечна, а для самої себе – дуже навіть. Мені час цікавитися моїм здоров’ям серйозно (іронічно посміхаюся, крізь біль і безгрошів’я).

Я отримала весільний сертифікат – свідоцтво. Мені ні до усмішок, ні до іронії, ні до знання, ні до болю, ні до чого. Я просто не розумію, як ця людина (чоловік) мене терпить? Роками…

Хвору, злу, вічно злу зараз, із суїцидальними думками й уже майже вчинками, що ніколи не прибирає і нічого не готує, колись відомого поета, респектабельного професора, тепер – бомжа з раною замість живота. Руїни, що по-байронівськи видихнулася в 40 років без права на майбутнє, без сил, без надій…

Він терпів скандали навколо мого імені… Навіть на допит зі мною ходив. Він зі мною, коли я в опалі та забутті. Він любить не моє ім’я, а мене.

Він терпів мене в дні поетичних хіпі-п’янки, терпів у робочі університетські будні, коли мене за кафедрою не було видно. Витерпів зі мною “революцію”, війну, Україну, те, як я перебігла на “іншу сторону”, до Росії, а жити залишилася в Києві, тому що це і є не “перевзутися”, а гнути своє. Те, як я зрозуміла, що немає жодної другої сторони, що ми всі – одне, те, як на нас на вулиці нападали, і загрожували, і навіть більше…

Коли вони нам написали: “У вас тиждень” – ми тягнули ще рік. Рік у несумісних із життям умовах, на одній вірі. Ми тоді отримували зарплату та тонули у сотнях моїх інтерв’ю. Він казав мені: “Ти боєць”.

У мене є улюблений епізод. Один з останніх наших. Ми зізналися одне одному, що ми готові померти за “русский мир”. Прямо на вулиці. Я не Сніжана Єгорова, я інший.

І не кажіть мені, що цей світ – уявне, ідеологія… Це, пипець, яке Реальне. Символічне та Реальне. Як любов, космічна та поетична. Безглузда. Будь-яка.

А тепер він терпить те, що я не можу пройти 2 квартали й стягнути з себе чоботи. Він терпить, що я цілодобово лежу, уткнувшись у стіну і жалібно підвиваючи. Терпить, коли я пхикаю і прошу принести мені таблетки, багато таблеток, багато пачок, і “наші” (яке поки що для мене заборонене, солодке, рідне слово!) пітерські пампушки…

Спасибі й вибач мені, моє (як там Лєтов співає?), безглузде кохання, голівка загублена…

Відійшла у вічність Наталія Іванівна Лукащук. Про жахливу подію повідомили на сторінці спільноти в мережі Фейсбук.

“30. 06. 1961 – 28. 09. 2021 Викладач Лісотехнічного коледжу. Чудова та любляча дружина, гарна мама та добра бабуся. Панахида о 21:00.

Прощання та похорон завтра. Вічна і добра пам’ять. Пухом земля і Царство Небесне”,- ідеться у повідомленні.

У Чернівецькій області спалахнув скандал. Батько одного із випускників медичного вишу облив фекаліями викладачку нібито через побори, пишуть очевидці.

Відео інциденту оприлюднив місцевий телеграм-канал “ХЧ”.

Як ідеться у повідомленні, інцидент трапився після святкування із нагоди вручення дипломів.

“Це тобі за сина. Вкрала чотири роки життя його. Це тобі за сина, гівно оце, за його диплом. Я тобі дам 300 євро!”, – кричить знервований чоловік.

Як повідомляє molbuk.ua, згодом викладачка, яку облив нечистотами чоловік, звернулася до поліції

“Відкрили кримінальне провадження за статтею 296, частина 2 – хуліганство”, – розповіли у пресслужбі Головного управління Національної поліції.

Жінка стверджувала, що 10-класниця підробила оцінку в журналі. Суд зобов’язав викладачку відшкодувати дівчині 3 тисячі гривень моральної шкоди.

Інформує – джерело.

Джерело: ZAXID.NET

Експертиза довела, що школярка не підробляла оцінку у класному журналі. Вона у той час була на змаганнях. Вчителька наполягала, що школярка підробила оцінку У 2018 році вчителька біології НВК “Спеціалізована школа І-ІІ ступенів колегіум №3” звинуватила школярку у виправленні оцінки в журналі.

На думку викладачки, 10-класниця виправила двійку на відмітку про відсутність на уроці 22 березня. Потім вчителька повідомила про це класну керівничку та бабусю дівчини, яка працює заступницею директора школи.

Школярка заперечувала, що виправляла оцінку і наступного дня показала викладачці довідку, у якій зазначалось, що з 19 до 23 березня вона була на тренувальних зборах у Львові. Викладачка заявила, що учениця навмисне підробила довідку, щоб приховати виправлення оцінки. Жінка наполягала на тому, що дівчина була присутня на тому уроці.

10-класниця доволі болісно сприйняла звинувачення.Вона розплакалась і пішла у медпункт за заспокійливим. Батьки підтвердили відсутність дівчини на уроці Вчителька викликала до школи батьків. Жінка стверджувала, що їхня донька виправила оцінку “2” на відмітку “н” та показала підроблену довідку за 22 березня.

Натомість батько 10-класниці підтвердив, що його донька не приходила на урок біології у той день, бо й справді була на тренувальних зборах у Львові. Чоловік подав на вчительку до суду, адже такими звинуваченнями вона завдала моральних страждань його дитині.

Суд відбувся тільки 24 лютого 2021 року. На цей час 10-класниця вже завершила своє навчання у школі та стала повнолітньою. Дівчина розповіла, що конфлікт з вчителькою біології причинив їй моральні незручності, адже уся школа знала про наклеп на неї.

Школярка перестала ходити на уроки біології. Проте викладачка так перед нею і не вибачилась. Двійки у класному журналі зовсім не було У суді вчителька заперечувала версію батька школярки. Вона наполягала, що дівчина була у школі 22 березня й отримала двійку, бо не підготувалась до уроку.

Проте директор школи Петро Шкілюк розповів, що школярки у той день на уроці й справді не було. За його словами, службова перевірка не підтвердила підробки оцінки в шкільному журналі.

У Львові в березні 2020 року провели судову експертизу класного журналу. Експерти встановили, що в клітинці навпроти прізвища дівчини спочатку написали позначку “н”, а її обвели. Двійки у цій клітинці зовсім не було.

Батько дівчини вимагав 100 тисяч гривень компенсації Суддя Червоноградського райсуду Андрій Жураковський задовольнив позов батька школярки. Школа повинна спростувати перед педагогічним колективом інформацію, яку поширила вчителька біології, про колишню 10-класницю.

Батько школярки вимагав, щоб викладачка сплатила його доньці 30 тисяч гривень моральної компенсації, а ще 70 тисяч гривень компенсації мала сплатити школа.

Проте суд задовольнив цю вимогу лише частково. Вчительку зобов’язали виплатити 3 тисячі гривень моральної компенсації. Викладачка може подати апеляцію на це рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Інформує – джерело.

Так, 46-річну викладачку визнали неосудною. Про це розповіли у поліції області. Зазначимо, жінка також після скоєного хотіла вкоротити собі віку.

Її тримали під вартою. За висновками судово-психіатричної експертизи, жінку визнали неосудною. При цьому зазначають, що вона за своїм психічним станом і характером вчиненого “становить особливу небезпеку для суспільства”.

Трагедія на Рівненщині: У ніч на 5 вересня 2020 року на Рівненщині жінка застрелила 45-річного чоловіка та поранила 13-річну доньку, після чого спробувала застрелитися. Підозрювану тоді Ірину Ігнатюк відправили під арешт без права вийти під заставу на два місяці. Жінка – викладачка Національного університету у Рівному, доволі відома в наукових колах.

39-річної жінки не стало 17 листопада. За два дні до смерті, 15 листопада, на своїй сторінці у Facebook вона залишила звернення до очільника міста Сергія Сухомлина з проханням вирішити проблему.

Напередодні Грабар потрапила до реанімації і заявила, що кисень за добу їй від’єднували вісім разів. “Для людей у реанімації вже немає кисню. Сьогодні реанімація працювала через раз! А це – єдиний наш шанс на порятунок! Я не знаю, як нам зараз пережити ніч, а на ранок кисню немає взагалі! Я зараз сама тут лежу, кисень від’єднували за сьогодні вже 8 разів. Бідні лікарі в реанімації, не знають, що робити. Найстрашніше, що в нас немає часу”, – написала вона. Заступниця міського голови Марія Місюрова у коментарях до запису Грабар повідомила, що проблема нібито вірішена, і станом на 22.00 15 листопада кисень у медзакладі є. Під постом померлої користувачі соцмережі написали, що жінка не дочекалася кисню і звинуватили чиновницю у брехні. “Олі вже нема з нами, коронавірус не дивиться на вік, а забирає молодих”, “Так і не дочекалася”, “Тобто ви зараз заявляете, що людина, якої вже нема, брехала?”, – сказано в коментарях.