Тернополянка Олена Єднак 12 років тому втратила зір, проте це не заважає їй займатись кондитерською стравою. Жінка захопилася випічкою і нині впевнено готує пироги, кекси, чізкейки, печиво і навіть торти. Мріє своє захоплення перетворити у справу життя.

Як вдалося побороти темряву та опанувати кондитерську справу, Олена Єднак розповіла виданню Терміново.

– Я б не ризикнула братися за це, якби не знала, що моя випічка смакує людям, – говорить Олена. – А моїм друзям та рідним все дуже подобається. Вони мене заохотили пекти на продаж і я вирішила спробувати.

Нещодавно Олена закликала купувати її солодощі у Фейсбуку. Зауважила, що не в змозі прикрасити свої вироби, але смак і якість гарантує.

“Друзі, вітаю! Я Лєна, і я незряча. Хочу поділитись своїм маленьким захопленням – я печу на замовлення. Моє хобі приносить більше моральне, ніж матеріальне задоволення. Через випічку я дарую людям частинку себе і своєї любові. Мрію перетворити хобі на справу життя і потребую вашої допомоги в цьому. Буду вдячна, якщо ви порекомендуєте мене і мою випічку, або самі скуштуєте мої смаколики. Випікаю кекси, пироги та різноманітне печиво. Все тільки натуральне, в разі потреби виконую вегетаріанські замовлення. Будь ласка, звертайтесь. Тел. 097-443-40-80”, – написала тернополянка.

Вчилася на юристку, та не судилося…

Жінка планувала стати нотаріускою, здобувала юридичну освіту, паралельно працювала консультанткою у нотаріальній конторі. Але не судилося… Одного дня перестала бачити світ і її життя змінилося назавжди.

Олена з дитинства хворіє цукровим діабетом, внаслідок чого втратила зір. Вже 12 років вона не бачить повністю.

– Одного дня я прокинулася і відчула, що не бачу на одне око. Стався обширний крововилив на очне дно. Увечері я засинала зрячою, а зранку – вже не бачила, – розповідає жінка.

Що вона не робила з тим оком: їздила в Одесу, робила операції. Але результату це не дало. Діабет забрав своє. Їй ставало гірше і гірше. Потім перестала бачити на друге око і втратила зір взагалі…

Після цього Олені довелося пристосовуватися до нових реалій і вчитися робити все навпомацки. Це було нелегко. Вони з чоловіком живуть окремо від батьків, допомогти нікому.

– Поки чоловік був на роботі, я бралася за хатні справи, – прибирання, прання. І так потроху вчилася робити все сама, – каже тернополянка.

Жінка хотіла знайти для себе якесь заняття, але пошуки зайняли тривалий час. Олена довго сиділа без роботи. Адже вибір видів діяльності для незрячих не такий вже великий – в основному вони роблять масажі, хтось плете прикраси з бісеру.

Одного разу Олена поїхала до Львова у реабілітаційний центр, де вивчилася на оператора комп’ютерного набору для незрячих, освоїла озвучені програми при роботі з комп’ютером. У неї з’явився мобільний телефон з озвученням та виходом в інтернет.

– У школі я любила літературу. Думала, що після того як опаную комп’ютер, зможу щось писати – оповіді, повісті, – розповідає жінка. – Почала це робити, а виявилося не так це цікаво, воно мене не притягувало. Я мала більше очікувань, ніж сам процес давав радості. Доводилося себе заставляти. А з випічкою таких відчуттів у мене немає.

На випічку надихнув чоловік

Зайнятися кондитеркою Олену надихнув чоловік, який любить щось солоденьке до кави.

– То ж я вирішила пекти, бо раніше ми все купували. Починала з простенького – медівнички, кекси. А потім для різноманіття почали шукати інші рецепти, на щастя в Ютубі цього багато, – зауважує співрозмовниця. – Знаходжу щось, що мені подобається, дивлюся по інгредієнтах, підбираю, пробую, експериментую. Якщо виходить, то беру до уваги.

Олена Єднак може спекти кекс на різний смак: шоколадно-банановий, з абрикосами, яблуками, родзинками та горішками (фото: архів Олени Єднак) Кондитерською справою Олена займається вже понад два роки. Спершу користувалася рецептами, які підказувала свекруха, а потім почала шукати сама.

– Печу усіляке печиво, кекси, мафіни, шарлотки, чізкейки з ягодами, пироги з капустою, грибами, – описує свої вироби жінка. – Останнім часом і тортами почала займатись. Кілька рецептів вже освоїла і планую це робити і надалі, бо рецептів є багато і звучать вони дуже смачно.

У своїй випічці жінка використовує тільки натуральні інгредієнти без трансжирів.

Бо насправді люди не уявляють, яку шкоду це все приносить, – зазначає кондитерка. – Якщо взяти до уваги, що температура плавлення трансжирів понад 40 градусів, а температура тіла 36,6, то це все не виводиться з організму, а залишається на стінках судин. Коли ми йдемо в гості і несемо щось смачненьке діткам, то віддаємо перевагу власним солодощам, бо знаємо що там у складі все натуральне – масло, сметана, цільнозернове борошно.

Купувати продукти для випічки Олені допомагає чоловік або брат, який живе недалеко, іноді вона просить подруг.

– Рідко хто мені відмовляє у допомозі, – зазначає жінка.

Іноді треба зробити до чотирьох спроб

Вчитися пекти солодощі непросто, зауважує Олена Єднак. Труднощі є, але з ними вдається боротися, коли є допомога та підтримка.

– Коли маленька дитина вчиться ходити, вона теж падає, але ж ходити хочеться. Вона встає, робить наступний крок і йде далі, – говорить з оптимізмом кондитерка. – А якщо є поруч підтримка та допомога, то все повинно вдатися. Мене чоловік в цьому плані дуже підтримує, підбадьорює, якщо щось не вийшло, каже, спробувати ще раз. І я сама стараюсь проаналізувати, подумати, що зробила не так, спробувати зробити по-іншому. Іноді півдня може збігти в таких міркуваннях, але це дає результат. А буває, що з трьох-чотирьох спроб щось не вдається. Звісно шкода, коли продукти переводяться, але інакше не навчишся.

Раніше у Олени була стара газова духовка, то ж вона сама не ризикувала її запалювати. Але коли придбала нову електродуховку з різними режимами, працювати стало легше.

– Там, де температурні показники, мені чоловік наклеїв лейкопластирем позначки на кожних 10 градусах, щоб я розрізняла, де 170, де 180. Так я регулюю температуру. Також духовка має таймер, – розповідає тернополянка.

Контейнери підписує шрифтом Брайля

Взагалі Олена вже добре пристосувалася і відпрацювала всі моменти, які стосуються процесу випікання. І хоч важко уявити, як вона вмикає духовку, користується міксером чи приміром, знаходить, де лежить борошно, цукор та спеції, у неї з цим проблем не виникає.

– Контейнери з різними видами борошна я позначаю пластирами або підписую шрифтом Брайля. Спеції розрізняю на смак або на запах, якщо не можу розрізнити – підписую. Якщо за рецептом потрібна точна кількість чогось, для цього у мене є голосові ваги, мірні стакани та ложки, – зазначає Олена.

З міксером також проблем немає, додає кондитерка. Вона сама підбирає насадки, все складає, розбирає, миє.

– Коли купуємо техніку, мені читають інструкцію, я запам’ятовую. Якщо знаю, що можу щось забути, також роблю позначки, – розповідає Олена.

Під час роботи з духовкою іноді бувають опіки, як і в багатьох господинь, але не критичні.

– У мене завжди під рукою є аптечка з засобами від опіків. Але я стараюсь робити все швидко, акуратно, щоб не попектися, – зазначає жінка. – Треба пробувати щось робити, якщо не виходити придумати шлях, щоб вдалося. Бо якщо не пробувати, то й не вийде нічого.

Найскладніше у процесі роботи – надати форму та вигляд виробу.

– Бо якщо тісто для печива напівгусте, його можна викладати ложкою і воно потім саме сформується, – описує труднощі господиня. – А є такі рецепти, що треба накручувати з тіста кульки приблизно з волоський горіх. І потрібно, щоб вони були однаково форми. Це – складно. Непросто також, якщо треба рівно розрізати корж чи зняти верхівку, щоб тільки лишилася основа. Але я дуже стараюся, щоб все виходило добре.

Люди хочуть підтримати

Олена каже, що після того як написала оголошення у соцмережі, до неї за випічкою почали звертатися набагато більше.

– Хтось просто хоче підтримати мене, комусь цікаво спробувати. Люди дивуються як я це роблю, їм цікаво порівняти, чим моя випічка відрізняється від інших. Бо випічки на замовлення різної є багато, це нині не проблема, – зауважує кондитерка. – Нещодавно один дідусь прочитав про мене в газеті і стало йому шкода мене. Попросив дочку зателефонувати і щось придбати, щоб мене підтримати. Я спекла для нього кекс, потім ще його дочка попросила спекти торта. Є такі люди, які співчувають і хочуть допомогти, чим можуть. Єдине, що до мене потрібно приїхати, а багато кому зручніше піти у магазин через дорогу.

Кондитерська справа Олені вдається і дуже подобається. Вона щаслива, коли її солодощі смакують іншим.

– Під час того як готую, я собі уявляю, хто це буде їсти і так хочеться, щоб сподобалося, щоб засмакувало. Дуже приємно, коли хвалять випічку, особливо діти. Цю непідкупну дитячу щирість ні з чим не порівняти, це дуже тішить моє серце, – каже жінка.

Мріє про власну кондитерську

Під час випікання Олені іноді доводиться експериментувати чи вдосконалювати рецепти.

– Спробувавши готову випічку, розумієш, що тут чогось бракує. Відтак олію можна змінити на вершкове масло, додати спецій і цей смаколик стане особливим, – ділиться секретами кондитерка. – Буває щось не вдасться і треба переробити. Був такий випадок, коли я робила тісто для коржів на “Наполеон” і забула здавалось би таку дрібницю – додати столову ложку оцту. А потім коржі не розкатуються, а просто розмазуються. Довелося все просто переробити. І час витрачений і продукти зіпсовані….Тому дуже важливо зосередитися, не поспішати, все добре зважити, для цього в мене є ваги з озвученням, і тоді починати процес.

Олена Єднак не зупиняється на досягнутому і планує далі вчитися кондитерській справі, а також мріє відкрити маленьку кав’ярню чи кондитерську.

– Хочу знати, як все має бути правильно, бо рецепти на Ютубі – це одне, а зовсім інша справа, коли є відповідна освіта, – каже тернополянка. – Тому що я розумію, що це дуже важливо і є купа деталей, які можуть вдосконалити мою роботу.