Психологи можуть говорити як про плюси, так і про мінуси подібного відношення, проте, безумовно, єврейські діти недоліку в любові і увазі не відчувають.

1. Не можна створювати дітям комплекси

Єврейська мати ніколи не скаже – ти поганий, вона скаже – як міг такий хороший хлопчик як ти, зробити таку дурість?

У моєї дитини немає, і не може бути недоліків – така позиція єврейських матерів. Можливо, вони їх і бачать, але окрім них про це ніхто не дізнається.

2. Розумна свобода

Сучасне єврейське виховання поєднує дві, здавалося б, суперечливі речі: свободу дитини і жорсткість вимог. Хороша метафора, що описує цей стиль: простора, вільна кімната з жорсткими стінами.

У єврейських сім’ях дітвора може батькам по голові ходити, і розфарбовування батькового паспорта маминою стобаксовою помадою – не привід докірливо дивитися на дитину. Для батьків-євреїв свобода дитини – не спеціальне виховання, а повітря, яким не можна не дихати.

Жоpстке виховання починається тоді, коли дитина переступає риси неприпустимого. У єврейській сім’ї зрозуміло, що мамині духи на дворових кішок вилити можна, а ось бити бабусю по голові не можна.

3. Хвалити дитину з будь-якого приводу.

Мама завжди хвалить свою дитину. Ця похвала починається з самого народження дитини. Єврейська мама захоплюється навіть самими щонайменшими успіхами, досягненнями малюка, хай це буде всього лише новий склад або перша невміла пляма як перший малюнок. Про це обов’язково дізнаються всі друзі і знайомі, а головне дитина повинна побачити, що його хвалять у присутності всіх. Якщо ж досягнення дитини серйозніші, то без довгих аплодисментів і вихвалянь з боку всієї сім’ї не обійтися.

4. Високий ступінь відповідальності за свою поведінку

Євреї вірять, що навіть саме необачне слово, кинуте похапки і дрібна провина, доконала батьком на очах дитини, може мати необоротні наслідки, тому своїм прикладом і дуже відповідальною поведінкою по відношенню до всього сказаного і зробленому єврейські батьки направляють своїх дітей.

5. Любов і пошана в сім’ї – застава психічного здоров’я дитини

Єврейська традиція пояснює, що основу будь-якої сім’ї складають чоловік і дружина – батько і мати. Тому дітей необхідно з малих років привчати до того, що на першому місці завжди ставиться повага матері до батька і батька до матері. Якщо дитина засвоїть, що її батьки живуть, перш за все, один для одного, переконається, що їх взаємостосунки наповнені пошаною, любов’ю і турботою, вона відчуватиме себе захищеною. А, крім того, подібна поведінка батьків – прекрасний приклад для наслідування. Саме такі відносини вона постарається створити у власній сім’ї, коли виросте.

6. Вчитися бути батьками

Батьківське виховання починається ще до народження дитини. Дівчинка, одружуючись, вже готова стати матір’ю, її не вчать жити для себе, її головна кар’єра – дім і сім’я. Якщо спочатку материнство і батьківство розглядати як тягар, обмеження, то виростити хорошу дитину буде дуже складно. Як відомо, куди направляєш свої сили, звідти і одержуєш.

Прагнучи виховати успішних, самостійних і дітей, що твердо стоять на ногах, єврейські мудреці розробили цілу систему виховання, з якою в Ізраїлі будь-який охочий може ознайомитися на спеціальних батьківських курсах. Подібні курси є при синагогах і єврейських школах в багатьох містах миру. Ось вам і перший закон успішного виховання – воно починається з власного виховання і навчання, придбання окремих професій дружина і мама і чоловік і батько.

7. Учити дітей правильно розпоряджатися часом

Єврейські діти не знають, що таке лінь і дозвільне базікання по дворах: скрипка, англійський, математика – все одночасно і багато. З малоліття діти привчені до того, що постійно бути зайнятою справою – це нормально.

Декан факультету філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки Юрій Громик пояснив, українська традиція до радянського часу не маркувала слово “жид” негативно. Але, з його слів, в останні десятиріччя таки прийнято вживати слово “єврей”, а не слово “жид”, адже воно тепер має негативне забарвлення.

“У 19-му столітті слово “жид” було нейтральним. У Галичині навіть в перші десятиліття 20-го століття воно було нейтральним. Але мовна практика така, що зараз воно має негативне забарвлення”, – каже Юрій Громик.

Експерт Інституту масової інформації Роман Кабачій розповів, що негативна конотація до слова “жид” прийшла разом із залученням українців у російський культурний код.

“Оскільки ця конотація закріпилася, вживання безпосередньо цього слова є неприйнятним, натомість у історичному контексті при відповідних роз’ясненнях – цілком”, – пояснив він.

Доцент кафедри англійської філології СНУ ім. Лесі Українки Олена Галапчук-Тарнавська каже, що слова жид/єврей перебувають у тій самій площині, що й українець/хохол.

“Якщо запитувати, чи доречно називати євреїв жидами, то виникає питання, чи доречно українців називати хохлами? Тобто слово “жид” має негативне забарвлення, і його треба уникати, щоби не давати оцінок, не вішати ярликів й не розпалювати мову ворожнечі. Якщо репортаж нейтральний, має на меті інформування певного населення про певну подію, тоді варто уникати. Якщо ж це якийсь критичний, негативно забарвлений текст, то, можливо, хтось й вдається до таких слів. Хоча журналістська практика рекомендує уникати таких слів і такої конотації”, – зауважила вона.