З початком війни між Радянським Союзом на Німеччиною, і з наступом нацистських військ на Київ.

Їхні розповіді записали дослідники і нещодавно видали книгу “Друга світова війна та нацистська окупація у спогадах киян”.

Як пишуть автори, особливо табуйованою для радянської влади залишалася тема життя киян “при німцях”. Адже дозволити відверто писати про повсякдення окупації означало визнати, що й тоді в місті тривало життя.

До Дня пам’яті та примирення LIGA.Life прочитала книгу та вибрала уривки розповідей чотирьох очевидців про те, чи мали вони що їсти, хто допомагав сім’ям, які страви і з чого готували, та як до них ставилися німецькі солдати.

Євгенія Альонкіна

Зустріла війну у 5-річному віці

“Одного разу сталася моя перша зустріч з німецьким офіцером. Він ішов з величезною собакою. Як розумію зараз, це був дог. Ми, як вкопані, зупинилися. Він взяв наші долоні, поклав мені щось і пішов.

Ми з подружкою обурилися: що він нам камінці поклав?! Прийшла з такою образою додому, і тільки потім мені бабуся сказала, що це цукерки, “морські камінці”. Ці камінчики я потім вдруге спробувала вже після війни.

Добре пам’ятаю перше зібрання, коли зібралися одні жінки з нашої родини. Ми поїхали до моєї прабабусі на Поділ, і там сиділи за столом. Дуже багатий був стіл: була картопля, квашена капуста і оселедець. І картопля була ціла.

Тоді вчили чистити картоплю, коли вона з’являлася, так, щоб шкірочка була чиста, її ножем зрізали, бо цю шкірку потім відварювали.

І цю картоплю ділили на декілька разів, так, щоб вона могла бути і другою стравою, і в першу страву. Це вважалося цілком звичним, тому цьому не надавали особливої уваги.

У сорок третьому році, після арешту дідуся, ми переїхали в маленьку 14-метрову кімнату на вулиці Артема, в комуналку, де жили, крім нас, ще 5 сімей. Саме звідти я і пішла в школу.

У школі нам давали гарячу воду на великій перерві і маленьку вітамінку С – спочатку вона була солодка, а потім дуже кисла. Але ми намагалися якомога довше зберегти цю солодкість і запивали гарячою водою.

А по суботах нас годували дивовижно смачними булочками – вони називалися “калорійні”.

Це була солодка здоба, в якій була невелика кількість родзинок. Але тільки по суботах ми могли її їсти.

І вже в сорок п’ятому році, восени, хлопці, однокласники мої, які жили в районі Сінного базару, сказали, що відкрилася пекарня. І ми бігали до цієї пекарні подихати дивовижно смачним запахом свіжоспеченого хліба або бубликів. На місці цієї пекарні сьогодні – Будинок художників.

Сорок шостий рік. Мене поставили на туберкульозний облік. І відправили в лісову школу, в Івано-Франківську область. Селище Беркут. Ми приїхали туди, голодні діти: Київ, Донецьк, Луганськ. Вся Східна Україна дітей відправила туди. Нас поселили в цій школі. Самі розумієте, що 46-47-й – голодні роки.

На Західній Україні був такий само голод, як і скрізь. Вчителі були росіяни, українці зі Східної України. А вихователі і нянечки – місцеві. Вони нам допомагали заплітати кіски, вмиватися, одягатися, гладили нам фартушки.

Але найголовніше, щоранку ми прокидалися, і у кожного стояв на тумбочці маленький стаканчик свіжого молока. Це місцеві робили, яких називали бандерівцями.

І ось ці “бандерівці” нас, дітей, піднімали. Вони нам приносили молоко.

Це ж не одна людина. Це збирали молоко, щоб нагодувати всю Лісову школу. Там же були не тільки ми, молодші класи, там же були і старші, всі туберкульозники. І ось, в один день, ми прокинулися, а нікого немає… І наші вчителі знову мовчать.

Цю гнітючу тишу добре пам’ятаю. Виявляється, приїхав загін НКВС і всіх жителів навколишніх хуторів відвезли до Сибіру… вночі….”.

Валентина Клейтер

Зустріла війну у 3-річному віці

З початком боротьби за Київ “батька призвали на перепідготовку. Він непогано заробляв, був візником і були у нас запаси: продовольства і одягу.

А у дворі у нас жила сім’я – чоловік і дружина. Він був поліцаєм. І вона весь час приходила до нас щось просити. Мама їй раз дала, пам’ятаю, борошна. А сусідка стала частіше приходити, мама каже:”Аня, у мене ж троє дітей – у мене вже нічого немає”.

А старший брат сидів на ліжку і каже:”Мама, що ти обманюєш тітку Аню – у нас за дверима багато борошна є”.

Через якийсь час приїхали на санках поліцаї, навантажили все, що було в квартирі: і пледи, і одяг, і продукти, і завезли в костел.

Мама бігла за ними і просила:”Залиште хоч щось дітям”. Нічого не залишили. Мама добігла до костелу, вони її туди запросили… І знали, що батько-єврей у нас був, сказали:”Приводь жидівських дітей до костьолу”.

Мама йшла назад, плакала. А у нас на вулиці жили німці. Чи то до революції, чи після вони прибули до Києва, дуже хороша сім’я, працювали на фабриці Рози Люксембург. А хазяїн стояв на вулиці і бачить: мама іде й плаче, а він:”Шо таке, Галю?” Ну, вона розповіла йому цю історію, а він каже:”Так, бери дітей, і тікай”.

І ми вже йшли пішки і дійшли, таке село є – Слобода, зараз Червона Слобідка. Ми дісталися до тітки, і через, може, пару днів туди заїхали німці. Зупинилися вони по всіх хатах, і у тітки теж. Корова була у неї. Німці відразу забрали цю корову і привели їй чорно-білу. Тітка їм готувала… Ми ще пару днів там покрутилися, потім стали боятися, що з нами можуть щось погане зробити і тітка нас заховала в льоху.

Носила вона нам картоплю, якось там ця корова давала молоко. А коли ми виходили з цього льоху, в туалет чи що, заходили в будинок. Там сиділи за столом німці, давили воші – кажу, як є. Ми не розуміли, шо це німці, які можуть нас вбити.

Потім тітка сказала – вам не варто виходити, тому що люди з села, люди знають вашого батька і можуть сказати, чиї ви діти.

Але, на щастя, ніхто з цих селян, дуже славні були люди, ніхто нічого не розповів.

Біля нас там на подвір’ї гриль стояв, і там часто сусіди і знайомі організовували пікніки. Один там взагалі, Степаненко Льоня, кричав, він так гаркавив:”Ну со зиди, як вам зиди, не повбивали вас?!”.

З 15 березня для православних християн розпочався Великий піст. Цей період є особливим для вірян, адже метою посту є підготовка до Великодня.

Львівський священник Тарас Бецель розкрив вірянам всі тонкощі посту та відзначив, що піст – це не дієта. Він має більш великий духовний сенс, передає портал “uapost”.

“Більшість людей думають, що Бог хоче, щоб людина курку не їла в піст, а замість курки їла рибу, а ще краще – восьминогів… І ось, якщо ти їси восьминога, ти угодний Богу, а якщо ти їси курку, начинену пеніциліном, ти не угодний Богу. Тому що порятунок душі залежить від курки. З’їж ти її чи ні. Тому дуже багато людей страждають: “Ну як же я? Я стара, мені 96 років, ось як я буду без курки?”

…Курку в піст з’їсти гріх!.. А Богу це взагалі не важливо, курку ти будеш їсти або восьминога!”, – зазначив священник.

За словами священнослужителя головне у піст утриматися від лихих думок та осуду інших. Ось це насправді важливо, а не те що ти будеш їсти.

“Бог хоче, щоб ти утримувався від зовсім інших речей: від гніву, від осуду, марнославства від заздрості, від лихослів’я, від марнослів’я, від лиховбивства і від багатьох інших гріхів. Ось що дійсно потрібно..!”, – підсумував він.

Випадок стався 5-го вересня – якраз у День благодійництва, про це повідомляє патрульна поліція Рівненської області.

Виклик про потребу в допомозі надійшов у суботу близько 11-ї години. Екіпаж поїхав на вулицю Можайського, це район приватного сектору між Дубенською та Макарова.

“88-річний чоловік не приховував хвилювання. Він розповів патрульним, що його дружина недавно померла, діти відмовились і давно не навідують, а грошей на харчування немає. Єдиний, хто інколи допомагає з продуктами — це сусідка”, – розповіла речниця управління патрульної поліції області Оксана Юрченко, передає Суспільне.

Копи, додала речниця, поїхали в магазин і купили все, що замовив дідусь. Крім того, зв’язались з соціальними службами. Там пообіцяли навідати рівнянина найближчим часом.

У пресслужбі патрульної поліції зазначили, що не розповідали би про цю історію, якби досвід роботи не показував, що подібна потреба в допомозі – не рідкість.

“Будьмо уважнішими один до одного. І будьмо добрішими. Світ потребує героїв і наших добрих справ”, – каже речниця рівненських копів.

Начебто вже давно заведено їсти піцу руками. Але все одно знайдеться той, хто буде наполегливо намагатися розрізати на шматочки корж, намагаючись виглядати вихованим і культурним. Однак по етикету деякі страви правильно їсти за допомогою рук, інформує Ukr.Media.

Картопля фрі

Це стандартний гарнір, що подається до сендвіча або бургеру. Якщо картопля фрі подається в офіційному місці, то скибочку можна розділити навпіл і брати кожну частину виделкою. Але в колі знайомих картоплю фрі їдять тільки руками, вмочуючи скибочки в соус. Природно, їжа повинна бути у кожного на окремій тарілці.

Раки, лобстери, креветки

Якщо креветки подаються цілком, з хвостами, тобто їх потрібно їсти руками. Без хвостів креветки їдять з допомогу вилки.

Лобстерів і раків тримають в руках за клешні і обережно висмоктують вміст. Можна розколоти панцир для полегшення процесу поїдання м’яса.

Суші

Суші їдять паличками або руками, але ніяк не виделкою! Якщо мистецтво володіння паличками дається з труднощами, потрібно брати шматочки руками, як це роблять японці.

Якщо ж шматок великий, його відкушують, але на тарілку не повертають, інакше це сприймається як невихованість.

Дичина і птах

Вилка і ніж не використовуються при поїданні крилець, реберець. Також цілком нормально їсти руками куріпок, перепілок, рябчиків.

Що стосується курячих ніжок, то залежно від обстановки їх їдять руками або використовують для приймання їжі вилку. Якщо на кісточці є папільйотка, ніжку їдять руками. Качку, гусака, індичку та іншу дичину їдять тільки ножем і виделкою.

Дика спаржа

Приготовлену спаржу потрібно брати за товстий кінець стебла і занурювати в соус. “Огризок” повинен залишитися на тарілці. Допускається розрізання стебла на великі шматочки, які їдять руками.

Плов

У країнах Азії більшість страв заведено їсти руками. У кочових народів не було традиції постійно накривати стіл і користуватися столовими приборами. Тому домочадці їли з одного посуду і руками.

Від плову в казані відокремлюють пальцями невелику частину маси. Щоб було зручно їсти, частини заведено складати у вигляді човника і відправляти грудку в рот. Природно, пальці потрібно після витерти серветками.

Фрукти і ягоди

Вимиту полуницю беруть за черешок і відкушують солодку ягоду.

Смородину, черешню, вишню подають з черешками, які утримуються пальцями. Ложка знадобиться, якщо до столу подається ожина, малина і ягоди без черешків.

Мандарин і банан очищають від шкірки, поділяють на часточки і їдять їх руками.

Якщо ви вирішили поститися у Великий піст 2020, варто продумати, як харчуватися в цей період, щоб отримати користь для душі і тіла і при цьому не нашкодити своєму здоров’ю. Адже навіть під час посту люди можуть харчуватися правильно, різноманітно, повноцінно і смачно.

9 – 15 березня, 2 седмиця Великого посту в 2020 році

9 березня 2020 року, понеділок – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
10 березня 2020 року, вівторок – дозволяється гаряча їжа без олії.
11 березня 2020 року, середа – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
12 березня 2020 року, четвер – дозволяється гаряча їжа без олії.
13 березня 2020 року, п’ятниця – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
14 березня 2020 року, субота – дозволяється гаряча їжа з рослинною олією.
15 березня 2020 року, неділя – дозволяється гаряча їжа з рослинною олією, вино.

16 – 22 березня, 3 седмиця Великого Посту в 2020 році

16 березня 2020 року, понеділок – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
17 березня 2020 року, вівторок – дозволяється гаряча їжа без олії.
18 березня 2020 року, середа– сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
19 березня 2020 року, четвер – дозволяється гаряча їжа без олії.
20 березня 2020 року, п’ятниця – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
21 березня 2020 року, субота – дозволяється гаряча їжа з рослинною олією.
22 березня 2020 року, неділя – дозволяється гаряча їжа з рослинною олією, вино.

Великий піст 2020: календар харчування на кожен день

23 – 29 березня, 4 седмиця Великого Посту в 2020 році

23 березня 2020 року, понеділок – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
24 березня 2020 року, вівторок – дозволяється гаряча їжа без олії.
25 березня 2020 року, середа – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
26 березня 2020 року, четвер – дозволяється гаряча їжа без олії.
27 березня 2020 року, п’ятниця – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
28 березня 2020 року, субота – дозволяється гаряча їжа з рослинною олією.
29 березня 2020 року, неділя – дозволяється гаряча їжа з рослинною олією, вино.

30 березня – 5 квітня, 5 седмиця Великого посту в 2020 році

30 березня 2020 року, понеділок – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
31 березня 2020 року, вівторок – дозволяється гаряча їжа без олії.
1 квітня 2020 року, середа – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
2 квітня 2020 року, четвер – дозволяється гаряча їжа без олії.
3 квітня 2020 року, п’ятниця – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
4 квітня 2020 року. субота – дозволяється гаряча їжа з рослинною олією.
5 квітня 2020 року, неділя – дозволяється гаряча їжа з рослинною олією, вино.

6 – 12 квітня, 6 седмиця Великого посту в 2020 році

6 квітня 2020, понеділок – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
7 квітня 2020, вівторок – дозволяється гаряча їжа без олії.
8 квітня 2020, середа – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
9 квітня 2020, четвер – дозволяється гаряча їжа без олії.
10 квітня 2020, п’ятниця – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
11 квітня 2020, субота – дозволяється гаряча їжа з рослинною олією.
12 квітня 2020 року, неділя – Вербна неділя. Дозволяється гаряча їжа з рослинною олією, вино, риба і морепродукти.

13 – 19 квітня, Страсна седмиця в 2020 році

13 квітня 2020 року, понеділок – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
14 квітня 2020 року, вівторок – дозволяється гаряча їжа без олії.
15 квітня 2020 року, середа – сухоїдіння: дозволяється сира їжа без олії.
16 квітня 2020 року, четвер – дозволяється гаряча їжа без олії.
17 квітня 2020 року, п’ятниця – повне утримання від їжі.
18 квітня 2020 року, субота – дозволяється гаряча їжа з рослинною олією.
19 квітня 2020 року, неділя – Великдень, Світле Христове Воскресіння. Закінчення Великого Посту. Дозволяється будь-яка їжа.

Великий піст 2020: що можна їсти

Для того, щоб ви душею і тілом змогли відчути радість і святість від прийому їжі, ваша їжа повинна бути різноманітною, але простою. В піст не можна зловживати прянощами, сіллю, цукром і смаженою їжею. Віддайте перевагу їжі, приготованій на паровій бані або в грилі.

Овочі та фрукти: варені, тушковані, запечені повинні стати основою вашого харчування. Нехай на вашому столі будуть морква, картопля, буряк, квашена капуста і огірки. Не забувайте про кукурудзу, горошок, яблука, гранат, банани і цитрусові. Чим різноманітніше – тим краще.

Каші: каші повинні стати ще однією важливою складовою вашого раціону. Не забувайте, що готувати їх слід тільки на воді і доведеться обійтися без додавання масла.

Замість м’яса, молока і яєць: якщо ви включите в свій раціон рослинний білок, то ваш організм анітрохи не постраждає від відсутності м’яса. Рослинний білок міститься в баклажанах, арахісі, сочевиці, сої та всіх рослинах сімейства бобових.

Віруючі люди задаються питанням, коли настає дата початку різдвяного посту, що можна їсти, а що ні і як себе при цьому слід вести. У матеріалі можна знайти відповіді на всі ці та багато інших питань, а також ознайомитися з харчуванням, яке просто необхідно внести в свій раціон, а яке слід уникати.

Різдвяний піст прийшов до нас із давньої християнської традиції. Друга назва посту Філіппов піст, втім, другою назвою вкрай рідко користуються, хіба, що на заняттях з релігієзнавства. Пост починається з 28 листопада і закінчується 6 січня на вечерю.

Помилково думати, що дотримуватися посту це означає тільки утримання від певної їжі. Істинне вірування і дотримання посту – це видалення себе від усього лихого: і справ, і думок, контроль своєї похоті, ліквідація брехні і припинення наклепу.

Відомо, що перші згадки про піст відомі ще з 4 століття. Раніше в перший час існування поста він тривав всього тиждень, але рішенням константинопольської православної церкви було прийнято, що піст буде сорокаденним. Таке рішення було прийнято ще у 1166 році і з того часу ніякі поправки і інші пропозиції не вносилися. Втім, таке рішення прийняли не всі церкви, зокрема існуюча нині Вірменська церква для себе зберегла колишню традицію, в якій у них піст триває, як і раніше всього 7 днів. У їхньому випадку піст починається 30 грудня і закінчується 5 січня на Святвечір.

У католиків, як і у православних мирян теж є піст. Католицький піст теж починається з 29 листопада, при цьому Різдво прийнято відзначати 25 грудня, а не 6 січня як це прийнято у православних християн.

Різдвяний піст є одним з 4 наймасштабніших постів, які спрямовані на святкування Різдва Христового. Правила посту говорять про те, що в усі дні його правління з їжі потрібно виключати м’ясні і молочні продукти, а також яйця.

Різдвяний піст – це час, коли потрібно шукати порозуміння і компроміс в самій навіть складній на перший погляд ситуації. Зараз саме час робити хороші справи, вірити в різдвяне диво і допомагати іншим. Як ми з дитинства чекали свят, так і інші особливо дітвора зараз їх чекає і вірить в диво, тому потрібно знайти в собі сили і поділитися з іншими чим самі багаті, обігріти добрим словом, обіймами і гарячим чаєм.

Фахівці Держпродпотребслужби під час перевірок встановили факти порушення вимог санітарного законодавства в кожному третьому закладі оздоровлення та відпочинку дітей. Про це під час колегії за підсумками роботи за перше півріччя повідомила начальник Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Алла Григоренко, передає прес-служба відомства.

За її словами, з початку оздоровчої кампанії фахівці Держпродпотребслужби взяли участь в проведенні 9,9 тис. перевірок.

“Порушення вимог санітарного законодавства встановлено на майже 3 тис. перевірених об’єктах – на кожному третьому обстеженому”, – зазначила Григоренко.
Найвищий відсоток порушень виявлено в Херсонській області (78%), Черкаській (50%), Житомирській (42%), Хмельницькій (48%), Харківській (47%), Вінницькій, Київській, Кіровоградській, Миколаївській областях – по 38%.
В основному фіксувалося порушення санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів в харчоблоках, порушення поточних виробничих процесів, порушення технології приготування готових страв, використання заборонених в оздоровчих закладах харчових продуктів, порушення організації питного режиму, недотримання двотижневого меню, порушення правил зберігання харчових продуктів і добових проб, відсутність документів на продукцію, брак посуду, миючих та дезінфікуючих засобів та ін.

Крім того, під час перевірок фіксувалося, що матеріально-технічна база стаціонарних оздоровчих закладів не відповідає вимогам. Зокрема, не відповідали вимогам санітарного законодавства 29% харчоблоків, мали недостатню площу і набір приміщень 7% закладів, на 7 харчоблоках була відсутня проточна холодна вода, на 10 харчоблоках відсутня гаряча проточна вода, не вистачало холодильного обладнання на 48 харчоблоках та ін.

Також спостерігається недостатнє укомплектування закладів медичним персоналом – таке порушення виявлено в 201 установі. В цілому з початку оздоровчої компанії було відкрито понад 8,8 тисяч закладів оздоровлення та відпочинку, в тому числі 380 закладів оздоровлення. Не відкрилися через заборону Держпродпотребслужби 22 установи, без узгодження Держпродпотребслужби було відкрито 9 закладів.
“З початку кампанії послуги в закладах оздоровлення та відпочинку отримали майже 664 тис. дітей, з яких понад 62 тис. – в оздоровчих, більш 601 тис. – в закладах відпочинку”, – повідомила Григоренко.
Вона звернула увагу на той факт, що з року в рік зменшується кількість стаціонарних таборів, що пов’язано з фінансовою неспроможністю місцевих органів влади на їх утримання.

“Спостерігається тенденція до скорочення терміну роботи оздоровчих закладів і тривалості змін. Також фіксується і зниження наповнюваності таборів, хоча проектні потужності дозволяють оздоровлювати більше дітей, що ймовірно пов’язано з високою вартістю путівок і низьким рівнем послуг, що надаються”, – зазначили в Держпродпотребслужбі.

У місцевих дитячих садочках закінчуються гроші, бо місто досі не ухвалило бюджету.

Поки підприємці постачають продукти в борг, але і в них уже нема за що робити закупки.

Поки в казначействі розглядають документи, підприємець готує судoвuй позов. Бо як віддаватиме кредити і чим годуватиме з понеділка 11 тисяч малюків, не знає.