На своїй сторінці у Facebook журналіст написав різкий пост-звернення, в якому засудив спроби звільнити вбивць від справедливого покарання.

“Кожен день в полоні – це страшне випробування. У цьому немає сумніву. Так само страшно знати, що ти вмираєш і наступного дня вже не побачиш. Кожне життя унікальне. За кожне треба боротися, захищати. Життя Дані Дідика було вкрай коротке. Страшно коротке. Але все воно було просякнуте Україною”, – зазначив журналіст.

“Він ходив на проукраїнські мітинги за часів, коли велика частина харків’ян, які тепер розповідають про патріотизм, сиділа, як миші, по домівках. Він хотів жити в незалежній державі, а не в колонії. У державі з власним прапором, гімном, і власними, а не нав’язаними окупантами героями. За це його і вбили. А після смерті країна, яку він обожнював, вбила його ще кілька разів”, – додав Горовий.

Він нагадав про скандал з відмовою місцевої влади та педагогічного колективу на чолі з проросійською директоркою присвоїти 11 школі Харкова ім’я Данила Дідика. Другим кричущим доказом несправедливості журналіст назвав можливість включити терористів в обмінні списки.

Підсумовуючи, він додав, що вважає такий обмін винятково спробою влади заробити собі бали до рейтингу, а не переживанням за долю полонених і всіх українських патріотів.

“Це перший в моєму житті новий рік, який я буду зустрічати з почуттям страшного сорому за мою країну. І дуже добре розумію тих, хто відчував подібне сто років тому”, – резюмував журналіст.