Журналіст Микола Рачко мріяв про власну книгарню, а коли почалась війна – пішов захищати Україну. Загинув військовий поблизу Бахмута. Мрію хлопця про власну крамницю взялися втілювати друзі й рідні. Напередодні у Вінниці вони відкрили книгарню “Герої”.

Про це йдеться в сюжеті кореспондента ТСН Валерія Кузнецова.

Рідні, друзі та побратими Миколи об’єдналися і здійснили його мрію. Книгарню назвали “Герої”. Тут усе, як він хотів, розповідає сестра Антоніна. Витримана англійська класика, можливість дивитися і читати одразу і всі книжки – українською.

“Мала би бути книгарня, яка стане простором, де будуть зустрічі з авторами, письменниками, видавцями. Ми зараз будемо запрошувати репортерів, які працюють на фронті, фотографів, волонтерів, це місце вже є улюбленим для багатьох”, – каже сестра загиблого військового Антоніна Люлька.

Микола Рачок редагував і працював журналістом, за мирного життя спеціалізувався на автотемі. Він мав досвід служби, і коли почалося повномасштабне вторгнення, одразу пішов до військкомату, служив у 58-й мотопіхотній бригаді. Пройшов найпекельніші ділянки фронту. І своє почуття гумору не зраджував навіть там.

Загинув Микола Рачок влітку 2022 року в Покровському неподалік Бахмута. З побратимом пішов на позицію спостерігати за ворогом.

“Треба було просто передавати інформацію, але він почув у рацію, що позиції, які були зайняті нашими, вони не мали боєприпасів, зовсім. А перед ними всіма стояли “вагнерівці”, – згадує сестра загиблого.

Побратима було поранено, вогонь Микола взяв на себе.

“Я пам’ятаю його слова, коли буде змога зберегти життя тим, на кого вдома чекають діти, він це зробить, і хлопці сказали, що він врятував 200 чоловік”, – каже Антоніна Люлька.

Почути історію Миколи Рачка відтепер можна у книгарні, відкритій на його честь. У ній немає професійних консультантів. Персонал – це родичі, друзі, а ще – побратими героя.

Рідні знайшли щоденник Миколи, де він занотував 21 бажання. З-поміж інших бажань Миколи рідні обов’язково видадуть книжку, про яку він думав – “Записки строковика”.

Кадри із прощання з загиблим воїном та спогади про Олександра Петрика опублікувала Підволочиська селищна рада.

“Україна понад усе!” – саме таким гаслом керувався в житті житель села Камʼянки, воїн славнозвісної 44-тої окремої артилерійської бригади, молодший сержант Олександр Петрик, який сьогодні знайшов свій останній спочинок в рідному селі.

У селі про Олександра дуже приємно відгукуються, бо за свої короткі 45 років – був хорошим сімʼянином, чудовим батьком та чоловіком, господарем з золотими руками. Усе за що брався Сашко ідеально виходило. Завжди був готовий допомогти.

Присягу на вірність українському народові склав ще на початку війни.

Герой був учасником бойових дій 2014-2015 років. А з початком повномасштабного вторгнення був одним з перших резервістів, які були готові взяти зброю в руки і захищати кордони держави.

В Олександра залишилися донечка Алінка, дружина Зоряна та батьки.

Приносимо щирі співчуття всім рідним та близьким, друзям, сусідам, односельцям, побратимам, які любили та поважали Олександра.

Нехай Господь прийме його в своєму Царстві у свої батьківські обійми та дарує йому вічну памʼять!” – йдеться у повідомленні громади.

Про це повідомив на своїй Facebook-сторінці волонтер Роман Задорожний, який був очевидцем події і допоміг водію.

“З водієм все гаразд. На превеликий жаль, за пів години, відколи це сталося, ніхто не зупинився, щоб надати допомогу. Купа авто, які їхали у Кременець, з Кременця у Тернопіль, проїхали повз і не зупинилися. Навіть коли я вже спускався до авто, ніхто не пригальмував. Дуже шкода, що наші водії такі неспівчутливі”, – розповів волонтер.

Авто витягнули та підремонтували. Водій поїхав у Рівне в супроводі ще одного авто. В евакомобілі було тіло полеглого воїна, якого очікувала родина

Сьогодні, 13 січня, лановецька громада провела в останню дорогу земляка-нацгвардійця

Як повідомили у Лановецькій міській раді, до болю знайомими стежками рідного села Грибова до місця вічного спочинку, сьогодні, 13 січня, жителі Лановецької громади провели старшого навідника обслуги міномету Національної гвардії України Олега Скакуна.

«Протягом проходження військової служби, Олега відрізняли надзвичайно високі якості достойного військовослужбовця, вірного товариша та справжнього патріота.» – згадують бойові побратими загиблого.

Державний стяг, як символ держави, якій вірно служив старший солдат, вручили дружині загиблого.

Схиляємо голови на знак поваги і шани. Вічна пам’ять Герою!

Про це повідомили у Мар’янівській громаді.

«Герой, 9.12.1971 року народження, житель селищі Мар’янівка, отримав поранення захищаючи Батьківщину, під час виконання бойових завдань з відсічі та стримування збройної агресії рф проти України в районі населеного пункту Петропавлівка Куп’янського району Харківської області», – інформують у дописі.

Про час та дату зустрічі кортежу з тілом Героя, буде повідомлено додатково.

В бою за Україну загинув воїн з Нововолинська Євген Сорока, 1978 року народження.

Про це повідомив міський голова Борис Карпус.

«Висловлюю найщиріші співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять Герою!» – пише він у дописі.

Інформація щодо дати прибуття тіла та похорону буде згодом.

Проте, вчора, 3 листопада, підтвердилося найгірше. Військовий загинув під час виконання бойового завдання.

Про це повідомили у місцевій громаді.

“Трагічна новина у Вишнівецькій громаді: загинув захисник України зі Старого Вишнівця Дзюма Андрій Іванович.

Понад тиждень у рідних не згасала надія, що зниклий безвісти, 25 жовтня, під час бойових дій в районі н.п. Роботине, він знайдеться живий. Другого листопада тіло Андрія Дзюми було опізнано в бюро судово-медичної експертизи в м. Запоріжжя.

Щирі співчуття рідним та близьким Воїна. Про зустріч тіла Героя та чин похорону буде повідомлено згодом”, – повідомили у Вишнівецькій громаді на Тернопільщині.

Щирі співчуття рідним і близьким загиблого воїна. Пам’ятаємо.

Бойко Андрій Йосипович народився 5 квітня 1979 року. Проживав у с. Петриків поблизу Тернополя.

Підполковник Бойко Андрій Йосипович ще за часів АТО/ООС проходив службу в 44 окремій артилерійській бригада імені гетьмана Данила Апостола з 2014 по 2018 рік.

Під час повномасштабної війни він був заступником командира 33 Окремої Механізованої бригади. Відважний командир до останнього подиху мужньо обороняв Україну від окупантів.

Загинув 9 червня 2023 року біля села Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.

Про загибель актора повідомила його дружина Надія на своїй сторінці у Facebook.

Що відомо про героя
“Я пишу, але сама не можу до кінця в це повірити. Льоша загинув. Загинув під час виконання бойового завдання. Він був найкращим з усіх, кого я знаю. Найдобрішим! Найгарнішим! Найталановитішим! Все, за що він брався він робив з пристрастю. А яка в нього була жага до життя! Він так любив життя! Я кохаю тебе, мій воїн”, – написала Надія.

Разом з Олексієм вони були разом понад 16 років.

35-річний актор став відомим завдяки зйомкам у серіалах “Кріпосна”, “Виклик”, “Пес-5” тощо. Коли розпочалася повномасштабна війна, він пішов захищати Україну.

За час служби Олексій двічі отримував поранення, але все одно повертався на фронт. Він стояв на обороні Бахмута, Соледара та брав участь у деокупації Херсона.

“Ми встигли потоваришувати з ним… І хоча нас звела жорстока війна, це знайомство залишає тільки теплі і світлі спогади, адже саме таким запам’ятався Олексій – неймовірно щирим і рідним – ніякої ”зірковості” – людина-душа”, – висловили свої співчуття в дитячому музично-драматичному театрі “Віват”.

“Бракує слів. Суцільний біль і люта ненависть.Співчуваю рідним. Схиляю голову перед одним із найкращих синів України, що віддав найдорожче задля майбутнього рідної землі, за кожного з нас. Вічна памʼять Герою”, – написала керівниця Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, акторка Олеся Жураківська.

Відомо також, що Олексія нагородили званням ветерана України. Разом із дружиною вони виховували доньку.

Про це інформує Борщівська міськрада.

“Трагічна новина знову сколихнула Борщівську громаду. Під час виконання бойового завдання в результаті артилерійського обстрілу противником 03 серпня 2023 року загинув житель міста Борщева, відважний воїн та мужній захисник Владислав СЕНЬКІВ.

Воїну навіки залишилось 20…

З глибоким сумом повідомляємо, що зустріч тіла загиблого Героя Владислава СЕНЬКОВА відбудеться, завтра 08 серпня 2023 року о 09.00 год. біля церкви Верховних Апостолів Петра і Павла. Кортеж з тілом загиблого Героя буде рухатись вулицями Ст.Бандери, Промислова, В.Великого, Л.Курбаса. Відповідно до розпорядження міського голови в Борщівській міській громаді оголошено триденну жалобу з 07 серпня по 09 серпня 2023 року за загиблим Героєм – солдатом Владиславом СЕНЬКОВИМ.

Розділяємо всім серцем біль непоправної втрати дорогої людини та підтримуємо у годину скорботи, рідних, близьких, друзів, побратимам воїна. Нехай Всевишній допоможе пережити гіркий біль гіркої втрати!

Нехай земля буде пухом і вічний спокій душі. Вічна пам’ять ГЕРОЮ. Інформацію про чин похорону повідомимо додатково”, – йдеться в повідомленні.

Під час бойових дій у Донецькій області загинув доброволець із Білорусі. Як повідомляє білоруський підрозділ “Радіо Свобода”, про це повідомив один із його бойових побратимів.

Зазначається, що боєць загинув 5 серпня. Він воював у лавах Другого інтернаціонального легіону.

Ім’я та позивний загиблого поки не розголошуються.

Іноземні добровольці в Україні
Україну у війні з Росією захищають, зокрема, білоруські добровольці. Частина їх сформувала полк імені Кастуся Каліновського.

Також нещодавно президент Чехії дозволив 14 громадянам своєї країни воювати в Україні. Таким чином, офіційна кількість чеських добровольців в Україні становить понад 140 осіб.

Ситуація на сході України
На східному фронті наразі тривають важкі бої. За даними Генштабу, окупанти намагаються відновити втрачене положення біля Старомайорського Донецької області. Також на Мар’їнському напрямку українські воїни стримують наступ окупантів біля Мар’їнки, на Бахмутському – у районі Курдюмівки, а також відбивають атаки російських військ в районі Авдіївки.

Як повідомляла заступник міністра оборони України Ганна Маляр, росіяни зараз роблять свою ставку на схід, тому що для них мета – вийти на кордони Донецької та Луганської областей.

Про це повідомив режисер і колишній політв’язень Олег Сенцов на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook, пише УНІАН.

У 2021 році він зіграв у фільмі “Носоріг”.

“Жека Світличний. Спортсмен, Актор, Воїн. Загинув як Герой, захищаючи нашу Батьківщину”, – написав Сенцов.

На сторінці 1-шої окремої штурмової роти ДУК ПС “Вовки Да Вінчі” повідомляється, що Євген загинув під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.

22-річний Олександр Рицький мріяв грати у військовому оркестрі, а став взірцевим штурмовиком. Минулого місяця він розповідав ТСН, як разом з побратимами звільняє нашу землю від ворога. Нещодавно герой загинув під час артилерійського обстрілу під Бахмутом. Останнім бажанням воїна з позивним “Музикант” було, щоб на прощанні з ним грала його улюблена пісня. І родичі виконали його.

Про це йдеться в сюжеті ТСН.

Друзі згадують Олександра, як завжди позитивного парубка, завжди з усмішкою в яскраво-блакитних очах, але щедрого на міцні слова для ворога.

“Не знаєш, що тебе чека в тому кущі чи під тим деревом…. Як кажуть чи розтяжка чи який під*р”, – говорив Олександр в інтерв’ю минулого місяця, розповідаючи, як метр за метром штурмовики очищають українську землю від окупантів.

Його побратими кажуть, що в просуваннях на Бахмутському напрямку є велика заслуга Олександра.

“Мінометний снаряд попав прямо в будинок. В край будинку, в дах, де він сидів”, – розповідає про загибель товариша боєць ЗСУ на ім’я Василь.

Сашка у його рідних Бистричах знали ледь не всі. Під час останнього приїзду додому він дякував односельцям за збір на його авто.

“Він був дуже такою позитивною, спокійною, гарною дитиною”, – пригадує свого учня заступниця директора Бистрицького ліцею Лариса Боровець.

Ще навчаючись у школі, він обожнював музику. Тож після 9 класу пішов у музичне училище. Вчителі гадали, що повернеться до школи, в оркестр. Але натомість 19-річний Олександр підписав контракт із ЗСУ.

“Там дуже така смішна історія була: він мав попасти в оркестр, а попав у штурмову роту”, – пригадував його товариш Василь.

З позивним “Музикант” Олександр Рицький став взірцевим командиром.

“Зібрати людей, підготувати людей, довести їм завдання та повести у бій – він з цим усім справлявся, люди тягнулися, йшли за ним”, – пригадував боєць ЗСУ на ім’я Віталій.

За його словами, Сашко вірив, що скоро буде перемога, вірив в український народ. І жодного дня, кажуть побратими, не минало без його жартів і насмішок з російської пропаганди.

Сестра Олександра Віта Луцик каже, що він завжди був на позитиві, його неможливо було побачити сумним.

Рідним він ніколи не розповідав про війну і не згадував про високі нагороди, які отримував — “За мужність” та “За взірцевість у військовій службі””.

Загибель Олександра – це надважка втрата для усієї 80-ї бригади, каже його командир. “Він був справжній воїн, справжній патріот своєї країни, справжній друг. Він завжди був першим і назавжди з нами”, – говорить він.

Побратими кажуть, що уже поставили собі завдання — прикладати надлюдські зусилля, щоб помститися за смерть Олександра.

На прощанні з “Музикантом” грав духовий оркестр. І звучала його улюблена пісня – “Мене вже немає” гурту “Тартак”, яку Сашко просив увімкнути, якщо загине.

Батьки героїчно загиблого під Бахмутом воїна-добровольця Гліба Іванова отримали диплом свого сина.

Батько загиблого юнака, Ярослав, теж військовий. Він служить у ЗСУ від початку повномасштабної війни.

Він також провів 5 місяців під Бахмутом. Відомо, що чоловік також двічі був поранений.

Дмитро Скірин, родом із Івано-Франківщини, ще досить недавно навчався у чортківському коледжі, проте, у розпал війни взяв до рук зброю та мужньо став на захист України.

Сумну звістку повідомили у прес-службі навчального закладу.

“Неможливо повірити… Війна забирає зовсім юних… Сумна звістка сьогодні заповнила стіни нашого коледжу – загинув смертю Героя наш випускник Скірин Дмитро.

Він виконував святий обов’язок – захищав нас і Україну.

Від сьогодні свою партію скрипки він гратиме серед Ангелів на небесах.

Світла пам‘ять Герою! Сумуємо разом із рідними та близькими”, – повідомили у Чортківському гуманітарно-педагогічному фаховому коледжі імені О. Барвінського

Воїн загинув 5 червня у бою на Донеччині від мінометно-артилерійського обстрілу.

“У його серці вистачало місця для усіх: і маленької донечки, і для турботливих батьків, і для бабусі та дідуся, і для коханої… Та понад усе він любив Батьківщину.

Плакало небо і земля, коли батьки прощалися із сином на його рідному подвір’ї, коли згорьована бабуся гладила його мужнє чоло, згадуючи, яким турботливим онуком був її Володя, коли маленька донечка отримувала благословення від священиків та останній дарунок від тата, коли кохана обіймала його портрет, розуміючи, що це єдиний скарб, який у неї залишився.

Плакала уся громада, коли труна із ГЕРОЄМ опускалася у землю, а ридання матері піднімалося увись, до небес. Туди, куди вже прямувала душа Володимира – янгола, який своїм прикладом показав як треба любити Батьківщину.

Хай світлою і вічною буде пам’ять про СИНА – ГЕРОЯ, дорогі батьки. Хай вічним і чистим буде його Життя в Господньому Домі.

Герої не вмирають!!!”, – йдеться в повідомленні вишнівецької громади.

Про це у своєму Telegram-каналі повідомило видання “Сихів Медіа”.

Що відомо про журналіста
“Сихівчанин навчався в Ліцеї “Оріяна”, був хорошою людиною, завжди відгукувався, коли його щось просили, займався волонтерством та був членом громадських організацій”, – пишуть у його редакції.

Крім того, Віктор був членом команди Інституту Суспільних Ініціатив (ІСІ) та активістом.

Журналіст заснував “WHAT IF creative studio” та “Креативну школу What If”.

Військовослужбовець, ексдепутат Львівської міськради Ігор Шолтис також висловив свої співчуття та великий жаль через загибель Віктора.

“Своїм добрим серцем та високим розумом ти врятував тисячі дітей від бруду вуличних спокус і безпросвітного майбуття. Ти жив для людей, а вони жили завдяки Тобі. Ти не жив “всупереч”, а жив “за”, – написав Шолтис на своїй сторінці у Facebook.

Сьогодні, 22 травня о 06:35 до рятувальників надійшло повідомлення про те, що поблизу села Новий Став Львівського району водій автомобіля «Mazda 6» не впорався з керуванням, з’їхав у кювет та перекинувся.

«Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травмовано 2 осіб: водія, якого в стані середньої важкості госпіталізовано в лікарню Святого Пантелеймона м. Львова та пасажира, 1999 року народження, при слідуванні до лікарні чоловік помер в автомобілі швидкої допомоги», – йдеться у повідомленні.

Пожежно-рятувальним відділенням за допомогою спецобладання проводились роботи по деблокуванню людей з автомобіля.

Про це повідомляє Чортківська міська рада.

“Як почалась повномасштабна війна, Володимир не зміг залишатись вдома та пішов служити добровольцем. Це і не дивно, адже він змалку, як ніхто інший, знав, що таке Україна і якою ціною сотнями років здобувалось право на її самостійність. Його батько – Петро Вітів – знаний у нашому краї учасник національно-визвольних змагань, член підпільної патріотичної Росохацької групи, яка у січні 1973 р. розвісила в Чорткові українські національні прапори і розклеїла антирадянські листівки. Свою кохану дружину Володимир знайшов у Теребовлі, там з нею одружився та проживав, разом ростили сина… Багато років життя важко працював закордоном, будував разом із сім’єю плани, майбутнє, але… Загинув воїн 5 травня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області… Сьогодні його тіло спершу зустрічали у Теребовлі, яка встигла стати рідною, потім – у Соборі верховних апостолів Петра і Павла у Чорткові, а далі похоронний кортеж вирушив до рідного дому у с. Росохач. Чин похорону Вітіва Володимира розпочнеться сьогодні, 13 травня, об 11 год. у рідному домі Героя”, – йдеться у повідомленні.

Спортсмен віддав своє життя за волю України 12-го травня під час бойового завдання під Бахмутом на Донеччині. Олександр свого часу добився великих висот у хокеї.

Олександр Хміль був на війні з перших днів повномасштабного вторгнення. Спершу хокеїст захищав українську столицю у загоні київської територіальної оборони. Згодом ж у статусі військослужбовця Збройних сил України виконував бойові завдання в гарячих точках у інших регіонах, зокрема, під Бахмутом.

Кар’єра Олександра Хміля
На професійному рівні Олександр почав виступати з 1997-го року в складі київського Беркута. Взагалі гравецька кар’єра Хміля тривала 18 років. Він виступав за низку українських колективів, зокрема, столичних, таких як: Сокіл, Крижинку, Київ. київські АТЕК, Беркут, Компаньйон, Поділ, а також Дніпровських Вовків та Галицьких Левів.

У 2007-му році Хміль став чемпіоном України в складі АТЕКа, в 2005-му він став срібним призером національного чемпіонату з Дніпровськими Вовками, а в 2006-му і 2009-му роках вигравав бронзу. У 1998-му та 2000-му Хміль представляв Україну на юнацькому чемпіонаті світу. В 2005-му Олександр у лавах студентської збірної України виступав на Всесвітній універсіаді.

Після завершення гравецької кар’єри Олександр продовжував виступати на аматорському рівні за київські Автомобіліст і Спарту, а також працював головним тренером у столичному Рапіді, рідних для нього броварських Вовках та жіночій Україночці.

Ширий Степан загинув 9 травня 2023 року при виконанні бойового завдання в районі південно-західної околиці населеного пункту Федорівка Донецької області, захищаючи Батьківщину від московських загарбників.

«Висловлюємо щирі співчуття дружині, батькам, сестрам та усім рідним. Розділяємо з родиною біль утрати Героя», зазначається у повідомленні.

Під час війни з РФ на передовій загинув співробітник Офісу президента України Володимира Зеленського Олексій Титаренко.

Титаренко загинув у Донецькій області, написав керівник ОП Андрій Єрмак у Telegram й висловив співчуття його близьким та рідним. Очільник Офісу додав, що Титаренко обіймав посаду головного консультанта Директорату з питань внутрішньої та гуманітарної політики.

” На передовій Донеччини загинув співробітник Офісу президента Олексій Титаренко… Україна завжди пам‘ятатиме героїв!” – зазначив Єрмак.

Про це повідомили на Facebook-сторінці Великоберезовицької селищної ради.

“Життя 39-річного воїна обірвалося у бою з окупантами рф на Луганщині, 17 квітня. Останню шану Герою прийшли віддати рідні, друзі, однокласники, вчителі, сусіди, односельчани, представники влади та духовенства, побратими, військовослужбовці та усі небайдужі люди, які разом з сім’єю Івана Митулинського розділяють страшне горе. Жорстока війна забрала життя справжнього патріота, чуйної людини, вірного друга, молодого батька, люблячого чоловіка, найкращого сина та брата, відданого воїна… У пам’яті односельчан, рідних та знайомих Іван Митулинський назавжди залишиться щирим, добрим, веселим та життєрадісним. Народився Герой у селі Велика Лука 24 січня 1984 року. Навчався у місцевій школі, а згодом у навчальному закладі села Мишковичі, де пізніше працював вчителем. Створив власну сім’ю з коханою Марією. Невдовзі у подружжя народився синочок Дем’ян. Старший солдат Іван Митулинський мужньо захищав Україну, її незалежність та цілісність до останнього подиху, віддавши найдорожче – власне життя… В Івана Митулинського залишилися дружина Марія, трирічний синочок Дем’ян, мати Марія, сестра Оксана. Пам’ять про Івана Митулинського назавжди житиме у наших серцях…”, – йдеться у дописі.

Поблизу села Янгелівка Золочівського району Львівської області у середу, 12 квітня, зіткнулись дві вантажівки та легковий автомобіль. У ДТП загинув водій легковика.

Про це повідомили в поліції Львівської області.

ДТП сталась на трасі Київ-Чоп 12 квітня об 11:40. Там зіткнулись вантажівки Mercedes Benz Actros, DAF та легковик Toyota Camry.

На місці ДТП загинув водій Toyota Camry, 61-річний житель Києва. З травмами госпіталізували 61-річну пасажирку легкового авто та 56-річного водія Mercedes Benz Actros.

Поліція відкрила провадження за ч.2 ст.286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху) Кримінального кодексу України. Винуватцю ДТП загрожує до 8 років позбавлення волі.

Він брав участь у боях за Бахмут, де і загинув, як справжній герой України. Про загибель “Меха” стало відомо 4 квітня. Як повідомляє ГО Centuria, воїн загинув, прикриваючи своїх побратимів:

“Андрій Мехряков – воїн 3 ОШБ і представник Centuria, який віддав своє життя за майбутнє України. Сам родом з Херсона. Прийшовши в наш підрозділ, познайомився з криворізькими легіонерами, так він і приєднався до лав нашого руху. Проявляв себе як холоднокровний і відважний чоловік, який з посмішкою знищував ворогів нашої нації”.

Відомо, що до війни Мехряков працював діджеєм в ШАDЕ в Херсоні. Він виступав під псевдонімом Dj Apache. Однак після 24 лютого 2022 року він вступив до лав ЗСУ, щоб захищати Україну від російських окупантів.

“Підрозділ як сім’я, у всіх свої нюанси, суперечки та інша х*рня, але всі один за одного готові спуститися в пекло”, – писав Мехряков на своїй сторінці в Instagram.

У ніч на 28 березня під час виконання бойового завдання загинув заступник командира авіаційної ескадрильї майор Денис Кирилюк. Про це повідомила журналістка Анна Пилипчук на своїй сторінці у Facebook.

“Льотчики не вмирають, вони залишаються навіки в небі!” — йдеться у публікації.

У послужному списку пілота винищувальної авіації ВПС України понад 80 бойових вильотів, причому 70 з них він здійснив за час повномасштабного російського вторгнення.

У серпні 2022 року Кирилюка нагородили орденом ІІІ ступеня “за особисту мужність та самовіддані дії”, які він проявив, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України.

Авторка поста висловила співчуття рідним і пошану загиблому.

Вадим Липовий народився 1976 року у с. Мирове. Проживав із сім’єю у Шумську, виховував сина. Старший сержант ніс службу у механізованому батальйоні. 18 березня свій останній бій захисник прийняв поблизу с. Оріхово-Василівка Донецької області. Отримав поранення під час ворожого обстрілу з танків, внаслідок дії вибухової хвилі та ураження осколками.

Дмитро Чечик народився 1994 року у с. Ходаки. Здобував військову освіту у Харкові та Кам’янець-Подільському. З 2018 року призваний на службу у ЗСУ. Майор, заступник командира танкового батальйону загинув 24 березня під час виконання бойового завдання поблизу с. Першотравневе Харківської області.

На площі Героїв Майдану у Шумську священники відслужили панахиду за загиблими Героями. Присутні зі сльозами на очах поклали квіти на труни. Міський голова Вадим Боярський висловив співчуття рідним та близьким з приводу надзвичайно важкої втрати.

Поховали полеглих Героїв сьогодні, у неділю, 26 березня.

Спільну заупокійну панахиду відслужили священники ПЦУ у Спасо-Преображенському храмі в м. Шумськ.

25 березня кордівцю з Тернопільщини Віктору Мельниченку мало б виповнитися 34 роки. 24 березня рідні справили сороковини його загибелі на війні з російськими загарбниками.

Капітан поліції Віктор Мельниченко, старший інспектор 2-го відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРДу» ГУНП в Тернопільській області загинув 13 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Віктор народився в Тернополі. Мати Надія Миколаївна розповідає про сина: «Він був дуже позитивною дитиною, активним, наполегливим. Пам’ятаю ще з садочка: виходить у нього співати, чи не виходить, він – співає, виходить у нього танцювати чи ні, – він танцює. Пішов до школи – теж всюди перший,- згадує мати. – З 10 років почав займатися боксом. Спочатку відмовляла: ти маленький, худенький, не потрібно тобі це. Не слухав, переконував, що буде поліцейським, тому має займатися спортом».

Рідні підтримали бажання хлопця займатися боксом, він часто їздив на змагання, згодом став кандидатом у майстри спорту. Дитячої мрії стати правоохоронцем Віктор не полишив. Навіть після того, коли не вдалося з першого разу стати курсантом Національної академії внутрішніх справ. Не склавши успішно останній іспит, хлопець пішов на строкову службу у спецпідрозділ Національної гвардії України «Барс». Згодом після конкурсного відбору почав працювати у Тернопільському відділі служби охорони. У 2014 році перейшов у спеціальну роту міліції, одночасно навчаючись в Національній академії внутрішніх справ.

«Це мрія його життя – бути поліцейським. Він дуже пишався своєю роботою», – каже мати Надія Миколаївна.Постійно займався спортом, виховував у собі найкращі чоловічі риси. Водночас залишався ніжним, турботливим, щирим.

«Ми разом прожили 11 років, – вони були чудові. А коли на світ з‘явилася доня – вся наша увага зосередилася на ній, – розповідає дружина поліцейського Ілона. – Вітя любив грати на гітарі і в нього була пісня про дочку, у якої будуть татові очі та мамина усмішка. Коли я була вагітна він ближче сідав до мене і грав, щоб чула наша донечка».

Коли у 2014 році розпочалися бойові дії на сході України, 5 жовтня з Тернопільщини туди поїхав перший зведений загін поліцейських. Серед добровольців захищати Україну від ворога був Віктор.

«Ми в сім’ї говорили про все, заборонених тем не було, – згадує дружина. – Однак, після повернення з ротацій перший тиждень Віктор міг мовчати, вночі часто зривався, нас з дочкою накривав собою, бо снилося, що йдуть обстріли, але потроху адаптовувався і повертався до нормального життя».

2017-ий став переломним у професійному житті Віктора Мельниченка. Він став одним з бійців «КОРДу». Дружина згадує з якою наполегливістю Віктор освоював професію спецпризначенця: «Робота йому подобалася. Він постійно вдосконалював свої знання і вміння. Пішов на курси снайпінгу. До своєї роботи ставився дуже відповідально і знав, що має зробити її бездоганно, аби не підвести команду, побратимів».

Дмитро Болтян, начальник управління «КОРД» ГУНП в Тернопільській області, каже, що важко говорити про побратима в минулому часі: «Він був фанатом своєї роботи. Людина, котра постійно вдосконалювалася. Навіть у вихідні він запитував, чи є можливість попрацювати на полігоні. Віктор був позитивним, надійним товаришем. Під час бойових завдань я завжди був упевнений в ньому, він ніколи не підводив».

За декілька днів до трагедії Ілона з Віктором обговорювали важливу подію – 15 лютого їхній донечці виповнювалося 10 років: «Це було в неділю ввечері. Він повернувся із завдання, був дуже втомлений. Ми обговорили день народження Ілонки, як вона буде його святкувати, я надіслала йому фото подарунків, які купила для неї, він хотів для донечки найкращого».

Веселим, мужнім, добрим, щирим – таким пам’ятатиме свого татуся десятирічна Ілонка.

13 лютого о 9 годині ранку Віктор надіслав дружині своє фото з позиції. «Він ніколи не присилав фото з місця, де працює. Він був снайпером. Це перший і останній раз, коли він прислав свою фотографію саме з того місця, де все згодом сталося», – не стримує сліз Ілона.

У подружжя була домовленість: Віктор дає про себе звістку чи то повідомленням, чи фото, чи навіть смайликом, коли повертається із завдання. Але 13 лютого сталося по-іншому: минуло три години, а він мовчав.

«Цього дня Віталій мав відпочивати, але щось помінялося і година п’ята-шоста ранку він знову поїхав у Бахмут для корегування, – згадує побратим Віктора Дмитро. – Близько дванадцятої години я почув, як командиру хтось зателефонував… Зрозуміли, що «накрили» снайперів. Я не міг в це повірити. Написав дружині, але надіявся, що це неправда».

Віддати останню шану герою прийшли сотні тернополян.

«Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення, Віталій сказав «Я не можу залишити країну, в моєї дитини має бути майбутнє у вільній Україні», – згадує слова коханого чоловіка Ілона. – Ми гордимося ним, і обіцяємо, що не підведемо».

За місяць у Міхала мав закінчитися контракт і воїн збирався повернутися на батьківщину. Про загибель Героя та про те, що двоє його поранених побратимів нині перебувають у тяжкому стані, повідомив міністр Ради міністрів Польщі Міхал Дворчик. obozrevatel.com

Він розповів про стан поранених днями на фронті польських волонтерів.

“Легко поранений волонтер дістався Польщі. Волонтера, важко пораненого, перевезли з Дніпра до Києва”, – зазначив Дворчик.

Також міністр сповістив про загибель ще одного поляка-добровольця, який захищав Україну.

“Сьогодні помер ще один військовий-громадянин Польщі, а двоє поранених кілька днів тому досі перебувають у важкому стані”, – зазначив урядовець.

Більше подробиць про полеглого за Україну польського добровольця повідомив кореспондент Polsat News Матеуш Ляховський.

“Герой загинув. Сьогодні в бою загинув Міхал – командир взводу Інтернаціонального легіону. Я мав честь його знати. Він воював проти російського вторгнення з квітня минулого року. Він боровся за волю України та безпеку Польщі – про це неодноразово говорив. За місяць у нього закінчувався контракт, і він хотів повернутися на батьківщину і знову служити у Війську Польському. Набутий бойовий досвід передавати товаришам по службі. Він міг повернутися раніше, але хотів виконати свій обов’язок. Не вдалося”, – зазначив журналіст.

Прізвища Героя Ляховський не назвав. Однак підкреслив: Міхал був відважним, надзвичайно скромним і хорошим командиром.

“Я ніколи не казав йому цього, але для мене він був людиною, якою я справді захоплювався, як мало хто інший. Герой із хлоп’ячою усмішкою, бо часто сміявся, незважаючи на побачене й пережите. Він нічого не боявся і ніколи не скаржився. Завжди надзвичайно скромний. Він дбав про солдатів і якщо чим і хвалився, то їхнім ставленням, про себе говорив мало. І все ж місяць тому президент Володимир Зеленський нагородив його орденом “За мужність”. Був людиною честі, стежив за належним ставленням до російських військовополонених”, – розповів журналіст.

Востаннє вдома воїн побував у грудні: тоді він лікувався після отриманого у боях поранення. Однак ледь відновившись, Міхал знову вирушив на фронт, до побратимів.

“Коли він був поранений кілька місяців тому, він міг відпочити і залишитися вдома на Різдво. Але вже перед Різдвом був на фронті з солдатами. Тоді він надіслав мені побажання із зображенням ялинки, прикрашеної кулями та скотчем для ЦКМ. Один із багатьох жартів. Коли ви бачите таких персонажів у фільмах, ви думаєте, що вони занадто ідеалізовані, щоб бути реальними. А Міхал був саме таким. Він назавжди залишиться для мене втіленням солдатської честі. Я вагався з цією інформацією, тому що нічого розумного в цій ситуації написати не можу. Честь і слава Герою!” – резюмував Ляховський.

Захисник був інспектором прикордонної служби, помічником гранатометника у загоні Державної прикордонної служби, пише Kurs.

Хлопець загинув 20 березня в районі Бахмута від отриманих травм під час виконання бойового завдання.

Вічна пам*ять герою!

Чоловік загинув на фронті. Борщів’яни на колінах і з державними прапорами провели тіло загиблого земляка.

“Все, що зараз можемо зробити для нього – провести молитвою і вшанувати як Героя. Вічна пам’ять та вічна Слава Герою! Герої не вмирають, а навічно вписують своє ім’я в історію України”, – йдеться в повідомленні Борщівсвької міськради.

Загиблий Дмитро Гульчук напередодні самогубства розповідав старшому брату та батьку про сварки з керівництвом університету.

Під час останньої телефонної розмови з батьком, хлопець розповів що в нього був конфлікт з керівництвом факультету.

LVIV.MEDIA поспілкувалось з батьком загиблого, який розповів нам деталі останньої сварки, яка й могла призвести до самогубства хлопця.

«Під час шикування курсантам сказали взяти протигази, однак Діма не зміг одразу знайти свій. За це командир батальйону почав кричати на нього, обзивати його та розмахувати біля нього руками. Діма зробив крок до командира, щоб його відштовхнути, але так і не зробив цього. Це побачив офіцер, і почав звинувачувати Діму в тому, що він хотів вдарити командира. За це він погрожував поселити його на півтора року в казарму і “згноїти” його в нарядах. За те що він начебто хотів вдарити командира, в Діми відібрали жетон. Він пішов до декана, щоб повернути його, але той почав натякати на хабар».

Також батько хлопця розповів, що старші офіцери обрали серед курсантів старшин взводу, і дозволили їм влаштовувати “дідівщину”. Дмитро ж не хотів підкорюватися “новим правилам”, тому командири почали створювати йому поганий образ серед однокурсників. Відповідно, ті не хотіли спілкуватися з ним. За час навчання хлопця в університеті було багато моментів приниження й відносно нього вівся психологічний булінг.

Такий моральний тиск тривав близько року. Хлопець навіть хотів кинути навчання, однак залишитися його вмовляли батьки.

«Батьки вже кучу грошей вклали туди і часу. Вони казали йому довчися вже. Не хочеш там робити то не будеш, але хоч довчися, освіта потрібна», — зазначив брат Дмитра Олександр.

Під час останніх розмов з батьками хлопець розповідав про проблеми в університеті, однак натяків на самогубство в його спілкуванні вони не помітили.

Додамо, в університеті підтвердили самогубство львівського курсанта. Наразі триває слідство. Однак, в коментарях під дописом навчального закладу з’явилася інформація про те, що начебто керівництво університету ігнорує батьків загиблого.

Нагадаємо, курсанти скаржаться на керівництво факультету Університету МВС у Львові, де сталося самогубство. Начебто їх використовують як рабів, командири принижують курсантів та залякують їх. За будь-яке недотримання вимог чи порушення «правил», курсантам погрожують заселенням в казарму та додатковими нарядами.

Як пише ZN.ua, життя воїна обірвалося 15 березня поблизу села Ямпіль на Донеччині.

Сергій був кадровим військовим ще до розвалу Радянського Союзу, служив у десантних військах. Згодом пішов у відставку.

16 років пропрацював із дизайнером Михайлом Вороніним, а потім відкрив маленьке власне виробництво із пошиття одягу. І справді дуже любив цю справу. Ті, хто носив пошиті Сергієм костюми, кажуть, що кращих не мали ніколи.

Під час Революції гідності він був її активним учасником. Потім почалася агресія РФ на сході, і в серпні 2014 року Кройтор був мобілізований у військо. Пройшов дві ротації в Донецькому аеропорту, воював і на інших гарячих напрямках.

22 січня 2020 року “Укрпошта” випустила марку, присвячену “кіборгам” – захисникам Донецького аеропорту. У церемонії спецпогашення разом із побратимами брав участь і Сергій Кройтор.

“Не вірив, що вийдемо. Аеропорт упав. У вікна РПГ летіли. Тут уже нічого було захищати. Але й наказ віддати було нікому. Хлопці почали телефонувати додому. Хто дружині, хто синові. Сказати: “Я тебе люблю”. Не прощалися. Просто говорили про любов. Хоча й так усе зрозуміло було. Я теж намагався [дружині] Любі зателефонувати. Зв’язку не було…”, – розповідав Сергій у 2018-му про свою останню ротацію в ДАП.

Те інтерв’ю в нього брала Леся Литвинова – відома волонтерка, а нині – також військовослужбовиця ЗСУ.

“Пам’ятаєш? Ми сиділи у мене на кухні і ти все намагався мені довести, що ніякий ти не герой. Є кращі. Я сподівалась, що після Перемоги ми зустрінемось і я напишу другу частину. Бо для мене ти – найкращий. Назавжди. Було честю називати тебе другом. Спочивай. Твоя варта закінчилась”, – написала Литвинова після загибелі Сергія.

Після повномасштабного вторгнення РФ Хоттабич знову пішов на фронт.

“Він залишився живим після кривавих подій на Майдані січня-лютого 2014. Залишився живим після того, як не витримав бетон Донецького аеропорту. А Сергій був із тих, хто витримав, вистояв і назавжди став українським кіборгом!

Він залишився живим, коли влітку [2022 року] захищав Сєверодонецьк. І в прямому сенсі слова заривався в землю, риючи окоп руками і нігтями під час добового артобстрілу.

Залишився живим, захищаючи Бахмут, безжально знищуючи кацапофашистів.

Здавалося б, смерть не зможе його дістати в цій війні!

Проте вчора Сергій загинув.

Простий, скромний, порядний, відважний, справжній! На таких нині тримається Україна!” – написав військовослужбовець ЗСУ Олег Поліщук.

“Дорогою, встеленою калиною та першоцвітами, провела Лановецька громада загиблого воїна Олега Дробоцького на місце вічного спочинку. Молодий художник став на захист України, виявивши особисту мужність, стійкість та патріотизм.

Вузькою стежкою на подвір’ї рідного дому сотні людей йшли віддати шану Герою, подякувати за жертовність та попрощатись. Олег Дробоцький – творець новітньої історії, чий вклад в майбутню Перемогу є неоціненним”, – пише Лановецька міська рада.

Попрощатися із загиблим захисником прийшли сотні людей.

Олег Дробоцький – старший солдат, стрілець-санітар 1 стрілецького відділення військової частини А4123 загинув поблизу населеного пункту Оріхово-Василівка, що на Донеччині, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Осиротіла мистецька спільнота Тернопільщини, його дітища-картини, батьки та уся Лановецька громада, однак відважний воїн назавжди залишиться в наших серцях.

Вічна та світла пам’ять Герою!

Чоловік загинув під час страшного артилерійського обстрілу. Про це повідомили у соцмережах рідні загиблого.

“В боях за вільну Україну від масованого артилерійського обстрілу, який продовжувався майже 3 години, загинув мій брат Німко Віталій Володимирович. Вічна тобі пам’ять Герою, помстимося”, – написав Анатолій, брат загиблого військового Віталія.

“Страшна звістка… Як?? Чому??? Я не вірю!!! Куме, чому ти себе не вберіг??? Боляче навіть подумати, що ми тебе більше не побачимо!!! Ти був найкрашим кумом і найкращим другом, який завжди був поруч.

Не вистачить слів описати наскільки ти був хорошою та світлою людиною… Серце розривається на шматки. Клята війна забрала Тебе в нас.

Ти наш герой, Віталік!!

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!” – написала Уляна Данилевич.

“Немає таких слів, які можуть заспокоїти серце матері. Моя підтримка, моя надія, моя опора, наш Герой, мій синочок… Пробач, що не вберегла тебе, пробач, що відпустила тебе на цю кляту війну. Серце і розум відмовляються в це вірити”, – написала мама загиблого воїна Наталія.

Ніщо більше не поверне матері сина, хоч вона і виплаче море сліз. Лише перемога і мир допоможуть рідним знайти втіху в тому, що те, що робив їхній син – було не марним.

У понеділок, 6 березня 2023 року, під Бахмутом Донецької області загинув командир аеромобільного батальйону львівських десантників майор Луканюк Андрій Валерійович. Військовому було 34 роки.

“З сумом повідомляємо, що 6 березня під час виконання бойового завдання у населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу КСП аеромобільного батальйону загинув командир аеромобільного батальйону майор Луканюк Андрій Валерійович. 34-річний Андрій Луканюк родом із села Годи-Добровідка Коломийського району на Івано-Франківщині”, – повідомляється на сторінці 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ у Facebook.

Зазначається, що загиблий військовий із 2013 року брав активну участь у формуванні 3-ої батальйонної тактичної групи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він пройшов найгарячіші точки на Донбасі, зокрема Дебальцеве.

“З 2014 року виконував бойові завдання на посаді командира роти. Брав участь у боях за Луганський аеропорт, Дебальцеве, Красногорівку, Широкине. У 2022 році майор Андрій Луканюк очолив аеромобільний батальйон 80 окремої десантно-штурмової бригади. Андрій Валерійович був офіцером якого поважали, він був справжнім прикладом військової доблесті та слави. Вимогливий та справедливий. Висловлюємо щирі співчуття родині. Схиляємо голови у великій скорботі”, – йдеться у повідомленні.

Загибель військових під Бахмутом
Під Бахмутом загинув легендарний військовий “Да Вінчі”. Герой України Дмитро Коцюбайло очолював власний підрозділ “Вовки да Вінчі”. Він віддав своє життя у бою за Україну 7 березня 2023 року.

Напередодні стало відомо, що під час битви за Бахмут Донецької області загинув весь танковий екіпаж 93-тьої ОМБр “Холодний Яр”. Віддали життя Андрій Мельник (водій-механік), Віталій Кобець (командир екіпажу, позивний “Тяпа”) та Сергій Леонтьєв (навідник).

3 березня під Бахмутом загинула бойова медикиня 93-ї бригади “Холодний Яр” Яна Рихліцька. Трагедія сталася під час евакуації поранених військовослужбовців.

Аварія нещодавно сталася на трасі Київ-Чоп біля Корнина Рівненського району. Про це повідомили очевидці на сторінці rivne­­_1283 у Telegram.

Нині на місці працюють рятувальники та правоохоронці. Рух ділянкою дороги, де сталася аварія, ускладнений.

З власних джерел Радіо Трек стало відомо, що водій автомобіля Renault виїхав на зустрічну смугу руху, де влетів у вантажівку і загинув.

У відділі комунікації поліції Рівненщини повідомили, що аварія сталася близько 20 години.

За попередньою інформацією, внаслідок зіткнення вантажівки Volvo та легковика Renault загинув водій останнього.  Його із понівеченого авто деблокували рятувальники.

У пресслужбі ГУ ДСНС у Рівненській області повідомили:

Рятувальники за допомогою спеціального обладнання провели деблокування тіла загиблого водія із вщент понівеченого легкового авто. З метою недопущення загоряння рятувальники у вантажівці від‘єднали клеми акумуляторної батареї.

На місці аварії працюють слідчі та патрульні поліцейські, які регулюють рух на цій ділянці.

Про це на Facebook-сторінці повідомила викладачка Оксана Шиян, передає Ратуша.

Він любив життя, планував мати хорошу роботу, заробити гроші й допомогти молодшим братам і сестрам вивчитись.

Восени 2020 року, одразу після закінчення училища був призваний на строкову службу в ЗСУ.

«Не буду ховатися, піду відслужу» – казав він.

Навесні 2022 року мав повернутися додому, але почалася війна…

У бійця залишилися батьки, брати й сестри.

На жаль, гинуть як досвідчені воїни, так і молоді, яким не позичати відваги.

На Тернопільщині в останню дорогу провели 20-річного військового, який поклав своє життя за майбутнє України.

“24 Лютого 2023 року жителі Мельнице-Подільської Територіальної громади провели в останню земну дорогу захисника України Михайла Руслановича Сержанта, жителя села Панівці”, – пише Олег Гаврилюк на сторінці Мельнице-Подільської громади.

Під Соледаром Бахмутського району Донецької області загинув чемпіон України з козацького поєдинку, призер світових змагань, єдиноборець з Харкова Кирило Баєв. Він був добровольцем спецпідрозділу Kraken Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Про це повідомляється на сторінці Харків спортивний у Фейсбуку.

Наголошується, що 21-річний Кирило Баєв загинув під час виконання бойового завдання.

Баєв народився у Харкові, навчався на факультеті фізичного виховання та спорту Харківського педагогічного університету ім. Сковороди.

З 2011 року він почав займатися єдиноборствами, яким присвятив найбільшу частину своєї спортивної кар’єри. З 2011 по 2015 рік займався дзюдо у Спортивному клубі Слобожанець.

Кирило Баєв був багаторазовим чемпіоном Харківської області та України з козацького поєдинку, володарем Кубка світу та призером планетарної першості, призером чемпіонату України з хортингу (сучасного українського бойового мистецтва).

У Києві вантажівка розчавила легковик та врізалася в фуру.

В результаті зіткнення двох вантажівок та легкового автомобіля два пасажири останнього отримали тілесні ушкодження, а водій загинув на місці.

Про це повідомив відділ комунікації поліції Києва.

Вранці на спецлінію 102 надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими. На Берестейському проспекті сталася автопригода за участю трьох транспортних засобів. На виклик негайно виїхали лікарі, патрульні та слідчо-оперативна група столичної поліції з розслідування ДТП.

Попередньо правоохоронці встановили, що 32-річний водій вантажного автомобіля Scania здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Camry, який у некерованому стані зіткнувся з вантажівкою Volvo.

У результаті ДТП 50-річний водій легковика загинув на місці, а пасажири 45-ти та 58-ми років доправлені до медичного закладу.

Водія Scania працівники поліції затримали у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Наразі слідчі призначили комплекс відповідних експертиз, аби встановити причини та обставини ДТП.

Про це повідомили у Підгайцівській громаді.

Як повідомили військові, стрілець-снайпер аеромобільно-десантної роти 30-річний захисник загинув 16 січня 2023 року в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області.

«Україна втратила мужнього захисника. Висловлюємо глибокі співчуття родині та близьким загиблого. Герої не вмирають – Герої світла янголи!» – висловлюють співчуття рідним у громаді.

Як повідомляє ГУ ДСНС у Львівській області, до місця події було направлено рятувальників 24-ої державної пожежно-рятувальної частини м.Сколе.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув пасажир автомобіля «Renault Logan» чоловік, 1953 року народження, травмовано водія, 1954 року народження, та пасажира, 1973, року народження, яких із травмами різного ступеня важкості госпіталізовано в Стрийську центральну районну лікарню, водія вантажного автомобіля «Volvo 440» госпіталізовано в Сколівську центральну лікарню.

Пожежно-рятувальним відділенням проводились роботи по деблокуванню тіла загиблого та відключенню акумуляторної батареї в «Renault Logan».

Як попередньо встановили правоохоронці, водій автомобіля «Рено Лоґан», 68-річний мешканець одного з сіл району, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з вантажівкою «Вольво», якою керував 33-річний житель Закарпатської області, повідомляє відділ комунікації поліції Львівської області.

За фактом слідчі відділу розслідування злочинів у сфері транспорту поліції Львівщини відкрили кримінальне провадження за ч.2 ст.286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху) Кримінального кодексу України.

Правоохоронці встановлюють обставини події.

Обороняючи Україну від російської агресії, загинув мешканець села Колка на Дубровиччині, 41-річний прикордонник Олександр Харківець

Вдовою залишилася дружина, без батьківської любові двоє діток, без сина батько, сестра без брата.

Захисник з 2015 по 2016 рік перебував у зоні АТО, з перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем, – повідомили на сторінці Дубровицької міської ради у Facebook.

Про це повідомляють на сторінці Яремчанської міської ради.

Руслан Андрійків із перших днів війни був мобілізований. Боєць служив в 10-й гірсько штурмовій бригаді. На війні отримав захворювання і помер в лікарні в м.Чернівці.

“Земляк гідно захищав країну з перших днів війни. Щирі співчуття рідним та близьким”, – йдеться в повідомленні.

Про це йдеться на сторінці Березнівської міськради в фейсбуці.

Захищаючи Україну загинув військовослужбовець Микола Солончук із села Бистричі. Відомо, що він боронив Україну від окупантів з червня 2022 року.

Коментар: “У серці матері Микола назавжди залишиться дбайливим сином, для доньки дев’ятикласниці – люблячим татом. Побратимам із зенітно-артилерійського відділення запам’ятається як вірний та відважний друг“, – йдеться у дописі.

Про дату та час прибуття військового кортежу повідомлять додатково.

діти та мешканці міста.

Дізнайтеся в матеріалі Styler нижче деталі трагедії.

Що відомо про Миколу Анацького
34-річний фотограф – патріот, який брав участь в АТО, а також він, за словами нардепа Олексія Гончаренка, торік допомагав звільнити Київську область від навали ворога.

Він народився і виріс у Донецькій області, у Бахмуті. Гвардієць. Служив у батальйоні “Донбас”. Потім перевівся до лав батальйону ім. Кульчицького.

“Чіткий, професійний, ви неодноразово бачили його роботи у фотозвітах МВС. Справжній офіцер, друг. Ми познайомились випадково (або не випадково) на День Національної поліції. Дуже добре це пам’ятаю. Це було професійне кохання з першого погляду”, – пише про нього у Facebook Вікторія Навроцька, заступник директора Департаменту комунікації у МВС України.

Що відомо про трагедію
18 січня вертоліт впав поряд з дитячим садком на вулиці Петлюри близько 08:20. Внаслідок потужного вибуху спалахнула пожежа, пошкодження отримали будівля садка та один з довколишніх багатоквартирних будинків.

Наразі розглядається три версії трагедії: порушення правил польоту, технічна несправність гелікоптера, умисні дії щодо знищення транспортного засобу.

За даними ДСНС, станом на 15:45 пошуково-рятувальні роботи завершено. Всього загинуло 14 осіб, з них 1 дитина, постраждало 25 осіб, з них 11 дітей.

Список загиблих, які були на борту гелікоптера (9 осіб):
Міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський,
перший заступник міністра Євгеній Єнін,
державний секретар МВС Юрій Лубкович,
заступник керівника Патронатної служби МВС Тетяна Шутяк,
начальник управління забезпечення захисту Департаменту внутрішньої безпеки НПУ підполковник поліції Михайло Павлушко,
старший оперуповноважений в особливо важливих справах Департаменту внутрішньої безпеки НПУ Андрій Маринченко,
провідний інспектор Департаменту комунікації МВС Микола Анацький,
командир повітряного судна – інструктор авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Олександр Василенко,
пілот авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Костянтин Коваленко,
бортовий механік авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах прапорщик служби цивільного захисту Іван Касьянов.

На війні в Україні загинув громадянин Канади українського походження Григорій Цехмістренко, який був добровольцем-медиком.

Як повідомило канадське видання CBC News із посиланням на батька загиблого Віталія Цехмістренка, він жив у Кіністіно протягом багатьох років з батьками, а потім переїхав до Порт-Аліс.

Батько Цехмістренка розповів, що Григорій, якому було 28 років, приїхав в Україну у січні 2022 року, коли у новинах почали з’являтися повідомленні про можливу війну. А після вторгнення став медиком-добровольцем.

Батько й мати медика-добровольця разом приїхали до Києва з Канади, щоб зустріти Різдво з сином. На свята вони були разом.

“Він хотів побудувати будинок на воді після війни”, – поділився батько загиблого.

Григорій, якого друзі називали Грег, загинув у Бахмуті, ймовірно, у проміжку часу з ночі проти 14 січня до ранку 15 січня.

На прохання підтвердити смерть канадського громадянина Міністерство зарубіжних справ Канади відповіло, що не може надати жодної інформації “з міркувань безпеки”.

Загибель іноземних добровольців в Україні
Влітку минулого року в Харкові загинула бразильська модель, яка служила снайпером в ЗСУ.

У вересні 2022 року стало відомо, що на війні в Україні загинув громадянин Великобританії Крейг Макінтош, який працював медиком.

В грудні була інформація про шістьох загиблих громадян Грузії поблизу Бахмута. Воїни з Грузії відмовилися здатися в полон росіянам і прийняли смерть за Україну. Загалом за час українсько-російської війни загинули 33 грузинські добровольці.

Про це повідомляють у Демидівській селищній раді.

13 січня в населеному пункті Сіверськ Бахмутського району загинув головний сержант мінометного взводу Тарас Сліпчук.

Коментар: “Безжалісна війна забрала ще одне молоде життя. Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя. Поділяємо ваш біль та горе“, – йдеться у повідомленні.

Вічна пам’ять Герою!

У селищі Старий Салтів, що під Харковом, мати везла човном труну з тілом загиблого на війні сина, щоб поховати. Зруйнований міст на її тлі був єдиним способом потрапити на протилежний берег річки.

Знімок, зроблений у січні 2023 року, опублікував фотограф Ерік Мармор у себе в Instagram. Ім’я загиблого героя та його матері, яка на світлині – невідомі.

“Мати везе труну з тілом сина, військового, якого забрала війна”, – написав він.

Старий Салтів розташований біля українсько-російського кордону і був тимчасово окупований у перші години російського вторгнення. Сьогодні людям у селищі доводиться користуватися човнами, щоб дістатися до місця призначення. Міст через річку Сіверський Донець зруйнували окупанти.

У Херсоні сьогодні, 5 січня, внаслідок російського обстрілу центру міста загинув 20-річний постраждалий.

Хлопець помер на місці від отриманих поранень, про це повідомив голова Херсонської обласної військової адміністрації Ярослав Янушевич.

“Щойно російські окупанти атакували центральну частину Херсона – влучили в будинок”, – повідомив Янушевич.

Ситуація в Херсоні – що треба знати
Як повідомляв УНІАН, сьогодні чотири людини постраждали внаслідок ранкового обстрілу російськими загарбниками населених пунктів Чорнобаївка та Комишани на Херсонщині.

Російські загарбники минулої доби 41 раз обстріляли Херсон та область.

Нагадаємо, вранці 24 грудня ворог масовано обстріляв центр Херсона. Ярослав Янушевич писав, що загинули 10 мирних жителів, а понад 60 – отримали поранення. Станом на 26 грудня 18 постраждалих перебували у тяжкому стані. За життя постраждалих боролися медики.