Російський окупант забрав життя Івана Бортейчука, жителя села Хом’яківка Гвіздецької громади, йдеться на Фейсбук-сторінці громади з Івано-Франківщини.

Народився 3 квітня 1998 року в селі Хом’яківка, де і проживав з батьками. З самого малечку він в усьому допомагав батькам, був добрим, привітним, вихованим, мав багато друзів і, як кожна молода людина, складав плани на майбутнє. Після закінчення Гвіздецького ліцею, здобув фах плиточника в Коломийському ліцеї сфери послуг. Хлопець мав золоті руки, тому ніколи не сидів без роботи. Іван завжди горів тим, що робив, — згадують земляки.

Старший солдат Іван Бортейчук був призваний до лав ЗСУ Коломийським РТЦК та СП в березні 2022 року. Оператор 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти військової частини А1736.

Вже під час служби в лавах ЗСУ він знайшов свою долю Ауріку. Подружжя повінчалося під час війни. Згодом народився син Єгор.

20 січня 2025 року отримав бойове поранення внаслідок ураження при атаці ворожим FPV-дроном екіпажу безпілотного літального апарату «Казік» FPV-бомбер під час заїзду на позицію в населеному пункті Вовчанськ, Чугуївського району, Харківської області.

Впродовж п’яти днів лікарі Харківської обласної лікарні боролися за життя Героя, але 25 січня 2025 року Івана не стало.

“Мудрим, красивим, сповненим великої любові до життя залишиться Іван у нашій пам’яті, наших серцях. Багато щирих слів які не будуть закінчуватися можна казати про нашого Героя. Вічна пам’ять і блаженний упокій тобі, дорогий наш друже. Нехай рідна земля стане для тебе пухом, а Всевишній дарує вічне життя у Царстві Небеснім”, — йдеться в співчутті.

Гвіздецька селищна рада висловлює щирі слова співчуття дружині Ауріці, синочку Єгору, батькам Любові та Василю, сестрі Христині, всім рідним, друзям, побратимам, односельцям.

Про смерть Захисника повідомила Городенківська міська рада, інформують “Вікна”.

Гулин Петро Михайлович народився 4 червня 1991 року, жив у селі Поточище. Захищав волю і незалежність України у війні з російськими окупантами.

14 квітня 2024 року в ході виконання бойового завдання солдат Петро Гулин загинув біля населеного пункту Новокалинове, Покровського району Донецької області.

“В ці скорботні дні Городенківська громада співчуває родині Героя. Сумуємо разом із Вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають! На жаль, словами важко загоїти у серці болючу рану втрати. Вічна і світла пам’ять Герою!”, — йдеться у співчутті.

Навічно 21…
ОЛЕГ ЗАПРУДНОВ
з Кіровоградщини загинув 7 листопада
в Покровському районі Донецької області.
Ми пишаємося тобою, хлопчику!
Ми сумуємо разом із твоєю родиною.
Не дожив, не доспівав, не докохав.
Вічна шана тобі, Герою!

Світла ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ УКРАЇНИ І ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ!!
СПІВЧУТТЯ РІДНИМ ТА БЛИЗЬКИМ!!

Вічна шана тобі, Герою!

Журналіст Микола Рачко мріяв про власну книгарню, а коли почалась війна – пішов захищати Україну. Загинув військовий поблизу Бахмута. Мрію хлопця про власну крамницю взялися втілювати друзі й рідні. Напередодні у Вінниці вони відкрили книгарню “Герої”.

Про це йдеться в сюжеті кореспондента ТСН Валерія Кузнецова.

Рідні, друзі та побратими Миколи об’єдналися і здійснили його мрію. Книгарню назвали “Герої”. Тут усе, як він хотів, розповідає сестра Антоніна. Витримана англійська класика, можливість дивитися і читати одразу і всі книжки – українською.

“Мала би бути книгарня, яка стане простором, де будуть зустрічі з авторами, письменниками, видавцями. Ми зараз будемо запрошувати репортерів, які працюють на фронті, фотографів, волонтерів, це місце вже є улюбленим для багатьох”, – каже сестра загиблого військового Антоніна Люлька.

Микола Рачок редагував і працював журналістом, за мирного життя спеціалізувався на автотемі. Він мав досвід служби, і коли почалося повномасштабне вторгнення, одразу пішов до військкомату, служив у 58-й мотопіхотній бригаді. Пройшов найпекельніші ділянки фронту. І своє почуття гумору не зраджував навіть там.

Загинув Микола Рачок влітку 2022 року в Покровському неподалік Бахмута. З побратимом пішов на позицію спостерігати за ворогом.

“Треба було просто передавати інформацію, але він почув у рацію, що позиції, які були зайняті нашими, вони не мали боєприпасів, зовсім. А перед ними всіма стояли “вагнерівці”, – згадує сестра загиблого.

Побратима було поранено, вогонь Микола взяв на себе.

“Я пам’ятаю його слова, коли буде змога зберегти життя тим, на кого вдома чекають діти, він це зробить, і хлопці сказали, що він врятував 200 чоловік”, – каже Антоніна Люлька.

Почути історію Миколи Рачка відтепер можна у книгарні, відкритій на його честь. У ній немає професійних консультантів. Персонал – це родичі, друзі, а ще – побратими героя.

Рідні знайшли щоденник Миколи, де він занотував 21 бажання. З-поміж інших бажань Миколи рідні обов’язково видадуть книжку, про яку він думав – “Записки строковика”.

23 Березня, 2024, 10:00 Калуш
Переглядів: 3461

Сьогодні, 23 березня, Калуська громада зустрічає Героя — старшого сержанта Олега Шляхтуна. О 13:30 виїзд траурної колони з Калуської ЦРЛ з тілом полеглого Захисника, інформують “Вікна” з посиланням на Калуську міську раду.

Маршрут траурного кортежу пролягатиме вулицями міста:

Івано-Франківська;
Бандери;
Грушевського;
Винниченка;
Пр. Лесі Українки;
Б. Хмельницького;
Литвина, 5, заїзд у двір;
Січових Стрільців;
Євшана;
Європейська;
ПК “Мінерал ”
Парастас о 14:00.

Чин похорону розпочнеться 24 березня о 14:00.

Відправа в церкві Архистратига Михаїла УГКЦ.

Поховають Героя на Алеї Слави міського кладовища.

Нагадаємо, 51-річний калушанин Олег Шляхтун служив радіотелефоністом реактивного артилерійського відділення реакгивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини. На захист рідної землі Герой став у перший же день повномасштабного вторгнення росії — 24 лютого 2022 року. Деякий час від воїна не було звістки, вважався зниклим безвісти. Захисник загинув 19 березня 2024 року в результаті удару БПЛА військовими формуваннями російської федерації на Донецькому напрямку.

Михайло Осадчук, 1996 року народження, мешканець селища Чернелиця, загинув від поранень, отриманих внаслідок ураження дроном-камікадзе противника.

Про це повідомили на Facebook-сторінці Городенківської міської ради, інформують “Вікна”.

Він поклав життя, захищаючи рідну землю від російських окупаційних військ.

В ці скорботні дні Городенківська громада співчуває родині Героя.

“Сумуємо разом із Вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають! На жаль, словами важко загоїти у серці болючу рану втрати”, — йдеться в повідомленні.

Народився Андрій Васильович Боднарчук 19 червня 1984 року в Ямниці. Після одруження проживав з сім’єю у селі Тязів. Ще під час неоголошеної війни в зоні АТО (ООС), ризикуючи власним життям, він захищав землі рідної Батьківщини від загарбників. А коли вибухнула повномасштабна війна, Герой від першого дня російського вторгнення став на захист Батьківщини, інформують “Вікна” з посиланням на Ямницьку територіальну громаду.

Солдат Андрій Боднарчук був механіком ремонтного відділення у ремонтній роті автомобільної техніки однієї з військових частин. 6 березня 2024 року воїн загинув від отриманих поранень внаслідок влучання ракети збройних формувань рф у Донецькій області.

“Усією громадою висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким Захисника, який віддав своє життя, оберігаючи нашу Вітчизну. Вічна пам’ять, вдячність і слава загиблому Герою України!”, — йдеться у повідомленні.

Сержант Юрій Олексюк, 1977 року народження, загинув 25 лютого 2024 року, інформують “Вікна”.

Військовозобов’язаний служив головним сержантом стрілецького взводу стрілецької роти однієї з військових частин.

Був призваний по мобілізації 1 березня 2022 року. Загинув при виконанні бойового завдання поблизу Малинівки на Запоріжжі.

Дружина загиблого Марія Олексюк поділилася спогадами про чоловіка:

“Сумна звістка завітала у нашу домівку, у наше гніздечко: наш коханий татусь повертається додому на Щиті до своєї люблячої сімʼї.
Коханий мій, татусю наш, Ти завжди залишишся у наших серцях найкращим, найдобрішим, люблячим, справжнім Батьком для своїх дітей — Богданки, Софійки, Олексійка. Я обіцяю, що Твій синочок, якого Ти так довго чекав, виросте гідним сином свого Батька-Героя. Ти наш Герой назавжди!
Цілуємо, обнімаємо! Ти назавжди в наших серцях!”

Сьогодні ж стало відомо про загибель 48-річного бійця Василя Олійника з Голиня. Молодший сержант також загинув 25 лютого поблизу Малинівки.

Побратим Василь Кульбанський запевнив, що захисники були вірними і надійними людьми:

“Ми не відійдемо, ми дамо бій і будемо стояти до кінця… Ви дали свій останній бій… друзі мої, Ви були більше ніж побратими… я знав Вас як людей слова, вірних, надійних, людей з яких я брав приклад. Ваша слава не вмре не загине!!! Я дякую долі, що дала мені можливість зустріти Вас у цьому житті, для мене було честю стояти з вами пліч-о-пліч в одних окопах!!! Пробачте, що не був з Вами поруч у важку хвилину… Слава героям!!!”

У скорботі від втрати Героя — дружина та двоє дітей, рідні, друзі і побратими, повідомляють “Вікна”.

За офіційною інформацією, молодший сержант Мар’ян Русинкевич на захист рідної землі став у вересні 2022 року. Самовіданно служив бойовим медиком стрілецького взводу військової частини.

Відданий військовій присязі, загинув 25 лютого 2024 року при виконанні бойового завдання у Запорізькій області.
У дописі дружини Соломії Русинкевич йдеться про те, що Мар’ян залишив це життя з найкращими, як і хотів:

“Ти найкраще, що сталося зі мною в цьому житті, ти той, хто навчив жити й цінувати життя. Ти ідеш дуже швидко від нас. Ти залишив це життя з найкращими, так як ти і хотів. Як сказав один твій найближчий і найкращий побратим — ти залишив мені дві покращені свої копії. Тепер я за двох і обіцяю, тобі що вони виростуть достойними!!! Я люблю тебе і буду любити до того часу, поки моє серце б’ється!!! Ти найкращий!!!! Легких тобі хмаринок!”.

“Слонику, мій любимий слонику, твій бій закінчено, друже. Дякую долі, що звела мене з тобою, я мав за честь стояти з тобою пліч-о-пліч в одних окопах! Ти був справжнім другом, побратимом, найкращим батьком та чоловіком! З гордістю можу говорити, що був твоїм другом. А скільки ми будували планів… І правду кажуть, війна забирає найкращих… Ти був найкращий!!! Тепер ти там, там з нашими побратимами… Люди живуть поки їх пам’ятають, а я тебе пам’ятатиму вічно, вічна пам’ять тобі, друже, пробач що мене не було поруч…”

Калуська громада втратила на війні ще одного Захисника — загинув солдат Микола Стефанишин, 1987 року народження, інформують “Вікна” з посиланням на Калуську міську раду.

Микола Стефанишин був призваний на військову службу наприкінці листопада 2023 року. Служив навідником зенітно-кулеметного відділення зенітно-ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини. Вірно ніс службу, був відданий військові присязі.

Загинув Микола Стефанишин 27 лютого 2024 року при виконанні бойового завдання у Запорізькій області.

“У скорботі вся Калуська громада. Щирі співчуття рідним та близьким полеглого Воїна. Доземний уклін Захиснику за жертовний подвиг в ім’я вільної і незалежної України. Вічна пам’ять і слава Герою Миколі Стефанишину!”, — йдеться у повідомленні.

Дитинство та юні шкільні роки Ігоря Куци проходили у селищі Букачівці. Відтак здобув освіту, одружився та все своє життя проживав із сім’єю в Івано-Франківську, повідомляє Рогатинська міська рада.

Виховував з дружиною прекрасних сина і доньку. Працював у спецпідрозділів «ТИТАН», на підприємстві «Івано-Франківськцемент» та КП «ДЕПО». Був добрим чоловіком, батьком, а в часі війни — вірним сином України.

На початку повномасштабного вторгнення Ігор Куца добровольцем став до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання у складі військової частини А7147, зокрема останні пів року — на Херсонському напрямку. Два тижні тому воїна спрямували в Донецьку область, де він і загинув.

Прощання з Героєм відбудеться сьогодгні, 27 лютого, в Івано-Франківську.

Орієнтовно о 8:00-8:30 кортеж з тілом загиблого захисника рухатиметься за маршрутом з боку Ямниці:

вул. Хіміків;
вул. Тролейбусна;
вул. Галицька;
міст на вул. Пасічній;
вул. Василіянок;
вул. Гаркуші;
готель “Надія”;
вул. Бандери;
вул. Ребета.
Чин парастасу розпочнеться о 19:00 у Будинку смутку за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Ребета, 3.

Поховають воїна у середу, 28 лютого, в Дем’яновому Лазі. Церемонія прощання розпочнеться о 12:00.

Трагічну новину сповістив міський голова Збаража Роман Полікровський.

(“Збаразька громада знову втратила молодого воїна. 23-річний збаражанин лейтенант поліції Ігор Сокальський загинув 14 лютого під час бойових дій внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області. Щиро сумуємо і розділяємо з родиною горе втрати близької людини. Ігор назавжди залишиться у нашій пам’яті мужнім захисником, Героєм, який віддав життя за рідну Україну. Про зустріч траурного кортежу, з яким повертатиметься до рідного дому наш захисник, буде повідомлено додатково”, – відзначив мер.

Про смерть воїна повідомила Печеніжинська територіальна громада, інформують “Вікна”.

Дмитро Олексюк народився 1979 року в селі Нижній Вербіж. Разом з сім’єю проживав у селі Марківка.

Був інспектором прикордонної служби 2 категорії, навідником протитанкових ракетних комплексів другої прикордонної комендатури швидкого реагування.

Загинув Дмитро Олексюк 7 лютого в результаті ворожої атаки FPV-дроном в районі населеного пункту Курдюмівка Донецької області.

“Щиро співчуваємо сім’ї, родині та друзям загиблого Героя. Нехай світла пам’ять про Дмитра назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя та спокій. Вічна пам’ять Герою України!”, — йдеться у співчутті.

Зустріч та прощання з воїном відбудеться в Нижньому Вербіжі.

Українців розчулило відео з Чернівців, як маленький хлопчик радісно зустрічає свого тата, що повернувся із фронту.

Ролик опублікувала пресслужба МВС.

“Зустріч, від якої завмирає серце. Так у Чернівцях родина зустрічає патрульного з бойового підрозділу “Хижак”, – йдеться в повідомленні.

На кадрах видно, як хлопчик радісно кричить “тато” і біжить назустріч батькові, кидаючись в обійми.

“Бажаємо, щоб кожна дитина дочекалася свого тата”, – додали у пресслужбі Патрульної поліції.

Володимир Блискун загинув понад рік тому, 5 червня 2022 року, в районі Берестового Бахмутського району на Донеччині, захищаючи Україну від російської агресії, інформують “Вікна”.

Скорботний кортеж привезе Героя востаннє додому, в село Луквиця, в середу, 15 листопада, інформують на Facebook-сторінці Дзвиняцької громади.

Зустріч героя очікують об 11.00 в Богородчанах на Алеї Героїв, о 12.00 — в Дзвинячі, а після скорботний кортеж поїде в рідне село Луквиця (через села Раковець і Яблунька) до рідної домівки загиблого захисника.

Захищаючи Україну, загинув солдат Руслан Дідик, повідомив міський голова Руслан Марцінків.

У п’ятницю, 3 листопада, о 19:00 відбудеться панахида за загиблим в Будинку смутку (Івано-Франківськ, вул. Ребета, 3).

Завтра, 4 листопада, о 09:30, розпочнеться прощання із загиблим в церкві Благовіщення пресвятої Богородиці, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Витвицького, 30а.

Об 11:00 відбудеться чин поховання. Поховають воїна на Алеї Героїв кладовища села Чукалівка.

На війні загинув командир одного з підрозділів у складі 140-го окремого центру Сил спеціальних операцій Збройних Сил України Ярослав Мельник (позивний “Ідеаліст”) з Долинщини.

Про свого випускника розповіли на фейсбук-сторінці Долинського ліцею “Інтелект”.

Ярослав Мельник народився 3 червня 1990 року в селі Княжолука Івано-Франківської області. В 2007 році закінчив Долинський природничо-математичний ліцей (нині Долинський ліцей “Інтелект”), фізико-математичний профіль. Здобув вищу освіту в Національному університеті “Львівська політехніка”. Був кадровим військовослужбовцем.

Рідні, друзі й знайомі знають Ярослава Мельника як активного громадського діяча, борця за правду і волю, одного із засновників ДУК “Правий сектор” на Львівщині. Ярослав з перших днів Революції Гідності став у ряди патріотів-захисників незалежності рідної держави, згодом добровольцем пішов на війну проти окупантів, виконував у 2014-2015 роках бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції в лавах полку “Азов”. За особисту мужність Ярослава Мельника нагороджено відзнакою Президента України “За оборону України”.

Рідні, друзі й знайомі знають Ярослава Мельника як активного громадського діяча, борця за правду і волю, одного із засновників ДУК “Правий сектор” на Львівщині. Ярослав з перших днів Революції Гідності став у ряди патріотів-захисників незалежності рідної держави, згодом добровольцем пішов на війну проти окупантів, виконував у 2014-2015 роках бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції в лавах полку “Азов”. За особисту мужність Ярослава Мельника нагороджено відзнакою Президента України “За оборону України”.

Трагічну звістку повідомили на Facebook-сторінці Підгороднянської ОТГ.

“На щиті повертається до батьківського дому на Тернопільщину – Карп Анатолій Миколайович, 31.03.1999 року народження. Хлопець загинув ще 3 червня 2022 року поблизу села Довгеньке Ізюмського району Харківської області, однак весь цей час вважався безвісти зниклим. Висловлюємо щирі співчуття батькам і рідним загиблого і просимо мешканців громади гідно зустріти нашого захисника, віддати шану та провести в останню дорогу.

Траурний кортеж з тілом полеглого прибуде у громаду завтра, 1 листопада. Живий коридор вшанування Героя починаємо формувати об 11:00, починаючи від нижньої зупинки в селі Підгородне, відтак через Почапинці до церкви Св. Онуфрія. Звідти траурна процесія вирушить до Великого Ходачкова”, – йдеться у повідомленні Підгороднянської ОТГ.

Старший солдат Михайло Андрійович загинув 22 жовтня, біля Бахмута на Донеччині. Військовий отримав поранення, несумісні з життям.

Про це повідомив очільник Долинської громади Іван Дирів, пише ПІК.

Михайло Андрійовч народився у с. Якубів. Був інспектором прикордонної служби 3 категорії. На військову службу був призваний 27 червня 2022 року.

“Він з честю та мужністю захищав нас з вами, захищав наше право жити на своїй землі, розмовляти рідною мовою та виховувати дітей під мирним небом. На жаль, йому вже не судилось… Розділяємо біль близьких, молимось за упокій душі нашого Героя!”

Про це інформує Хоростківська ОТГ.

” Більше 100 днів невідомості…Трагічна звістка прийшла у Хоростківську громаду…

З великим сумом у серці, після офіційного лікарського підтвердження, оголошуємо про втрату – загибель нашого земляка, жителя села Хлопівка – БОБИКА ВОЛОДИМИРА ЯРОСЛАВОВИЧА, 1993 р.н. – військоволужбовця Збройних Сил України, солдат-гранатометник 6-ої штурмової роти 2-го штурмового батальйону.

Під час інтенсивного артилерійського обстрілу на теренах Донеччини, 10.06.2023р., було втрачено зв’язок та візуальний контакт з Володимиром БОБИКОМ.

Герой віддав своє життя, захищаючи Батьківщину, та вважався безвісти зниклим з червня 2023 року. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі. Міський голова Степан Гладун, Хоростківська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють щирі співчуття родині з приводу передчасної смерті Героя Володимира БОБИКА.

Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають! Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!

Зустріч полеглого Захисника відбудеться сьогодні, 11 жовтня, орієнтовно о 13:00 год у м. Хоростків біля дендропарку. ✔️ Маршрут пролягатиме зі сторони Гримайлова, через центр міста та у сторону села Хлопівка.

Просимо Вас виходити з лампадками до центральної дороги. 11 та 12 жовтня у Хоростківській громаді оголошено Днями жалоби.

Просимо жителів громади, підприємства, установи та заклади приспустити державні прапори. Прощальна панахида за загиблим Героєм відбудеться сьогодні о 18:00 год. Чин похорону відбудеться завтра, 12 жовтня, о 12:00 год, у рідному селі Захисника – Хлопівка”, – йдеться у повідомленні.

Про це повідомила Великоберезовицька селищна рада.

“Великоберезовицьку громаду знову сколихнула страшна звістка з фронту… Обороняючи Україну від російських окупантів на фронті загинув воїн з села Настасів Мурміль Микола Петрович. Захисник України народився 25 листопада 1992 року. Спочатку навчався у Тернопільській ЗОШ №26, а згодом у Настасівській школі. У Миколи Мурміля залишились дружина Марія, синочок Володимир, мати Олена та брат Дмитро з сім’єю, який у лавах Збройних Сил України воює з окупантами. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким, розділяємо разом з вами страшне горе та біль втрати… Вічна памʼять Герою! Про час зустрічі тіла полеглого воїна повідомимо згодом…”, – йдеться у дописі.

Від жалю та болю стискається серце… Невгамовний біль сковує тіло і душу…

Ми не хотіли вірити до останнього та сподівалися, що це неправда. Тривалий час наш відважний захисник Святослав Кондрат вважався зниклим безвісти. Але сьогодні, 17 липня, ми отримали від військових офіційне сповіщення про загибель Святослава під час виконання військового обов’язку, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Його серце перестало битися 20 червня 2023 року. З того часу тривала ідентифікація тіла загиблого.

25-річний Святослав за своє коротке молоде життя мав за плечима чималий досвід та безліч яскравих сторінок. Хлопець – ветеран АТО, командир відділення мінометної батареї підрозділу «Карпатська Січ», командир штурмового відділення спецпризначення «Карпатська Січ», співзасновник Івано-Франківського осередку націоналістичної організації «Карпатська Січ», один з лідерів фанатського сектору ФК «Прикарпаття», учасник та волонтер туристичного клубу «Едельвейс», справжній патріот, щирий, правдивий українець.

Святослав Кондрат народився 21 серпня 1997 року в Болехові. Ще в шкільні роки зацікавився націоналістичним рухом. Навчаючись в Івано-Франківську, у 17 років він став одним із засновників патріотичної організації «Карпатська Січ», яка займається націоналістичним, культурно-просвітницьким та військовим вихованням молоді. Наприкінці 2016 брав участь в АТО на Донеччині. Повномасштабне вторгнення застало Святослава у Польщі. Звідти він поспіхом повернувся ще з кількома друзями, щоб захищати Україну, і добровольцем вступив до лав 206 батальйону територіальної оборони ЗСУ.
Від початку великої війни у складі підрозділу «Карпатська Січ» боронив Київ, на чолі відділення мінометної батареї брав участь у боях за Миколаївщину, Херсонщину, Харківщину та Донеччину. Відтак був призначений командиром штурмового відділення спецпризначення «Карпатська Січ», яке воювало на передовій Південного фронту.

Святослав відбувся як справжній бойовий командир. Він сміливо йшов попереду на найгарячіші позиції і вів за собою бійців.

Про себе на своїй сторінці у мережі Фейсбук хлопець пише: «Бо хто борець – той здобуває світ!». Так, таким він був – воїном та борцем за покликанням, сильною та вольовою людиною! Завжди стояв на стороні правди і справедливості.

Святослав загинув 20 червня 2023 року в районі населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області під час контрнаступаючих боїв у тилу ворога. Він перебував на бойовій позиції разом зі своїми бійцями, до останнього здійснював керівництво, контролював ситуацію та намагався вберегти хлопців. І таки вберіг, до кінця виконавши свій обов’язок! Віддав своє життя, рятуючи цілий підрозділ!

А мав жити! Бо ще так багато хотів зробити, не для себе, а для кожного з нас! Мріяв одружитися, народити і виховати сина у націоналістичному дусі, відвести його на футбольний матч у сектор до «Прикарпатських ультрас».

У коротких проміжках між важкими боями в окопах воїн писав вірші. Ось рядки поезії «Не бійся», яка опублікована на сторінці хлопця 23 лютого 2023 року під час його перебування на окраїнах Бахмута:

Не бійся померти від вражої кулі,
Не бійся піймати ворожий снаряд.
Не страшно загинути в чистому полі,
Коли на могилі напишуть – Солдат!

А бійся померти у злиднях й невдачах,
Бійся померти в ярмі москалів.
Бійся того, що не зможеш підняти
Сино-жовтого стяга предків своїх.

Не бійся поглянути смерті у очі,
Не бійся зажати міцно курок.
Не страшно боротись за рідную хату
Життя дало нам хороший урок.

Страшно лиш бачити сльози жінок,
Бачити плач матерів й розірвані душі.
Страшно, коли уявляєш свій дім
В палаючім пеклі, де все у розрусі.

Не бійся ставати у лави Борців!
Не бійся приймати на себе удари!
Не страшно вбивати катів-ворогів,
Коли знаєш за що воювати, Солдате.

Всі втрати болючі. Проте огортає невимовний відчай, коли ми втрачаємо золоте покоління молоді. Тих, хто мав би взяти керівництво та розвиток країни у свої руки, сильних духом, свідомих. Щоб зрозуміти кого ми втратили, варто прочитати десятки дописів у соціальних мережах від його однокласників, вчителів, друзів, побратимів, тих, хто його знав, поважав, любив…

Ми повинні завжди пам’ятати, якою дорогою ціною нам дістається кожна хвилина мирного життя та незалежність України.

Царство Небесне Воїну! Схиляємо голови у скорботі та розділяємо біль непоправної втрати, висловлюючи щирі співчуття батькам, рідним, побратимам!

Слава та вічна пам’ять українським захисникам, котрі поклали життя за звільнення рідної землі!
Герої не вмирають!

Про це повідомив міський голова Збаража Роман Полікровський.

— 14 липня в районі населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області при виконанні бойового завдання загинув наш земляк, житель села Кретівці Андрій Рольський, — йдеться у повідомленні.

14 жовтня Герою мало би виповнитись 22 роки.

Мешканці Збаразької громади щиро сумують із рідними та близькими нашого мужнього захисника.

— У скорботі схиляємо низько голови перед його подвигом, — йдеться у тексті співчуття.

Щирі співчуття рідним, побратимам та друзям!

Вічна слава Герою!

Зустріч Героя Андрія Рольського відбудеться 17 липня, точний час та місце зустрічі, а також чину похорону у міській раді повідомлять пізніше.

Пропав безвісти мій юний синок.

23 роки.

Захисник України.р

Серце крається, від болю. Благаю вас! Допомогти знайти сина. Ракшу Павла Михайловича, який зник на Бахмутському районі, населений пункт Ягідне.

Матуся просить допомогти у пошуку.

Всіх небайдужих до чужого горя дуже Прошу максимального репосту. Допомогти знайти синочка.

Сумну звістку повідомили на Facebook-сторінці “Батьківщина Тернопільщини”.

“Захищаючи рідну Україну, виконуючи важливе завдання біля м. Бахмуту, загинув Ярослав Євгенович МАЗНИК — багатолітній член партії ВО «Батьківщина», депутат Гусятинської районної ради 2 скликань(2010—2020), активний учасник Помаранчевої революції (2004) та Революції Гідності(2013—2014). 27 березня 2023 року страшна звістка сколихнула на світанку с. Жабинці Чортківського району про важке поранення воїна Ярослава Мазника, уродженця цього села. Односельці молились, не вірили у найстрашніше, сподівались на диво. Але дива не сталось. 15 червня Ярослав повертається додому, але на щиті, своєю останньою дорогою до рідної хати, на батьківське подвір’я. У Воїна-Героя залишаються у скорботі дружина, дві донечки, мама, тато, сестра, брат, який зараз теж на передовій. Сумують друзі, плаче вся родина, тужать односельці і всі, хто знав цього мужнього Воїна-Захисника. Сумуємо…Плачемо… Висловлюємо щирі співчуття рідним і просимо Господа, щоб допоміг перенести це горе. Слава Україні! Героям слава! А Ярославу — наша світла і незабутня пам’ять”, – йдеться у дописі.

Сумну звістку повідомили на Facebook-сторінці “Скалат – Громада Добра”

“Плаче Скалатська громада, бо сумна звістка прилетіла до рідних Анатолія Поліщука! Анатолій народився 7 серпня 1983 р… На днях був сильно ранений і помер 12 червня 2023 р, за Волю і Долю України! Ще недавно поширював відео, як спрацював по затриманню руских полонених… Був відважним, мав гостре почуття справедливості, був вірний друг, людяний громадянин – як написав його однокласник, а тепер Воїн Павло Постригач… Важка втрата, бо у військового залишилися батьки, син… Виносимо співчуття батькам, дружині, сину, братові, друзям та всій родин. Вічна пам’ять Герою України! Спи, спокійно у домі Господа! Просимо віддати належне та підтримати родину Героя України!”, – йдеться у дописі.

Сумну звістку повідомили на фейсбук-сторінці Теребовлянського ліцею.

“Гірка звістка важким болем знову сколихнула Теребовлянщину. У бою під Бахмутом за соборну неподільну Україну загинув колишній учень нашої школи Будівський Степан Миколайович, 1997 р.н. Низький уклін та шана герою!”, – йдеться у дописі.

Вічна і світла пам’ять Герою України. Щирі співчуття рідним та близьким.

Про це повідомили у прес-службі Бучацького РТЦК.

“При виконанні бойового завдання, залившись вірним військовій присязі на вірність Українському народу, стійко та мужньо виконувавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність 08.06.2023, н.п. Роздільне, Бахмутського району, Донецької області загинув солдат ПРОКОПІВ Іван Павлович 1989 р.н. житель с.Сновидів.

Низький уклін Герою України!

Вічна пам’ять і Царство Небесне нашому ЗАХИСНИКУ!

Герої не вмирають, вони в наших серцях назавжди!
Щирі співчуття рідним і близьким!”,- ідеться у повідомленні.

Історію українского захисника Ярослава розповіли журналісти “Т1новини”.

За словами журналістів, першою забила на сполох жителька багатоквартирного будинку на вулиці Коллонтая. Адже саме під її вікнами днями “поселися” невідомий чоловік.

Поспілкувавшись із безхатьком жінка дізналась, що він колись воював, а зараз має серйозні рани на тілі.

Як з’ясували журналісти, яких жінка покликала допомогти вирішити ситуацію, Ярославу 30 років. Він родом з Бучача. Воював в зоні АТО. У Тернополі Ярослав з середини квітня. За його словами, на нього напали на залізничному вокзалі. З тих пір заліковує рани.

“Можливо, події, які Ярослав пережив на фронті, вплинули на те, як він зараз сприймає світ. Про родину чоловік розповідає не охоче. Навіть починав плакати, згадуючи їх”, – йдеться у сюжеті.

Чоловікові допомогли знайти прихисток і розшукали його матір.

Деталі у сюжеті “Т1новини”:

Про трагедію повідомила пресслужба Великобірківської селищної ради.

“Знову сумна звістка сколихнула Великобірківську громаду, 18 травня, під час виконання бойового завдання з відбиття збройного нападу російської федерації проти України в районі населеного пункту Лиман, Куп’янського району, Харківської області героїчно загинув мешканець Великих Бірок- Ігор Михайлович СИДЯГА, 28.11.1972 року народження.

Світла і Вічна пам‘ять”,- ідеться у повідомленні.

На фронті загинув колишній студент КПІ Валерій Грудєв.

Воїн захищав Україну на Харківщині та Донеччині. Загинув 23 березня 2023 року в Бахмуті від вибухової травми.

Про це йдеться у дописі на сторінці КПІ ім. Ігоря Сікорського.

навесні 2015 року Валерій брав участь в АТО у складі 9-ї роти 3-го батальйону 93-ї ОМБр “Холодний Яр” у селищі Піски.

Потім — у Кримському на Луганщині, де 2016-го отримав поранення.

Після реабілітації повернувся на фронт, воював до 2017 року.

З початком повномасштабного вторгнення повернувся до своєї бригади.

До КПІ вступив 2019-го — на факультет електроенерготехніки та автоматики.

“Вічна пам’ять політехнікові, який віддав життя за Батьківщину”, – йдеться у дописі вишу.

В бою на війні загинув мешканець Малого Кунинця солдат Василь Степанович Бойко.

“Він був навідником механізованого батальйону, загинув внаслідок ворожого мінометно-артилерійського обстрілу 7 березня 2023 року поблизу м. Авдіївка Донецької області. Висловлюємо щирі співчуття сім’ї та усім, хто знав Василя. Вічна пам’ять та слава Герою! Про зустріч тіла нашого Захисника та чин поховання повідомимо додатково”, – йдеться в повідомленні вишнівецької громади.

“Перший день війни мене застав на роботі. Якраз прийшов вранці, о 6 годині, мої колеги з роботи кажуть, що розпочалася війна. Я відразу прийшов у “Правий сектор”. Пройшов вишкіл тактично-медичний та інші вишколи з тактики”, – розповів Суспільному боєць.

Повернувся в Україну в березні минулого року, з 1 квітня воює на фронті.

“Думаю лише про те, як Україну визволити, вбити останнього окупанта і на тому розпочнеться мирне життя. Ну воно, звичайно, так швидко не розпочнеться. Звичайно, праці ще багато буде”.

Військовослужбовець каже, найбільшу підтримку на передовій отримує від побратимів.

“Після боїв, коли зустрічаємося, вони в інших підрозділах, наприклад, і бачиш, що вони цілі, здорові і всі вернулися, то це якраз щасливий момент”.

Ігор Петришин просить тернополян долучатися до захисту України. Каже, що так швидше переможемо ворога.

“Хочеться, щоб трохи свідоміші були, бо в нас йде війна. Щоб самі добровільно йшли у військкомати або через інші заклади, які допомагають піти воювати, бо нам також потрібна допомога, ми ж не вічні. Потрібно нам, щоб вони допомагали, якщо вони навіть бояться воювати, знайдеться для них якась робота, може навіть картоплю чистити чи боєприпаси підвозити, чи поранених вивозити. Робота є. І думаю багатьом може, навіть, і сподобатись, там нічого такого страшного немає”. Боєць каже, мріє про перемогу.

“Мрію звичайно про перемогу, чим швидше, тим ліпше. Мрію, що в Україні буде українська мова всюди. З сином зустрітися, звичайно, після перемоги хочеться, з своїми рідними. Поїхати знову в Німеччину й повернутися, і далі боротися за майбутнє наше в Україні”.

У Польщі в місті Бралін 14 квітня попрощались із командиром взводу Інтернаціонального легіону Міхалом Журеком. Батько чотирьох дітей з Польщі у квітні 2022 року добровільно пішов захищати свободу України.

Про це пише tvp.info.

Дружина Міхала Агата Журек розповіла, що вони з чоловіком виховували чотирьох дітей, віком від 12 до 18 років. У квітні 2022 року поляк добровільно вирушив до України, щоб захищати нашу державу від російських окупантів.

“Він сказав, що буде боротися за свободу України і безпеку Польщі. Після повернення до Польщі хотів служити у Війську польському”, – сказала Агата.

45-річний Міхал отримав тяжке поранення в голову 25 березня у Бахмуті. Його доправили до лікарні Дніпра, де польський доброволець помер.

Поховали захисника України у місті Бралін. Попрощатися з ним прийшла українська делегація та військові ЗСУ. На труну чоловіка поклали прапор України, а на могилу – вінки від його побратимів і народу України.

Про це повідомили на сторінці громади у фейсбуці.

Герой був стрільцем-снайпером 3 відділення охорони 2 взводу охорони військової частини А4030. Загинув 26 березня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новобахмутівка Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.

Живим коридором похоронний кортеж провели мешканці сіл Верещаки, Лопушне та Вишгородок, а на центральній площі міста Ланівці сотні земляків прийшли віддати шану загиблому солдату.

Чин похорону відбудеться 3 квітня, о 10:00. на подвір’ї рідного дому військового.

З метою вшанування пам’яті Миколи Юрчишина у Лановецькій громаді 2 та 3 квітня оголосили Днями жалоби.

На знак скорботи за загиблим просять:

забезпечити приспущення Державного Прапора України з чорною стрічкою на будівлях і спорудах місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності;
вшанувати пам’ять загиблого військовослужбовця хвилиною мовчання;
обмежити проведення розважальних заходів на території громади, заборонити звучання розважальної музики у закладах торгівлі та ресторанного господарства.
Колектив “Галасу” щиро співчуває рідним, близьким та побратимам Миколи Юрчишина з приводу непоправної втрати. Вічна пам’ять Герою.

Про це повідомив керівник відділу продажу дивізіону сільськогосподарської техніки компанії «Цеппелін Україна» Михайло Філончук, пише agronews.ua.

“Загинув цей чолов’яга. Завжди енергійний та позитивний. Спочивай з миром”, Саня», – повідомив Михайло Філончук.

Слід відзначити, що Олександр Портретний приєднався до захисників України в квітні 2022 року.

Компанія «Агроспейс», яку у мирний час очолював Олександр Портретний, продає агротехніку, яку виробляють всесвітньовідомі бренди Valtra, Ferguson, Massey, Fendt і Challenger. Компанія має дилерські центри у Дніпрі та Миколаєві.

Після початку повномасштабної війни компанія «Агроспейс» протягом трьох тижнів зберігала «режим тиші». Це рішення прийняв Олександр Портретний і воно дозволило працівникам захистити свої сім’ї, родичів та рідних. Багатодітні батьки тоді отримали шанс вивести сім’ї за кордон.

Десь до трьох тижнів фактично взагалі не працювали та думаю й не мали такого морального права, бо найцінніше — це наші співробітники, їхні сім’ї, родичі та близькі, — сказав Олександр Портретний в своєму останньому інтерв’ю.

Про сумну втратуповідомив міський голова Збаража Роман Полікровський.

“Збаражчина знову втратила мужнього захисника Батьківщини… Під час виконання бойового завдання із відбиття агресії російської федерації поблизу населеного пункту Богданівка Донецької області загинув 55-річний, наш земляк Іван Васильович Антошків, який служив у зенітно-ракетному взводі в/ч А4248.

Щирі співчуття рідним Героя!

Зустрічатимемо Героя завтра, 31 березня, на Доброводівському перехресті о 13.00 годині. Далі траурний кортеж попрямує до родинного будинку, а потім до Церкви Успіння Пресвятої Богородиці м.Збараж, де о 19.00 год. відбудеться парастас.

Похорон – 1 квітня о 12.00 годині в Церкві Успіння Пресвятої Богородиці м.Збараж. Закликаю усіх гідно зустріти нашого Героя!”, – написав Полікровський.

Згодом він повідомив, що сьогодні тіло загилого таки не привезуть, відтак закликав містян стежити за новинами.

ВУкраїні вже понад рік триває повномасштабна війна з росією. У багатьох містах з того часу відбуваються прощання з нашими захисниками, які загинули в бою за батьківщину. Попрощається зі своїми синами, чоловіками та друзями не завжди вдається відразу після їхньої загибелі. Іноді доводиться чекати довгі й болючі місяці. Так сталося і з лейтенантом полку “Азов”, який віддав своє життя за Україну ще минулого року на “Азовсталі”.

Про це пише “Укрінформ”.

Йдеться про воїна Вадима Фокша із позивним “Делфі”, який загинув 8 травня минулого року на меткомбінаті “Азовсталь” у Маріуполі. Попрощатися з ним рідним та побратимам вдалося лише після обміну тілами загиблих та низки ДНК-експертиз. На час смерті герою було 32 роки. Причиною його загибелі став вибух російської авіабомби.

Прощання з Вадимом пройшло у Києві. На церемонію прибули його побратими із полку “Азов”. Разом із рідними вони вшанували пам’ять українського захисника. Побратими Фокші передали його матері Світлані та дружині Тетяні український прапор, яким покрили труну загиблого, а також прапор полку “Азов”.

Вадим Фокша родом із селища Садове Запорізької області. Українець спочатку працював учителем, а у 2018 році вступив до полку “Азов”. У Маріуполі воїн брав участь в обороні Азовсталі та проводив евакуацію цивільного населення та поранених воїнів. Захисника батьківщини посмертно нагородили орденом “За мужність”.

Захисники України врятували пораненого бійця, який потрапив у російський полон. Він 42 два провів без води та їжі, через що схуд в два рази.

Журналіст Андрій Цаплієнко у своєму Telegram-каналі повідомив, що Олексій Гордєєв отримав важкі поранення, у нього були осколки в стегні та спині. Він 42 два провів у підвалі серед убитих та вмираючих побратимів. Весь цей час йому доводилося їсти крихти, а воду пив з калюжі та отруйний антифриз з нагрівача. В результаті його вага з 80 кілограм знизилася до 42.

Пораненого воїна знайшов його друг та доброволець з Нової Зеландії, який вважав його загиблим. Відзначається, що Олексій почув голос бійця і закричав: “О! Нова Зеландія тут!”

Українського воїна доставили в лікарню в Дніпрі, де йому зробили операцію, а тепер лікують від дистрофії. Пізніше його переведуть до київської лікарні.

“Наші молитви ближче до Бога, тому що наші хлопці воїни світла! Щире спасибі всім, хто молився, шукав, підтримував і допомагав, був поруч всі ці нескінченні півтора місяці…. Ми разом знайшли нашого козака! Слава Героям!” – написав батько врятованого бійця в Facebook.

У свою чергу головний редактор видання “Острів” Сергій Гармаш у Facebook розповів подробиці полону Олексія. За його словами, один з російських окупантів іноді ділився з нашим захисником своїм пайком. Він зазначив, що кілька інших українських військових померли від голоду та ран.

“Я ще такого не бачив. Хіба що в радянській кінохроніці про звільнення Освенцима. Крайню ступінь виснаження. Просто живий скелет. Олексію пощастило. Його врятували. “Мені дали компотика”, – весь час повторював він, посміхаючись. “Компотик” був мрією в двомісячному голоді та холоді підвалу”, – написав Гармаш.

Він зазначив, що росіяни просто тримали людей в підвалі без їжі та води замість того, щоб обміняти їх.

Бої за Бахмут – що відомо
Українські військові вже не перший місяць тримають оборону міста-фортеці, унічтжая російських окупантів, які намагаються штурмувати Бахмут, тисячами. При цьому президент України Володимир Зеленський заявив про необхідність продовжувати захищати Бахмут.

У свою чергу Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний вказав що захист Бахмута-ключовий момент у стійкості всього фронту.

Крім того, командувач Сухопутних військ генерал-полковник Олександр Сирський заявив, що окупанти тиснуть і на Куп’янському та Лиманському напрямках, а також безуспішно намагаються оточити Бахмут.

Сумну звicтку пoвiдoмив у Facebook гoлoвa грoмaди Андрiй Смaглюк.

“Нa фрoнтi пoлiг житель cелa Андругa Вoлoдимир Чoрний, 1978 рoку нaрoдження. Сили рiдним, близьким, друзям тa уciм хтo знaв Вoлoдимирa пережити цю втрaту…”, – йдетьcя у пoвiдoмленнi.

Вiчнa пaм’ять тa cлaвa Герoю.

Сили рідним, близьким, друзям та усім хто знав Володимира пережити цю втрату…

17 січня 2023 року після важкого бою з воїном обірвався зв’язок. Понад місяць Юрія Мельничука вважали зниклим безвісти.

“Та, на превеликий жаль, сьогодні у нашу громаду прийшла трагічна звістка. Висловлює щирі співчуття родині, знайомим, друзям, побратимам воїна. Загибель нашого ЗАХИСНИКА Юрія Мельничука – це непоправна втрата для усієї громади. Схиляємо низько голови у скорботі та глибокій вдячності Герою за саможертовність. Вічна пам’ять та слава Герою Юрію МЕЛЬНИЧУКУ!”, – висловив співчуття очільник громади.

Солдата ДОМІТРАЩУКА Віктора, воїна військової частини А3719, в останній шлях проведуть об 11:30 на Алеї Слави Центрального кладовища Чернівців.

Вічна і світла пам’ять та слава відважному захиснику Батьківщини! Глибокі співчуття рідним, близьким і побратимам.

Про це повідомили в Підволочиській селищній раді.

21 грудня 2022 року під населеним пунктом Водяне Донецької області героїчно загинув житель села Чернилівка, морський піхотинець, Вовна Іван Михайлович, 1996р.н.

“Молодий юнак, один син у батьків, життя ще б могло тривати, але ворог знищує всіх і все. Висловлюємо щирі співчуття матері та батькові, всій родині та побратимам. Пам’ять про доброго та сміливого Івана буде жити серед нас”, – зазначили у Підволочиській селищній раді.

Як інформує “ТСН”, про це повідомив екскерівник Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

“Загинув Олег Юрченко. Один з тих, кого з певністю можна причислити до найкращих українців. Він був (як важко писати в минулому часі) розумним, сильним, відважним. Без таких як Олег важко буде піднімати країну після перемоги у війні”, – зазначив він.

Про смерть українського активіста повідомив і голова Крайової Пластової Ради Юрій Юзич.

“В юності – морський піхотинець. Багаторічний активіст СУМ в Україні, адміністратор відомого дому на “ярвалі”. Співорганізатор гри “Джура”, де був найкращим бунчужним. Активіст всіх можливих наших революцій і Майданів. Відзначений державним Орденом за мужність”, – йдеться у його дописі.

За словами Юрія Юзича, Олег очолював “один із найскладніших районів” Луганської області, де самовіддано працював над його українізацією.

“Він міг спокійно поїхати за кордон. Але поїхав на фронт. І загинув, як сумівець-воїн про якого співає СУМ у своєму славні. Тихо спи, без тривог, друже”, – висловився Юзич.

Знову сумна звістка з війни прилетіла у Підволочиську громаду.

27 грудня під населеним пунктом Кремінна, що на Донеччині, підчас мінометного обстрілу ворогом українських позицій, загинув 21-річний старший солдат ЗСУ, нацгвардієць, з села Кам’янки ТОМАЧКІВСЬКИЙ ТАРАС ІГОРОВИЧ.

Про це повідомляє Підволочиська селищна рада.

— Висловлюємо щирі співчуття сім’ї загиблого воїна-героя Тараса, — йдеться у повідомленні. — Словами не втишити біль, який відчувають сім’я та друзі.

Вічна пам’ять Герою!

Герої не вмирають!!!

— 30 грудня 2022 року у Підволочиську будемо зустрічати тіло загиблого жителя села Кам’янки, нацгвардійця, ТОМАЧКІВСЬКОГО ТАРАСА, — повідомляє Підволочиська селищна рада.

Вшанувати пам’ять і достойно зустріти тіло воїна можна буде у Підволочиську біля пам’ятника Ангела хоронителя орієнтовно о 18.00 год.

— Вшануймо своєю присутністю та спільною молитвою добру пам’ять про воїна, вірного сина України! — зазначають у повідомленні.

Відповідно до розпорядження селищного голови 31 грудня 2022 року оголошено днем жалоби у Підволочиській громаді.

Парастас за упокій душі воїна відбудеться 30 грудня 2022р у родинному домі о 19.00 год (с.Кам’янки, вул. Набережна, 61)

Похорон 31 грудня 2022 року об 11.00 год.

— Прийдімо з лампадками зустрінемо нашого Героя достойно, — йдеться у повідомленні. — Герої не вмирають!!!

Сумну звістку повідомив Олег Сенцов на своїй Facebook-сторінці

“Захищаючи свою країну, на фронті загинув колишній політв’язень Геннадій Афанасьєв. Вічна слава Герою”, – йдеться в повідомленні Сенцова.

Про загибель Геннадія поінформував і нардеп Олексій Гончаренко. Він написав, що після початку повномасштабної війни Афанасьєв долучився до лав територіальної оборони Києва.

“Він пішов захищати країну в Київське ТрО. І тепер віддав життя за нашу свободу. Знав Геннадія особисто, висловлюю глибокі співчуття родині та близьким Геннадія. Це велика втрата”, – йдеться в повідомленні нардепа.

Нагадаємо, ФСБ Росії затримала Геннадія Афанасьєва в Криму 9 травня 2014 року. Йому та ще низці політв’язнів закидали підготовку терактів. Українець 767 днів провів у російських катівнях та в’язницях.

14 червня 2016 року Афанасьєв був помилуваний президентом РФ Володимиром Путіним. Його та ще одного політв’язня Юрія Солошенка обміняли на російських журналістів. Після обміну Афанасьєв розповідав, що його били, одягали на голову пакет та душили.

У лютому 2018 року ЄСПЛ зобов’язав Росію виплатити компенсацію Афанасьєву за нелюдські умови конвоювання.

На війні з російськими окупантами загинув заслужений артист України Сергій Шкварченко.

Сумну новину повідомило Міністерство культури та інформаційної політики України на офіційній сторінці в Facebook.

Танцівник Сергій Шкварченко загинув 19 грудня, потрапивши під мінометний обстріл.

“Висловлюємо співчуття близьким та колегам Сергія. Вічна пам’ять!” – йдеться в повідомленні міністерства.

Зазначимо, Сергій Шкварченко – відомий український танцівник. Він був артистом ансамблю ім. П. Вірського. За свої творчі заслуги Сергія нагородили званням “Заслужений артист України”. Коли почалася повномасштабна війна, Шкварченко вступив до лав ЗСУ та пішов захищати країну від російських окупантів.

Весь день небо над Бучаччиною разом з усіма її жителями плакало за полеглим воїном 23-річним Андрієм Кобяковим.

У селі Заривинці молодого чоловіка провели в останню дорогу його рідні, близькі і земляки.

Андрій, попри те, що не проходив строкову службу, не вагаючись добровільно став на захист України після проходження спеціального навчання у Німеччині.

Як повідомляє Бучацька міська рада, на початку листопада під час виконання бойового завдання поблизу Макіївки Луганської області хлопець пропав безвісти. Рідні до останнього сподівалися знайти Андрія живого, однак дива не сталося.

У скорботі плаче згорьована мати, не можуть змиритися з важкою втратою рідний брат, бабуся з дідусем, численні родичі та друзі.

Важко нині знайти слова розради для них.

Редакція сайту Тернополя 0352.ua висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблого воїна.

Відео опублікували на одному з телеграм-каналів.

“Доброго дня, Слава Україні! Вітаю всіх і щиро дякую за підтримку, яку ви надаєте мені, без вас нічого би не вийшло. Почуваю себе дуже добре завдяки вам, завдяки вашим дзвінкам і повідомленням, слідкую за всім у Фейсбуці. Щиро вам дякую за все. Слава Україні”, – сказав Михайло Діанов.

Михайло Діанов успішно переніс операцію у США. Морському піхотинцю, який у березні цього року отримав кульове поранення, 13 грудня прооперували праве плече у місті Сент-Луїс.

Про це повідомляє Теребовлянська міська рада.

Петро Шоп’як мешкав у місті Теребовля. Воїну було 38 років. Самотніми залишились батьки захисника. Без тата залишився син.

Зі святими упокій, Христе, душу померлого слуги Твого, там, де немає ні хвороби, ні плачу, ні журби, ні смутку, а лише життя – безконечне і радісне, щасливе й блаженне – з Тобою у Твоєму Царстві Небеснім. Бо Ти є воскресіння, життя і вічний спокій, Христе Боже наш, і Тебе славимо з Предвічним Отцем, і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.