“Щойно дізналася, що у Львові, на площі Ринок відкрилася Перша львівська хвойдарня, в якій реалізовано “свіжий” маркетинговий погляд – свідома легалізація, вірніше, культивування проституції, романтизація розпусних жінок та створення привабливої картинки “сексу за гроші”. На логотипі закладу – якась “пор`ядна львівська пані” чомусь мацає себе за цицьки…”, – пише у Фейсбук користувач Галина Плачинда.

За словами авторки посту, коли на тій самій площі Ринок відкрили “Криївку” – було трохи не по собі.

“Я була у справжніх, відтворених в наші дні криївках – в яких багато років тому українські хлопці зводили рахунки із життям, аби не потрапити до рук ворога.. Звісно, я була в “Криївці” – але намагалася сісти спиною до фоток із вояками УПА, котрі висять там на стінах – і які, можливо, знаходили свій вічний спокій в криївках справжніх. Тому “Криївка” на площі Ринок – із п’яними співами та ситими наїдками – мені несимпатична (та й не заходжу я вже туди, коли приїжджаю до Львова)”, – зазначає жінка.

За її словами, у Будинку профспілок на Майдані в Києві вже двічі намагалися відкрити кафе, одне з яких звалося “Каратєль”. Та обидва заклади дуже швидко закрили, бо людське обурення могло конвертуватися у коктейлі Молотова.

“Тепер ось – Хвойдарня, де можна замовити “багетень” довжиною 22 сантиметри (є й коротші та дешевші – на всяк смак) за ціною 400 гривень…
У зв’язку із цим усім у мене чомусь виникає одне питання: який відсоток львівських жіночок – хвойди?
Звісно, чоловіки (і львів’яни, і гості) голосують гаманцями. Це стосується і проституток, і Першої львівської хвойдарні. І мені справді прикро, що львівські ресторатори – у погоні за заробітками – переходять грань. А може, її просто не відчувають”, – завершила користувач.

“А чому б авторам назви не відправитись у секс рабство у Турцію і не пропонувати свої попки туркам чи іділ, чи не постояти на трасі під кришею сутенера? ) Думаю тоді б ідея кафе збагатилася новими ідеями і не була такою слащаво-рожевою. Ну або можна гомосексуальний секс ввести. Чи подавати страви з назвою “кокаїн від депресії після 15 клієнтів на день”, “солодкий ВІЛ”, “збудлива папілома”, чи напій “клієнт-душитель” або “синець – подарунок від сутенера”, “була згвалтована у 12 років.

Україна і так зараз має погану репутацію, як один з центрів продажу людей у секс рабство, а тут креативісти ще й додають -“так, ми українці і правда країна шльондр”. У Європі, до якої ми прямуємо вводять повну криміналізацію проституції та тюрму для клієнтів, а досвід Германії та Нідерландів вже однозначно каже, що легалайз був великою помилкою. Але ми тут навпаки ідемо у зворотній бік.

“Думаю авторам назви треба відчути на собі по 10 хоча б клієнтів на день, при чому з небажаними чи примусовими секс практиками та побути у секс рабстві хоча б рік, отримати залежність від наркотику та хоч парочку “проф. захворювань”, а потім викласти досвід у ідеї кафе та на фото в холлі. Без цього можна сказати, що вони не знають про що говорять. Заклад звісно сором для України, Львова та показує, що ми не готові бути європейцями”, – пише корристувач із ніком Nazzer.