Стало відомо, що Федеральний верховний суд Німеччини вперше санкціонував екстрадицію громадянина України, який намагався чинити опір процесу, посилаючись на особисті переконання як на причину своєї відмови служити в армії.

Як повідомляє Європейська, посилаючись на MDR, українські правоохоронні органи запросили екстрадицію людини (чия особистість та особисті дані залишаються нерозкритими), яка залишила Україну.

Чоловік розшукується в Україні за звинуваченням у погрозах та фізичному нападі на співробітника поліції під час здачі аналізу крові у лікарні.

Важливо відзначити, що коли Німеччина ініціювала процес екстрадиції, громадянин України чинив опір його поверненню, стверджуючи, що після прибуття йому може загрожувати мобілізація.

Він стверджував, що відмовився від військової служби з міркувань совісті, стверджуючи, що не хоче брати участь у збройному конфлікті. Однак після повномасштабного вторгнення Росії в Україну йому було відмовлено у праві на відмову з міркувань совісті.

За словами Гарбарука, ці ініціативи дозволять багатьом українським чоловікам, які нині не можуть залишити країну через обмеження на поїздки під час війни, возз’єднатися зі своїми сім’ями за кордоном.

Також він наголосив, що економічне відновлення країни значною мірою залежить від збереження її робочої сили, особливо у ключових галузях.

Гарбарук попередив, що хоча програми возз’єднання сімей відповідають гуманітарним цілям, вони можуть посилити кадрову кризу в Україні, де підприємства і державні установи вже важко виконують критично важливі функції через масову еміграцію, викликану війною.

З початку повномасштабного вторгнення Росії мільйони українців, переважно жінки та діти, знайшли притулок у європейських країнах. Багато чоловіків залишилися або щоб приєднатися до армії, підтримати внутрішню робочу силу, або через обмеження на поїздки для осіб призовного віку.

Після повернення в Україну деяких чоловіків 18 – 60 років можуть притягнути до відповідальності. За ухиляння від мобілізації втікачам може загрожувати як адміністративна справа, так і кримінальна. Про це повідомляє 24 Канал. Відповідальність за незаконний виїзд за кордон регламентують Кримінальний Кодекс та Кодекс України про адміністративні порушення.

Яке покарання може чекати українців-втікачів
Після повномасштабного вторгнення Росії багато чоловіків не повернулися в Україну. Люди призовного віку обрали лишитися за кордоном. Для такої категорії чоловіків не передбачено жорсткого покарання.

Військовозобов’язаних після повернення в Україну можуть притягнути лише до адміністративної відповідальності. У такому випадку їм доведеться сплатити штраф у розмірі від 3,4 тисячі до 5,1 тисячі гривень. Проте, якщо чоловік перетнув кордон нелегально, то сума штрафу може вирости до 8,5 тисячі гривень.

До кримінальної відповідальності можуть притягнути лише тих військовозобов’язаних, які нелегально втекли з країни після отримання підписаної повістки. У такому випадку ухилянту може загрожувати від 3 до 5 років ув’язнення.

Скандально відома Ірина Фаріон у новій заяві розкритикувала чоловіків, які виїхали за кордон під час війни та не пішли на фронт. Уривок її мови опублікували у мережі.

Ірина Фаріон славиться своїми різкими висловлюваннями на адресу багатьох особистостей і тому нерідко потрапляє в скандальні ситуації. Наприклад, нещодавно вона розкритикувала захисників Азовталі за те, що вони говорять російською мовою і заявила, що шкодує про звільнення воїнів із ворожого полону. Цього разу вона вирішила не зменшувати обертів і знову зганьбилася.

Так, Ірина Фаріон посипалася критикою на адресу чоловіків, які виїхали за кордон. Вона заявила, що в країні війна і кожен має бути на передовій та захищати батьківщину.

Ніякий чоловік не має права виїхати з України. У країні війна. Ми хочемо виграти війну. Хлоп хоче за кордон, сиди і не дихай, захищай батьківщину
Ірина Фаріон

При цьому Фаріон не поспішає відправляти на війну свого зятя. Українці поцікавилися, чому він ще не в лавах захисників, але так і не почули зрозумілої відповіді.

“Для того, щоб ви запитали про це”, – сказала вона у відповідь.

Консультації можна отримати телефоном, через електронний сервіс та навіть у соцмережах. Люди можуть обирати найбільш зручний для себе спосіб отримання необхідної інформації.

Як можна дистанційно звернутися у Державну міграційну службу України
Доступні такі способи дистанційного отримання консультацій та роз’яснень:

через електронний сервіс Державної міграційної служби “Приймальня електронних звернень громадян”
через коментарі під публікаціями на офіційній сторінці Державної міграційної служби у фейсбуці
через особисті повідомлення на обласних сторінках Державної міграційної служби у фейсбуці
через номери телефонів (050) 138-29-11, (096) 915-00-28 або гарячих ліній обласних управлінь Державної міграційної служби.
Відповіді будуть надані у передбачені законодавством терміни.

До Державної міграційної служби України можна звертатися дистанційно / Фото ДМС України

Що робити, коли є невідкладна потреба особистого звернення
Коли причина звернення нагальна і вимагає обов’язкового відвідування підрозділу Державної міграційної служби України, особа повинна дотримуватися рекомендацій Міністерства охорони здоров’я України. Тобто, бути у захисній масці, користуватися дезінфектором, пам’ятати про безпечну соціальну дистанцію у 1,5 метра та уникати контактів із людьми, які мають симптоми коронавірусного захворювання.

Якщо паспортний документ вже готовий до видачі, то отримати його в підрозділі Державної міграційної служби можна пізніше, після скасування карантинних обмежень. Коли послуга попередньо оплачена, то цією квитанцією теж можна скористатися після закінчення карантину.

Про це повідомляє інтернет-видання “Буг”, передає “Це моя Україна“.

Як розповіли рідні хлопця, на впізнання тіла має поїхати брат. Точна сума, яка потрібна для перевезення в Україну загиблого хлопця, поки невідома, рідні чекають відповіді від фірм, що займаються транспортуванням.

Щоб допомогти сім’ї, можна надіслати кошти на картку ПриватБанку:

5168 7422 3972 5520 – Мазепа Олександр.

Висловлюємо свої співчуття рідним Андрія Ватутіна.

Одразу декілька учасників ринку поштової логістики підтвердили виданню AIN, що законопроект знову обговорюється у парламенті, точніше — у Комітеті ВР із питань податкової і митної політики.

Згідно з українським законодавством, митні платежі не стягуються із посилок, сумарна вартість яких не перевищує 150 євро. Видання зазначає, що зараз можна отримувати скільки завгодно таких посилок, але за прийнятим у минулому році законом, із січня 2019 року, їх дозволена кількість скоротиться до трьох на місяць. Хоча, за даними учасників ринку, поки немає впевненості в тому, що закон запрацює із нового року — немає механізмів контролю за такими посилками, сказано в матеріалі.

“При цьому, якщо законопроект про “22 євро” знову внесуть у парламент і приймуть, діятиме ще й ліміт на вартість таких посилок. Тексту законопроекту поки немає у публічному доступі, але навряд чи він буде сильно відрізнятися від версії 2016 року”, — пояснює видання.

У компанії “Нова пошта” пояснили, що ініціаторами законопроекту виступили Державна фіскальна служба і Міністерство фінансів. “Цей проект передбачає обкладати ПДВ міжнародні посилки, які ввозять в Україну, якщо їхня вартість перевищує 22 євро. Зараз українці можуть отримувати посилки без сплати мита вартістю до 150 євро”, — повідомили в компанії.

Поки не можна точно сказати, про які платежі йтиметься, проте є приблизні оцінки того, наскільки можуть подорожчати посилки.

“У першу чергу, цей законопроект обмежує права споживачів. Українці, які надають перевагу шопінгу в зарубіжних інтернет-магазинах, де деякі товари якісніші та дешевшіі, будуть змушені платити мінімум на 20-30% більше через податки”, — пояснили у “Новій пошті”.

Згідно з інформацією, за останні кілька місяців кількість вакансій на польському ринку праці зросла майже втричі – з 165 тис до 500 тис. У першу чергу, як відзначають польські економісти, це пов’язано з відтоком українців на Захід.

За словами Кшиштофа Інглота, представника польської служби зайнятості, це становить загрозу для економіки країни, так як скорочення української робочої сили “незмінно спричинить за собою проблеми із заробітною платою всередині країни”. Як прогнозують польські експерти, через відтік українських заробітчан в майбутньому в країні може на 10% знизитися виробництво споживчих товарів.

У Польщі впевнені, всі неприємності – нібито наслідки надання Україні безвізового режиму з ЄС. Словаччина і Угорщина вже полегшили режим перетину своїх кордонів для трудових мігрантів з України, а в найближчому майбутньому на такий крок може піти ще і Німеччина.

У зв’язку зі сформованою ситуацією в Польщі планують за всяку ціну повернути українських заробітчан в країну. В першу чергу поляки замислюються над збільшенням зарплат для заробітчан.

У той же час, нові правила ЄС перерозподілять потік українських трудових мігрантів в Євросоюзі.

Німеччина, за прикладом Польщі, планує найближчим часом спростити працевлаштування для громадян держав, які не входять до Євросоюзу.

Новий порядок працевлаштування дозволить українцям отримувати робочі візи на півроку. Після цього необхідно приїхати в Німеччину, вибрати собі роботодавця, в його супроводі зареєструватися на біржі праці і приступити до роботи.

Згідно з цими правилами, після закінчення терміну візи треба буде покинути країну, а через півроку знову можна заїхати за тією ж схемою.

«Нинішня система вимагає від здобувача завчасно визначитися з роботодавцем і спеціальністю. Причому не будь-якою, а лише тією, за якою роботодавець не зміг нікого знайти в країні протягом двох місяців. Крім цього, для багатьох спеціальностей необхідне обов’язкове знання мови. Наприклад, щоб влаштуватися медсестрою, потрібно вивчити німецьку до рівня не нижче В2», – пояснив президент Всеукраїнської асоціації компаній міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

За інформацією ЗМІ, дівчина була родом з Івано-Франківщини.

Дзвінок на номер служби екстреної допомоги “155” надійшов о 21:25. Рятувальники, які прибули, виявили, що постраждала не подає ознак життя, і лікарям довелося констатувати смерть, – розповіла прес-секретар Операційного центру служби швидкої медичної допомоги Олена Крчова.
Як зазначається, поміж ніг дівчини лежав зламаний залізний прут із балкона.

За даними ЗМІ, трагедія сталася 28 травня ввечері, одногрупники загиблої так і не змогли пояснити поліції, що сталося. Зокрема, деякі студенти бачили, як українка висіла вниз головою.

Я не знаю, чи хтось її тримав, чи вона сама. Важко сказати, що сталося – вона впала чи щось інше. Можливо, вона була п’яна, – розповіли студенти.

Наразі всі подробиці трагедії з’ясовують правоохоронці.

Експерти кажуть – причина в низьких зарплатах і безперспективності для людей з дипломами. Деяким з них навіть доводиться тут перекваліфікуватися з учених в далекобійники. Детальніше, пише “Обозреватель”.

Де потрібні вчителі?

За словами менеджера представництва Канадського освітнього інституту Global TESOL College Анастасії, попит на українських викладачів в інших країнах зростає. Українців з вищою освітою і відмінним знанням англійської мови чекають в Китаї, Японії, Туреччині, В’єтнамі, Таїланді, Тайвані, ОАЕ, Кувейті та інших країнах.

“Якщо в ці країни запрошують носіїв англійської мови, то їм потрібно платити від $5 тисяч. Українським вчителям платять від $2 тисяч, плюс дають хорошу медстраховку, житло, харчування. Умови дуже хороші і попит на українців дуже зростає, море пропозицій для них”, – розповідає Анастасія.

Українців запрошують працювати вчителями в сім’ях, приватних школах, коледжах, дитсадках, приватних бізнес школах. До речі, потрібні українці зі знанням російської мови як іноземної мови у Франції. Викладати будуть на вечірніх курсах для дорослих в Версалі. Також в Париж потрібен учитель танців.

Шукають українських вчителів для викладання гри на гітарі в Швецію, гри на флейті в Париж, потрібні вчителі музики до Великобританії. В ОАЕ шукають вчителів фізики, математики, біології. В Катар потрібні викладачі хімії, фізики, географії.

На Кіпр потрібен бухгалтер, зарплата 64-65 тис. грн. Крім вищої освіти, бажано мати спеціальність математика або програміста, оскільки має бути робота з електронними базами. Доведеться вести бухгалтерський облік кіпрських компаній, здавати звіти, консультувати.

Навіть в Польщу звуть конструктора, йому доведеться конструювати машини в комп’ютерних програмах. Робота 8 годин на день, за годину пропонують 15-18 злотих (приблизно 114-137 грн).

Також в Польщу потрібно інженер-конструктор по 3D друку. А на зарплату в 51-68 тис. Грн в Польщу шукають конструктора з вищою інженерною освітою.

Особливий інтерес до українців з вищою освітою проявляє Литва. В агентстві “Працюйте з нами”, яке займається працевлаштуванням за кордоном, кажуть, що в Литві вимоги до працевлаштування відрізняються від Польщі. “Там часто потрібен диплом про вищу освіту”, – розповіли в компанії.

Наприклад, навіть ізолювальнику-бляхарю, який буде ізолювати різні труби скловатою і бляхою, – потрібен диплом про вищу освіту. Зарплату обіцяють 33 тис грн (1 тис. євро) на місяць. Працювати доведеться в Бельгії, Німеччині, тому англійська та німецька мови вітаються. Проживання за рахунок роботодавця.

На таку ж зарплату шукають в Литві інженера, технолога, конструктора, електромонтажника з вищою освітою.

Професори в пошуках кращого життя

Доктор економічних наук Олексій Лисенко шукає роботу викладачем за кордоном. Причина – вважає, що перспективи для роботи вченого в Україні немає.

“Я звання доктора наук отримав у 32 роки. Працював доцентом на кафедрах, був сам завідувачем кафедрою. І не повірите, рік стояв на біржі як безробітний, поки мене не взяв на роботу коледж. Брав участь в конкурсі на посаду в КПІ, з шести претендентів я єдиний був доктором наук і за мене не проголосували. Ну про зарплати я вам навіть говорити не буду, це сльози. навіть в Африці вчений отримує 30 тисяч доларів на рік, а у В’єтнамі – $105 тис. на рік. Поки стояв на біржі отримав права водія вантажівок. Так далекобійники розповідали, що вони в місяць закордоном заробляють $2 тисячі”, – розповідає Олексій Лисенко.

За його словами, частина колег також шукає щастя за кордоном. “Деякі їздять до Німеччини, читають там лекції, отримують гроші і повертаються назад. Але якби у мене була можливість, я б вже не повернувся”, – говорить учений.

Причому на сайті з пошуку роботи за кордоном подібних оголошень від людей з вищою освітою багато. Шукають роботу вчителя, інженера, конструктора, викладача фізкультури і дзюдо, танців, лікаря.

Заманюють ще з вузів

HR-експерт Тетяна Пашкіна каже, що великим попитом за кордоном користуються молоді українці з вищою освітою. “Їх починають переманювати вже зі студентської лави. Буквально отримавши диплом магістра вони їдуть в ту ж Польщу, де їм дають право вчитися мало не безкоштовно, а заодно працювати. Причому зазвичай кличуть їх на спеціальності, які потрібні країні, але не користуються попитом у тих же поляків. Усі там хочуть бути програмістами, а українців кличуть бути конструкторами, інженерами, машинобудівниками – мати справу з залізом і піднімати виробництво. Звичайно, попрацювавши там, ніхто з молодих людей до нас не повернеться”, – говорить Пашкіна.

Також, за її словами, попитом в Європі користуються наші хірурги, пластичні хірурги, дерматологи, логісти, фінансисти-аналітики. “В Катар навіть потрібен фітнес-тренер з вищою освітою, вже не знаю навіщо. Учитель в Туреччину, в Москву – інженер електромереж для метро, ​​лікарі в Німеччину”, – говорить Пашкіна. Також, за словами експерта, часто українців звуть працювати в країни СНД.

Правда, незважаючи на те, що попит на наших людей з дипломами виріс, все-таки поки вони літаками за кордон не літають, на відміну від різноробочих, нянь, доглядальниць і гувернанток.

Продають будинки

До речі, на Закрпатті зараз є цілі села, де особливо влітку на вулиці неможливо зустріти людину – усі виїхали на заробітки. “Це села Діброва, Апша в Іршавському районі, Колачава в Межигірському районі. Там тільки жінки на господарстві. Чоловіки з лютого і до Різдва на заробітках в Європі”, – розповідає місцева мешканка Оксана Сидоренко.

За її словами, в селі Колачава навіть стоїть пам’ятник заробітчанину. “Чоловік тримає на руках дитину, і несе валізу, а поруч йде вагiтна дружина. Це вони главу сім’ї проводжають на заробітки”, – розповідає Оксана Сидоренко.

За її словами, вже є випадки, коли закарпатці цілими сім’ями їдуть жити в Європу. “Якщо раніше вони їхали на сезон і поверталися, то зараз і батьки і діти – всі там, додому навідуються тільки до старих батьків. А якщо їх немає, то будинки навіть продають, або стоять порожні”, – говорить місцева жителька.

Звичайно, найбільше звідси їдуть працювати будівельниками, водіями, доглядальницями, покоївками, медсестрами. “Є й ті, хто отримав дипломи місцевих комерційних вузів і не знайшовши роботу, їдуть в Європу в пошуках гарного життя. Але думаю, що велика частина з них найближчим часом повернеться. Навряд чи їх з такими дипломами оцінять. Думаю, тоді почнуться проблеми, тому що люди не знайдуть себе ні тут, ні там. Хіба що уряд і місцева влада все таки зрозуміє, що потрібно хоча б не заважати розвивати малий бізнес і дрібне підприємництво. Щоб люди могли самі на себе працювати “, – вважає експерт-соціолог із Закарпаття Віктор Пащенко.

Таку заяву зробив директор департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції Олексій Воробйов.

При цьому Воробйов зазначає, що його відомству неважливо, як саме буде здійснюватися платіж: “Нам не важливо, яким чином він буде платити готівкою або банківським переказом. Він повинен надати звіт про те, що він не має заборгованості”.

Однак слід враховувати, що платник аліментів повинен надати розписку, якщо оплата відбувається за готівковий розрахунок.

Перевіряти наявність або відсутність заборгованості по сплаті аліментів міністерство юстиції буде раз в три місяці. У тому випадку, якщо після квартальної перевірки у платника аліментів буде заборгованість, його внесуть до державного реєстру боржників.

Як покарання злісним неплатникам заборонять подорожі за кордон. Щоб виїхати за межі України платник аліментів повинен буде погасити борги і надати відповідний звіт про оплату, тільки в цьому випадку він зможе виїхати.

Як повідомляли раніше, Валентин Крушинський заявляв, що не дивлячись на ухвалений Верховною Радою закон про аліменти, як він буде працювати на практиці, поки невідомо. Найбільш ефективним нормами він вважав заборону на управління транспортним засобом і його скасування на вивезення дитини за кордон.

Тим часом в Україні вже почали діяти мобільні групи по ліквідації заборгованості по оплаті аліментів. Перші групи з’явилися в Київській та Запорізькій областях.

Адже є ряд європейських країн, які пропонують іноземним студентам безкоштовно здобувати освіту. Це хороший шанс для тих, хто хоче пожити за кордоном, не витративши при цьому величезної кількості грошей.

Австрія

Віденський університет – це однин з найбільших вузів країни, який запрошує іноземних студентів на безкоштовне навчання. Для цього іноземцям потрібно внести тільки символічний платіж в розмірі 17 євро на місяць. Крім того, студентам дозволяють самостійно скласти навчальний графік. А це означає, що можна знайти підробіток без шкоди для навчання.

Норвегія

В цій країні державні вузи пропонують безкоштовне навчання для бакалаврів, магістрів і дoктoрів. Крім того варто звернути увагу на те, що навчання буде проходити переважно норвезькою. Також абітурієнтам необхідно сплатити 30 євро одноразового збору і 80 євро щорічного адміністративного збору. Всі витрати на житло, їжу та мeдuцину доведеться оплачувати самостійно.

Чехія

Для безкоштовного навчання потрібно лише володіти чеською мовою. А якщо вибрати навчання англійською, то рік в університеті обійдеться як мінімум в 1 тис. євро. Тож для того, щоб вступити в чеський вуз, також необхідно пройти нострифікацію шкільного сертифіката. Для цього достатньо здати два іспити з дисциплін чеської шкільної програми.

Словаччина

Ця країна приймає студентів із України без ЗНО та вступних іспитів, але вчитися тут можна тільки державною мовою. Крім того варто врахувати те, що словацький диплом відповідає європейським стандартам. При цьому  вартість життя тут відносно низька.

Польща

Безкоштовно навчатися в Польщі можуть власники Карти поляка. А без неї доведеться заплатити від 800 євро в рік. Вартість навчання залежить від обраного вузу і спеціальності.

Але, і часто буває так, коли діти, забувають про батьків. Вони швидко приймають допомогу від батьків, але не знаходять часу зателефонувати та дізнатися як справи? Чи, можливо, просто поділитися своїми пережuвaннями.

Напевно, така ситуація і надихнула Мар’яну Косаревич на написання дyшeвного вірша.

“Чомусь так є. Вірші мої, від щирого сeрця. Можливо, комусь дoпoможуть”, – зазначає автор.

Вірш:

Хіба вам важко подзвонити?

Спитати як у неї справи.

Ніхто ж не просить довго говорити.

Нема ріднішої від мами!

Сама не дзвонить, бо чекає

Не хоче зaвaжaти.

Не добрий тон, що пролунає

У слухавці бoїтьcя розпізнати.

Не вuнна у проблемах мама

Нема за що її вuнuти

Вона жuття нам дарувала.

Хіба вам важко подзвонити?

На березі Атлантичного океану їх чекав аж ніяк не відпочинок, а виснажлива фізична праця задля мене й старшого на два роки брата. Із того часу на родині Лабич тавро – заробітчани.

Складна ситуація в державі й фінансові труднощі наприкінці 1990-х змусили її батьків. Тому вони змушені були розставити життєві пріоритети й податися світ за очі аж на 12 років.

Зі словами: «Іду заробляти на ваше майбутнє!» – мама зібрала речі й поїхала до тата, який уже чекав на неї у маленькому містечку Ла-Корунья.

Ми попрощалися на львівському вокзалі. Ще дитиною я розуміла – моя мама їде надовго. Тоді я гірко плакала, а брат витирав мої сльози. Так ми з ним залишилися самі.

Жилося нам добре. Адже бабуся нас любила. Ми з братом були відмінниками у школі. На хліб та відпочинок вистачало, а іноді й на більше. Роки йшли, батьки не поверталися, гроші зароблялися.

З-за кордону ми отримували унікальні іграшки, наймодніший одяг, а також солодощі, коштовності й нову техніку.

В цей час бабуся намагалася робити все, аби ми з братом не почувалися гіршими за інших. А також недолюбленими та покинутими. Саме тому й дозволяла нам багато чого.

Ми жили з відчуттям уседозволеності, бо батьки надсилали гроші, тим самим компенсуючи брак уваги та тепла.

Та марнотратниками ми з братом так і не стали. Бо у мами дуже сумний і проникливий погляд. У її очах я завжди бачила журбу всього українського заробітчанства. Тато тримався, намагаючись бути сильним, проте постарів завчасно і вже в свої 54 виглядає значно старшим і погано бачить. Ще підлітками ми з братом зрозуміли – батьки нещасливі.

Вже тоді я глибоко усвідомила, що заробітчанський хліб проклятий, бо залишає по собі глибокі рaнu. Я зрозуміла, що дорогою ціною обходиться ця трудова міграція, і йдеться не про гроші.

Перший наслідок життя без батьків – надмірна самостійність. У старших класах я відчула, як духовно віддалилася від мами, котра й так жила за 4 тисячі кілометрів від мене. Вона не була мені подругою, не розуміла моїх прагнень, їй далекими були мої мрії і плани на життя. Це зробило мене бунтаркою й змусило самій бути відповідальною за кожне рішення. Починаючи від кольору волосся й до вступу у виш.

Я ніколи не радилася з мамою. Навіть тоді, коли захотіла кинути університет й переїхати в інше місто. Брат не питав дозволу в неньки при написанні заяви на відрахування з ВНЗ, аби піти до вiйськa. Ми вважали, що наше життя належить тільки нам. Батьки не знають про наші маленькі перемоги й поразки, тому не можуть розділити з нами наші великі радощі. Це стосувалося й проблем. Коли виникали труднощі – тато і мама були останніми, до кого ми зверталися, знаючи, що у них і своїх клопотів вистачало.

Звідси другий наслідок – непереборне відчуття самотності. Пригадую, ще у 8 класі я зрозуміла, що гроші – не головне в житті. Це було у Великодню неділю, коли прийшли зі святковим кошиком з церкви до порожньої хати. Бабуся спекла для нас паску, а я наготувала чимало вишуканих страв – тоді уже вміла.

Проте шматок у горло не ліз. Мовчки сіли за стіл і подзвонили до батьків: ми з мамою плакали, а тато і брат мужньо зберігали мовчання. Батьки не хотіли нас забрати до себе, бо завжди наголошували – ти пан тільки на своїй землі, але й самі не поспішали повертатися.

Та ось уже 5 років батьки вдома, а мене не відпускає відчуття провини. Відчуття провини – ще один бiль, що залишився від зароблених грошей у розлуці, а мама почувається винною, бо не повела мене в перший клас, тато – бо не був поруч на випускному брата. Так, періодично вони приїжджали, але ілюзія справжньої сім’ї була тільки на свята. А я себе мучила запитаннями:

«Чому я маю родину тільки на Різдво та Пасху? Хіба я не заслуговую на таке тепло щодня? Як можна проміняти таких золотих дітей, як ми з братом, на фінансову забезпеченість?»

І я зрозуміла, що ми станемо дорослими тільки тоді, коли зрозуміємо своїх батьків. Розумом і сeрцeм зрозуміємо, та пробачимо їх. Життєва істина, до якої я дійшла зовсім недавно.

Ця моя рaнa вже починає зaгoювaтися. Але 12 років довгої розлуки даються взнаки чи не щодень. «Чому ти нечемна? Коли була мала, то поводилася по-іншому? Ти все вирішуєш самостійно й не зважаєш на мою думку!» – чую від тата. А що я можу сказати людині, яка мене не виховувала?! Батько поїхав, коли мені виповнилося 4, й повернувся, коли я вже зустріла свою 16-у осінь.

Свого тата я знала тільки з фотографій. Перших шість років до мене телефонував якийсь дядько, і голос у телефоні питав: «Як справи в школі? Чи отримаєш похвальний лист? Як там кaшeль? Чи пройшов уже?»

Наразі прірву між нами заповнити вкрай важко, але треба набратися терпіння. «Маємо пробачити, зрозуміти й підтримати одне одного», – на одній із сімейних нарад ми домовилися, що труднощі не зpyйнyють нас. Саме завдяки цьому нам і вдалося зберегти сім’ю. Тому моя історія, насправді, належить до щасливих.

Як адаптувалися батьки після поневірянь світом? Pаніше в команді Лабичів були тільки я з братом, і ми вдвох бoрoлuся проти всього світу. А тепер до нас приєднався тато, який з кожним роком неначе oжuває. Батька ми називаємо паном’європейським, бо став іншою людиною, навчився смачно готувати, багато жартує й намагається йти в ногу з часом, – блукаючи просторами Інтернету.

Тато відновлює сили й мріє про власну міні-ферму. Як корінний стрілківчанин (стрілківчани – жителі села Стрілки, Старосамбірського району, Львівської області. – Авт.) прагне дожити свій вік на землі, де народився, на землі, що його вигодувала. Його іntermezzo – тут.

А мама все ще не може змиритися з тим, що прожила своє життя не так, як мріяла в юності. Адже на її тендітні плечі випало чимало випробувань. Моя мама є типовим персонажем класичної української літератури: сприймає все близько до сeрця, часто плаче й нарікає на долю.

А ми з братом – молоді Степани Радченки, що підкорюють місто, ставлять цілі й не бачать перешкод. Наш оптимізм впливає і на неї. Тепер ми разом і всіляко підтримуємо її. Останні три-чотири роки наша четвірка й справді як єдине ціле. Аж тепер усвідомлюємо, що таке – бути надійним командним гравцем. А чого ще бажати?!

Тато завжди каже мені: «Учися, серденько, і будуть з тебе люди! Щоб оминули тебе заробітки! Ти потрібна Україні». І я прислухаюся до нього.

Досвід моїх батьків навчив мене любити країну, в якій народилася, цінувати її, вірити в неї і дати їй шанс на розвиток.

Мої батьки повірили в майбутнє України і повернулися додому. Тепер вони собі пани – горді галичани, які у вишиванках ходять у неділю до церкви. Тяжка фізична праця не зламала їх, а навпаки – додала патріотизму. Заради таких, як мої батьки, саме моє з братом покоління повинне будувати Україну, тому не можна з неї втікати!

До поліцейських звернувся житель Тернопільщини і повідомив, про те, що заплатив велику суму грошей 59-річній тернополянці за те, що вона допоможе у виїзді за кордон його дітям, повідомляє WestNews з посиланням на ГУ НП в Тернопільській області.

Обіцяючи посприяти у виїзді до США, жінка вишахраювала 12 000 американських доларів. Жінка розповідала, що в США має хорошого знайомого і він все організує. Та час минав, а обіцянки так і залишалися невиконаними. З’ясувалося, знайомий із Сполучених Штатів відмовився займатися еміграційними питаннями, а тернополянка встигла витратити чужі гроші на власні потреби.

Поліцейські перевіряють, чи не причетна зловмисниця до інших шахрайських оборудок. Триває досудове розслідування.

Попри безвізовий режим, не планують їхати до Європейського Союзу найближчим часом 71,5% українців. При цьому 51,3% точно не планують і 20,3% скоріш за усе не поїде.

Загалом, майже кожен третій українець не їздив у Європу. З тих, хто не планує їхати на старий континент, 76,9% не можуть це зробити через матеріальне становище. У 15,4% немає бажання, інформує 24 канал.

Кожному шостому —  14,4% —  не дозволяє стан здоров’я.

Мама не живе тепер з нами, бо вона на заробітках в Італії. Коли приїжджає у гості додому, то каже, що Італія дуже гарна, сонячна країна. Але для мене ця країна чужа, далека і зовсім не сонячна, бо вона забрала мою маму. Я щодня чекаю на неї, вона часто дзвонить додому, я чую її лагідний голос, але не бачу її добрих синіх очей.

…Коли я виросту і у мене буде сім’я, то ніколи не зможу залишити власних дітей напризволяще, бо сам знаю, як гірко бути змалку без тата.

…Хочу, щоб була справедливість, і щоб діти не поступали у ВУЗи за гроші, тому що з таких спеціалістів мало користі. Так каже моя бабуся. Та і, зрештою, я сам це розумію. Цінуватися повинні справжні знання, а не долари чи євро. Моя мама дуже добре вчилася колись у школі, але що з того вийшло? Абсолютно нічого. Вона поїхала в Італію у пошуках грошей для моєї кращої долі. Заради грошей вона багато терпить. Вона працює санітаркою у лікарні, доглядаючи хворих, піклуючись про них, їхнє здоров’я. Це несправедливо, це навіть образливо, що у своїй державі людина не має роботи, не може прогодувати одного сина і себе. Страшно також, коли молоді люди часто не можуть знайти місце праці після закінчення навчання. А як жити? Піти красти чи стати «бомжем»? Та це не вихід! Це – великий гріх перед Богом, перед собою і перед людьми.

Валентин, учень 5 класу, с. Давидівці, Чернівецька обл.