Вона розповіла для Suspilne, як станція пережила окупацію російськими військовими.

Війська РФ захопили ЧАЕС в перший день повномасштабного вторгнення в Україну. Вони встановили там свої правила, а саму станцію використовували як “базу відпочинку”.

“Близько третьої години ми побачили у свої камери, як на станцію залазять “чорні чоловічки”. Лізли з усіх дірок. Зламали наше обладнання. Наші військові вже зайняли позиції, були готові йти в бій. Далі між ними були переговори. Росія пропонувала здатися. Потім сказали всім зайняти робочі місця. З того часу ми їх більше не покидали й працювали, працювали, працювали”, – розповіла Козак.

Вона додала, що працівники станції спали по черзі. Зробили власний графік: пару годин роботи, пару-відпочинку. На ніч залишали одного чергового. Спали в кріслах, на підлозі та на столі.

Замість білої пов’язки – чепчик з прапором України
Окупанти її тричі примушували надіти білу пов’язку, оскільки у неї була чорна куртка. І навіть погрожували пристрелити. Але Людмила знайшла вихід – одягла білий чепчик.

“Я була на станції в курточці. Вона чорна, немає світлових маячків, написів. Мене змусили носити білу пов’язку. Я відмовлялася, адже білі пов’язки були у них – на правій руці та лівій нозі. Мене двічі попередили, на третій сказали: “Вибачте, але отримаєте кулю в лоб. Ми вас просто не бачимо. Ви будете йти в темряві й можете отримати “подарунок” собі. Я довго думала, що ж робити й придумала. У колег, які зі мною працюють, знайшла білий чепчик. Одягла і пішла до генерала: “так можна?”. Він погодився”, – додала співробітниця ЧАЕС.

А потім вона вишила на ньому напис ЧАЕС і український прапор. Ниток не було, зробила вишивку з того, що знайшла під руками. Окупанти на напис не відреагували. Але Людмила каже, що так Україна була з нею завжди.

На станцію привезли багато техніки
Людмила Козак розповідає, що ротація у росіян була кожні 2-3 дні. На станцію завезли багато БТРів, вантажівки, багато зброї, гранат і Мін. відібрали у працівників станції всю техніку і зброю. Розмалювали своїми літерами”козаки”. Від них окупанти були найбільше в шоці – у них такої техніки немає.

Дівчата з їдальні посилали слідом за кораблем

Харчувалися співробітники станції у своїй їдальні. Там є склади, холодильники та морозильна камера. Порції довелося зменшувати, але їжа була для всіх – перша, друге і компот. Дівчата старалися – як могли-були навіть запіканки та млинці. На 6 день кухар зомліла – сил не було працювати.

А ось їжу в окупантів вони не брали. Хоча гуманітарку ті привозили постійно – хліб, ковбаси, сири. Приносили в їдальню, але дівчата виганяли їх слідом за кораблем.

Ми їх залякали – сказали, що через 14 годин арка злетить
Коли зникла електрика, росіяни почали возити з Гомеля багато дизеля. Навіть їхні танки були без пального.

“Ми порахували – десь мінімум мільйон гривень вони в нас влили. Щоб протримати три дні. Їхні танки стояли без пального. Вся їхня техніка, яка була вздовж Києва, стояла без дизеля. Вони зливали з неї. По-перше, вони рятували нас, оскільки ми їх залякали, що у них є 14 годин, після чого арка злетить у повітря і будемо всі зустрічатися на небі. Вони хотіли жити. Тому рятували й нас, і себе”, – додала Козак.

Станцію використовували як базу
Людмила зазначає, що окупанти зрозуміли, що на ЧАЕС всі захищені. Тому стали там ховати техніку, приїжджали туди на ротацію, пересидіти, поїсти, помитися. А потім знову висувалися на Київ.

Три дні відкладалася ротація і самих працівників станції. А потім їм повідомили, що вони поїдуть додому. Їм дозволили забрати дівчат-військових і одного чоловіка, який був хворий. Всіх переодягли в цивільний одяг, щоб ніхто не затримав.

“Коли виїжджали, я підходила до співробітників, які залишалися на станції та молила: “Не просіть у них нічого, бо вони іроди, справжні іроди приїхали”. Вбивці, просто вбивці”, – повідомила Козак.

Спочатку їх супроводжували військові РФ, потім їх пропустили на білоруській митниці. Повз них проїхало багато військової техніки-Гради, БТРи. Доїхали до мосту через Дніпро, який підірваний.

А потім їх повели пішки через ліс. Бачили російських снайперів. А після їх посадили в рибальський човен, який кожну хвилину міг перевернутися. Води було по щиколотку. А на іншому березі їх вже зустріли Керівник Валерій Сейда.

Шантаж
Це жахливе (і теж інфантильне) твердження: той, кого так з нетерпінням чекають, пройде мимо або подарує подарунок комусь іншому. Шкода, що батьки використовують постать святого в своїх цілях – там, де вони не в змозі налагодити контакт з дитиною або коли хочуть легко досягти ефекту послуху. Погроза, що найочікуваніший святий дитинства не прийде з подарунком – потужний шантаж.

На жаль, у передріздвяний сезон залишаються ще інші інструменти такого типу. “Ангел (Дитятко, Звіздарик- тут багато варіантів, залежно від регіону та традицій власного будинку) не принесе тобі нічого під ялинку”. І нарешті найгірше: «Ісус до тебе не прийде». Тому що ти був грубим. Бо ти сперечався з братом. Тому що ти не прибрав іграшок. Тому що ти був неслухняний у магазині.

Приховане насильство
Стає не по собі, коли думаю про насильство, приховане в таких словах. Сумно думати про образ Бога та святості, який формується у маленької тендітної людини, яка чує брехню від батьків, а заслуговує на те, щоб почути правду. “Бог завжди любить тебе”. “Він ніколи не перестане любити тебе, і радий, що прийде до тебе”.

Використовуючи такі погрози, ми знижуємо освіту до рівня «поведінки дитини», і зовсім нівелюємо набагато глибші сфери: переживання, потреби, цінності.

На жаль, моделі батьківства, засновані на негативі, на відміні любові та прийняття, добре зарекомендували себе і поза святами. Не треба святих, достатньо батькам сказати, що вони самі перестануть їх любити і підуть від них.

Скасування любові
Варіантів багато: “Залишу тебе тут і ніколи не повернусь”, “Віддам тебе цьому дядечкові”, “Продам тебе в магазині”, “Віддам тебе в дитячий будинок”, “Знайду собі іншу чемну дитину”.

Такі повідомлення є надзвичайно руйнівними та шокуючими для дитини – тим більше, коли вона сердиться, плаче чи відчуває інші важкі для неї самої емоції, з якими не може впоратися (і їй потрібен дорослий, який допоможе своїм спокоєм).

Для дитини зв’язок з батьками є найпервиннішим і найважливішим у світі – життєдайним у всіх сенсах. Доросла людина – це людина, від якої залежить її життя. Починаючи з фізичного виживання, закінчуючи безпечними обіймами, які захистять від загроз цього світу. Бути залишеним – це кінець життя.

Не лякаймо дітей!
Погрожуючи відмовитись або позбавити любові, вчимо дитину, що вона мусить якось заслуговувати на любов, а її право на існування не зовсім очевидне. Дитина вчиться, що не має права помилятись чи навіть отримувати підтримку, коли ще не може з чимось справитися. У такій системі батьки стають тими, хто лише нав’язує бажану поведінку, а не тими, хто допомагає дитині розвивати здібності, щоби вона могла краще справлятися в різних повсякденних ситуаціях.

І нарешті – погрози з відмовою любити дають лише короткочасний ефект. Насправді дитина, батьки якої кажуть “я завжди буду тебе любити”, отримує зовсім іншу мотивацію для свого розвитку. Завдяки любові та присутності батьків вона може навчитися боротися буквально з усім. З гнівом, безладом, ревнощами.

Завдяки любові мами і тата, яка не зникне (і вони не підуть!), дитина будує з ними міцний зв’язок, на якому можна будувати чудову і плідну співпрацю обох.

Не лякаємо дітей! Миколаєм, Богом і тим, що підемо самі. Ніколи.

Прo це у прямoму ефірі «Oбoзревaтеля» зaявив керівник ГO «Грoмaдський aудит» Мaксим Гoльдaрб.

Нa сьoгoдні кoлектoрський спoсіб стягнення бoргів у пoзичaльників – грa з людьми у психoлoгію пригнічувaння, спрoбa змусити людей зaмoвкнути і зaплaтити. Це сaме те, чoгo хoче влaдa. Недaрмa кoлишній міністр сoцпoлітики нaприкінці 2015 рoку скaзaв: «Субсидії зігрaли свoю рoль – вoни зaткнули людям рoти», – зaзнaчив Гoльдaрб.

Експерт тaкoж утoчнив, щo в цілoму укрaїнські пoлітики викoристoвують древній метoд «бaтoгa і пряникa»: з oднoгo бoку «пряник» – субсидії, a для неслухняних – зaгрoзи втрaти житлa з бoку кoлектoрів – це і є «бaтіг».

Тoбтo, це oдин зі спoсoбів тиску нa суспільствo, – підсумувaв експерт.

джерело http://tyachivnews.in.ua/