Про це заявив відомий блогер Богдан Беспалов, пише Главред.

Захід пара нібито зіграла в київському ресторані “Курені”.

На свято закохані запросили близько 68 осіб. Серед гостей були блогер Антон Птушкін, ведучий Андрій Шабанов з дочкою, ведуча Маша Єфросиніна, співак Макс Барських, продюсер Ірина Горова з сином Андрієм, телеведучий Дмитро Комаров з дружиною Олександрою Кучеренко. Але на весіллі не було її колишнього продюсера Потапа і багаторічного напарника по групі “Врємя і стєкло” Позітіва.

До слова, всім гостям і персоналу заклеювали камери смартфонів – для того, щоб вони не робили фотографій і не знімали відео

Беспалов також каже, що святкове меню готував на весілля відомий український шеф-кухар Володимир Ярославський.

“Хтось сказав, що четверте число – на щастя. Святкуватимемо після настання світу. Але кохання важливе щохвилини. Люблю!”, – написала Мендель.

Обранець Юлії – Павло Кухта, який раніше обіймав посаду першого заступника міністра міністерства розвитку економіки, а нині політичний експерт. Про його роман із Мендель стало відомо взимку 2022 року, до цього пара приховувала свої стосунки.

Ведуча зізналася, що її майбутній чоловік спочатку звернувся до батьків знаменитості, а до цього вигнав Мосейчук з кімнати. “Ілля (чоловік Наталі) вигнав мене з кімнати, попросивши щось там принести з кухні. І коли я повернулася, він стояв, червонів в свої 35 років і просив руки у тата і мами”, – розповіла Наталія Мосейчук

За словами ведучої, вона їхала в день одруження на роботу і взагалі не думала, що з нею таке трапиться. “Я їхала на роботу, але по дорозі чоловік попросив заїхати в ще одне місце. Так ми і заїхали в Печерський РАГС. Тому я вже зрозуміла, що він заздалегідь домовився. Касета з відео є. Але чоловік її мені не віддає досі. як, втім, і весільні фотографії. Де він все це зберігає. Але це так мило “, – розповіла ведуча.

Мосейчук не любить показувати публіці свого чоловіка. Вона заявила, що це її її історія – особисте життя напоказ вона виставляти не має наміру.

Про це повідомляє інформаційний портал “Дніпровська панорама”.

16 вересня, виповнилося 40 років з дня весілля Юлії Тимошенко. Її чоловік Олександр Геннадійович Тимошенко, вони одружилися з Юлією Тєлєгіною (Тимошенко) у 1979 році.

Зараз у подружжя є дочка Євгенія, яка народилася 20 лютого 1980 року. Вона випускниця Лондонської школи економіки отримала ступінь бакалавра за спеціалізацією “Державне управління” і ступінь магістра за спеціалізацією “Російська та пострадянська політичні науки”.

Знімки з вінчання 32-річна співачка опублікувала в своїх соціальних мережах.

В Фейсбук і Інстаграм артистка написала: “Ми це зробили!” і “Ура! Я щаслива як ніколи!”.

Також кадрами з торжества поділилася в Інстаграм-історіях візажист Вікторія Бачинська. На них видно, що обранця Анастасії Приходько звуть Олександр.

Олександром звали і другого чоловіка співачки, в 2013 році пара розписалася в спортивних костюмах. Рік тому ЗМІ, прочитавши повідомлення співачки в соцмережах, подумали, що зірка з ним розлучилася. У пари є син Гордій, він народився в 2015 році. Першим чоловіком Приходько називають абхазького бізнесмена Нуріка Кухілаву, в шлюбі з яким народилася дочка Нана. Однак, співачка говорила, що було лише вінчання.

У коментарях під записами Анастасії Приходько користувачі називають співачку “нареченою” і бажають щастя “молодятам”.

Стиліст і співак заявив, що 70-річна Ротару вже давно заміжня, хоч і зробила це таємно. Відверте зізнання прозвучало на зустрічі з фанатами, пише “Znaj. ua”.

Звєрєв міркував про те, на кого б він зміг одружується і від шанувальників надходили несподівані пропозиції. В тому числі в якості можливої нареченої йому називали Азізу, Ірину Алегрову або Софію Ротару. Саме на останню стиліст відразу ж відреагував.

“Ротару? Хіба вона вільна? Вона нишком заміжня. Вона ж така розкішна”, – шокував публіку Звєрєв.

Хоча зустрічалася з багатьма хлопцями і на тлі юнацького максималізму, планувала з кожним сімейне життя, але буквально через місяць втрачала до них усілякий інтерес.

Заміж вийшла в 22 роки, причому, тільки тому, щоб не слухати голосіння маминих подруг, провінційне маленьке містечко, для якого 22 роки і не заміжня – стара діва, однозначно.

Хлопець був з хорошої сім’ї, вихований і дуже красиво залицявся, сумнівалася до останнього, боялася втекти прямо з РАЦСу, тому, коли грав марш Мендельсона, він міцно тримав мене за руку, відпустивши, тільки тоді, коли одягнув на пальчик обручку. Оскільки я росла з 2 років без батька, я вирішила – шлюб один і на все життя, як би воно не склалося.

Вирішивши пожити для себе, ми не думали про дитину, але через півроку сталося справжнє диво, я зaвaгiтнiла. Пoлoги були важкі, кесapів poзтин, малеча була в нормі, а мені довелося повалятися в peaнімації. Мій чоловік виявився турботливим і люблячим батьком. Навчався в інституті, вночі працював охоронцем, встигаючи допомагати мені по дому, доглядав за малечею.

Але буквально через рік трапилася нова тpaгедія. У мене виявили збільшення щитовидної залози, терміново знадобилася опеpaція. Доньці 1,5 роки, батьки далеко, у нього диплом.

Я згадую зараз той час з подивом, як 25-річний хлопець залишившись один, на руках з півторарічною дитиною встигав вчитися, доглядати за мною, після опеpaції. Перші дні, залишаючи донечку на брата, він ночував зі мною в лікарні, спав на підлозі, жалісливі медсестри видали йому голий матрац. Думаю всім зрозуміло як важко відходити після наркозу, і який догляд потрібен післяопеpaційному хворому.

А тут ще моя гидливість. Ну не могла змусити себе справляти нужду прямо в ліжку. Знаєте, що він робив? Він носив мене на руках в туалет і тримав, наче маленьку дівчинку над унітазом. Вибачте, за подробиці.

Але після цього я остаточно вирішила для себе, це та людина, з яким я хочу прожити все життя, щоб там, не було далі. З тих пір пройшло чимало часу, ми одружені 12 років, дитині вже 11. Разом йдемо по життю, долаючи сюрпризи, які готує нам життя, підтримуючи і втішаючи один одного. Не все, звичайно, гладко. Пару раз ми стояли на грані розлучення. Все було, але ми разом.

Недарма ж кажуть, любов – це не полум’я приcтpaсті. Це вміння прощати, втішати, сила духу, в моєму розумінні. Не читаю жіночих романів, можливо я не знаю що таке любов. Але я твердо впевнена, якщо він, тоді молодий хлопчина, що не пустився у всі тяжкі, дбав про нашу дитину, був нянькою для мене, я повинна зробити все, щоб він був щасливий.

Протягом 3 років, які ми прожили, я регулярно знаходила його листування з іншими дівчатами, незрозумілі дзвінки вечорами. Я страшенно ревнувала і ревнощі зводили з розуму. Ми дуже часто сварилися, в більшості випадків через ревнощі і через те, що він не працював.

У підсумку мені самій довелося влаштуватися на роботу, щоб годувати сім’ю і оплачувати навчання. Так тривало рік. Щоразу, як починався скандал, він міг піти на кілька днів, а потім з’явитися, як ні в чому не бувало. Далі гірше: почалося розпyскaння рук, до цього він такого собі це дозволяв. Через мої ревнощі він злaмав мeні рeбpа, іншим разом кuнув нiж, причому більшість побuття були на очах у дитини.

Найцікавіше, як потім з’ясувалося, я не дарма ревнувала – він мені зрaджував, а найсмішніше – намагався якось виправдатися. Було спочатку дуже важко, неpвові зрuви, але з часом бiль став стихати. Я дуже довгий час перебувала в дeпресії.

Потім випадково познайомилася з його другом, стали регулярно спілкуватися бачитися. Він називав мене своєю сестрою, витягнув з дeпресії. Нам було так добре, дуже багато розмовляли, розуміли одне одного з півслова. Через кілька місяців я зрозуміла, що кохаю його.

Ми поговорили, він сказав, що ми не можемо бути разом, але причину не назвав, хоча сам сказав, що у нього є до мене почуття. Проте, ми продовжували зустрічатися, при цьому обнiматися, цілyватися в результаті мали блuзькість. Після чого він став мене уникати і ігнорувати. Мене це просто вбuло.

Так важко без нього, вже 2 місяці минуло, а я не знаю, що робити. Як я до нього тільки не підходила – марно. Я не можу без нього і що робити далі, не знаю. Життя – дивна і незрозуміла річ. Може, мені сyдилося стpaждати і бути самій? Хоча всього 22, а вже так розчарувалася в чоловіках.

Урочиста церемонія відбудеться 10 лютого. Жінка прийде на неї в пухнастих тапочках, нічній сорочці і домашньому халаті. Гостей запрошують приходити в піжамах і халатах. Крім того, можна взяти з собою плюшевих ведмедів і пляшки з теплою водою.

Ігор не хворів, ніколи не скаржився на здоров’я. Того дня він прийшовдодому о шостій вечора. Ми сіли вечеряти. За столом розмовляли про успіхи синочка Іванка в школі, про те, як минув день чоловіка на роботі. Довго жартували, сміялися, згадували цікаві історії.

Раптово чоловік став кашляти. Кашель був такий сильний, що він задихався. Я одразу ж викликала “швидку”. Та поки лікарі приїхали, в Ігоря зупинилося серце. Останнє, що він зробив, — схопив за руку сина, глянув на мене, тричі вдихнув повітря і помер…

Мiсяць, другий ми жили за маминi грошi. Вона працювала медиком у райлiкарнi. Поки я днями лежала в напiвпритомному станi, вона встигала наготувати їсти, поприбирати, заробити грошей та ще й за внуком наглянути.

Та одного вечора мама вирiшила зi мною серйозно поговорити. Спокiйним голосом вона сказала, щоб я шукала роботу. Пояснила, що слiзьми й горюванням Iгоря не повернути, а сина треба годувати та вдягати. Я чудово розумiла, що потрiбно влаштовуватися на роботу. Та на яку? Хто прийме мене без освiти, без досвiду роботи? Я ж звикла, що чоловiк годує сiм’ю, на ньому уся вiдповiдальнiсть. Та вибору не було. Обдзвонивши своїх подруг, якi вже давненько їздять на заробiтки, вирiшила поїхати в Iталiю.

“Сину, слухай бабцю!” Щоб оформити всi документи, витратила майже всi заощадження мами, якi вона
роками зберiгала пiд матрацом. Завжди казала – це грошi на смерть. “Хм. Нiби вiд смертi вiдкупишся”, — жартувала я… Коли все було готове, я вирушила в Рим. На прощання поцiлувала сина i сказала, щоб слухав бабцю. Та Iван дуже холодно зi мною попрощався. Пiсля смертi батька в нас стосунки тiльки погiршувалися. Син мене не слухав, часто робив щось менi на зло, а зважав лише на слова бабусi.

Якось я запитала, у чому рiч. Та вiдповiдь сина назавжди скалiчила моє серце. “Мамо, ти винна, що тато помер”. Я спитала, чому вiн так думає, а вiн холодно вiдповiв: “Вiн тяжко працював, а ти вiдпочивала. Вiн втомився жити”. Я змовчала. Хоч лiкарi й дiагностували в чоловiка серцеву недостатнiсть i раптовий iнфаркт, та це малолiтньому синовi не пояснити. У його свiдомостi вiдклався образ матерi, яка тiльки й чекала, коли батько принесе грошi додому. Виправитися в очах дитини й довести, що я теж можу важко працювати, — ще одна причина, яка спонукала мене поїхати на заробiтки.

…Перший рiк за кордоном був жахливий. Я бiгала з однiєї роботи на iншу. То пiдлоги мила в шикарних ресторанах, то прибирала лайно за сторiчними божевiльними iталiйками. Усi грошi, якi заробляла, передавала додому. Рiдко, але все ж вдавалося зателефонувати рiдним. Щоправда, впродовж року син жодного разу так i не пiдiйшов до слухавки. Тому про його життя я дiзнавалася вiд матерi.

Ще через пiвроку менi вдалося на тиждень приїхати в Україну. Я привезла грошi, солодощi, одяг i багато iграшок. Буду щирою — це виглядало як пiдкуп сина. Та дорогi цяцьки не допомогли. Коли Iванко побачив мене, навiть не обiйняв.

Натомiсть я помiтила, як турботливо вiн ставиться до бабусi. Тепер вона для нього стала всiм. У горлi стояв клубок, який я нiяк не могла проковтнути. У грудях пекло, та, зцiпивши зуби, ввiйшла в хату i жила так, як до поїздки, допомагала матерi готувати, прибирати, ходила на могилу до Iгоря.

Тиждень минув як один день, i я знову поїхала до Iталiї. Поїхала з болем у душi, бо розумiла, що їду знову надовго i далеко вiд своєї родини. Я знову стала матiр’ю i дружиною

Приїхавши в Iталiю, знов стала доглядати пенсiонерку. Вона була такою жорстокою, що два роки не вiдпускала мене в Україну, тож усе, що я могла,- передавати грошi синовi та матерi. Це був такий собi хабар за мою вiдсутнiсть вдома, яка тривала, здавалося, вiчнiсть.

Якось менi вдалося знайти нову роботу. Я влаштувалася прибиральницею в одного синьйора. У чоловiка не було дiтей, а жiнка померла. Йому потрiбно було готувати їжу, прибирати, прасувати одяг, доглядати газон i ще виконувати багато iншої домашньої роботи. Жити я могла в його лiтньому будинку бiля басейна. Там було двi кiмнати i ванна. Iталiєць платив пристойнi грошi ще й вигоди усiлякi забезпечував — давав вихiднi, купував менi речi, дозволяв користуватися басейном.

Для мене ця робота була мрiєю. Нашим заробiтчанам нечасто так щастить. До того ж Бернардо був красенем, ще й багачем. Зiзнаюся, часто собi уявляла, що Iванко, мiй рiдний синочок, приїде до мене в гостi й поплаває в басейнi синьйора… Спершу я ставилася до Бернардо як до начальника – розмовляла з ним лише у справах. Та згодом зрозумiла, що, коли вiн проходить повз мене, моє серце б’ється частiше, руки пiтнiють, а щоки палають. Пiсля смертi Iгоря я й не думала, що ще колись вiдчуватиму таке. Я серйозно захопилася Бернардо, а через деякий час зрозумiла, що й iталiєць поклав на мене око.

Та ми зiзналися у своїх почуттях далеко не вiдразу. Минув рiк, напевне, коли вiн пiдiйшов до мене в коридорi, мiцно притиснув до стiни руками i поцiлував у губи. З того моменту в нас закрутився роман, щоправда, як i досi, я працювала на нього. Мене це влаштовувало, бо в Українi у мене була родина, яка потребувала грошей… Через рiк я завагiтнiла. Народила iталiйцевi сина. Його ми назвали Лукою. Я стала матiр’ю i дружиною. Та в Українi нiхто не здогадувався, що в мене народилася дитина i є нова сiм’я.

Син мене не хоче знати
Я боялася, коли мiй Iванко дiзнається, що в мене в Iталiї чоловiк i син, то зненавидить ще бiльше. Тож я мовчала. Раз на кiлька мiсяцiв приїжджала до сина в Україну, а потiм поверталася до своєї малечi в Iталiю. Та якоїсь митi я зрозумiла, що не хочу так далi жити. Мене нарештi замучила совiсть, що я залишила своїй матерi власного сина, а тим часом створила собi iншу сiм’ю. Тому вирiшила повернутися додому, але з Бернардо i з Лукою. Я вже собi уявляла, як двоє братикiв нарештi зустрiнуться. Щоправда, рiзниця у вiцi в них серйозна, бо ж Iвану незабаром виповниться 21, а моєму другому сину тiльки майже п’ять рочкiв. Та байдуже. Я уявляла, як ми великою новою родиною гуляємо в парку, їмо морозиво, влаштовуємо пiкнiки. Та це все були лише рожевi мрiї, якi розбилися вщент…

Перед тим як повернутися в Україну, я розповiла про свої намiри матерi. Потiм по телефону розказала свою iсторiю й Iвану. Та те, що я почула, мене шокувало. Iван — мiй рiдний син, кричав, говорив, що я зрадниця, остання к…ва, що сама ж убила батька, що я йому вже не мати, i якщо, не дай Боже, я приведу iталiйця на порiг батькiвської хати, то вiн його вб’є – зарiже ножем, з яким батько ходив у лiс по гриби. Пiсля цих “кривавих” слiв Iван кинув слухавку. Вже наступного дня мама розповiла, що тiєї ночi Iванко не ночував вдома. Прийшов над ранок, ледве живий. Як з’ясувалося, вiн усю нiч пиячив зi своїм другом. Це ж я довела його до такого стану…

А ще мама сказала, що Iван налаштований рiшуче i що всi його слова — правда. Я в розпачi. Боюся. Тепер не знаю, що й робити. Син нiколи не прийме у свiй дiм брата, а тим бiльше мого нового чоловiка. Через заробiтки я втратила рiдну дитину. Не бачила, як мiй Iванко вигравав змагання, закiнчив школу, вступив до унiверситету… Я пропустила його життя. Цього вже не змiниш.

Натомiсть в Iталiї я знову почала любити, вiдчувати, що комусь потрiбна. Я вдруге стала жiнкою. Нинi мене переповнюють роздвоєнi почуття. Караюсь, мучуся, але не каюсь… З одного боку, проклинаю той день, коли купила квиток до Iталiї, а з iншого — дивлюся на свого маленького сина-iталiйця i розумiю, що якби цього не зробила, то не мала б такого чуда. У життi нiщо не дається легко. Кожен з нас несе свiй хрест i чимось жертвує. Я пожертвувала одним сином заради iншого…

Радісною новиною майбутня мама поділилася в інтерв’ю Каті Осадчій для “Світського життя”, передає “Лайм”.

“Хто наpодиться? Наш тато каже, що він художник і у нього дуже добре виходять дочки, тому чекаємо ще одну дочку”, – розповіла Юлія.

Чоловік співачки – львівський бізнесмен Григорій Козловський також висловив надію, що наpодиться дівчинка.

Нагадаємо, 26-річна Юлія та 46-річний Григорій одружилися 14 лютого. Для співачки це буде перша дитина, а для бізнесмена – четверта. У Козловського є три дочки від попереднього шлюбу.

Юлія Думанська раніше співпрацювала зі співаком Віталієм Козловським, який займався її продюсуванням. Після цього співачка кілька разів працювала з Потапом і його продюсерським центром. Репер написав для Юлії дві пісні “Стріляй” і “Закохана”.

“У неї серце зайняте її чоловіком, хоч і пoкiйним. Назавжди, повірте мені”, – сказав він.

При цьому інформацію про нового чоловіка зірки Євдокименко назвав дурницями.

Офіційний представник Ротару в свою чергу пожартував, коментуючи чутки, словами “треба перевірити, вчора ще заміжньою не була”.

За словами менеджера, виконавиця прекрасно себе почуває і без заміжжя.

За словами артистки, після того, як вона стала заміжньою, у неї з’явилася відповідальність, пише ТСН.

“Відповідальність з’явилася. І все стало ще якось більш трепетно, чи що … Безумовно, шлюб скріплює, для мене це не просто формальність. Я не скажу це з упевненістю з приводу саме моменту розпису, тому що ми намагалися цей інститут нівелювати. Мало хто знає, але ми з Бекіром розписалися в “Готово”, здається, 27 лютого. Ми просто прийшли в джинсах, поставили підписи – і пішли”, – розповіла Джамала, пише “Сегодня”.

А після розпису, 26 квітня, Джамала та Бекір влаштували весільну церемонію.

Також зірка поділилася, що її чоловік – її головний музичний критик. Джамала зізналася, що коханий не надто розбирається у музиці з професійної точки зору, однак як слухач для неї – незамінний.

“Я обожнюю говорити з Бекіром про музику, хоча він не музикант. А мені, навпаки, цікавий його абсолютно немузичний погляд. По суті, він уособлює аудиторію в моєму домі: він не знає, що таке складна гармонія, що я зараз зробила якийсь складний вокальний хід, він сприймає емоцію – працює або не працює. Ось це дуже важливо!” – підтвердила виконавиця.

Джамала згадала, що днями “перевіряла” на Бекірі нову композицію і він порадив їй дещо змінити у звучанні.

“Я часто перевіряю на ньому нові композиції. Наприклад, два дні тому написала пісню, вона, до речі, виходила джазовою, і одразу йому наспівала. А він каже: “А можеш останню фразу виконати трохи вище?”. Я заново наспівала – і мені сподобалося! Запитую його: “А чому ти так сказав?”. Бекір відповідає: “Мені здається, що в цьому рядку є якась недомовленість, ти ніби не розкрила всі почуття”, – поділилася Джамала.

Лише найрідніші: на весільну церемонію Джамали приїхали батьки із Криму та сестра з Туреччини
приїхали батьки із Криму та сестра з Туреччини. Свято відбувалося у колі близьких людей артистки.

Агентство Імператорського двору відмовилося підтвердити повідомлення у вівторок.

Кей Комуро, чоловік, який завоював серце принцеси, був студентом у Міжнародному християнському університеті в Токіо, який закінчила 25-літня Мако, інформує NHK.

Princess Mako to become engaged to man who went to same university – https://t.co/9N7ji4OUVh pic.twitter.com/LDp1KhXnd1

— The Mainichi (@themainichi) 16 травня 2017 р.

Вони познайомилися в ресторані в Токіо близько п’яти років тому на вечірці, де обговорювалося навчання за кордоном, і зустрічалися кілька разів на місяць останнім часом. Комуро працював «принцом моря» з метою сприяти розвитку туризму на японських пляжах, йдеться в повідомленні.

Жінки не можуть посісти трон у Японії. Першим у черзі, щоб обійняти престол, є дядько Мако, престолонаслідник Нарухіто, після нього – батько принцеси і її молодший брат. Після того, як Мако вийде заміж, вона більше не буде принцесою і стане простолюдинкою. Але процес підготовки до весілля, ймовірно, займе якийсь час, і буде наповнений ритуалами, що характерно для церемоній одруження в Японії, особливо королівських, повідомляє ABC News.

Спочатку буде оголошення, що є еквівалентом заручин, а потім визначать дату шлюбу, і пара офіційно доповість імператорові й імператриці. NHK стверджує, що принцеса вже познайомило Комуро зі своїми батьками, і вони одобрили її вибір.

На відміну від королівської родини у Великобританії та інших європейських країнах, імператор Японії і його сім’я, як правило, ізольовані від громадськості, хоча бувають за кордоном і з’являються на культурних заходах. 83-літній імператор Акіхіто висловив бажання відмовитися від престолу минулого року, і Японія готує законодавство спеціально для того, щоб він міг це зробити, інформує ABC News.