Фото записки, як пише Politeka.net, опублікувала наречена «Да Вінчі» Аліна Михайлова.

«Дякую всім, хто відвідує Да Вінчі на Аскольдовій Могилі», – прокоментувала дівчина.

Записка, яку залишили на могилі, підписано червоними чорнилами: «Навіки присутній».

Нагадаємо, попрощатися з легендарним Героєм прийшли тисячі українців, а також президент України Володимир Зеленський, Валерій Залужний, Кирило Буданов, Олексій Резніков.

Дмитра Коцюбайла поховали на Аскольдовій могилі в Києві. Чин погребення очолив владика Йосиф Мілян.

Аскольдова Могила — одна з найвідоміших історичних місцевостей та урочище у Києві, де колись також містився престижний некрополь, знищений за радянських часів. У наш час — парк, пам’ятка садово-паркового мистецтва. Розташована між Дніпровським узвозом, вулицею Івана Мазепи і Маріїнським парком, охоплюючи частину Дніпровських схилів.

У березні 1918 року тут поховали українських юнаків, що загинули під Крутами, обороняючи Київ від більшовицьких військ.

Також повідомлялось, що на могилі “Да Вінчі” помітили відому українську актрису.

Крім того, повідомлялось, що нареченаа Дмитра важко переживає його загибель.

Це історія маленького хлопчика з великим серцем. Це історія про Івана, але не тільки про нього. Йдеться про мільйони однакових дітей по всьому світу, які живуть в одному кошмарі.Хоча історія Івана складається, його суть вражає серце. Цю проблему не можна ігнорувати. Ми не повинні забувати Івана.

Мене звуть Іван, мені 7 років. Я люблю маму і тата, але я дуже боюся їх. Вони били мене часто, і я не розумію, чому.
Я прокинувся сьогодні вранці і пішов до школи. Я хороший учень, і вчитель любить мене. Я люблю своїх однокласників, але у мене немає друзів. Тому я зазвичай залишаюся в класі на поглиблення. Ніхто не хоче зі мною грати. Я намагався подружитися з іншими дітьми, але вони переслідували мене і називали мене огидним. Вони сміються наді мною, тому що я ношу однакові старі джинси, футболку і рване взуття щодня.

Одного разу після школи я зайшов у роздягальню і вкрав куртку, яка довго там висіла. Ніхто не потребував її. Потім я пішов додому один через хуртовину. Я тремтів від холоду, мені було важко йти проти вітру. Раптом мене штовхнули ззаду, я впав у сніг, і мене тикали лицем до лиця в замет. Потім вони сказали:

“Всі ненавидять тебе!” Ахх
Вони дали мені в спину і живіт, а потім втекли і кинули мене в холодний сніг.

Я розплакався. Не тому, що я відчував себе погано і боляче, а тому, що у мене не було жодного друга, хоча мені подобаються всі мої однокласники.

Коли я повернувся додому, мама підбігла і схопила мене за волосся.

— Куди ти пішов? Чому ви всі брудні і мокрі? Дитина! Вечеря скасовується, йдіть до себе в кімнату і сидіть там. Я послухався, зайшов у кімнату і не виходив до ранку, хоча дуже хотів поїсти і було дуже холодно.

Мої оцінки ставало все гірше і гірше, і коли мій тато був проінформований про це, він вдарив мене важко. Одного разу він бив мене так сильно, що мій вказівний палець зазнав невдачі. З тих пір це не спрацювало, і всі діти в класі сміялися наді мною.

Минув час, і одного разу я відчув багато болю в багнюці.
Мамі і татові було все одно. Увечері я лежав у ліжку і мріяв про одне. Я хотів, щоб біль пішов, тому що я не хочу, щоб мама і тато сердитися. Я люблю їх багато, насправді.

Наступного дня в школі нас попросили намалювати наші найбільші мрії. Інші діти малювали машини, ракети і красиві ляльки. Але не я.

Не тому, що мені все це не подобається, а тому, що найбільше я мріяв любити маму і тата. Тому я намалював сім’ю: маму, тата і сина.

‎Вони грали в ігри, і всі були щасливі. Коли я малював, я тихо плакав. Мені б дуже хотілося, щоб мої мама і тато, які люблять мене.Коли найшла моя черга показати класу картину, всі почали сміятися наді мною.Я пішов до ради і сказав:‎

‎Моя найбільша мрія – моя сім’я.‎
‎Сміх став голосніше. Я закричав і сказав:‎

‎”Будь ласка, не смійтеся наді мною, це моя найбільша мрія!” Ти можеш мене побити, ти можеш ненавидіти мене, але я прошу тебе не сміятися наді мною, будь ласка!‎

‎Я хочу мати таких батьків, як ти, які обіймають мене і сміються зі мною, які забирають мене після школи і раді бачити мене. Я знаю, що я потворний і слабкий, я знаю, що у мене кривий палець, але, будь ласка, не смійтеся наді мною.‎

Вчитель намагався витерти мої сльози. Я думаю, що деякі діти розуміли мене, але багато людей продовжували сміятися.
Одного разу нам дали контроль, і я відразу побачив, що я написав погано. Я знав, що моя мати буде дуже злий. Я боявся йти додому, але мені більше нікуди було йти. Я схивів додому, намагаючись приїхати пізніше. Мати була розлючена. Вона схопила мене і кинула на підлогу, щоб я болісно вдарилася ногою об стілець.

Потім вона двічі вдарила мене по голові. Я лежав і не міг встати. Це було дуже боляче. Але моя мама залишила мене лежати на підлозі. Потім вона повернулася і сказала мені, щоб очистити його або тато поб’є мене, коли вона повернулася додому.

Я благав маму нічого йому не розповідати, але потім подивився і побачив, що він стоїть у дверному отворі. Коли моя мати розповіла йому про контрольну кімнату, він підняв мене з підлоги, потряс мене і дав мені вбивство в обличчя.

Я більше нічого не пам’ятаю. Я прокинувся в лікарні. Я подивився на руку і не відчував пальців. Я бачив, як батьки грають в м’яч зі своїми дітьми і обіймаються на вулиці.

Знаєш, чому я плакав?
Я не знаю, що це таке, щоб обійматися з моєю мамою. Мої батьки тільки побили мене, але я все ще люблю їх. Я завжди пробував, я добре вчився, але вони все ще незадоволені. Одного разу я вилив чай, і вони били мене знову. Раптом я знову захворів у багнюці. Я сказав мамі, але їй все одно.

Потім мені довелося їхати в лікарню, і мене ніхто не відвідував. Лікар сказав, що мама і тато, ймовірно, прийдуть наступного дня, але вони не прийшли. Я чекав і чекав, але ніхто не прийшов. Я все ще люблю своїх батьків.

Через два дні Іван отримав поранення. У руці лікарі знайшли незграбного листа.
“Дорогі мама і тато! Я боюся, тому що я потворний, потворний і дурний. Вибач, що не можеш мене любити. Я не хотів тебе дратувати. Я просто хотів, щоб моя мама обійняла мене і сказала, що вона мене любить. Тату, я просто хотів, щоб ти грав зі мною, ходжу зі мною за руку або співай мені пісні. Я знаю, що тобі соромно за мене. Я ніколи не буду правильним шляхом “.

Потім зупинилося серце Івана.

Всі діти заслуговують на любов. Але жорстоке поводження з дітьми відбувається кожну секунду, кожну хвилину, кожен день і кожен день. У всіх країнах, містах і школах.
Будинок повинен бути безпечним місцем для дитини, вільним від насильства. Дітям потрібна любов, ніжність і близькість, а іноді обійми означають набагато більше, ніж ми думаємо. Будь ласка, поділіться цією історією! Давайте не забувати, що дітям потрібна наша любов і наша турбота!

Лора Троуер зовсім випадково побачила елегантну білу сукню у вітрині благодійного магазину. Сукня чудово на неї сіла, а коштувала лише у 200 доларів, що значно дешевше за сукні у весільних салонах. Тож дівчина без вагань вирішила її придбати, а сюрприз помітила лише на касі.

Наречений Лори саме складав сукню в коробку, коли вони побачили прикріплену до подолу сукні записку. На ній було ім’я та номер попередньої власниці, яка написала: “Я б дуже хотіла побачити фото наступної нареченої, яка одягне цю сукню”.

Виявилось, що дівчина на ім’я Френ, яка залишила цю милу записку, була також із Лондона. Вона написала таке повідомлення, сподіваючись, що наречена, в руки якої потрапить її весільна сукня, надішле їй кілька світлин зі свого весілля. Тоді Френ була б щаслива, що її сукня знайшла нову гідну власницю для такої радісної події.

Для особливого настрою не потрібно чекати свята. Кличте друзів на келих ігристого та створюйте собі святковий настрій навіть у будні з SHABO, а замовити найкращі вина онлайн можна тут

Френ не помилилась, адже для Лори ця сукня дійсно стала вбранням її мрії:

Це було перше плаття, яке я поміряла. Я відразу його полюбила, але не думала, що зможу в нього влізти. Проте воно сіло просто ідеально – це було божевілля!

– згадує дівчина

Лора зізналась, що ця записка дуже її зворушила і її зробила сукню ще більш особливою.Вона відразу ж написала цій дівчині: “Я не можу повірити, що ви майже подарували мені це неймовірне плаття”. Через рік після покупки, коли нарешті відбулась церемонія, Лора дотримала свого слова і надіслала Френ обіцяні фото зі свого весілля у її сукні, як та й хотіла.

Вона також відмітила, що ніхто з гостей не міг повірити, що таку чудову сукню можна було знайти у благодійному магазині. Проте для Лори це стало можливістю заощадити кошти, подбати про екологію та ощасливити колишню власницю сукні.

Після свого весілля дівчина також повернула сукню до благодійного магазину, сподіваючись, що добра традиція продовжиться і сукню знайде якась інша наречена.

Про це з посиланням на власні джерела повідомив “Дніпро оперативний”. За даними сайту, там також знайшли передсмертну записку незрозумілого змісту. Тіла були в стані розкладу.

Жителі багатоповерхового будинку №83 на вулиці Данила Галицького, звернулися в поліцію 30 липня о 16.52. Вони повідомили, що в під’їзді з однієї з квартир протягом 2-3 днів йде неприємний запах.

“Правоохоронці, що прибули на місце виклику, виявили в квартирі три чоловічих трупи, два на ліжку, один на підлозі, зі слідами сильного розкладання. При поверхневому огляді тіл померлих слідів насильницької смерті виявлено не було. У кімнаті перебували пляшки з наркотичною речовиною, також на скляному столі були виявлені залишки білої речовини, схожої на наркотичну, а навколо столу виявлені сліп-пакети з речовиною прозорого кольору”, – йдеться в публікації.

Поліція встановила особи померлих – це 18-річний житель квартири, двоє інших – 17-ти і 19-ти років. Тіла були направлені на судмедекспертизу, яка має з’ясувати справжню причину і час смерті. Відкрито кримінальне провадження за статтею 115 КК України (“Умисне вбивство”).

«Хочу нагадати всім, що Кабінет міністрів України ще в 2017 році прийняв Постанову за № 684, в якій поважною причиною відсутності дитини в школі є два документальних свідчення, які мають рівну юридичну силу і прописані через “або”: або довідка від лікаря про хворобу дитини, або письмове пояснення батьків про причину відсутності дитини», − зазначив Олег Стадник.

Він зауважив, що, коли дитина має перелом, їй наклали гіпс і вона має рекомендації на подальший період від травматолога − це довідка від лікаря. Але, коли дитини не було в школі менше 10 днів, наприклад по простуді, тоді достатньо письмового пояснення батьків.

«Я вважаю, що одужуючу дитину вести на прийом до лікаря, бути в очікуванні прийому заради папірця звичайно можна, але якщо більше не має чим розважитись», − повідомив головний медик.

Про це повідомляться на сторінці Карпати / Carpathians.
Дослівний текст записки: “Група з Коломиї зробила траверс Вухатий Камінь – Піп іван. Погода гарна, сонце, тепло, сніг і добра видимість. Спуск по дорозі підйому. Галайда Малецький Іванюк Салістер З празником!!!”
Люди, які знайшли записку, просять допомогти розшукати її авторів.
“Може, хто знає цих людей? А може, вони є тут? Допоможіть їх знайти. 30.04.2017 року буде 40 років, як ці люди написали і залишили цю записку на г. Піп Іван. Прошу репоста, можливо, ми їх знайдемо”, – йдеться у дописі.

«Я побачив KitKat в підстаканнику вашого автомобіля. Я люблю KitKat. Тому я перевірив двері і вони виявилися відкритими. Я не взяв нічого, крім KitKat. Вибачте. Я був голодний», — написано у записці, яку знайшов в автомобілі Джоббинс.

Раніше в США випадково вкрали червоний універсал Subaru Impreza. Як з’ясувалося пізніше, жінка попросила подругу забрати свою машину — теж червоний Subaru, а подруга переплутала адреси і забрала іншу машину з-за збігу ключів на старі моделі японської марки.

Трохи пізніше автомобіль повернули господарям із запискою, що містить вибачення і пояснення, а також 30 доларів на витрачений бензин.