Пацієнти, які страждають на серцево-судинні захворювання, діабет ІІ типу та бронхіальну астму, тепер можуть отримати ліки безкоштовно або з незначною доплатою.

У хворих вже виникло багато запитань щодо цієї програми.

На десять найпоширеніших з них відповіді дає Міністерство охорони здоров’я.

1. Чи потрібно пройти комплексний медогляд, щоб лікар виписав рецепт на отримання препарату за програмою?

Якщо ви вперше звертаєтесь до лікаря зі скаргами на погіршення стану здоров’я, він має провести огляд, призначити обстеження для виявлення причин вашого стану, і лише після цього пропонувати лікування та виписувати ліки.

Якщо ж ви маєте хронічне захворювання і приймаєте певні ліки, що зафіксовано, зокрема, у вашій медичній картці, лікар не має права відмовляти вам у виписці рецепту на ці ліки.

Він може запропонувати вам пройти додаткове обстеження, щоб скоригувати лікування, наприклад, призначити інший, інноваційний препарат. Але відмовляти у наданні рецепту на ліки, які ви вживаєте, він не має права.

У разі подібних відмов, звертайтесь до місцевого відділення охорони здоров’я. Контакти за посиланням.

2.Чому рецепти на препарати не виписують лікарі лікарень?

Рецепт на препарати за програмою “Доступні ліки” має право виписати лише лікар первинної ланки – сімейний лікар чи терапевт, що працює в поліклініці, амбулаторії або має власну практику.

Препарати, які увійшли до програми, застосовуються для амбулаторного лікування хронічних захворювань. Це лікування передбачає, що лікар супроводжує пацієнта тривалий час – призначає обстеження, підбирає необхідні медичні препарати, спостерігає за процесом лікування, корегує його в разі потреби, призначаючи інший препарат чи змінюючи дозування.

У лікарів лікарень інше завдання – надати спеціалізовану медичну допомогу людині, вивести її з критичного стану за порівняно короткий термін. Вони не супроводжують своїх пацієнтів після проведення курсу лікування і виписки з медичного закладу.

3.Чому не всі аптеки беруть участь у програмі?

Аптеки на добровільних умовах укладають договір з розпорядником коштів (місцевими органами влади) для участі у програмі “Доступні ліки”.

Кількість аптек, що беруть участь у програмі в конкретному регіоні, значною мірою залежить від активності місцевих органів влади та їх прагнення залучати фармацевтів до співпраці.

4.Чому пацієнт повинен доплачувати за ліки?

Для ефективного використання бюджетних коштів рецепт виписують не за комерційною назвою, а на основі міжнародної непатентованої назви (діючої речовини) лікарського засобу.

В аптеці пацієнт може вибрати – отримати найдешевший лікарський засіб безкоштовно, або обрати іншу торгову марку, доплативши певну суму.

Реєстр лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню, включає 157 торгових назв лікарських засобів, які пацієнт може отримати безоплатно або з частковою доплатою.

5.Аптеки нарікають, що їм не виділили кошти на програму. Чи це правда? Яка ситуація насправді?

Аптечним закладам (учасникам програми) здійснюється відшкодування коштів за відпущені препарати на підставі поданих аптеками звітів про відпущені лікарські засоби (які подаються 2 рази на місяць).

Програма “Доступні ліки” фінансується із субвенції державного бюджету. Розподіл субвенції здійснюється обласним бюджетом між місцевими бюджетами на підставі статистичних даних про кількість осіб, що страждають на серцево-судинні захворювання, діабет II типу та бронхіальну астму.

6.Кошти розподілили за територіальним принципом. Що буде, якщо кошти закінчаться в якомусь районі?

Зазначене питання знаходиться в компетенції органів місцевої влади, які повинні здійснити перерозподіл коштів в межах своїх адміністративно-територіальних одиниць.

7.Коли розшириться перелік ліків та нозологій?

Для вирішення цього питання МОЗ України звернулось до місії ВООЗ та Експертного комітету з відбору та використання основних лікарських засобів для отримання рекомендацій по нозологіям, що в пріоритетному порядку можуть бути рекомендовані для включення до програми “Доступні ліки”.

8.Чому в аптеках немає всіх ліків, які беруть участь у програмі? Пацієнтам доводиться бігати по аптеках у пошуках.

Протягом квітня-травня 2017 року МОЗ домовлявся з представниками аптечних закладів, дистриб’юторськими фармкомпаніями та виробниками лікарських засобів про розширення асортименту ліків у аптеках, які є учасниками урядової програми.

Кількість препаратів, вартість яких повністю або частково відшкодовується державою, суттєво розширилася.

У свою чергу виробники лікарських засобів поінформували про збільшення обсягів виробництва з метою усунення дефектури лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню.

9.Пацієнт вимушений збирати багато підписів, щоб отримати рецепт на ліки. Коли це зміниться і як?

Рецептурні бланки ф-1 за якими відпускаються лікарські засоби, вартість яких підлягає відшкодуванню, повинні мати кутовий штамп закладу охорони здоров’я та завірятися підписом і особистою печаткою лікаря, круглою печаткою суб’єкта господарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медичною практикою та додатково завіряються печаткою червоного кольору “Вартість підлягає відшкодуванню”. Тобто на рецепті ставиться тільки один підпис – лікаря.

Строк дії рецепта становить 30 календарних днів з моменту його виписки.

10.Чому не можна отримати ліки в аптеці в іншому місті чи районі, якщо рецепт виписали в поліклініці не цього міста чи району?

Для здійснення відпуску лікарських засобів, вартість яких підлягає повному або частковому відшкодуванню, суб’єкти господарювання звертаються до розпорядників бюджетних коштів із заявою про укладення договору про відшкодування вартості лікарських засобів.

Розпорядники бюджетних коштів, визначені рішеннями про відповідні бюджети згідно із законодавством, формують на підставі укладених договорів перелік суб’єктів господарювання (аптечних закладів), що здійснюють відпуск лікарських засобів.

За інформацією представників КП “Фармація” Києва, препарати за рецептом лікаря по програмі “Доступні ліки” можна отримати в будь-якому районі Києва в мережі аптек “Фармація”, які є учасниками програми.

Отже, питання, які варто задавати:
1.Як пройшов твій день?
Якщо спочатку ваш малюк буде говорити «нормально», «все добре» і т.д. не варто одразу налітати з допитом і, що називається, «витягувати розповідь». Можна сказати: «Ну добре, якщо захочеш, потім розкажеш. А ось я сьогодні робив те і те. А сьогодні за день, уявляєш, сталося це і це ». І повірте, навіть найбільш сором’язлива, потайна дитина почне з вами ділитися тим, що у неї на душі.
2. Як справи у твоїх друзів?
Наприклад: «Хто з твоїх друзів, по-твоєму, подобається мені більше за всіх? Чому? Розкажи мені про свого кращого друга. Які якості повинні бути у хорошого друга? Ким зі своїх друзів ти пишаєшся найбільше? Чому? Якби ти дізнався, що твій друг вкрав щось, що б ти зробив?
3. Що хорошого сталося з тобою за день?
Навіть в день коли на вулиці погана погода або в день, коли була складна контрольна робота з математики складно пригадати щось приємне, що сталося з тобою за день. А якщо не згадується, то потрібно самостійно себе розвеселити. Наприклад, незаплановано сходити в кіно, пограти в яку-небудь настільну гру і т.д. Такі фантазії виведуть і вас, і дитину з тяжких роздумів на хвилю позитивних емоцій.
4. Тобі потрібна моя допомога?
Всі ми знаємо, як іноді складно просити допомоги у когось. Дитина, яка не звикла отримувати допомогу в дрібницях, навряд чи звернеться до вас за допомогою в складній ситуації. Тому починайте з малого – запропонуйте допомогти прибрати в кімнаті, допоможіть з домашнім завданням і т.д. Не бійтеся розбалувати сина або дочку, адже чим більше ви допомагаєте по дрібницях, тим вище ймовірність, що в разі серйозного конфлікту дитина прийде за порадою до вас. Втім, це не означає, що потрібно почати робити все замість дитини.

Порада:
Слухаючи розповідь вашої дитини, не перебивайте її і не поспішайте виносити судження, коментуйте тільки тоді, коли вас про це попросять. Не ігноруйте тілесний контакт, обійміть вашого малюка, або візьміть за руку. Якщо ви зараз в поганому настрої або у вас немає часу – чесно скажіть дитині про це і домовтеся, коли ви зможете поспілкуватися пізніше.

Ми знайшли для вас 3 питання, які потрібно обов’язково задати на співбесіді.

Спитайте про корпоративну культуру компанії

Корпоративна культура – це емоційне середовище всередині компанії, ланка, яка пов’язує відносини всіх співробітників. Вона включає в себе стиль поведінки і спілкування з колегами, активність співробітників, рівень мотивації, цінності та багато іншого.

Запитавши про культуру, ви зможете краще пізнати атмосферу в компанії і зрозуміти, наскільки комфортно ви будете почувати себе в ній.

Як проходить типовий день співробітника компанії?

Дуже важливо дізнатися про обов’язки, які ви будете виконувати щодня. Поставивши це питання, ви зможете отримати повне уявлення про те, як буде проходити ваш робочий день і з якими труднощами вам доведеться стикатися.

До того ж це покаже роботодавцю вашу зацікавленість і бажання взяти участь в робочому процесі.

Яким буде наступний етап співбесіди?

Після співбесіди, як правило, настає фаза нервового очікування. Ну коли ж мені подзвонять / напишуть? Чого мені чекати? Для того щоб уникнути цього стресу, просто завжди обговорюйте з роботодавцем наступний етап співбесіди.

Якщо вам обіцяли зателефонувати – запитаєте дату і приблизний час дзвінка. Якщо вас чекає ще випробування – дізнайтеся всі його тонкощі, щоб бути більш підготовленим. Не бійтеся уточнювати необхідну інформацію, адже так ви уникнете недомовок і будете більш впевнені в собі.

Не забудьте подякувати роботодавцям після співбесіди і пам’ятайте, що навіть якщо вам відмовили – не варто впадати у відчай. Не бійтеся попросити компанію пояснити причину відмови, згідно із законом вам зобов’язані дати розгорнуту відповідь. Це допоможе вам дізнатися і пропрацювати свої мінуси.

Бог завжди готовий простити нам, ми повинні лише насмілитися про це попросити. Про безмежне Боже милосердя, пізнати яке допомагає споглядання Христового обличчя на шляху до Пасхи, Папа Франциск говорив у неділю, 12 березня 2017 р., напередодні 4 річниці від свого обрання на парафії святої Магдалини Каносської в Борґата Оттавія, північно-західному передмісті Риму.

Коли відбулася Твоя перша зустріч з Ісусом? Чи Ти задоволений тим, що Ти є Папою, чи віддав би перевагу тому, щоби бути простим священиком на малій парафії? Чи Тебе щось лякає? Які найкращі хвилини Твого життя? Як давати собі раду з тим, що ми звикли занадто часто користуватися смартфоном чи сидіти перед телевізором й, одночасно, хочеться гуляти з друзями, в той час, як іноді нам не вдається вислуховувати інших чи почути себе самих? Ось такі запитання по черзі поставили Святішому Отцеві наймолодші учасники зустрічі, що зібралися на парафіяльному спортивному майданчикові.

Відповідаючи, Папа запропонував поглянути на перше запитання в іншій перспективі, адже це «Ісус першим наближається до нас». «Ісус завжди виходить нам назустріч. Але якщо бачиш, що Він надходить з одного боку, але ти поводишся трохи нерозумно і відвертаєш свій погляд в інший бік, то що зробить Ісус. Відійде?», – запитав у свою чергу Святіший Отець, отримавши від співрозмовників заперечливу відповідь: «Він допомагає зрозуміти, що ти помилився…».

«Саме так. Він промовляє до серця і допомагає зрозуміти, що таке любов. А якщо ти не хочеш слухати, Він виявляє терпеливість. Ісус завжди чекає», – вів далі Папа, та в контексті того, чи йому подобається теперішнє служіння, зазначив, що це не його людський вибір, що для цього не даються хабарі й немає спеціальних курсів, щоб стати Папою. І знаємо, що святий Петро був грішником, відрікся Ісуса, але Бог його вибрав. «Зрештою, мені подобається і подобалося, коли я був ректором і коли був парохом. Мені подобалася праця катехита в школі, служити Святі Меси для дітей… Бути священиком мені завжди дуже подобалося».

За словами Папи, в його житті не бракувало й не бракує прекрасних хвилин. Він згадав, як в дитинстві ходив з батьками на спортивні матчі, про зустрічі з друзями, але також – про молитву в тиші, читання Божого слова. Натомість, йому зовсім не подобається телебачення. Він також запитав дітей про те, чи в їхньому життя є прекрасні моменти й склав окрему подяку катехитам, назвавши їх «колонами парафіяльного життя та життя дієцезії».

Ділячись думками про технології, які дають змогу спілкуватися й, одночасно, можуть стати на заваді діалогові, Наступник святого Петра наголосив на тому, що в сьогоднішню «епоху мобілок» найгіршою недугою є «втрата здатності слухати інших». У цьому контексті він навів приклад відвідування хворого, прийшовши до якого слід, радше, помовчати, давши йому нагоду виговоритися. Іноді така людина навіть не потребує, щоб їй щось сказати, але щоб відчути на собі чийсь погляд та почуватися вислуханою. Але наступним кроком після слухання повинен стати діалог, «конкретний діалог, тому що той, який здійснюється за допомогою смартфону, є віртуальним, “водянистим”, не є конкретним. Конкретність діалогу є дуже важливою», – наголосив він.

Якби на Землі всі люди були спокійними і врівноваженими, життя виглядало б набагато простішим. Але правда в тому, що навіть врівноважені та розсудливі люди можуть час від часу давати волю емоціям, дозволяючи їм брати над собою верх. І якщо ви не можете завжди уникати людей, які не вміють себе контролювати, потрібно навчитись робити спілкування з ними менш болісним та неприємним.

Тому пропонуємо вам уривки інтерв’ю з доктором Альбертом Дж. Бернштейном, який працює з людьми з психічними розладами. Він навчився контролювати спілкування, яке виходить з-під контролю, та повертати його в нормальне русло.

Ось 3 фрази, які допоможуть заспокоїти навіть найагресивнішого співрозмовника, та перетворити розмову з ним в продуктивне спілкування.
1. “Будь ласка, розмовляйте повільніше. Я справді хочу допомогти вам”.

Проблема може бути не втому, що співрозмовник й справді розмовляє дуже швидко, а в тому, що людина кричить зі всієї сили або нестримно ридає. Але ця фраза володіє надзвичайною магією.

На думку Бернштейна, вона дієва, тому що ви в такий спосіб руйнуєте очікування вашого співрозмовника. Адже він думає, що ви почнете розмовляти з ним таким же тоном, але натомість ви лише просите пояснити свої претензії. Ви зацікавлені в діалозі, і це хороший мотив для співрозмовника, щоб почати думати більш конструктивно.
2. “Що ви хочете, щоб я зробив”?

Цей метод працює за таким же принципом, як і попередній. Ви показуєте своєму співрозмовнику, що готові до співпраці. Як результат, його емоційна стіна зникає і штовхає до діалогу.
3. Задавайте уточнюючі запитання

Немає значення, наскільки ваш співрозмовник божевільний. Головне — не казати йому про таку свою думку, тому що це не допоможе налаштуватись на нормальну розмову, і може спровокувати його до ще більшої агресії.

Тож навіть після заяви, що він — Елвіс, і зумів повернутись з мертвих, запитайте його, чому ніхто не чув його нових пісень? Але ні в якому разі не акцентуйте на його проблемах з психікою.

Навчившись слухати емоційних та розгніваних людей, заспокоюючи їх та даючи безліч запитань, ви не лише допоможете їм повернутись до нормального стану, але й направите вашу розмову в конструктивне русло.