<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>заробітчанки &#8211; УКРАЇНА LIVE</title>
	<atom:link href="https://ukr-live.com/news/tag/zarobitchanki/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://ukr-live.com</link>
	<description>Новини - Аналітика - Обговорення !</description>
	<lastBuildDate>Mon, 06 Nov 2017 10:12:11 +0000</lastBuildDate>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9</generator>

<image>
	<url>https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2016/05/cropped-ukraine_flag_by_chokorettomilkku-d7j8tz2-160x160.png</url>
	<title>заробітчанки &#8211; УКРАЇНА LIVE</title>
	<link>https://ukr-live.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Я прийшла до них нянею, але жінка подумала, що найняла собі попелюшку, а чоловік — кoханку: зворотня сторона заробітчанського життя</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/28482?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=ya-priyshla-do-nih-nyaneyu-ale-zhinka-podumala-shho-naynyala-sobi-popelyushku-a-cholovik-kohanku-zvorotnya-storona-zarobitchanskogo-zhittya</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 06 Nov 2017 18:09:20 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історії]]></category>
		<category><![CDATA[Події]]></category>
		<category><![CDATA[Україна]]></category>
		<category><![CDATA[заробітчанки]]></category>
		<category><![CDATA[соціальний проект]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukraine-live.com/?p=28482</guid>

					<description><![CDATA[Правду про гірке життя в трудовій еміграції розповіли учасниці соціального проекту “Емігрантки”. Фотовиставка разом з реальними історіями українських заробітчанок вже відвідала Київ, Львів, Запоріжжя та Луцьк, повідомляє Стилос. Мета виставки — показати, наскільки самотніми&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Правду про гірке життя в трудовій еміграції розповіли учасниці соціального проекту “Емігрантки”. Фотовиставка разом з реальними історіями українських заробітчанок вже відвідала Київ, Львів, Запоріжжя та Луцьк, повідомляє Стилос.</p>
<p><img fetchpriority="high" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-28483" src="http://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2017/11/ZHinka-e1509957097103.jpg" alt="" width="552" height="300" /></p>
<p>Мета виставки — показати, наскільки самотніми та беззахисними можуть бути жінки, які залишають батьківщину в пошуках кращого майбутнього для себе та своїх рідних.</p>
<p>Бiлизна для покоївки. Робота няні серед українських трудових емігранток — одна з найпоширеніших. Бавитися з малечею набагато легше, ніж працювати на заводі, кажуть заробітчанки. Однак інколи прибиранням та піклуванням про дітей робота покоївки не обмежується.</p>
<p>“Я прийшла до них нянею, але жінка подумала, що найняла собі попелюшку, а чоловік — кoханку. Кілька місяців я мила, прибирала, прасувала, доглядала дітей і приймала дорогі подарунки та xтиві способи тiлесного дoтику. Якось господар абсолютно гoлий одягав при мені шкарпетки, поки я годувала малечу. А на день народження подарував мені бiлизну і парфуми”, – розповідає Людмила.</p>
<p>Жінка, якій довелося працювати у такого господаря, від нього втекла. Сталося це після того, як під час чергових залицянь вона зіштовхнула чоловіка зі сходів.</p>
<p>Ракеткою по ногах. Роксоляна працювала в дуже заможній грецькій родині, доглядала двох дівчаток семи та дев’яти років. Якось одна з них почула, що Роксоляна співає, й сказала їй припинити. Українка припинила, але продовжувала мугикати мелодію собі під ніс. Тоді гречанка схопилася з місця і почала бити Роксоляну тенісною ракеткою по ногах, погрожуючи, що здасть її поліції.</p>
<p>Це було багато років тому, розповідає жінка. Вона все ще працює за кордоном, але вже збирається додому.</p>
<p>“Там друзі, рідні люди. Без роботи не залишуся. А тут я — ніхто”, – каже Роксоляна.</p>
<p>Їли лише булочки. У Марії та Люби склалася абсолютно типова історія заробітчанства. Обоє — розлучені. Дітей лишили на бабусь та дідусів, а самі — на роботу до Чехії. Працювали в нічну зміну на пекарні, місили тісто, пекли солодкі булочки та хліб. Однак гроші швидко закінчувалися, і зовсім скоро емігрантки лишилися без будь-яких засобів для існування. Спати доводилося на підлозі в котельні, їсти — лише випічку. Через декілька тижнів стан жінок істотно погіршився. Але про лікарів жодної мови бути не могло, оскільки сестри перебували в Чехії нелегально.</p>
<p>Врятували свої з-посеред працівників тієї ж пекарні. Допомогли з житлом, порадили кращу роботу. А місце Марії та Люби на підлозі в котельні зайняли нові шукачі кращої долі.</p>
<p>Подарунки “без етикеток”. Одна з головних причин, через які українки покидають батьківщину, — це бажання допомогти своїм рідним. Однак інколи грошей, зароблених в еміграції, не вистачає навіть на харчування і проживання. Та говорити про це своїм близьким українські заробітчанки не поспішають — регулярно надсилають подарунки.</p>
<p>“Добре, що діти не знають, якою ціною ці гостинці дістаються”, – каже Мар’яна.</p>
<p>“Спочатку відірвала всі етикетки — боялася, що почне пищати на виході. Почала пакувати під капюшон, намотала під шарфик і в рукави під куртку. Вийшла якось з того магазину — іду, реву. Я ж не малолітка якась, я розумію, що роблю. Боже, який сором. Говорю з малою по скайпу, а вона питає: “Ма, а чого всі речі без етикеток? Ти що їх на секонді купуєш?” А як їй сказати, що мені ледве на їжу та кімнату вистачає? Як пояснити?” – бідкається жінка.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
