У Євангелії не повідомляється особливих подробиць про хрест, на якому Христос був страчений. Він згадується вже як готовий предмет – тоді, коли Спаситель ніс його на Голгофу. Хоча є цикл легенд, які пояснюють, де хрест узявся. Одна з них розповідає таке.

Під час створення світу і райського саду Бог, посадивши одне з дерев, сказав ангелу Сатанаїлу: «Тут буде тіло моє, і дерево послужить для твого вигнання». Коли ж Сатанаїл відкинув Бога, то, прийшовши подивитися на дерево пізнання добра і зла, був вигнаний з раю. Тоді він став чорним. Дерево ж розрослося на три стовбури – «Адама», «Єви» і «Господа» (у центрі). Після вигнання перших людей з раю дерево розпалось, і лише частина Господа залишилася на місці. З інших двох і було зроблене розп’яття.

У перші століття продовжувалися гоніння на християн, Вони припинилися на початку четвертого століття – за римського імператора Костянтина Великого. Якось йому напередодні вирішальної битви явилося знамення у вигляді хреста, утвореного в небі зі світла. Поряд був напис «Цим перемагай». Згодом Костянтину явився Ісус Христос із хрестом у руці та сказав, що цим знаменням той переможе ворога. Імператор велів зробити прапор із хрестом. Й справді, битву він виграв. Після цього Костянтин прийняв християн під свій захист і проголосив віру Христову головною, скасував страту через розп’яття та видав закони на користь Церкви. А ще він вирішив збудувати храми Божі на священних для християн місцях у Палестині (тобто на місцях народження, страждань, воскресіння Господа Ісуса Христа й інших) і знайти хрест, на якому був розі­п’ятий Спаситель. Із цією місією до Єрусалима відправилася його мати Єлена. Цариці допоміг у пошуку святині юдей Іуда. Виявилося, що реліквію кинули у рів, завалили сміттям із землею, а зверху побудували язичницький храм. Єлена наказала зруйнувати будівлю, щоб відкопати хрест. Та коли це зробили, у землі виявили відразу три розп’яття і дощечку з написом: «Ісус Назорей, Цар Іудейський». Аби дізнатись, який же з трьох хрестів належав Сину Божому, єрусалимський патріарх Макарій порадив підносити їх по черзі до мерця. Прикладання перших двох не дало результату. А от після піднесення до тіла третього небіжчик ожив. Таким чином переконались і повірили у силу Животворного Хреста Господнього.

На місці поховання та воскресіння Ісуса Христа збудували просторий храм на честь Воскресіння Христового.