Тепер дружина полеглого Героя Олена та донька Настя бережуть закривавлені аркуші, які до кінця життя були його оберегом.

“Найцінніша з його речей – лист від дочки, який він носив на грудях і з яким, можна припускати, намагався не розлучатися. У кожному разі він мав його на собі, в нагрудній кишені, у мить загибелі. Це подвійний листок з учнівського зошита, на ньому кілька стемнілих плям. Це Миколина кров. У заголовку листа – одне-єдине слово: “Папі”. Татові. Дві сторінки списано дитячою рукою. На третій та ж рука, але це малюнок – великий, на всю сторінку, тризуб і підпис “Воля!!!”. Далі йде четверта сторінка, порожня”, – зазначив автор статті.

Останній лист Насті Жук до батька:
Час іде, тебе нема. Чекаю день, коли ти вернешся і скажеш: “Я вернувся, я живий”… Молюся Богу, щоб повернувся живий, здоровий і без подряпини. Чекаю тієї миті, коли ти вернешся і ми тебе зустрінемо рідним теплом. Тортиком з вафель і згущенки. Нехай це не буде масштабно з вигуками: “Герої!”. Ти завжди був, є і будеш нашим Героєм. Нехай цей лист ти будеш читати не під обстрілами. Нехай цей лист не написаний поетично. Нехай цей лист має купу помилок. Але він від душі й від мене. Замість того, щоб слухати, що каже вчитель, ось пишу тобі листа…

Хочу ще писати, щоб ти вернувся додому, я розумію – репутація твоя має бути висока. Ти в мене молодець, ти гарно несеш службу. А ось Лера каже: “В мене папа не поїхав в АТО”. А я говорю: “Ну й молодець твій папа”. Або, кажуть, військові самі винуваті, думали, що будуть сидіти на ж*пі, або військові перші мають іти туди! А Конституція пише, що всі рівні щодо захисту цілісності України.

Зробила я тобі браслет, нехай листи і цей браслет, в який я вклала душу, коли плела, то буде тобі оберіг! Повертайся живий!