Буча, Україна, квітень 2022 року
Контроль “вагнерівців” над Центральноафриканською Республікою
Різанина в Бамбарі
Зруйновані сім’ї
Задовго до того, як ПВК “Вагнер” стала загальновідомою в Україні, найманці діяли в деяких частинах Африки, і їх звинувачують у скоєнні подібних звірств, у які складно повірити, там.

Пропонуємо вам адаптацію розслідування CBS News, у якому розкриті деталі приголомшливих злочинів російських найманців.

Російська ПВК “Вагнер” знову оголосила про контроль над українським містом Бахмут — заява, яку заперечує Київ і стверджує, що його сили все ще воюють на південний захід від промислового міста та просуваються навколо його флангів. Через густий туман важко визначити, чи справді завершилася одна з найтриваліших і найкривавіших битв російсько-української війни.

Ватажок “вагнерівців” Євген Пригожин, давній соратник президента Росії Володимира Путіна, заявив, що його війська взяли перерву на кілька днів, оскільки їхня місія в Бахмуті завершена, і він передає контроль над містом регулярним російським військам.

Найманці залишають за собою кривавий слід. Разом з російськими військовими їх звинувачують у тисячах військових злочинів з моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року.

Але задовго до того, як ПВК “Вагнер” стала загальновідомою в Україні, найманці діяли в деяких частинах Африки, і їх звинувачують у скоєнні подібних звірств там.

Примітка редактора: Цей матеріал містить деталі сексуального насильства та інших злочинів, які можуть засмучувати вразливих людей.

Буча, Україна, квітень 2022 року

Найманці залишають за собою кривавий слід. Разом з російськими військовими їх звинувачують у тисячах військових злочинів з моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року.

Але задовго до того, як ПВК “Вагнер” стала загальновідомою в Україні, найманці діяли в деяких частинах Африки, і їх звинувачують у скоєнні подібних звірств там.

Примітка редактора: Цей матеріал містить деталі сексуального насильства та інших злочинів, які можуть засмучувати вразливих людей.

Буча, Україна, квітень 2022 року

У перші місяці російсько-української війни, коли ворожі війська були змушені поспішно відступити з передмість навколо столиці Києва, було виявлено місця вбивств у Бучі.

Майже на кожному розі CBS News знаходили докази жахів, які відбувалися. Камери зафіксували тіла мирних жителів із зв’язаними руками, розкидані колись мирними сільськими дорогами. Мешканці розповідали жахливі історії про тортури, зґвалтування та страти без розгляду.

Українські та міжнародні слідчі швидко увірвалися в Бучу, щоб задокументувати докази потенційних військових злочинів, скоєних російськими військами, включно з найманцями з відомої жорстокої групи “Вагнер”.

Контроль “вагнерівців” над Центральноафриканською Республікою

Буквально за рік до цього сталася ще одна різанина, але ця була за тисячі кілометрів від України в місті Бамбарі в Центральноафриканській Республіці. Проте не було шокуючих зображень і глобальної уваги, оскільки ЗМІ не вітаються в ЦАР.

Жоден міжнародний прокурор не прибув, щоб задокументувати масове вбивство мирних жителів, і ніхто не виступив із заявою про причетність “вагнерівців”.

Фостен-Аршанж Туадера є президентом ЦАР з 2016 року. Його захищають бойовики “Вагнера”, а в обмін на це російська компанія отримує контракти на видобуток золота в країні.

Історія, яку розповідає угруповання, полягає в тому, що найманці навчають солдатів ЦАР і допомагають їм розгромити групи повстанців, які хочуть скинути президента. Реальність така, що група “Вагнер” настільки повністю захопила країну, що може діяти безкарно, і її звинувачують у застосуванні жахливого насильства, щоб забезпечити відсутність конкуренції за потік доходу з боку місцевих торговців золотом.

ЦАР — країна, настільки охоплена страхом, що коли була створена спеціальна урядова комісія з розслідування ймовірних порушень прав людини, не було повідомлено про жодну жорстокість.

Але за страхом і залякуванням ховається правда.

Різанина в Бамбарі

CBS News зібрали розповідь про різанину в золотодобувному місті Бамбарі в лютому 2021 року від очевидців, чиї імена були змінені, щоб захистити їхню особу. Однією з них є Мадіна, яка втекла з дому в ЦАР до сусіднього Камеруну після того, як російські найманці напали на Бамбарі та захопили контроль над бізнесом її сім’ї з торгівлі золотом.

Бамбарі оточений золотими копальнями, які роками підтримували місцеву громаду. Раніше Мадіна жила у великому комплексі будинків, але тепер вона обмежена крихітною глинобитною хатиною в містечку Гаруа-Булаї, на іншому боці кордону з Камеруном, де є місце лише для одного ліжка.

Сидячи на ньому, вона розповіла CBS News, що було близько обіду 15 лютого 2021 року, коли “білі росіяни прийшли і знищили Бамбарі”.

Вони просто почали стріляти скрізь, без причини, ні з ким не спілкуючись і не ставлячи жодних запитань, — розповіла вона. Мадіна сказала, що була настільки налякана, що три дні ховалася під ліжком, не ївши і не пивши.

“В нас стріляли з землі, а літаки стріляли з неба», — сказала вона. “Стільки людей загинуло, важко було порахувати”.

Бамбарі — переважно мусульманська громада з дуже специфічними ритуалами поховання померлих. Робота Мадіни після вбивств полягала в тому, щоб мити тіла застрелених жінок.

Того дня там був і її син Усман. За його словами, кровопролиття почалося незадовго до полуденної молитви.

“Сказати “вбивство” — це нічого не сказати. Це була бійня. Як Армагеддон”, — сказав він. “Вони говорили російською. Навіть чеченською. Деякі були в масках і з довгими бородами”.

Влада ЦАР стверджує, що в той час проводилася операція з викорінення повстанців, але деякі з убитих були знайдені в місцевій мечеті Аль-Таква, а на фотографіях, зроблених після різанини, видно, що її стіни поцятковані від пострілів.

Ці зображення були включені до звіту Організації Об’єднаних Націй, складеного групою експертів по Центральноафриканській Республіці, в якому було встановлено, що урядові війська ЦАР і російські війська 15 лютого 2021 року розстріляли мирних жителів у мечеті Бамбарі, “незважаючи на відому присутність цивільних осіб і без поваги до релігійного характеру будівлі”.

“За словами очевидців, з якими зустрілася група, не було зроблено жодних зусиль, щоб відрізнити цивільних осіб від бойовиків”, — йдеться в звіті ООН. Також зазначено, що як внутрішні війська, так і “російські інструктори увійшли в будівлю і продовжили стріляти всередині мечеті, як підтверджують фотографічні докази.

Згідно з місцевими джерелами, внаслідок бойових дій було 17 жертв, у тому числі принаймна одна жінка, поранена випадковою кулею. Хоча деякі з жертв справді були бійцями UPC [повстанців], Комісія також змогла підтвердити, що принаймні шестеро загиблих були цивільними особами”.

Розслідування CBS News виявило, що мирні жителі того дня були вбиті не лише в мечеті Бамбарі. Свідки кажуть, що людей без розбору розстрілювали по всьому місту.

Зруйновані сім’ї
Багато тіл були доставлені до місцевої аптеки, яка була перетворена на імпровізовану клініку. Закладом керував місцевий житель, відомий як Мубарак. Він ретельно порахував тіла та записав імена понад 100 людей, убитих того дня, більшість із яких були цивільними.

Невдовзі після цього Мубарака було викрадено. Він просто зник разом зі своїм списком — наявними доказами. Його родина вважає, що він мертвий. Вони навіть влаштували невеличкий похорон, щоб оплакати його.

Усман розповів CBS, що одним із імен у списку Мубарака є ім’я його 25-річного брата, який тікав із золотих копалень, щоб допомогти їхній матері та сестрі Альзіні, коли його застрелили.

“Для “Вагнера” немає різниці між цивільними особами чи армією, чоловіками чи жінками. На дорозі була застрелена жінка, і мій брат біг до нашої матері, щоб підняти тривогу», — сказав Усман CBS News. “Коли він біг, у нього вистрелив снайпер. Він був цивільним”.

Того дня втекла й сестра Усмана Альзіна. У неї було порожнє обличчя, коли вона розповідала про те, що сталося.

“Коли вони зайшли в наш будинок, вони наказали всім чоловікам вийти. Декого заарештували, інших вбили на місці”, — сказала вона. “Багато хто не повернувся”.

Альзіну відвезли на базу “Вагнера”, але спогади про те, що там сталося, були надто травмуючими, щоб вона могла говорити вголос. У цей момент бесіда була перервана, і всім довелося переїхати в інше місце з міркувань безпеки. Історію підхопив брат Альзіни. Пізніше Усман розповів, що її зґвалтували, і це викликає жахливу ганьбу у їхній громаді, про що майже неможливо говорити.

“Вона благала мене про прощення і сказала, що в той момент, можливо, померла”, — сказав він.

Журналісти CBS зустріли ще одну сестру Усмана, яку спіткала подібна доля.

“Вони зґвалтували її в нашому домі… це стало будинком “вагнерівців”, де вони пили і здійснювали ті жахливі дії”, — сказав Усман.

Відтоді жінки не говорили про це, але очевидно, що Усман несе тягар болю обох своїх сестер. Він часто плакав під час інтерв’ю.

“Що моя сім’я коли-небудь зробила Володимиру Путіну?”, — запитав він. “Коли міжнародне співтовариство збирається прибрати Вагнера з нашої землі?”.

Це болісно знайомий крик за півсвіту в Україні, де люди гадають, скільки ще життів забере кривава війна Путіна і скільки імен буде додано до приголомшливого списку жертв передбачуваних військових злочинів Росії та ПВК “Вагнер”.

На прохання прокоментувати цю історію угруповання відкинуло запитання CBS News як “хамські та провокаційні” та наполягало, що кампанія “не вчиняла цих злочинів”.

“Цей факт підтверджується документами, якими володіє уряд ЦАР”, — йдеться в заяві ПВК. “Тому ми просимо вас звернутися до уряду”.

Нагадаємо, Управління верховного комісара ООН з прав людини на початку грудня повідомило, що під час окупації Бучі російські війська вбили щонайменше 73 цивільних. Ще 105 можливих вбивств ворожою армією очікують підтвердження.

Додамо, що суд в Україні виніс вирок у вигляді 12 років ув’язнення двом російським військовим, які катували жінок і дітей у Бучанському районі.

Також ми писали, що два колишні зеки, завербовані ПВК “Вагнер” Азамат Улдаров та Олексій Савичов розповіли жахливі історії, як на фронті страчували українських дітей. Улдаров розповів, як розстріляв п’ятирічну дитину, а Савичов виконав “наказ” вбити всіх українських підлітків 15-17 років.

Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі заявила, що звірства росіян в Ізюмі є військовими злочинами і закликала до правосуддя щодо винних.

Про це вона написала у Twitter.

“Я рішуче засуджую звірства, вчинені Росією в Ізюмі. За ці військові злочини має відповісти справедливість. Україна не впаде, і запанує мир. СлаваУкраїні”, – сказала вона.

Зурабішвілі заявила, що звірства росіян в Ізюмі є військовими злочинами і закликала до правосуддя щодо винних.

Росія не сприйматиме і не виконуватиме вироки українських судів, але щойно ці особи (окупанти – ред.) будуть перетинати кордон і опиняться на території інших країн, їх мають затримувати і передавати для відбування покарання.

Голова Верховного суду Всеволод Князєв не виключає можливість того, що засуджені за воєнні злочини в Україні і військовополонені триматимуться у місцях позбавлення волі в інших країнах, про це він розповів у інтерв’ю “Укрінформу”.

Князєв зауважив, що це має бути питанням міждержавної угоди.

Також, за його словами, велику кількість військовополонених і злочинців Україна буде не в змозі прогодувати. Крім того, є побоювання міжнародної спільноти, що в Україні до цих осіб може бути гірше ставлення в місцях позбавлення волі.

“Тому на сьогодні як основна ідея обговорюється можливість тримання цих військовополонених і засуджених у місцях позбавлення волі за межами України, хоча би частково. Можливо, це буде частково в Україні, частково – за кордоном”, – сказав голова ВС.

Стосовно розподілу справ між Україною та Міжнародним кримінальним судом Князєв зауважив, що українські суди могли б розглядати всі справи щодо всіх воєнних злочинів, вчинених на території України, за винятком тих, які розглядатиме МКС.

Про це розповів американський юрист Бенджамін Ференц – останній живий прокурор Нюрнберзького процесу – в інтерв’ю ведучій CNN.

“Звісно, він (прим.ред.-Путін) може бути притягнутий до відповідальності. Не існує аргументів, якими можна виправдати вбивство дітей, їх батьків. Ми знаємо, що злочини проти людяності були покарані не тільки в Нюрнберзі, але і після нього, в багатьох юрисдикціях. Є факт агресії – вторгнення в Україну можна класифікувати як явний факт агресії, – а вбивство завжди було злочином проти людяності. Тому немає жодних складнощів у визначенні цих злочинів, відповідального за які може бути притягнуто до відповідальності, і Путіну, якщо він та людина, яка стоїть за всім цим, напевно буде непросто покинути зал суду”, – зазначив Ференц.

Відповідаючи на запитання про те, в якому залі суду може проводитися таке слухання, прокурор підкреслив, що у світі вистачає моделей судів, проте важче змусити потенційного злочинця визнати юрисдикцію суду.

“Ми встановили модель для існуючих судів. На жаль, не кожна нація готова взяти на себе зобов’язання не вбивати людей, яких вони вважають своїми ворогами. Так що в нас достатньо моделей і вистачає різних судів. У нас є злочини в Югославії, інших місцях, тому не бракує власне моделей суду і того, де їх проводити. Складність полягає в тому, щоб змусити визнати юрисдикцію суду. Злочинці ніколи не хочуть йти під суд, тому суспільство повинно або посадити їх у в’язницю, або віддати під суд, або відсторонити від посади. Вони не можуть безкарно діяти в тому ж дусі, щоб люди з адміністрації наказували своїм військам виходити і вбивати людей, яких вони навіть не знають, за злочини, які вони навіть не можуть описати – і вбивати сотнями і тисячами”, – сказав Бен Ференц.

Радник голови Офісу президента України Олексій Арестович записав спеціальне звернення, у якому прокоментував звірське вбивство російськими окупантами людей на Київщині – у Бучі, Ірпені та Гостомелі.

Цим відеозверненням Арестович хотів звернути увагу світу на ці криваві, нелюдські злочини:

“Ці міста, які звільнені, являють собою картинку з фільму жахів постапокаліптичного і серед вже знайдених жертв цих воєнних злочинів російських військ зґвалтовані жінки, яких намагалися спалити, вбиті представники місцевого самоуправління, діти, вбиті літні люди, вбиті чоловіки. У багатьох з них зв’язані руки, сліди катувань. Вбиті вони пострілами в потилицю. Про такі речі, як пограбування, або намагання забрати золото, коштовні речі, килими, пральні машини годі вже говорити”, – зазначив Арестович.

Він наголосив, що всі ці злочини “безумовно будуть враховані і прокуратурою України, і правоохоронними органами і міжнародними кримінальними судами”.

“Але перше, – я хочу присвятити паузу мовчання на шану цих людей, що загинули за Україну. Хочу вас завірити що жодний злочин не залишиться безкарно. Світ має жахнутися того, що відбулося в Бучі, Ірпіні і Гостомелі. І, на жаль, я думаю, що в інших містах картинка не краща”, – сказав Арестович.

16 січня 2014 року ввійшло в українську історію чорною сторінкою. Три роки тому, після прийняття Верховною Радою так званих «диктаторських законів», протести на Майдані остаточно перейшли в криваве протистояння, в результаті якого за три тижні загинуло майже 100 людей.

Співучасники масштабного парламентського рішення через три роки, не тільки не покарані, але і продовжують політичну кар’єру, багатіють і все частіше їх прізвища в соціологічних опитуваннях.

Переказувати в деталях історію прийняття законів, які, за планами Віктора Януковича, повинні були покласти край вуличних протестів, немає сенсу. Простим підняттям рук в ніч 16 січня повний склад фракції Партії регіонів за один день взяв з десяток законів, які передбачали ув’язнення за вуличні протести, вводили поняття «іноземний агент» для ГО, забороняли рух колон автомобілів більше п’яти одиниць, повернули в Кримінальний кодекс ув’язнення за наклеп, надали владі можливість закривати інтернет без рішення суду, звільняли від покарання «беркутівців», а за збір інформації про їх особистостей можна було потрапити за ґрати на сім років.

Прийняті обмеження не зупинили вуличні протести. Всі «диктаторські закони» скасували ті ж депутати, які за них голосували, вже 2 лютого 2014 року. Здавалося б, політична помилка, яка призвела до масового вбивства людей в центрі української столиці, повинна була назавжди залишити голосуючих поза політикою.

Але понад 60 нардепів, які підтримали «диктаторські закони», знову потрапили в Раду переважно через мажоритарні округи і список Опозиційного блоку. Причому кілька нардепів у Раді вже керівниками депутатських груп, а олігарх Владислав Атрошенко навіть увійшов до керівництва фракції Блоку Петра Порошенка.

Ті, хто пішли

Спроби провести розслідування зловживань під час голосування 16 січня, коли в електронну систему «Рада» вимкнули, а голоси рахували по піднятих рук, почалися ще з 2014 року. Жодних результатів ці розслідування досі не дали.

Першою смертю в списку фігурантів того голосування на початку 2015 року стало самогубство «парламентського диригента» Партії регіонів Михайла Чечетова. Саме він помахами рук закликав колег по фракції голосувати за скандальні закони і піднімав на їх підтримку відразу дві руки.

Про зв’язок між загибеллю Чечетова та його участю в голосуванні за «диктаторські закони» першим висловився радник міністра МВС Антон Геращенко.

«Він знаходився у глибокій депресії після порушення кримінального провадження за підозрою його у зловживанні службовим становищем при ручному голосуванні 16 січня 2014 року», — повідомив нардеп.

В серпні 2015 року з життя пішов ще один голосував «за» закони 16 січня 2014 року — волинський олігарх і керівник депутатської групи «Воля народу» Ігор Єремєєв. Відразу після парламентських виборів він зібрав у Раді в організовану групу заможних депутатів-мажоритарників, пов’язаних з нафтогазовим бізнесом. У жовтні 2014 року Єремєєв відкликав свій голос зі списку тих, хто підтримав скандальні закони, а в пресі про цей епізод своєї політичної кар’єри ніколи не згадував.

В кінці жовтня вже 2016 року в українських ЗМІ почали поширювати інформацію про смерть сина екс-президента Віктора Януковича-молодшого, який так само підтримав в той день «диктаторські закони». Після довгого мовчання російські ЗМІ це підтвердили, а ось про жахливі подробиці загибелі сина екс-гаранта розповів волонтер Олексій Мочанов. За його даними, під час гонки по льоду озера Байкал автомобіль, за кермом якої був Янукович-молодший, впав під лід.

Чиновники втікачі

За списком депутатів, які голосували за «диктаторські закони», можна вивчати історію української політичної міграції. Після перемоги Майдану, втік до Росії вирушили кілька десятків відомих «регіоналів»: Олег Царьов, Олексій Азаров (син екс-прем’єра Миколи Азарова), Юрій Іванющенко, Микола Левченко, Володимир Олійник, Артем Пшонка (син екс-генпрокурора Віктора Пшонки), Ян Табачник (брат екс-глави адміністрації президента Кучми Дмитра Табачника), Ігор Калетник (перший заступник голови ВР) і багато інших.

Так само, схоже, назавжди в Росії залишилася співачка і колишній нардеп Таїсія Повалій — ще одна з тих, хто голосував «за» скандальні закони.
Політичні «зірки» і багатії

Але найгіршим при аналізі списків тих, хто голосував за «диктаторські закони», здається біографія тих нардепів, які не тільки жодним чином не відповіли за участь у січневому голосуванні в 2014 році в стінах парламенту, але і значно підсилили свої позиції в політиці, та ще й збагатилися з тих часів.

Перший номер у цьому антирейтингу повинен отримати Віталій Хомутиннік. Макіївський бізнесмен «крутилася» навколо Партії регіонів ще з 2002 року, коли за підтримки саме цієї партії вперше потрапив у Раду і 12 років не залишав її. В парламенті цього скликання Хомутиннік доріс вже до співголови депутатської групи «Відродження». Без їхніх голосів не обходиться ні одне важливе голосування: від призначення прем’єр-міністрів і генпрокурорів до прийняття бюджетів та змін до Конституції.

Після голосування за «диктаторські закони» 16 січня, вже 24 лютого Хомутинник, який на той момент очолював Комітет з податкової політики і молодіжне крило Партії регіонів, з неї вийшов і на останні вибори пішов по мажоритарному округу в Харкові.

У вересні 2016 року журналісти назвали Віталія Хомутинніка «висхідною зіркою олігархії». Після публікації електронних декларацій з’ясувалося, що у власності донецького бізнесмена перебувають кілька десятків офшорних компаній і понад $133 млн активів. До того ж журналісти з’ясували, що з 2011 року саме Хомутиннік регулярно виводив власні активи банків, які через кілька днів після цього ліквідували.

Ще одним показовим прикладом того, як уникнути відповідальності за, здавалося б, фатальні політичні помилки, можна назвати Євгена Мураєва. Обраний по мажоритарному округу в Харкові (сусідній округ з тим, де був обраний Хомутинник), він два роки був одним із облич Опозиційного блоку, але кілька місяців тому вийшов зі складу фракції і почав активно просувати нову партію «За життя» разом з Вадимом Рабиновичем.

Забезпечений депутат, задекларував сумарні статки майже в 100 млн грн, купив в 2016 році телеканал NewsOne, зовсім припинив ходити на засідання Верховної Ради (ні одного відвідування за листопад і грудень 2016 року), натомість не забував вимагати скасування санкцій проти Росії і відновлення з нею економічних відносин. До того ж Мураєв залишається одним з небагатьох діючих депутатів, відкрито висловлюється про «відсутність російських військ на Донбасі» і, незважаючи на стан, регулярно приймає допомогу на оренду житла в столиці.

Віктор Бондар замикає «антирейтинг» нардепів, які після голосування за «диктаторські закони» йшли на підвищення останні три роки. З червня 2015 року він очолив депутатську групу «Відродження», де співголовою числиться згаданий вище Віталій Хомутиннік.

Член фракції Партії регіонів після підтримки законів 16 січня 2014 року вийшов з фракції вже 19 січня. Бондар не соромиться називати Росію країною-агресором і вимагати продовження курсу на євроінтеграцію України. У декларації нардепа — ряд ділянок в Одесі, Ірпені, Криму та на Хмельниччині, колекція живопису з декількох десятків картин, декількох десятків дорогоцінних годин і більше $2 млн готівкою.

Разом з Бондарем до тих, у кого життя покращилося після підтримки «диктаторських законів», можна внести і члена Блоку Петра Порошенка Владислав Атрошенко. Аграрний олігарх з Чернігівщини став не тільки єдиним фігурантом скандального голосування в президентському блоці, але і уникнув розслідування про масовий підкуп виборців під час перегонів за крісло мера Чернігова в 2015 році. Піти з парламенту Атрошенко вирішив тільки після того, як його зв’язки з Партією регіонів голосуванням за «диктаторські закони» потрапили в центр уваги ЗМІ.

Саме Атрошенко журналісти назвали автором шокуючого подарунка екс-президенту Віктору Януковичу — золотого батона. До того ж у 2004 році автомобіль діючого мера Чернігова, за кермом якого був він сам, збив на смерть 64-річного жителя села на Чернігівщині. Ніяких результатів розслідування справи не дало, а Атрошенко продовжив успішну політичну кар’єру.

«Диктаторський блок»

Безумовним лідером серед діючих парламентських партій, де зібралися прихильники «диктаторських законів», є Опозиційний блок. З 43 діючих нардепів, 23 можна знайти в списках тих, хто підтримав голосування 16 січня 2014 року.

Серед відомих прізвищ — брат колишнього губернатора Харківщини Михайла Добкіна — Дмитро, регулярно потрапляє в скандали; Сергій Ківалов, якого в ЗМІ називають «судовим куратором Януковича»; сестра екс-глави Адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна (і також члена Опозиційного блоку) — Юлія, яка стала рекордсменом за кількістю офшорів; олігарх Вадим Новинський, проти якого ГПУ зараз веде справу за викрадення єпископа; колишній міністр з надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич та інші менш відомі політики.

Втім, певну крапку в історії з відповідальністю за голосування на підтримку «диктаторських законів» поставив ще екс-генпрокурор Віталій Ярема в січні 2015 року. Здається, саме тоді в одній з фракцій відкривали шампанське.

«Відповідно до статті 80 (Конституції України, — ред.) народний депутат не несе юридичної відповідальності за голосування. До відповідальності можуть бути притягнуті лише ті особи, які фальсифікували процес голосування. Тому ми оголосили у розшук оголосили підозра (колишнім) народним депутатам Олійнику і Калєтніку», — заявив Ярема.

З цього моменту заяви ніяких зрушень у розслідуванні справи про, хоча б, фальсифікації результатів фатального голосування не відбулося. Судячи з результатів виборів, крім виборців, ніхто фігурантів голосування за «диктаторські закони» до відповідальності вже і не притягне.