Заробітчанка «мимоволі». Сповідь українки в Італії (ФОТО)
Усе заради сина
Із циклу «Життєві історії». Подаємо без змін:
Після весілля у нас з чоловіком народилися хлопчики. Різниця у віці у наших дітей п’ять років. Коли вони були маленькими, ми намагалися весь вільний час проводити з ними.
Синочки росли радісними і здоровими, я так любила дбати про них. В першу чергу, я вважаю, що ми з чоловіком забезпечили своїм дітям щасливе дитинство.
Іноді чоловік навіть трохи ображався на мене, що я розчинилася в дітях, а йому приділяла недостатньо уваги.
Зараз, коли діти вже дорослі, я розумію, що у мене не було свого особистого життя. Я не звинувачую нікого, адже сама вибрала такий шлях. У них свої сім’ї, дружини, а я продовжую жити заради них, тому що так звикла. А може я дітей так привчила, що вони були завжди на першому місці?
Коли одружився старший син, ми з батьком купили йому квартиру. Ми довго збирали гроші, щоб допомогти з житлом обом дітям.
Але так вийшло, що майже всі заощадження були витрачені на квартиру старшому.
Син, звичайно ж, дуже був радий. Хоча його дружина сприйняла подарунок як належне, як само собою зрозуміле. Незважаючи на це, мій старшенький син більш м’який і добрий, ніж молодший. Я завжди знаходила з ним спільну мову, ділилася своїми секретами.
Через чотири роки другий син повідомив нам, що вирішив одружитися. Він познайомив нас з його дівчиною. Так, нам з батьком сподобався вибір сина.
Але проблема в тому, що наш молодший син чекає від нас в подарунок теж квартиру.
Зазначу, що у нас була розмова з дітьми на цю тему. Ще до їх одруження, ми говорили, що будемо намагатися купити їм житло. Але справа в тому, що чоловік останні два роки сильно хворіє і гроші, які у нас залишалися, пішли на його лікування.
Єдиний варіант, який я запропонувала синові, це пожити з нами в трикімнатній квартирі. Його дівчина зі скромної, небагатої сім’ї і думаю, що її батьки теж не зможуть купити їм квартиру. Але в той же час, син не бажає після весілля жити з нами.
Він вимагає взяти квартиру в кредит.
Я навіть не хочу говорити про це чоловікові, оскільки у нього проблеми зі здоров’ям. Ми не знаємо, чи зможе чоловік працювати після хвороби. А я одна не зможу її виплачувати.
Незважаючи на це, син каже мені: «Чим я гірший другого брата?». А також, чому він зобов’язаний жити з нами. Я навіть подумати не могла, що моя дитина висловить мені подібні претензії і звинувачення.
Зараз мені 55 років. Кредитів я дуже боюся, я їх ніколи не брала і брати не збираюся. Тому я наважилася поїхати на заробітки в Італію. Моя двоюрідна сестра працює там вже 15 років і купила вже дві квартири.
Чоловік був проти такого мого рішення, але що робити, іншого виходу купити квартиру молодшому сину я не бачу.
Старший син після весілля взагалі перестав вникати в проблеми нашої сім’ї, каже, що проблеми якісь серйозні на роботі. Та й дружина його – не любить нас з чоловіком.
Дуже важко і складно усвідомлювати, що рідні діти не розуміють тебе. Я займалася тільки своїми дітьми, забуваючи про все на світі.
І зараз знову те саме, замість того, щоб насолоджуватися спокійною старістю з своїм чоловіком, я змушена сидіти на чужині, доглядати літнього італійця.
Добре, що хоч сестра відразу роботу знайшла. Каже, що за років 4-5 я зможу і квартиру виплатити, і собі на старість щось відкласти.
Але чи буде так?
Шукайте деталі в групі Facebook
