Якщо хочеш, приїжджай до нас. Тут так весело. Зібралися всі рідні. – А на задньому фону гомоніла щаслива свекруха.
– Якщо хочеш, приїжджай до нас. Тут так весело. Зібралися всі рідні. – А на задньому фону гомоніла щаслива свекруха. Юля не хотіла, щоб чоловік відчув її сум, і вона просто мовчала.
Ось вже і своє привітання почав говорити наш президент, а Валерій і не думає хоча б зателефонувати і спитати: Як там ви, мої дівчатка? Сльози так і котились.
– Йому рідна матір важливіша за дружину та донечку, яка вперше в житті святкує свій Новий рік.
Хоча ні, він зателефонував, але його пропозиція не радувала.
– Якщо хочеш, приїжджай до нас. Тут так весело. Зібралися всі рідні. – А на задньому фону гомоніла щаслива свекруха… А я просто слухала і мовчала…
– Юлечко, рідненька, хватить все життя на когось дутися. Мама ні в чому не винна. Як на мене, ти просто ревнуєш, і не хочеш ділити свого чоловіка зі свекрухою. Але зрозумій, це моя мама – найрідніша людина у світі. І навіть якщо ти кажеш, що я не доріс, щоб вилізти з-під її спідниці, це не правда.
Для чого вони місяць тому все разом обговорили, що Новий Рік зустрічатимуть у сімейному колі. Для чого було подавати Юлі такі надії на гарне свято. Бо куди їм кудись їхати. Єва ще зовсім маленька, навіть пів рочку не виповнилося. А про те, щоб вести дитину до когось, а тим більше до свекрухи – і мови не було
А Юля так готувалася, приготувала смачну вечерю, щоб їх перше спільне свято запам’яталося, а Валерій не прийшов.
Валерій працював тридцять першого до вечора, заїхав до мами привітати, так там і залишився, а перед курантами вирішив нагадати про себе.
Перед тим, як одружитися, Юля з Валерієм зустрічалися три роки, жили кожен зі своїми батьками, і свята проводили окремо. Але, як вважала Юля, зараз вони сім’я, вони повинні бути разом, і було дуже прикро, що він не зважив на її думку, і просто кинув її з дочкою в саме сімейне свято.
Сама вона їхати в будинок свекрухи не хотіла ні в якому разі. Його мати ясно дала зрозуміти, ще перед весіллям, що вибір сина її не влаштовує, причина була звичайною, – “Її синочок, такий розумний, красивий хлопчик, і вона, Юля, якась продавчиня з магазину”.
Те що Юля в свої двадцять сім була замісником директора одного з відділів великого супермаркету нікого не хвилювало, для свекрухи вона так і залишилася продавчинею. Тому для свекрухи вона була, як пусте місце, вона просто не звертала на неї уваги. Після народження Єви, його мама якось намагалася ще показати радість, навіть зателефонувала Юлі, коли вона була в пологовому будинку, але Юлі в той час було не до розмов, тому не відповіла, а свекруха вирішила образитися.
Юля незважаючи на молодість розуміла, що справа не в ній, а в тому, що Валерій меншенький, пізній, улюблена дитина, тому будь-яка на її місці, була б невгодна. Вона це розуміла, і не намагалася щось змінити, не намагалася сподобатися, не догоджала, просто жила з коханим чоловіком, і все ж сподівалася, що він заради сім’ї зможе відірватися від маминої спідниці.
До цього випадку, все було більш-менш нормально, то що він їздив кожні вихідні до мами, Юля не вважала, поганим, все-таки його мати літня жінка, живе одна, старші діти не балують її своєю увагою. Та й вона звикла, що меншенький завжди поруч. Вона навіть пропонувала після весілля їм жити у неї, але це було так сказано, – “Живіть у мене, так вже й бути я потерплю твою дружину”, причому в присутності Юлі, що вона, звичайно ж, відмовилася. Краще вони поки будуть орендувати житло, ніж жити з його матусею.
І більше вона не ходила до свекрухи, чоловік завжди один їздив, у них Анна Ярославівна була пару раз, Юлі і цього вистачило з лишком. Свекруха прийшла подивитися на внучку і була в подиві від марнотратства невістки. На її думку, дуже багато вона купила для дитини зайвого. Що було зайвим, Юля так і не зрозуміла, ліжечко або коляска, або може, підгузники, так Юля все це купила сама зі своїх декретних, та й як малюкові без цього.
Але свекруха залишилася незадоволена, і ще довго вимовляла синові, що “дружина його по світу пустить”. Так вони і розлучилися в той день незадоволені один одним. Потім вона ще приходила, мабуть, Валерій умовив, він все-таки хотів, щоб дві його найулюбленіші жінки, хоча б не подружилися, але прийняли один одного. Єві було вже три місяці, і бабуся прийшла привітати внучку, але тримісячна дівчинка не оцінила поривів бабусі, і закотила істерику у неї на руках. Після чого Анна Ярославівна зробила висновок, що дитина якась нервова, – “А ось Валерій був спокійною дитиною, напевно, в тебе пішов, – заявила вона здивованої невістці.
Після цієї невдалої спроби зближення, Юля попросила чоловіка, поки нічого не робити, – Нехай дочка підросте, а потім видно буде. Те що вони не ладнають зі свекрухою, не привід позбавляти внучку бабусі, вважала Юля. Так і стали вони співіснувати окремо, Юля з чоловіком тут, і свекруха з сином там. Звичайно, Валерій розривався між ними, але Юля намагалася не показувати виду, що її щось не влаштовує, ніколи не говорила йому погано про матір, що не налаштовувала його проти неї.
Але після цього Нового року, проведеного на самоті, вона зовсім не знала що робити. Напевно, вона була не права з самого початку, потрібно було відразу, поставити чоловікові ультиматум, або вона або мама? І що зараз, образитися на чоловіка, поїхати до батьків?
І якби ж то він зустрів свято з мамою, і приїхав відразу після дванадцяти, але ж ні, вже ранок першого січня, а він навіть слухавку не бере.
– Скоро я сама повірю в те, що я не пара для сина Анни Ярославівни.
Як би вчинили в даній ситуації ви?
Шукайте деталі в групі Facebook
