Сила татової любові: історія про батька-одинака, який не відмовився від доньки з особливими потребами(фото)
Богдан Зверхівський не відмовився від своєї доньки, попри важкий діагноз дитини.
Богданові Зверхівському 32 роки. Він успішний чоловік, керує мережевим бізнесом, любить подорожувати і відвідав вже десятки країн. У нього тисячі підписників в інстаграмі.
Богдан Зверхівський розповів ZAXID.NET свою історію про те, як бути і татом, і мамою водначас.
Він батько особливої дитини. Доньці Емілії у червні буде 4 роки. Але за все своє крихітне життя вона ще не бачила свого тата і навіть не чула його голосу. Проте вона добре його відчуває. Його любов та самопожертву. Богдан виховує незрячу та глуху доньку з ДЦП сам. Мама їх залишила.
Емілія з’явилася на світ за допомогою кесаревого розтину. Одразу після народження дівчинку, вагою трохи більше кілограма, помістили в спеціальний бокс та подали туди кисень. У реанімаційному відділені для недоношених немовлят Емілії не затулили очей, через те, що дівчинка родилася на 32-33 тижні вагітності, у неї ще не була сформована сітківка ока і на другому тижні життя зміни в очах дівчинки стали помітними.
Батьки з Емілією поїхали з Франківська до Києва в ОХМАТДИТ. Там офтальмолог констатував у дитини 5 стадію ретинопатії – цілковиту втрату зору на лівому оці. Тоді крихітці зробили дві операції на правому оці під загальним наркозом. Однак бажаного результату не було.
А наслідком анестезії на півтора кілограмовий організм стало ураження нервової системи, тіло напружувалося навіть, коли було розслабленим.
Лікарі більше нічого не могли зробити і просто виписали незрячу дитину з гіпертонусом м’язів додому.
Але Богдан Зверхівський вирішив боротися з недугами доньки. Через півроку вони поїхали до Ізраїлю, де Емілії поставили ще один діагноз – ДЦП. А через кілька місяців виявилося, що дитина втратила ще й слух.
Від самого народження Емілії і дотепер нею опікується лише Богдан. Мама дівчинки участі у вихованні чи фінансовому забезпечені дитини не бере, вони з чоловіком офіційно розлучені.
«Перший рік після народження Мільки був дуже важким. Я вчився готувати їсти, прибирати, міняти памперси. Вдень, коли я займався хатньою роботою, я постійно носив доньку на руках. Ввечері вкладав її спати», – розповідає Богдан.
Після того, як дружина покинула сім’ю, Богдан з Емілією повернувся з Франківська в його рідне Комарно, біля Львова. Вони почали жити разом з бабусею та дідусем Емілії.
Емілія не ходить і навіть самостійно не сидить. Вона потребує постійного догляду. А через те, що дівчинка не бачить та не чує, вона мусить відчувати батька тактильно, його тепло та дихання. Якщо його поруч немає, то вона стає тривожною і від цього її тіло спазмує. Вона відчуває його запах і сміється, коли він заходить до кімнати.
Богдан не любить, коли його жаліють. Розповідає, що його віра в Бога тільки підсилюється після народження особливої доньки. Богдан зізнається, що у його житті є дві ролі – мами та тата.
Богдан сильний чоловік. Вже 13 років він живе з цукровим діабетом. Щодня Богдан приймає дозу інсуліну.
Вже більше двох років Богдан активно займається реабілітацією доньки у Польщі. Він знайшов лікарів, яким довіряє у клініці інтенсивної терапії Олінек, у Варшаві.
У дівчинки є шанс стати на ноги. Ціна тритижневого перебування в клініці коливається від 3 до 5 тисяч доларів. Крім того, кожних півроку для Емілії на замовлення у Польщі роблять ортези, ціна пари – 1000 доларів. Від держави Богдан отримує 1700 грн пенсії Емілії, як інваліда першої групи, і 500 грн доплати за цілодобове опікунство над донькою.
Під час останнього перебування у Польщі, у лютому цього року, після обстежень польські лікарі зробили висновок, що Емілія зможе почути.
Богданові запропонували зробити дитині операцію на вухах і встановити імплант. Така процедура коштує майже 30 тисяч євро. Тому Богдан Зверхівський просить допомогти йому зібрати ці гроші, бо фізично він їх не встигне заробити за два місяці.
«Я встаю на своє чоловіче его і топлю його в болоті, бо я йду через себе і прошу грошей. Але я розумію, що зараз майже 30 тисяч євро я не витягну, а після операції буде дорога і довга реабілітація. Я її буду сам оплачувати», – каже Богдан.
За 5 днів від оголошення збору в інстаграмі на операцію, йому вдалося зібрати 250 тисяч гривень. Бракує ще 20 тисяч євро.
Якщо ви хочете допомогти Богданові дозбирати гроші на операцію, ось номер його картки
Приватбанку 5363 5423 0729 3663, Зверхівський Богдан.
Шукайте деталі в групі Facebook
