Лікар зазначив, що реформована система “Гроші йдуть за пацієнтом” почала давати збої.
У Львівській області лікарі вимушені виживати за копійчані зарплати, до того ж їм дуже затримують “коронавірусні” виплати.
“Від початку пандемії ми отримали від різних організацій понад 70 млн. грн на медичні послуги. Так, це не “живі” гроші, а оплата послуг. Але ж влада дуже добре заощадила на цих витратах! І мені, даруйте, не вкладається в голові, коли я чую, що управлінці якогось апарату чи сільські голови отримують 50 – 80 – 100 – 200 тис. грн на місяць, а лікар вищої категорії у дитячій реанімації жевріє на 6,5 тис. грн. Чому навіть ті злиденні «коронавірусні» доплати деякі медики отримували із запізненням та після скандалів? Це влада називає справедливим розподілом бюджетних коштів?”, – заявив Юрій Бунь – завідувач кафедри хірургічної стоматології Львівського медінституту, кандидат медичних наук, доцент, кандидат на посаду міського голови Львівської ОТГ, на засіданні “Як створення ОТГ і коронавірусний карантин вплинуть на формування бюджетів 2021” у Львівському пресклубі.
Він зазначив, що реформована система “Гроші йдуть за пацієнтом” почала давати збої: у бюджет не були закладені кошти на боротьбу з коронавірусом, до того ж щодня хворих стає все більше. Лікарям не вистачає рук, обладнання, препаратів і… зарплат. Бунь запропонував створити Інститут соціальної карти та замислитися про розвиток господарства і промисловості замість того, щоб чекати прибутків від туризму.
Першим вогонь під час конфлікту між СБУ та ГУР відкрив боєць підрозділу «Тимура» Сергій Іванов,…
Після СЗЧ став командиром взводу в «Маґурі»✊ У 47 ОМБр «Маґура» почав свою нову історію…
Кіберфахівці Служби безпеки України викрили в Івано-Франківській області працівника місцевого державного підприємства, який, за даними…
Повертайся у військо в новій ролі! Ти пішов в СЗЧ, бо не подобалось те, чим…
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області визнав жителя села Старуня винним у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил…
Одна анкета. Одна співбесіда. Один вибір — не відкладати себе “на потім”. У 18–24 роки…