Коронавірус в Італії: як боротьба з “невідомим звіром” змінила людей
За 11 років життя в Італії я вперше бачу її такою.
Та що там я, мій сусід, якому вже 92 роки, вперше бачить свою країну такою. У добу коронавірусу італійці перестали поділяти Італію, як раніше, на Північ та Південь. Їх об’єднала одна мета – боротьба з невідомим звіром, якого кожного дня досліджують медики.
Ми в Італії зараз проживаємо “фазу свідомого підходу”, розуміння карантину в повному обсязі, масштабів пандемії та наслідків.
Після погіршення ситуації та тисяч смертей Італія перестала робити флешмоби та співати на балконах пританцьовуючи.
Вивезення тіл померлих колонами військових машин, крематорії, кладовища, лікарні… Люди почали свідомо переоцінювати ситуацію довкола і перестали жити на карантині як на “канікулах”.
“Ховати знайомих гірше”. Як живе Європа на карантині
Як це у Швеції: “ліберальний (не) карантин” – чому він працює
Як це в Британії: карантин, або Яйця – новий туалетний папір
Італійці тепер роблять закупи продуктів харчування на 7-10 днів, щоб не виходити зайвий раз у магазини та супермаркети, де є тісна взаємодія з натовпом. Адже ми можемо перемогти цей вірус тільки тоді, коли почнемо поважати один одного і брати на себе відповідальність за своє життя та здоров’я. Разом ми – сила.
Кожного дня я бачу небайдужих людей. Людей, які роблять, здавалося б, маленькі, на перший погляд, справи. Проте вони вкрай важливі.
Мій знайомий закрив свій ресторан, але потім він побачив голодних і виснажених далекобійників, які працюють у режимі нон-стоп, щоб забезпечити нас важливими продуктами. Він почав готувати їжу для них і роздавав їм з віконця свого ресторану. Вони їли, закрившись у кабінах вантажівок, у їхніх очах була безмежна вдячність.
“Я не хочу це рекламувати, я не супергерой. Я просто роблю свою справу, для мене важливо бути корисним зараз”, – каже він.
Багато людей зараз залишилися без роботи і не мають змогу купити продукти.
Тому у нас у Монці – містечку за 15 км від Мілана – організували захід “Допоможи ближньому”. Ми збираємо герметично упаковані продукти харчування і надсилаємо на адреси тих людей, які потребують цього.
Ділимося також кавою, бо не можемо пригостити сусіда чашкою кави – так хоч передаємо пакунки. Прив’язуємо за ниточку, а вони тягнуть, і так через балкон кожного ранку.
Ще ми запровадили акцію “Залишися вдома і врятуй медика”. Ця ідея виникла у зв’язку з недавніми подіями, що сталися з медпрацівниками.
Цього місяця психологічного тиску не витримала 34-річна медсестра, яка працювала в лікарні регіону Ломбардія.
Вона вчинила самогубство у туалеті лікарні.
На жаль, це не поодинокий випадок – інша медсестра, також в Ломбардії, вчинила днями суїцид. Кількість померлих від коронавірусу медиків в Італії наразі перевищила півсотні.
За розповідями мого сусіда-лікаря, лікарі отримують велике психологічне навантаження, тому їм надають психологічну допомогу.
Лікар зараз іноді немов янгол-охоронець у білому халаті, чує останні найзаповітніші мрії, побажання рідним.
Останнім часом медикам почали надавати більше захисного одягу, масок та рукавичок, які, за словами мого сусіда, вони міняють багато разів на день.
Медики є чи не найбільшою групою ризику, що може підхопити та передавати вірус. Важливо не тільки правильно захистити себе та одягати захисні речі, але й правильно їх вміти знімати.
Без відспівування і в лікарняній робі. Італія ледь встигає ховати жертв коронавірусу
“Ніхто не знає, що буде завтра”. Що кажуть про карантин українці в Італії
Футбольний матч міг стати “біологічною бомбою” коронавірусу в Європі
Тому медикам проводять інструктаж – як правильно зняти маску, рукавички, захисний комбінезон. Через рукавички може поширюватися вірус, тому лікар, оглянувши хворого, знімає їх, одягає інші і тільки тоді торкається ручки та паперу, аби записати дані.
За словами мого сусіда, який працює у лікарні Ломбардії, діти також часто можуть заразитися.
Вони маленькі, а вірус можна підхопити з поверхні землі. Вони всього торкаються руками, так пізнають світ.
Тому, надто важливо, щоб батьки могли більше захистити своїх дітей від контактів на вулиці, каже цей лікар. Деякі італійці припускають, що оскільки багато батьків залишали своїх дітей з бабусями та дідусями, саме від онуків деякі з них могли підхопити коронавірус.
Стійкість до зарази залежить від імунітету. Мій сусід, працюючи в лікарні, підхопив коронавірус. Лікувався і перебував в ізоляції.
“Перші симптоми, які я відчув, це загальний біль у тілі, не досить висока температура (37,8), яка зникла після першого дня, а потім повернулася разом з загальною втомою і нежитем. Тоді зробив тест. Зразу зрозумів, що це – він, той звір, що атакує мене. Я одразу почав лікування”, – розповідає він.
Зараз він почувається краще і хоче повернутися до колег.
“Не терпиться повернутися до роботи! Я знаю, що коли не вистачає у лавах одного із медиків – це досить критично для цілої лікарні загалом. Мій обов’язок – рятувати людей, тому я свідомо хочу повернутися у це пекло”, – каже цей лікар з інтенсивної терапії.
В Італії почали викликати на роботу до лікарень медиків, які перебували вже на пенсії, та студентів, які незабаром мають закінчити медичні вузи.
Також, щоб допомогти італійським медикам прибувають колеги з інших країн. Вчора, наприклад, прибули до Італії 30 медиків з Албанії.
В Україні часто запитують, чому Італія стала епіцентром пандемії у Європі. Можливих відповідей кілька. Регіон Ломбардія є економічним центром Італії, центром промисловості, моди та футболу. Сюди приїжджали щодня безліч підприємців та туристів.
В Бергамо, де кілька сотень людей померли від коронавірусу, є великий міжнародний аеропорт, а також багато промислових підприємств, є безперервний соціальний контакт з усім світом.
Припускають, що розповсюдженню сприяли кілька чинників: матч 19 лютого між “Аталантою” з Бергамо та іспанською “Валенсією”, який відвідали десятки тисяч фанатів, показ моди, який проходив у Мілані.
І звичайно, є ще традиції італійців: привітання з обіймами та поцілунками, торкання співрозмовника, жестикуляція, звичка торкатися свого обличчя та волосся безліч разів на день, звичка не знімати взуття при вході в приміщення.
Це все – припущення, але сподіваюся, ми дізнаємося згодом більше.
На жаль, я часто чую такі фрази від деяких людей: “Помирають тільки літні люди, тому нема чого боятися!”.
А вони що не люди? Якщо людина стара, то життя не має більше сенсу чи не має цінності більше? Мені прикро це чути! Прикро, бо всі ми станемо з вами колись старенькими дідусями та бабусями.
Ми ще захочемо жити довго, щоб бачити, як ростуть наші внуки та правнуки.
Треба більше цінувати своє життя і намагатися бути людяними. Не проживати, а дійсно жити.
Коли вмирають літні люди – вмирає наша історія, наша мудрість. Вмирають чиїсь батьки, дідусі та бабусі. Цінуймо їх сьогодні, щоб потім заслужити повагу від людей та родичів до нас особисто.
Будьмо свідомими і я впевнена, що ми можемо перемогти в цій боротьбі. Боротьбі, що має нас об’єднати і навчити любити ближнього, як самого себе!
Станом на 30 березня в Італії виявили понад 101 тисячу випадків захворювання на коронавірус. 14 600 хворих одужали, 11 591 людина померла. 31 березня в країні оголошено Днем скорботи за померлими від коронавірусу.
Шукайте деталі в групі Facebook
