УКРАЇНА LIVE

Унікальність цього воїна, полягає в його життєвому військовому шляху, сімейній трагічній історії, яка не зламала його, а навпаки – загартувала.

Офіцер 28 ОМБр імені Лицарів Зимового Походу Василь Стефурак почав свій бойовий шлях ще в далекому 2014 році, передають Патріоти України з посиланням на Цензор.НЕТ.

“22 вересня 2014 року Василь був під Дебальцевим. Саме тоді він святкував свій день народження, проте замість святкових вогнів на торті, він отримав “подарунок” від російських окупантів, які обстріляли його підрозділ з артилерії”, – зазначає журналіст Михайло Ухман.

Василь вижив, вижив, проте два дні не виходив на зв’язок і не знав, яка трагедія розігралася в той день у селищі Піски. Там був його молодший брат Степан, який воював в лавах Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор”. Степан пішов на війну таємно, так, щоб не знали батьки.

22 числа він подзвонив татові, в якого теж був день народження, привітав його, сказав, що перебуває на навчанні, хоча саме в той момент, Степан виконував бойове завдання. До Василя він не зміг додзвонитися, а через кілька годин Стьопа загинув від розриву міни. Василь про все дізнався через день, коли зателефонувала мама і сказала, що Степана вбили.

Василь – мрійник і реаліст одночасно, саме тому йому моментами важко буває на війні. Адже воювати на фронті, він розпочав рядовим солдатом, проте згодом пішов навчатися на офіцера, щоб закрити відсутність професійних командирів, яких дуже часто бракувало у 2014 році. Закінчивши навчання, він очолив один із взводів вищезгаданої бригади, де продовжив боротьбу з російськими окупантами, притому, не покидаючи нести свої ідеали у маси. А реальність фронтова у нас набагато жорсткіша, наповнена цинізмом, намаганням просто вижити і нажитися. Героїзм і любов до України, не завжди стоять на першому місці. І дуже добре, що в нашій країні, нашій армії є такі, яким справді не байдужа доля Батьківщини.