Щойно в аеропорту – він повернувся. Дружина кинулась в обійми – сльози на очах. Справедливість є!
Виправданий апеляційним судом Мілана і звільнений з тюрми військовослужбовець Нацгвардії Віталій Марків прибув до Києва.
Наразі він перебуває в аеропорту “Київ”. У своїй заяві перед журналістами він зазначив, що зіткнувся з брехнею, покликаною зганьбити українські військові формування. Але мав мету вистояти – не лише заради себе, але й заради інших українських військових та України загалом.
Марків вийшов з літака, тримаючи в руках Державний прапор України. Йому влаштували урочисту зустріч з військовими почестями. Першою зустріла Марківа його дружина.
Разом з ним до столиці України прибули міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і омбудсмен Людмила Денісова, які підтримували українця під час судових засідань в Італії.
Український нацгвардієць Віталій Марків розповів, якими для нього були 3,5 року, що він провів в ув’язненні в Італії.
“Перебування у тюрмі – це окремий урок. Коли ти втрачаєш усе і залишаєшся ні з чим, починаєш звертати увагу на ті речі, яких раніше не помічав. На Майдані я навчився цінувати жертовність, ту волю і наснагу, яку проявляв український народ, не зважаючи на перешкоди. На сході України, на війні, я навчився цінувати чоловічу дружбу. Йдеться про моїх побратимів, які попри все не залишили мене в тюрмі, писали мені листи, були готові приїхати і свідчити на суді. Це давало мені надію, що я не один. Я звернуся до грецької міфології – або зі щитом, або на щиті – ми своїх не залишаємо. Я був упевнений у побратимах, що вони мене не залишать чи на полі бою, чи у в’язниці”, – розповів Марків.
“Якщо говорити про італійське законодавство, то теоретично людина вважається невинною до третьої стадії її засудження. Та насправді це не так. Як тільки ти переступаєш поріг в’язниці, то усе – твої права, ким ти був – стає другорядним. І входити у ці рамки для людини дуже важко. Особливо цивільним. Для військового трохи по-іншому, ми звикли до дотримання правил, виконання наказів, дисципліни. Я був в одній із найбільших тюрeм Ломбардії, там сиділи засудженні за тяжкі злочини, мене помістили на поверх з обмеженими правами”, – додав він.
“День у тюрмі залежить від самої людини, того, як ти сам собі його організуєш. Починаєш свій вільний час пристосовувати до тамтешніх умов. Буду відвертим, чого не бракує у тюрмі, так це вільного часу. І альтернатива така: або ти мусиш себе чимось зайняти, або просто дуріти. Мені забороняли ходити в бібліотеку. Усі книжки, які я там читав, я отримував завдяки моїй дружині Діані та моїм рідним. Вони передавали мені різну літературу, і на патріотичну тематику теж. Я прочитав Василя Шкляра “Чорний ворон”. Шкляр мені сподобався як письменник. Ще я підтримував фізичну форму, щоб відповідати образу військовослужбовця”, – додав Марків.
Шукайте деталі в групі Facebook
