Про життя тернополянина Андрія Савчука можна знімати кіно.
Ще при народженні від нього відмовилася рідна ненька. Тепло і любов йому дали прийомні батьки. Коли ж немилосердна доля забрала і другу маму, Андрій постригся у монахи. Та через два роки отримав знак залишити монастир. Він здобув європейську освіту, зайнявся бізнесом, створив сім’ю. І вже більше двадцяти літ не полишає надії розшукати ту, яка дала йому життя.
Татко весь час говорив про сімейну таємницю
Свої дитячі роки, проведені у селі Сухівці Підволочиського району, Андрій Савчук згадує з теплотою. Адже тоді він був буквально оповитий любов’ю тата Романа і мами Олі. Ці чудові люди одружилися на шостому десятку літ, тож власних дітей мати не могли і всю свою нерозтрачену ніжність та теплоту віддали усиновленому хлопчику. Вони його забрали з будинку маляти у два рочки. Що він їм нерідний син, зізнається нині Андрій, знав з років п’яти: випадково почув від сусідів. До того ж, тато не раз казав: «Як виростеш, маю розповісти тобі сімейну таємницю».
З 14 років Андрій почав працювати. Каже, через безгрошів’я 90-х років не міг піти вчитися навіть у ПТУ. Збирав у колгоспі сіно, брався за будь-яку роботу на тракторній бригаді. У 15 років вже їздив на тракторі. Тоді ж заробив гроші на перше порося. І пішов вчитися у Збаразьке ПТУ.
– Маму я втратив у шістнадцять років. Татко дуже тяжко переніс її смерть, його паралізувало, і я заново вчив його ходити, – аж мурашки йдуть по тілу від тяжких спогадів чоловіка. – У той час дуже допомогли монахи Збаразького монастиря бернардинів. На похороні мами отець Вергіліуш зняв із себе останню куртку і дав мені. Таткові ж я признався, що знаю сімейну таємницю про те, що усиновлений. Він аж заплакав – переживав, що я його покину. А жили ми так тяжко… Не завжди мали що їсти. І захотілося мені знайти рідну маму, подумав, може, вона допоможе, – розповідає чоловік про свої юнацькі переживання. – А ще мені не давало спокою питання, чому вона мене покинула?
Через втрату зору пішов з монастиря
Пошуки жінки, яка дала йому життя, почав з будинку маляти у Тернополі. Всіма правдами і неправдами йому вдалося отримати медичну картку, де на листочку прочитав ім’я «Марія Мостова».
– Одна жінка мені розповіла, що батько моєї мами був впливовою людиною. Він заборонив їй народжувати. Та ж ослухалася і народила двох хлопчиків. Нібито з моїм братом вона встигла втекти з пологового. А коли повернулася за мною, їй сказали, що я помер.
Звісно, юнак вхопився за цю історію, як потопаючий за соломинку. У його серці поселилася надія. Через знайомих знайшов аж три Марії Мостових, які мають синів його віку. Усі вони жили на Тернопільщині.
– Спершу я прийшов до тієї Марії, яка мешкала у самому Тернополі. Представився Андрієм Мостовим. Вона мене впустила в квартиру, вислухала і сказала: «Ти не мій син, але завжди можеш приходити до нас у гості». На розмову до другої Марії подався в районний центр Монастириська. Коли знайшов потрібну вулицю, зустрів жінку, яку спитав, де такий-то будинок. «А вам кого треба?» – «Марію Мостову». – «Так я Марія Мостова!» І так посеред вулиці розказав їй, хто я і що мені треба. «Я не ваша мама», – розвернулася і пішла, – й досі з болем згадує ту розмову чоловік.
Після неї у його душі ніби щось надломилося. Молодий хлопець у 17 років вирішив піти у монастир, хотів служити Богу й людям. Він прийняв постриг в обителі Ордену Братів Менших Францисканців Римо-Католицької Церкви в Україні. Та через два роки його життя вкотре круто змінилося. Смерть тата так вразила хлопця, що він втратив зір. Подумати страшно – у 19 літ перестати бачити сонце, дерева, людей. Монахи возили його по лікарях. Ті ж не знаходили причини хвороби і не давали ніякої надії. Та через дев’ять місяців лікування темрява відступила.
– Ледь переступивши поріг духовної обителі, у мене знову пропав зір. Це був своєрідний знак, який свідчив, що моє місце в миру. Мій духовний наставник отець Льонгін підтвердив, що для мене Бог приготував інший шлях, і я маю залишити монаше життя.
Відновлює храми і цвинтарі
Андрій Савчук роками тяжко працював по закордонах, брався за будь-яку роботу, аби заробити гроші і стати на ноги. Уже за сім років у Чехії в нього була власна будівельна фірма і агентство з працевлаштування. Там же він зустрів свою кохану Любу, повернулися в Україну. Нині у подружжя четверо дітей. Двоє синів, Андрій та Артур-Антоній, і дві донечки, Оля та Люба.
Нині Андрій Савчук щасливий чоловік і татко. Він дуже відомий на Тернопільщині бізнесмен і благодійник. Ким тільки не опікується його благодійний фонд «Пам’ять і любов»! Дітьми-сиротами, ветеранами війни, досі возить на Схід тонни допомоги військовим. А ще в Андрія, як сам каже, є незвичне хобі.
– Хтось любить рибалити, займатися мисливством, – каже. – А я займаюся реставрацією старих поруйнованих храмів, відновлюю закинуті цвинтарі.
Благодійний фонд Андрія Савчука опікується 20 кладовищами і реконструює 14 храмів. В основному це старі костели, які за радянських часів були повністю знищені.
– Ми їх рятуємо, а потім передаємо на баланс релігійної громади. Будь-якої, яка тільки опікуватиметься храмом, – розповідає благодійник.
Андрій Романович каже, що нині вивчає можливість допомогти відновити старий костел у волинському селі Сокіл Рожищенського району. Там діючий монастир Православної церкви України.
Навіть заробивши мільйони, народивши власних дітей, Андрій і в свої 40 років не полишає надії знайти рідну маму і кровних родичів. Через багато літ він все ж поїхав до третьої Марії Мостової у Заліщики.
– Я вже доїжджав до хати, як навпроти магазину у моєму «Мерседесі» лопнув радіатор. Такого в принципі бути не могло! Виявилося, що та Марія якраз працювала там. Я сказав, що хочу з нею поговорити. Але поки відкривав капот, магазин був уже замкнений. Пішов до її хати, а звідти вийшли хлопці і сказали, що Марія зі мною не розмовлятиме.
Та Андрій Савчук не з тих чоловіків, які зупиняються на півдорозі. По допомогу він звернувся до журналістів програми «Таємниці ДНК». Ті провели колосальну роботу. Але…
– Тести ДНК показали, що жодна Марія не є моєю мамою, – з жалем каже пан Андрій. – Більше того, розповідь, що я з близнюків, також, очевидно, неправдива. Але я не здаюся. На все воля Божа.
У Генштабі розповіли, як бригади зможуть покращити вербування добровольців Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський…
28 лютого 2025 року втратять чинність усі відстрочки від мобілізації, видані Мінекономіки та через "Дію".…
Яку виплату мають пенсіонери без достатньої кількості стажу Українці, які не встигли набути достатню кількість…
В Україні 26 листопада можливе утворення паморозі. Температура повітря коливатиметься від -9 до +8 градусів.…
Дотримання податкових вимог — це не лише зобов'язання, а й спосіб уникнути правових та фінансових…
Служба безпеки затримала настоятеля одного із храмів Харківської єпархії УПЦ (МП), який підозрюється у роботі…