Роман Гурик пішов із земного життя, маючи лише 19 років. 2014 року на Інститутській куля снайпера влучила йому у скроню. Сьогодні, сім років по тому мати Героя України розповідає про останні дні життя свого сина.
“Після побиття студентів він поїхав до Києва, потім він приїхав. Потім знову поїхав з татом до Києва. Повернувся, коли уже був у нас тут майдан, у Франківську. Він і тут був. Навіть не ночував вдома. Я йому говорила: “Ну скільки тут додому? 5 хвилин. Прийди хоч канапку з’їж, чай випий”. “Мам, я не можу”, – згадує сина Ірина Гурик.
Востаннє мати бичила Романа живим 15 лютого 2014 року.
Детальніше – у сюжеті ТРК “РАІ”:
Російські медіа поширюють заяви про нібито участь у протестах колишніх військових та певних «структур», які…
Вибір сильного підрозділу — це вибір якісної підготовки, професійного розвитку та команди, яка щодня виконує…
"Азимут", головний сержант роти 47-ї ОМБр. Розповідає про те, що люди все активніше повертаються із…
Вламуватися до приватного житла, грабувати, викрадати родичів військовослужбовців ТЦК та СП і захоплювати їх в…
Для військовослужбовців ЗСУ, ДССТ та НГУ, у яких факт СЗЧ був зафіксований до 12 червня…
Нехай на нашій землі достигає врожай, лунає дитячий сміх і мирно працюють люди. Саме заради…