Роман Гурик пішов із земного життя, маючи лише 19 років. 2014 року на Інститутській куля снайпера влучила йому у скроню. Сьогодні, сім років по тому мати Героя України розповідає про останні дні життя свого сина.
“Після побиття студентів він поїхав до Києва, потім він приїхав. Потім знову поїхав з татом до Києва. Повернувся, коли уже був у нас тут майдан, у Франківську. Він і тут був. Навіть не ночував вдома. Я йому говорила: “Ну скільки тут додому? 5 хвилин. Прийди хоч канапку з’їж, чай випий”. “Мам, я не можу”, – згадує сина Ірина Гурик.
Востаннє мати бичила Романа живим 15 лютого 2014 року.
Детальніше – у сюжеті ТРК “РАІ”:
Один екіпаж дронів-перехоплювачів 55-та окрема артилерійська бригада «Запорізька Січ» за короткий проміжок часу показав результат,…
Кожен день війни ти проходиш свій маленький фронт: тримаєш себе в руках, підтримуєш рідних, працюєш,…
❤️Він провів близько 4000 днів на «нулі» і тепер його ім'я має бути закарбоване в…
Мене звати Артем, позивний «Єбош». Я – оператор БПЛА 5 окремої штурмової Київської бригади. У…
Можливо — на емоціях. Можливо — від втоми. Можливо — тому що в якийсь момент…
Ми шукаємо людей, які готові долучитися до нашої команди. Ти можеш обрати напрямок служби, що…