facebook

Невдоволення житям – це гріх

«Не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від винищувача».

Невдоволення життям – найдавніша біда людей. Сьогодні невдоволення життям швидко збільшується. Воно вже й модно, і робиться своєрідним навіть світоглядом. Його пропагують, захищають, виправдовують. І стимулюють.

Чому людина незадоволена життям? Ймовірних причин може бути багато. Однак на першому, мабуть, місці, знаходиться необізнаність, некомпетентність, а в інших випадках і пряма дурість людини. Люди не знають, не розуміють від кого, і чому, і для якої мети перед друге пришестя Христа на людство зваляться проблеми.

Друга причина, чому людина незадоволена життям – вона зла. Злий завжди всім незадоволений. Злому все не так. Його дратує, коли він бачить, як люди сміються. Він виходить з себе, якщо кому-то добре.

Правда, є ще одна причина. Точніше не причина, а, скоріше, наслідок. Третя «причина», чому людина «незадоволений» життям, є його професійна діяльність. Тобто, бути незадоволеним життям є професією людини, постійним заняттям за зарплату. І він всюди, де у нього виходить, кричить-пише про те, «як же все-таки у нас все погано!». Насправді він просто робить не свою роботу. Такому незадоволеному, звичайно ж, нічого не доведеш. Погоджуватися із здоровим розумом йому не належить за посадою. І говорити з ним марно.

Підтримай нашу сторінку в Facebook.

Людській науці, і владі, яка б вона не була, і при всьому бажанні, покінчити з невдоволенням життям неможливо.

Біблія чітко говорить, що люди ніколи, ні за яких обставин, не зможуть вирішити свої, в тому числі, економічні проблеми. Найяскравішою Біблійної ілюстрацією служить царство Соломона.

Царювання Соломона відрізнялося матеріальним достатком. І щасливим життям народу. Недарма дослідники називають час правління Соломона як би прообразом Тисячолітнього Царства Христа. Не життя, а рай. Сьогоднішні найрозвиненіші країни, в плані добробуту своїх громадян, є просто немовлята в порівнянні з царством Соломона.

«… Срібло воно за Соломонових днів не рахувалося за щось…».

«… І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла, як каміння, а кедрів зібрав, щодо численности, як сикомори, що ростуть на низьких місцях». (3 Царств. 10:21, 27).

А як жив простий народ? Сказано: «Юда та Ізраїль були численні, як пісок біля моря, їли, пили і веселилися». (3Царств 4:20).

Такою була економічна система, і життя людей за царя Соломона. Вкрай розвинене суспільство споживання. Рівень життя населення за царя Соломона досягав космічних висот. Успіхи царя Соломона в області матеріального добробуту країни, не мають рівних в історії.

І що? Чим все закінчилося?

Економічними проблемами!

Зрештою Соломон був змушений йти на «непопулярні заходи».

Коли він помер, і на престол вступив його син Ровоам, населення попросило: «Батько твій наклав на нас тяжке ярмо, а ти дай полегшу нам жорстоку роботу батька твого, яку він наклав на нас…» (3Царств 12 гл).

Ось, тобі раз! Виявляється, високу планку споживання в державі постійно підтримувати не міг навіть Соломон! І це без війн.

Людям весь час мало. Вони хочуть мати велике і великою кількістю речей і послуг. Їх матеріальні запити не зміг задовольнити навіть наймудріший Соломон. Осмислюючи ситуацію, мудреці, сучасники Соломона, сказали: «Дві дочки в кровожерця:«давай!»,« Давай». (Притчі 30:15).

На прикладі царства Соломона Господь показав, що ні геніально мудрий правитель, ні повна відсутність військових конфліктів, ні супер благополучне економічний стан не принесе людям тривалого блага. Все буде тимчасово, на короткий час. І закінчиться бунтами, розколами, війнами…

«Чому все так погано?», – щиро запитує необізнана людина. Відповідь в Святому Письмі. Ось вона:

«Я глянув, і ось, кінь білий, і на ньому сидів, мав лука, і дано йому вінець, і вийшов він як переможець, і щоб перемогти…

…І вийшов кінь другий, червоний і сидить на ньому дано взяти мир із землі, і щоб вбивали один одного; і дано йому великий меч…

…І ось, кінь вороний, і на ньому сидів, мав вагу в своїй руці… Ківш пшениці за динарій, і три ковші ячменю за динарій…

…І ось, кінь блідий, і на ньому сидів, на ім’я смерть; і пекло слідував заним…». (Одкровення 6 гл).

Книга Одкровення наочно показує, що ініціатором найважчих проблем, які виникнуть на Землі перед друге пришестя Христа, буде Господь. На Землю виливаються чаші гніву Божого.

«Вершником на білому коні» з Апокаліпсису, проводом іншими трьома несучими горе «вершниками», є Цар царів і Господь пануючих – Ісус. Він «вийшов як переможець, і щоб перемогти …». Христос переможе, призведе цей світ до його повного саморуйнування, банкрутства. Після чого і встановить на Землі Своє Царство.

Бог втрутився у справи земні

Сьогодні часто можна чути здивоване запитання: «Куди дивиться Бог? Чому не втрутиться? Чому не наведе на землі порядок?…».

Потрібно сказати прямо: ці питання дурні. Як це Бог не втручається? Бог діє! Ніколи Бог так не втручався в глобальні процеси, як сьогодні.

Біда в тому, що люди не можуть зрозуміти, розпізнати втручання Боже. Вони думають, що з діями Бога на землі повинні припинитися проблеми. Але люди не розуміють, що на початковому етапі втручання Бога в справи земні означає колосальні лиха для мешканців землі. «Люди (безбожники, невіруючі) будуть здихати від страху й чекання того, що йде на ввесь…». (Луки 21:26).

На Землю приходить Боже Царство. Це означає, що вся існуюча людська система речей впаде. Її зруйнує Бог.

Діється на землі хаос, є пряма дія Боже, що передують відновлення Царства Христа. Це зрозуміло тому, хто вірить Богу. Для віруючих лиха земні є хорошим знаком. Не в сенсі, що віруючі раді появі проблем, а в тому сенсі, що Господь почав діяти, що наближається Боже Царство. «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь і підійміть свої голови, бо зближається ваше». (Луки 21:28).

Ситуація неухильно наближається до повної катастрофи. Але, перш ніж знищити зло, Бог закликає людей до покаяння. Як то кажуть «на пальцях» Бог показує, що самі по собі, своєю мудрістю люди не зможуть побудувати гарне життя. Люди не живуть за законами Бога. У беззаконників життя гарною не може бути за визначенням.

Бог пропонує людині безсмертя. Індивідуально, кожному. Але для цього людина повинна повірити Богу. Невіра є перешкодою для безсмертя. У невіруючого – інший, інший, як зараз кажуть, «генетичний код». Невіруючий запрограмований плодити і множити самому собі горе. Порушник Божих заповідей фізично не зможе жити вічно. Тому, посилаючи труднощі на Землю, Бог закликає людей до покаяння, до віри. Бог готує людей до приходу Рая на землю, до вічного життя.

Як можна спонукати грішника покаятися? Доброю життям, благами, задоволеннями? Ні ж! Спонукати до покаяння можна лише показавши людині її неправоту. Побачивши реальні погані плоди своєї діяльності, людина може покаятися. (Якщо, звичайно, при здоровому глузді).

Дії Бога зрозумілі, логічні, обґрунтовані. Для кого? Для віруючих. Віруючі, бачачи, що діється на землі, згадують слова Христа: «зближається ваше». А невіруючі? А не бажають покаятися, визнати свою неправоту перед Богом, лише посилюються в своєму невдоволенні життям, ніж додають додати гріх на гріх.

Лиха від Бога?

Але як же, запитає здивований брат у Христі, невже від Бога може виходити щось погане? Як зрозуміти, що Бог посилає лиха?

Потрібно пам’ятати, що протягом всієї історії Бог зберігав рід людський від винищення. Якби не увага Бога, люди давно б зникли з лиця землі. Бог не дозволяв світовим державам повністю «меча», час від часу ставлячи на місце знахабнілих правителів. Бог як би тримав їх на прив’язі. Тому люди ще живуть на землі.

Віра Богу – ліки для незадоволених

Журитися з приводу проблем цього світу, означає демонструвати загальну духовну некомпетентність і короткозорість. А намагатися якось «допомогти» йому, зовсім означає протидію Богу. Бог засудив цю систему речей до розвалу. На Землю йде Его Царство. Так говориться в Святому Письмі.

Одним з найбільш чудових дарів, які людина отримує від Вчення Христа, є достаток життям. Учень Христа задоволений своїм життям. Його все влаштовує. Він уже, зараз ніби живе в Божому Царстві. Думки, почуття, сподівання людини Божого пов’язані з Божим Царством.

Розумна людина не нарікає. Що б не трапилося, злидні, хвороба, стихія, війна, – розумна людина не скаржиться на Бога. Іншими словами – не скаржиться на життя. Вона буде намагатися лікуватися, якщо захворіє, буде тікати від війни, якщо доведеться, але нарікати не буде. Тому що розумна.«Великий же зиск – то благочестя із задоволенням. Бо ми нічого не принесли в світ; явно, що нічого не можемо і стерпіти з нього. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені тим». (1Тімоф.6: 6-8)

«Отче наш, що єси на небесах! Хай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі…». (Молитва «Отче наш»).

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.

Вам також може бути цікаво...

загрузка...