facebook

У Єгипті загинув 66-річний українець. Ним виявився батько ексдепутатки Верховної Ради Тетяни Чорновол Микола (оновлено)

“Мама побачила, що не дихає, але пливе”: під час відпочинку у Єгипті помер українець

Батько екснардепки Тетяни Чорновол помер у Єгипті за дивних обставин. Фото

Чоловіка намагалися реанімувати, але безрезультатно.

У Єгипті після купання у морі помер 66-річний українець. Ним виявився батько ексдепутатки Верховної Ради Тетяни Чорновол Микола.

Про загибель найріднішої людини жінка розповіла в соцмережі.

Тетяна Чорновол зізналася, що її родина до цих пір не знає, що саме сталося того дня.

Підтримай нашу сторінку в Facebook.

“Відпочивав з мамою. Плавали в морі, дивилися на рибок. Раптом щось сталося. Викинув маску і поплив до берега, мама побачила, що не дихає, але пливе. На мілководді став – і відключився. Люди на березі рятували, в лікарні запустили серце, яке дорогою зупинилося. Аналізи – були в нормі. Мозок був живий, серце забилося, як у спортсмена, з кожним днем ставало краще….Думали – диво, ще трохи і прокинеться, будемо згадувати і дивуватися. Але раптом стан погіршився… Мама була поряд, а я в цей час була на телефонному зв’язку… І тут все зупинилося…”, – розповідає Тетяна.

Вона додала, що медики боролися за життя її батька, але пояснити, що саме сталося, не змогли. За словами Тетяни, страхова компанія почала махлювати з аналізами, аби не виплачувати страховку.

Тетяна повідомила, що її тата поховають у вівторок, 14 грудня, у селі Гора.

“Він ще був таким молодим, лише 66 років. Ніколи не хворів, ніколи в нього нічого не боліло… Жилавий, сильний. Він єдиний міг підняти вазон з пальмою…Він загинув так зненацька, хоча завжди оберігав нас від чогось “зненацького”. Тепер він буде ще більше оберігати з моїм чоловіком Миколою. Інакше бути не може”, – написала Чорновол.

Мій тато Микола Чорновол загинув в Єгипті. Ми так і не знаємо, що трапилося. Відпочивав з мамою. Плавали в морі, дивилися рибок. Раптом щось сталося. Викинув маску і поплив до берега, мама побачила, що не дихає, але пливе. Мама допомогла… На мілководді став – і відключився. Люди на березі рятували, в лікарні запустили серце, що зупинилося по дорозі. Аналізи – були в нормі. Мозок був живий, серце забилося, як у спортсмена, з кожним днем ставало краще….Думали – чудо, ще трохи і прокинеться, будемо згадувати і дивуватися. Але раптом стан погіршився… Мама була поряд, а я в цей час була на телефонному зв’язку: якраз просила його прокинутись, зустріти завтра посмішкою свою дочку, бо сідала на літак… Казала йому, що люблю… «Говори, говори», – шепотіла мама, -«сатурація легень пішла вверх»… Я зраділа… І тут все зупинилося…
Мені пояснили, що після клінічної смерті не всі прокидаються, мозок не хоче включатися…
Єгипетські лікарі боролися за його життя, але так нам і не пояснили, що сталося, страхова спочатку взагалі нахабно брехала (навіть не хочу про це), потім видали мені результати багатьох аналізів і досліджень, наші лікарі продивилися, що могло викликати таке порушення ритму серця, аж до його зупинки, але нічого не знайшли… Що сталося? Може це отрута крилатки (розповсюджена отруйна риба Єгипту)? Вже не дізнаємося і вже і не важливо…
Ховати будемо у вівторок …14 грудня. На цвинтарі села Гора, де я живу о 13 тій.
ТАК БОЛЯЧЕ…Я завжди була «татова доця». Він завжди любив згадувати, як в дитинстві, відповідала йому тим, що казала всім, що мій тато красивіший за маму (хоча мама моя дуже красива). Він завжди мене беріг. Пам’ятаю, коли навіть після 20-ти років він ходив зустрічати мене біля метро, якщо я пізно поверталася і винувато посміхався, коли я сердилася… А через роки він так само завжди їздив чи ходив зустрічати мою дочку Іванку – «дідову онучку», завжди купував для неї в магазині філе червоної рибки, яку вона любила…
Завдяки йому мої діти росли не травмовані відсутністю тата… Він був улюбленим дідусем в школі, бо на всі батьківські збори ходив він… Він робив з дітьми математику (був програмістом). Дуже хотів зробити відкриття, закінчував працювати над однією науковою задачею з теорії графів. Він навчив онука Устима грати в шахмати, і пишався тим, коли Устиму програвав (кажуть інтелект передається сину дочки…) З онуком і онучкою він катався на лижах, а з онучкою навіть плавали на віндсерфінгу…
Я живу в будинку який він збудував, я їзджу на машині, в якій він поміняв шину з літньої на зимову, це він поставив відеореєстратор на мій автомобіль, коли був замах на мене на Майдані (я навіть не знала)… Як ми без нього? А як бджоли без нього? Він накачав в цьому році 2 бітони меду… А як мій песик чіхуахуа без нього? Песик любив їздити на машині, а проїхатися з собою його брав лише дідусь, коли їхав в магазин.
Він ще був таким молодим, лише 66 років. Ніколи не хворів, ніколи в нього нічого не боліло… Жилавий, сильний. Він єдиний міг підняти вазон з пальмою…Він загинув так зненацька, хоча завжди оберігав нас від чогось «зненацького».
Тепер він буде, ще більше оберігати з моїм чоловіком Миколою. Інакше бути не може…
Дякую тобі мій тато…Я так тебе люблю…
І ще хочу сказати, ще дещо важливе для нього – він жив Україною. Він був справжній козак з Черкащини. Він виховав дітей патріотами… Всі хто його любив- запам’ятайте його КОЗАКОМ

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.

Вам також може бути цікаво...

загрузка...