УКРАЇНА LIVE

Перефразовуючи відому приказку: можна вічно дивитися на те, як горить вогонь, тече вода, а Кабмін Шмигаля бореться з COVID-19. Деякі ініціативи самопроголошених чемпіонів боротьби з коронавірусом – на кшталт заборони ходити в магазини по шкарпетки минулої зими чи пропозиції вакцинованим пенсіонерам купувати за “ковідну тисячу” абонементи в спортклуби – вже перетворилися на меми. А деякі – як то, наприклад, провали в забезпеченні ковідних лікарень киснем цієї осені, коли одразу два кисневі заводи на піку пандемії стали на профілактику одночасно – мали би стати предметом вивчення правоохоронних органів.

19 січня на черговому засіданні уряд вирішив розширити перелік зовсім не смішних ініціатив – і під приводом боротьби з коронавірусом фактично пограбував хворих на туберкульоз і рак українців. Причому самі українці цю аферу навряд чи помітили – бо владою вона видається як неабияке досягнення.

Докладніше – далі.

Головне – тести, а туберкульоз – почекає?
Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко 19 січня на своїй сторінці в Фейсбук похизувався новими рішеннями Кабміну у сфері медицини. Тоді уряд дозволив витрачати “ковідну тисячу”, зокрема, й на придбання ліків, скоротив до 9 місяців термії дії сертифікатів про вакцинацію і, головне – виділив 91 млн грн на закупівлю реагентів для виявлення COVID-19 методом ПЛР.

“Виділити кошти вдалося завдяки економії коштів у 2020 році за програмою “Громадське здоров’я та заходи боротьби з епідеміями”. Завдяки економії вдасться купити набори реагентів, яких вистачить на проведення близько 415 тисяч ПЛР-досліджень”, – відзвітував міністр.

Щоправда, пан Ляшко не уточнив, чи планує держава знову за звичкою переплачувати на закупівлі тестів та реагентів. Як це робилося раніше, ми нещодавно розповідали.

Загалом ПЛР-тестування – справа важлива і потрібна. Тож у закупівлі реагентів для проведення такого тестування, окрім можливого бажання в учасників тендерів побільше заробити за державний кошт, нема нічого поганого. Але лише доти, доки не дізнаєшся, як саме і на чому “зекономили” цей 91 мільйон гривень.

Відповідь на це питання захована у додатку до згаданої постанови КМУ, згідно з яким ПЛР-набори додано до номенклатури закупівель 2020 року за напрямком “медикаменти для лікування туберкульозу”.

Іншими словами, у хворих на туберкульоз українців просто забрали десятки мільйонів гривень для закупівлі тестів.

І це – в умовах хронічного недофінансування туберкульозних лікарень та відділень. Так, обласні тубдиспансери забезпечені ліками, необхідними для лікування українців з туберкульозом, у середньому лише на 40% від потреби! Зокрема, за словами працівників профільних лікарень, критично не вистачає Бедаквіліну – препарату, незамінного при лікуванні тяжких форм туберкульозу.

Намагаючись балансувати в умовах гострої нестачі необхідних препаратів, лікарі змушені постійно змінювати для хворих схеми лікування, що не може не позначатися на його ефективності.

І в цих умовах урядовцям не спадає на думку нічого кращого, ніж відібрати у хворих на туберкульоз ще майже 100 мільйонів! Просто тому, що вони не здогадалися, що запланувати закупівлю ПЛР-тестів та реагентів, а також знайти гроші для їх придбання можна було заздалегідь.

Туберкульоз: напередодні епідемії?
Коронавірус, без сумніву, дуже небезпечне захворювання з досить високою летальністю. Пандемія цієї хвороби вже забрала понад 100 тисяч життів українців – і, на жаль, ця страшна цифра продовжує зростати.

Однак туберкульоз анітрохи не поступається у смертоносності ані коронавірусу, ані будь-яким іншим інфекційним захворюванням. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно заражаються туберкульозом близько 10 млн, а помирають – близько 1,5 мільйона людей. Щодня туберкульоз забирає в середньому 4 тисячі життів.

І захворіти на цю хворобу дуже просто: вона передається через повітря і всього кількох мікробів, які вдихнула здорова людина, просто проходячи поруч із хворим із заразною формою туберкульозу достатньо, аби зараження відбулося. У середньому один такий хворий заражає від 10-15 людей на рік. І зупинити або принаймні пригальмувати цей процес може лише повне і своєчасне лікування.

Наразі Україна посідає лідерські позиції у світі щодо поширеності туберкульозу. Якщо в Європі це небезпечне захворювання діагностують в 11 людей на кожні 100 тисяч населення, то в нашій державі цей показник за офіційними даними складає щонайменше 44 хворих на 100 тисяч громадян. За статистикою, зараз на туберкульоз хворіє близько 550 тисяч українців. Реальні ж цифри – щонайменше в 1,5-2 рази більші.

Найперше і найчастіше туберкульоз б’є по легенях. Однак досить часто хвороба вражає й інші органи: нирки, лімфатичні вузли, кістки, шкіру, очі й навіть мозок. Особливо небезпечне це захворювання для маленьких дітей та людей з ослабленим імунітетом: вони найбільше ризикують отримати серйозні ускладнення, спровоковані хворобою – а перелік таких ускладнень дуже серйозний.

І пан Ляшко не може не знати, наскільки небезпечним є це захворювання і наскільки серйозна ситуація з його поширеністю в Україні. Адже очолюючи Центр громадського здоров’я він, зокрема, координував розподілення коштів, виділених на протидію поширенню туберкульозу та ВІЛ/СНІД Глобальним фондом – у 2018-20 роках на ці потреби було спрямовано 55,6 мільйонів доларів.

От тільки скористатися цими коштами належним чином в Україні так і не змогли. Згідно з висновками Рахункової палати, оприлюдненими у вересні 2020 року, зусилля держави у протидії туберкульозу впродовж останніх років були провальними. Так, аудитори встановили, що МОЗ не моніторило, як саме і на що витрачались кошти Глобального фонду. Ба більше: ані МОЗ, ані Центр громадського здоров’я взагалі не мали уявлення, скільки загалом коштів було використано на протидію туберкульозу в 2018-2019 роках. Не було також належного моніторингу потреб регіонів у засобах для діагностики та лікування хвороби.

Водночас кілька років тому стартував процес закриття тубдиспансерів: у 2018-2019 роках їх кількість зі 169 зменшилась до 137. Кількість ліжкомісць же скоротилася на 16% (- 3371 ліжкомісце). На додачу лікарням ускладнили отримання від НСЗУ пакету “Лікування туберкульозу”: станом на квітень 2021 року законтрактовано за цим напрямком було всього 25 лікарень. На практиці це означає, що хворих на туберкульоз просто порозпускали доліковуватися вдома – під наглядом сімейного лікаря. І ані міністр Ляшко, ані прем’єр Шмигаль, ані будь-хто ще з причетних до цієї “перемоги” не зможе сказати, скільки хворих з відкритою формою туберкульозу просто зараз їздять у громадському транспорті, ходять по магазинах чи вулицях, розносячи небезпечне захворювання далі та інфікуючи все більше людей.

Що чекає на спеціалізовані туберкульозні диспансери після впровадження нових “реформ”? Дедалі більше експертів і лікарів стверджують: нічого хорошого. Вони просто не зможуть існувати.

При цьому поки, на жаль, про суттєве зниження захворюваності не йдеться.

Як Україна справлятиметься з епідемією туберкульозу, що невпинно насувається, в умовах фактичного знищення системи профільних медзакладів – велике питання. Відповідь на яке без перебільшення стосується кожного з нас.

За вакцини від коронавірусу заплатять… онкохворі?
Онкологія входить до топ-4 причин смертності в Україні: кожна десята смерть спровокована злоякісними утвореннями. Більше життів у 2020 році забрали тільки хвороби серцево-судинної системи, церебровоскулярні захворювання (зокрема, інсульти) та коронавірус, який незначно випереджає онкологію за статистикою смертності.

Однак чи означає це, що рятувати українців від коронавірусу слід ціною здоров’я або й життів їхніх співгромадян, що потерпають від онкозахворювань?

На думку уряду, схоже – так, означає.

На тому ж засіданні Кабміну 19 січня окрім виділення коштів на ПЛР-тести урядовці вирішували також питання фінансування закупівлі вакцин від коронавірусу – і спрямували додаткові кошти на придбання вакцини.

За традицією, про те, в кого забрали ці додаткові кошти, в уряді сором’язливо промовчали.

А забрали вони їх в онкохворих українців. У тих, для кого закордонна альтернатива державному безкоштовному лікуванню в онколікарнях вартістю сотні тисяч доларів – недоступна. Відтак, недофінансування онкології в Україні для дуже багатьох онкохворих громадян рівнозначне смертному вироку.

Ще до ганебного рішення Кабміну з відбирання грошей в онкохворих пацієнтів, у середньому в онкологічних лікарнях із 75 повністю безкоштовних препаратів, закупівлю яких взяла на себе держава – відсутні близько 20 найменувань ліків. Зокрема, величезна проблема – із дороговартісною таргетною терапією: оплачувати необхідні для її проведення препарати українці змушені з власних кишень. Йдеться про мільйони гривень. Зібрати такі кошти самотужки до снаги одиницям. Благодійні ж фонди зазвичай відмовляють у зборі допомоги пацієнтам, що лікують рак в Україні – через те, що номінально витрати на лікування бере на себе держава.Нині ж пацієнти онколікарень виявилися непотрібні своїй державі: саме за їх рахунок уряд буде закуповувати додаткові дози вакцини від коронавірусу. Хоча в бюджеті вже закладено 2,6 мільярдів під ці потреби – і ці гроші поки ніхто не витрачав.

І що найдивніше – факт перекидання грошей, які вкрай потрібні онкохворим, на закупівлю вакцин, не помітили не тільки пересічні українці, а й пацієнтські організації. Принаймні, жодної обуреної заяви щодо неприпустимості таких “перерозподілів” у публічній площині поки не з’являлося.

Водночас значна частина українців досі відмовляється вакцинуватися. Станом на початок січня в МОЗ заявляли, що передадуть на утилізацію близько 600 тисяч доз вакцини: у препаратів, переданих Україні безкоштовно міжнародними організаціями, просто збігли строки придатності. Адже ані регулярна поява міністра Ляшка на загальнонаціональних телеканалах, ані мільярди гривень, спрямованих на популяризацію вакцинації, ані мантри “у нас усе під контролем” у виконанні прем’єра Шмигаля – не додали українцям довіри до влади. І, оскільки жодних висновків з попередніх помилок владоможці так і не зробили – очікувати, що ситуація з вакцинацією раптово і кардинально зміниться – дещо наївно.

Пандемія коронавірусу беззаперечно забирає тисячі життів. Однак це не означає, що всі зусилля держави мають бути спрямовані на боротьбу з одним-єдиним захворюванням. Бо повне ігнорування інших серйозних хвороб сукупно призводить до значно більших жертв.

І обрана владою стратегія порятунку одних ціною життів інших – це свідчення профнепридатності, що межує зі злочином.