На шкільні потреби не з власної кишені: як вчителю боротися з поборами у школі
Якщо з поборами з батьків в українських школах ще намагаються якось боротися, то побори з вчителів зазвичай залишають поза увагою. Адже зі своєї кишені вчитель часто змушений оплачувати придбання канцелярії, нових підручників, друк тощо.
Джерело:“Всеосвіта”
Варто визнати, що частину своєї платні вчителі та керівники шкіл постійно змушені витрачати на організацію освітнього процесу.
В результаті реальна зарплата освітян значно нижча від задекларованої, бо вони змушені певну частину отриманих коштів витрачати на школу.
Проте розв’язати проблему поборів насамперед заважає неспроможність більшості освітян боротися за власні права на своєму робочому місці.
Так Ігор Ващенко розповів, що він 35 років був директором сільської школи. Пожертвуваних особистих коштів вистачило б не на одну автівку. Створити благодійний фонд так і не вдалося.
Гроші направляв на нові меблі у класи (хоча це проблеми засновника, але від районної ради відповідь була завжди одна – грошей немає). Школа повністю пригнічена суспільством,
– каже він.
Як вчителю боротися з поборами у школі
По-перше – активно вимагайте від засновника достатнього рівня витрат на забезпечення освітнього процесу та утримання приміщень закладів освіти.
Звісно, для цього треба підключати місцевих депутатів, батьківських активістів, ЗМІ тощо. Крім того, не боятись виходити й на акції протесту та застосовувати будь-які законні засоби тиску на владу.
По-друге – не треба вестись на лицемірну гру в «заборону» збирання грошей з батьків на потреби школи.
Благодійні фонди при школі – це нормально і це єдиний вихід. Але треба це робити офіційно, мати благодійну програму, угоду про співпрацю школи з благодійним фондом, звітувати про витрати тощо.
По-третє – співфінансування шкільної освіти власних дітей – це теж нормально, і додаткова частина освітнього процесу (наприклад, тьюторський супровід чи робота об’єднань за інтересом) має оплачуватись батьками як додаткова освітня послуга. Звісно, за кошти батьків повинні бути організовані будь-які екскурсії, туристичні поїздки, святкування тощо.
По-четверте – організація різних акцій на підтримку школи – це теж звична практика в усьому світі.
Наприклад, як чесно і законно “залазити до кишені батьків”, показує практика, яка працює у німецькому закладі Neues Gymnasium Bochum. Бо навіть там школа не може обійтись без батьківської допомоги.
Там, коли повідомляють батьків про будь-яке свято, у запрошенні запитують: “Чим ви можете допомогти для його організації?”. Хтось може спекти пиріг, хтось – поволонтерити на грилі, хтось – попрацювати продавцем у кафе тощо. Але гроші напряму не беруть,
– розповів Ігор Ващенко.
Випускники теж заробляють свою копійчину на таких заходах: печуть вафлі й продають їх батькам та дітям. А ще однією зі статей заробітку є продаж тенісок із символікою гімназії.
По-п’яте – треба використовувати наявні можливості самостійно заробляти гроші.
Колишній директор додає, що в Україні треба нарешті позбутися шаблонів про безоплатність усього, що пов’язано зі шкільною освітою.
Адже навіть у дуже крутій німецькій гімназії Neuen Gymnasium Bochum навіть бокси для зберігання речей батьки для своїх дітей орендують (це коштує 17 євро на рік). А про те, що майже всюди у світі треба купувати підручники, говорити немає сенсу.
До слова, з огляду на статистику судових рішень щодо випадків цькування, проблема булінгу зараз дуже актуальна. Тому освітній омбудсмен Сергій Горбачов пропонує законодавчі ініціативи для посилення відповідальності за булінг. За його словами, вчителів, які знущаються з учнів, треба позбавити надбавки, звання чи понизити категорію.
Шукайте деталі в групі Facebook
