УКРАЇНА LIVE

У Маріуполі 79-річна пенсіонерка долучилася до територіальної оборони, записалася в батальйон і вчиться поводитися зі зброєю. Жінка зізнається, що займається волонтерством і допомагає українським військовим з 2014 року, коли бійці прийшли звільняти її рідне місто від окупантів.

Про це йдеться в сюжеті “Суспільного”.

Валентина Костянтинівська, яка все своє життя працювала економістом, розповіла, що долучилася до тероборони з осені. Вона ходить на збори, відвідує стрільбища, з віднедавна опанувала навички розбирання і складання автомата, про що давно мріяла.

“Я громадянка своєї країни, я українка! А в українців – ген опору, ген свободи, перемоги. Ось я з цим і пішла. Я повинна допомагати чим можу”, – каже волонтерка.

Вона додала, що є ймовірність, що і їй доведеться “десь і колись постріляти”, і до цього слід бути готовою.

“Я ж не знаю, як воно складеться. Якщо війна? Якщо буде валятися автомат, то я буду знати, як його схопити та стрільнути. То я буду вміти. А якщо я полізу в підвал і буду там ховатися – то автомат візьме ворог”, – каже пані Валентина.

Жінка планує опановувати зброю і надалі, і готова стати на захист рідної землі та дати відсіч окупантам у разі нападу, чим зможе.

Нещодавно бабусю сфотографували журналісти на стрільбищах з автоматом, після чого знімок розлетівся мережею та потрапив на обкладинки міжнародних видань.

Валентина Костянтинівська розповіла, що разом з дочкою стала займатися волонтерством з початку російсько-української війни, допомагаючи бійцям ЗСУ на передовій.

“Побачила, що війська підтягуються під Маріуполь (ЗСУ та добровольці звільнили Маріуполь 13 червня 2014 року, – Ред). Я дивлюся – стоять ці хлопці в шльопанцях… І я вирішила, що потрібно їх годувати. І ось я приїхала додому, набрала м’яса – а воно тоді дешевше було – яловичини, свинини і курятини. І таку каструляку наробила котлет. Побігла в магазин, купила яєць, наварила, того сього, сигарет, і помчала туди… Повезла їх годувати. Смажила пиріжки, варила борщі, супи. Хтось возив на фронт, хтось возив в госпіталь”, – згадує пенсіонерка.

Пізніше разом з іншими однодумцями вона об’єднала зусилля, і крім провізії та одягу для військових маріупольці стали виготовляти камуфляжні сітки та плести “кікімори”.

Продовжують займатися цим і зараз.