Про загибель українського воїна стало відомо сьогодні, 6 березня.
Міський голова Жовкви, що біля Львова, Олег Вольський повідомив про смерть українського захисника Віктора Дудара.
“Жовківська громада в скорботі… В Миколаївській області, від рук російського ворога, загинув Жовківчанин Дудар Віктор Васильович. Щирі співчуття дружині Оксані, доньці Софії, родині, близьким, друзям та усьому Українському народу. Ми втратили одного з кращих. Вічна пам’ять Герою”, – пише він.
Редакція “Діла” висловлює щирі співчуття усій родині загиблого Героя!
Оксана Дудар, дружина загиблого Героя:
“Переді мною досі лежить стосик книжок. Я навіть їх ще не розгортала. Це подарунок від Віктора на день народження. Він не встиг його вручити сам. Книжки прийшли поштою. 27-го я їх не забрала. Віктор дзвони і просив, щоби сходила на пошту. Хвилювався, бо як це день народження без подарунка. Коли я книжки принесла додому, розпакувала, але так і не почала читати.
Пам’ятаю, як о 5.30 його розбудила: «Вставай! Почалася війна!» Він обняв міцно, сказав, що все буде добре. Зібрав рюкзак, подзвонив кільком друзям і поїхав у частину. Вдома забув годинника і дуже хвилювався через це. Я поїхала додому, знайшла годинник, його щасливу тільняшку, яку одягав перед кожним боєм у 14-15-му. Взяла медальйон зі святим Шарбелем і поїхала до частини. Туди прибували хлопці. Більшість з них добре знали один одного. Вони сміялися, обнімалися. Наче не на війну мали їхати.
Коли прощалися, Віктор так дивився як останній раз. І востаннє коли говорили по телефону теж ніби прощався.
За все прожите разом життя тільки був один день, коли Віктор не подзвонив з фронту. Здається, то вже був 2015 рік. А сьогодні минула четверта доба тиші. Щодня я себе переконувала, що просто нема зв’язку – там війна…”.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…