Гарантії (не)безпеки: чому нейтральний статус може стати фатальною помилкою для України
Під час брифінгу за підсумками переговорів у Стамбулі члени української делегації розповіли про своє бачення міжнародного документа, який закріплює гарантії безпеки для України у разі нашої згоди на нейтральний статус держави. Поки що про підписання договору не йдеться, а самі переговори триватимуть ще мінімум два тижні, повідомив голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія. Остаточне рішення, як запевняє президент Володимир Зеленський, буде ухвалено за підсумками всеукраїнського референдуму.
Про які гарантії безпеки йдеться, і чому українцям варто добре подумати, перш ніж голосувати за такий компроміс – у матеріалі Realist.online.
Суть “компромісу”
Коли в 2013 році українці (ціною життів Небесної сотні) розрубали “кармічний вузол” з Росією, взявши курс на Євроінтеграцію, Кремль не зміг змиритися з такою кричущою “непокорою” сусіда і анексував Крим, після чого розпочав гібридну війну на Донбасі. За 8 років, коли перспективи вступу України в НАТО почали набувати дедалі чіткіших обрисів, Путін вже відкрито вторгся в Україну, стираючи її міста з лиця Землі і знищуючи тисячами мирних громадян. До речі, найбільше жертв та руйнувань фіксується саме у російськомовних регіонах – Харків та Маріуполь.
На початку лютого під час прес-конференції після зустрічі з угорським прем’єр-міністром Віктором Орбаном президент РФ проговорився, чому його так лякає вступ України до Північноатлантичного Альянсу.
“Тепер кажуть (у НАТО – ред.) наступний крок – це Україна. Її потрібно прийняти до НАТО. У доктринальних документах України написано, що вони хочуть повернути Крим, зокрема військовим шляхом. Уявімо, що Україна – член НАТО зі зброєю і сучасними ударними системами, і починає операцію в Криму. Нам що, воювати з блоком НАТО? Хоч хтось про це подумав? Схоже, що ні”, – сказав тоді Володимир Путін.
Перспектива існування під боком у Росії не тільки незалежної, а й сильної з військової точки зору держави навела на главу РФ такий жах, що повномасштабна війна та вбивчі для економіки санкції здалися йому меншим із лих. Не дивно, що тепер однією з головних вимог для припинення вогню Росія називає нейтральний статус України.
Незважаючи на те, що ЗСУ успішно “поховали” план Путіна про бліцкриг в Україні і вже більше місяця відбивають атаки окупантів, періодично переходячи в контрнаступ, українська влада вирішила все ж таки піти на поступки РФ у частині членства України в НАТО.
Зокрема, повідомляється про розробку документа щодо гарантій безпеки для України у разі закріплення за нею нейтрального статусу. За словами ексзамміністра закордонних справ Олександра Чалого, цей договір може стати “можливим дипломатичним варіантом закінчення війни”.
Документ передбачає надання Україні гарантій безпеки, подібних до статті 5 НАТО (напад на одну з країн вважається нападом на всі країни). В якості гарантів Україна бачить країни Радбезу ООН (Великобританія, Китай, Росія, США, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Італія, Польща, Ізраїль). Також можливе вільне приєднання до договору: якщо інші країни хочуть приєднатись, їм нададуть таке юридичне право.
Крім того, країни-учасники договору мають сприяти вступу України до Євросоюзу.
“Якщо Україна буде об’єктом агресії, ми можемо протягом трьох днів вимагати консультацій. Якщо вони ні до чого не приведуть, то країни-гаранти мають допомогти озброєнням та навіть закрити небо”, – зазначив Чалий.
Важливим моментом є те, що ці гарантії не поширюватимуться на АР Крим та ОРДЛО. Переговори щодо статусу Криму та Севастополя пропонується розтягнути на 15 років, протягом яких обидві сторони зобов’язуються не використовувати озброєні методи для вирішення питання окупованого півострова. А ситуація на Донбасі обговорюватиметься президентами України та Росії. Члени української делегації зазначають, що для організації такої зустрічі “вже достатньо напрацьованого матеріалу”.
У разі підписання договору Україна зафіксує свій нейтралітет, позаблоковість та без’ядерність, а також не розміщуватиме на своїх територіях іноземні військові бази.
Давид Арахамія перерахував такі кроки для реалізації домовленостей:
Повне припинення вогню
Великий саміт партнерів
Відведення військ РФ – мінімально на позиції станом на 23 лютого
Парафування договору
Тимчасове застосування договору, щоб країни-гаранти ратифікували його
Референдум по Україні
Зміна Конституції для переходу до нейтрального статусу
За словами голови партії “Слуга народу”, делегація вже передала російській стороні своє бачення документа. Тепер слово за РФ. Також Україна вже розпочала консультації з усіма можливими країнами-гарантами. На думку Олександра Чалого, за два тижні можна буде запросити країни-гаранти на багатосторонні переговори.
Підводні камені
Почати слід з того, що сам факт закріплення за Україною нейтрального статусу викликає багато питань. Адже, зазвичай, такими зобов’язаннями обкладаються країни-агресори. Так, після поразки у Другій світовій війні Німеччина ще довгих 10 років не могла претендувати на членство в НАТО, а Австрія, яка воювала на боці нацистів, досі не є членом Альянсу. Отже, якщо хтось і має брати на себе такі зобов’язання, то це Росія.
Другим сумнівним аспектом у цьому “компромісі” є те, що далеко не всі “країни-гаранти” погоджуються на запропоновані українською стороною умови. Зокрема, Великобританія вже заявила про те, що унеможливлює взяття на себе зобов’язань, які мають країни-члени НАТО в рамках Альянсу. Про це заявив заступник британського прем’єра Домінік Рааб, пише Guardian.
Політик виключив, що домовленість про гарантії безпеки може мати на увазі пряму участь військ держави у війні з Росією.
“Ми дуже уважно розглянемо все, що, за словами президента Зеленського, йому потрібно. Але я думаю, що ми не збираємося в односторонньому порядку повторювати зобов’язання НАТО щодо членів НАТО. Ми дуже ясно дали зрозуміти, що не збираємось втягувати Росію у пряму військову конфронтацію. Україна не є членом НАТО”, – наголосив Рааб.
Свою згоду на надання Україні гарантій безпеки поки що озвучили лише два члени Альянсу – Німеччина та Туреччина. Про це 31 березня повідомив Давид Арахамія. До цього політик визнавав, що умови договору влаштовують не всіх передбачуваних учасників.
“Не факт, що всі погодяться. Ми вже розпочали консультації. Кілька країн потужних – українці зрадіють, коли їх побачать – кажуть: “Ми попередньо готові, але давайте подробиці”. Їх трохи засмучує такий безкомпромісний – через 72 години – механізм активації… Ми тому й наполягаємо, щоб усі боялися нападати на Україну”, – повідомив Арахамія в ефірі загальнонаціонального телемарафону.
За словами політолога, експерта з міжнародних відносин Віталія Бали, подібний крок назустріч Росії може бути обумовлений тиском на Україну з боку європейських країн, зацікавлених у якнайшвидшому припиненні війни.
Ще однією причиною для обговорення такого неоднозначного договору може бути стратегія затягування часу, що звучить оптимістичніше. Інакше, вважає експерт, ця угода має явний поразницький характер.
“Таких гарантій нам ніхто не дасть. Вони навіть небо закрити не можуть, не кажучи вже про те, щоб воювати за нас. Нашою єдиною та найкращою гарантією можуть бути лише ЗСУ. Максимально озброєні та мотивовані. А також створення своїх ракетно-космічних військ, які могли б долітати до Каспію, Москви і Санкт-Петербурга. Тоді ніяких інших гарантів ми потребувати не будемо”, – упевнений експерт.
Нонсенсом є і те, що серед країн-гарантів є сама країна-агресор як член Ради безпеки ООН. У зв’язку з цим Віталій Бала нагадав, що Росія також була гарантом Будапештського меморандуму, сумна доля якого відома всім.
“У голові не укладається той факт, що ми маємо погоджувати з країною-агресором проведення військових навчань. Адже саме завдяки ним наша армія зараз діє на такому високому рівні. У миру є два обличчя: перемога та капітуляція. Узгодження таких умов дорівнює капітуляції, а нам, як би складно не було, потрібно боротися за мир шляхом перемоги”, – каже експерт.
Крім того, згідно з Віденською конвенцією, підписання договору країнами-гарантами неможливе доти, доки в Україні триває війна. Але навіть коли на папері гарантії будуть надані, очікувати реального виконання зобов’язань за стандартами статті 5 НАТО Україні не доведеться, упевнений голова Інституту світової політики Євген Магда.
“По-перше, за всю історію НАТО ця стаття застосовувалася лише один раз, у 2001 році, коли атакували США. По-друге, та сама Америка та Великобританія вже ухилилися від будь-яких гарантій Україні, а Німеччина заявила, що зможе їх надати тільки після завершення війни. І це абсолютно очевидно в ситуації протистояння ядерній державі, для людей, які залежать від результатів виборів”, – каже експерт.
Вкрай сумнівним є й пункт угоди, який зобов’язує гарантів сприяти вступу України до Євросоюзу. За словами Євгена Магди, половина зазначених держав жодним чином не може вплинути на це питання.
“Дуже хочеться подивитися, як цьому сприятимуть Росія, Китай чи Великобританія після проведеного там Брекситу. Те саме стосується Туреччини, яку десятиліттями не приймають до ЄС. Ця ініціатива не просто марна, вона шкідлива та небезпечна для нашої держави”, – сказав політолог у коментарі Realist.online.
Останнє слово – за українцями
Курс України в НАТО зафіксований у Конституції, а це означає, що закріплення нейтрального статусу спричинить її зміни. За словами Володимира Зеленського, подібні рішення вирішуватимуться не лише президентом та Верховною Радою, а й народом на всеукраїнському референдумі.
Винесення такого важливого питання на голосування справді могло б стати свого роду запобіжником від необдуманих чи відверто шкідливих рішень влади. У той же час, якщо за кілька місяців кровопролитної війни українцям запропонують мирне небо над головою та “гарантії безпеки” за стандартами НАТО, не згадуючи про всі підводні камені та ризики цієї угоди, результати референдуму навряд чи зможуть вважатися об’єктивними.
Виходячи з цього, політичні спостерігачі у розмові з Realist.online озвучили побоювання, що результати голосування багато в чому залежатимуть від того, як саме буде сформульовано питання у бюлетені.
За словами політичного аналітика Олександра Кочеткова, спочатку варто дочекатися конкретних формулювань за домовленостями. Адже поки що висловлені лише політичні побажання.
“Питання відмови від курсу на НАТО дійсно слід виносити на референдум. При цьому треба розуміти, що формулювання питання буде не таким прямим. Наприклад, такий варіант: “Чи вважаєте ви, що прямі угоди з країнами, які гарантують нам допомогу та військову підтримку у разі агресії, – це добре?”. І, звичайно ж, народ відповість: “Так, це добре”. І другим питанням можуть запитати, навіщо нам НАТО, від якого “немає користі”?”, – каже експерт.
Водночас, керівник Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик, навпаки, вважає, що українське суспільство негативно сприйме винесення на референдум питання щодо нейтрального статусу та зміни зовнішньополітичного курсу загалом.
“Тема референдуму, запропонована в рамках переговорів з РФ, стане простором для торгу. Важко уявити її практичну реалізацію. Громадська думка наразі не на боці такого референдуму, незалежно від того, які аргументи висуває влада. Більше того, якщо така ідея буде нав’язуватися громадянам без детальних пояснень, то кількість прихильників такого голосування буде ще меншою”, – сказав експерт у розмові з Realist.online.
За словами голови фракції “Слуга народу” Давида Арахамії, на проведення референдуму Україні знадобиться щонайменше півроку, а на зміну Конституції зі зверненням до Конституційного суду – не менше року, адже для цього необхідно набрати по 300 голосів на двох сесіях Верховної Ради.
Якщо запропонований “компроміс” виявиться не стратегічним кроком України, а цілком реальним рішенням влади, надія залишиться тільки на те, що за найближчі півроку українці встигнуть досконально розібратися у всіх його нюансах, і ухвалять максимально виважене рішення під час референдуму.
Шукайте деталі в групі Facebook
