Чоловіки опікувались старенькими і жінками із дітьми.
Брати Коновалови стали для десятків бучанців рятівниками. Двоє – і нині готують на вогнищі їжу та підтримують усіх стареньких, які залишилися у їхній багатоповерхівці. А от – третього наймолодшого – окупанти розстріляли, коли той ніс в укриття ковдри і продукти. Брати хочуть поховати Дмитра по-людськи – в домовині і на цвинтарі. А поки носять на його могилу у дворі багатоповерхівки цукерки і сухарі.
Про це йдеться в ТСН.
Марія Петрівна зустрічає Сергія, як рідного. 46 день він єдиний, хто приходить на 4 поверх до 85 літньої жінки. «Якби не вони, я б давно вмерла», – розповідає жінка.
Трьох братів – старшого Сергія, середнього – Сашка, і молодшого Дмитра Коновалових тут називають героями. Саме вони допомагали виживати усім, хто залишався у будинку і тим, хто прийшов у їхній підвал сховатися від війни.
Найменший Дмитро до звільнення Бучі не дожив. «Брата вбили просто тут на сходах, коли Діму застрелили, він біг в укриття, тут було 20 людей із сусідніх будинків, і він ніс для них ковдри і продукти», – розказує брат.
Тіло лежало на сходинках 3 доби. Вийшло так, що Діма рятував людей, коли був живий і прикривав підвал вже мертвим. «Рашисти тут ходять, коли бачать, що тіло лежить… Люди кажуть, він нас охороняє – рашисти бачать тіло і не заходять в підвал», – розповідають врятовані.
Після розтрілу тіло вдалося поховати лише на 4 день у дворі будинку. «Ми самі ховали. Я, брат, мати. Мам, кинь лопату, а вона плаче і копає, плаче і копає», – розповідає чоловік.
Коли все стихло Сергій заходить на могилу до брата щодня. Майже у кожному дворі їх кварталу – саморобні хрести і могили.
Сергій каже, вони з братами не збиралися ставити героями. Просто по іншому не могли чинити. В будинку залишилися лише старі бабці. Їм не було від кого чекати допомоги – брати Коновалови і нині їхня єдина підтримка.
83-річна пані Надія, каже коли смерть підбирається так близько, вже не страшно. Але жити хочеться далі попри все. «Як, дитино, жити не хотіти, хочу жити, як лежала, я молилася, щоб не ховали мене під парканом, ось там», – каже жінка.
Пані Надія благає допомогти перепоховати і Дмитра і решту загиблих, яких розстріляли рашисти у їх дворах, по людські. У цих людей не залишилося нічого і самотужки вони зробити цього не зможуть. А Дмитро, як ніхто, каже пані Надія, заслуговує бути похованим на цвинтарі і мати пам’ятник. Він не хотів бути героєм, але ним став. Усім людям, яким він допомагав у підвалі вдалося вижити і згодом вибратися з Бучі – а це близько 20 мешканців, серед яких 6 дітей.
Синоптики повідомляють українців про те, де варто очікувати погіршення погоди прямо на Великдень. За всю…
Вже цього місяця, 18 травня, набуде чинності новий закон про мобілізацію. Вже цього місяця, 18…
Новий закон про мобілізацію в Україні набуде чинності вже 18 травня 2024 року. Цей документ…
Погода зіпсується! За повідомленням синоптика Наталки Діденко в Україні завтра, 3 травня, зниження температури повітря.…
Прогноз сонячної та геомагнітної активності на 2-4 травня 2024 року опублікував Центр прогнозування космічної погоди…
На Житомирщині чоовік застрелив 7-річну дитину, дружину та себе у будинку на Житомирщині. Про це…