Італія не є країною-чемпіоном з кількості прийнятих українських біженців. Частково – через зрозумілі географічні причини, частково через власну бюрократію. Однак понад 120 тисяч українців з початку війни на Апенніни таки прибули. Як же їм тут живеться?
Права та бюрократія
З цих понад 120 тисяч українців абсолютна більшість – жінки та діти. Точніше, понад 60 тисяч – жінки, понад 40 тисяч – діти. Основними містами, які прийняли українських біженців, є Мілан, Рим, Неаполь та Болонья. Що їм запропонувала Італія?
Українці мають тут право на дозвіл на проживання на рік з мотивів «тимчасового захисту», який юридично не є статусом біженця, але для зручності тих, хто втікає від війни, називають все ж «біженці». Цей дозвіл дає право на роботу, а дітям – на навчання у місцевих школах. Українців, що живуть в країні за програмою тимчасового прихистку, включають у національну систему охорони здоров’я і таким чином вони можуть отримати рецепти на ліки, записатися на прийом до широких та вузьких спеціалістів, лікувати гострі чи хронічні хвороби.
Деякі регіони, як-от столичний регіон Лаціо, надають також безкоштовний проїзд майже на всіх видах транспорту у межах регіону.
На практиці досить добре працює влаштування дітей в школи, проїзд та медобслуговування. Щоправда, не всі контролери в транспорті в курсі нововведень і не всі медичні структури знають, як проводити по своїй бухгалтерії медичні послуги для українців, але здебільшого все зрештою розв’язується.
Набагато складніше з документами на проживання та матеріальною допомогою. На дозвіл на проживання можна чекати місяцями: регіональні адміністрації не дуже пораються з напливом біженців, тож тільки на те, щоб прийти здати відбитки пальців та подати власне запит на дозвіл йде кілька тижнів. Тому власниками пластикового «пермессо» (дозволу на проживання) поки що є дуже невелика кількість новоприбулих. Відповідно, і на офіційну роботу можуть влаштуватися тільки ті, кому пощастило цей документ отримати. І якщо така робота знаходиться, адже абсолютна більшість працездатних біженців – це мами малих дітей, які природно не можуть залишити малечу та йти працювати. Тож, якщо не враховувати тих, хто і до цього працював і заробляв через інтернет, то лише дуже невеликому відсоткові українських біженців вдається заробляти в Італії.
Але ж мають бути субсидії? Мають. Власне, Італія виділила 800 млн. євро на матеріальну допомогу прибулим українцям. Ці виплати розраховані на три місяці, 300 євро на дорослого і 150 – на дитину на місяць. Отримати її мають право всі, хто знайшов житло самостійно (у родичів, друзів чи знайомих), а не живе у наданому державою (готелі, шелтері тощо).
Щоправда, і це теж – для дуже терплячих людей. Адже перші біженці з України прибули в Італію вже наприкінці лютого, а перші виплати почали отримувати тільки 27-го травня. Звичайно, зараз це знов-таки ті, кому вдалося чи пощастило швидко побороти італійську бюрократичну гідру й подати відповідну заяву до 9-го травня. Всі інші мають почекати.
«Ми неодмінно повернемося»
А як же тримаються без грошей ті, хто втікав з-під бомб? На щастя, італійці набагато щедріші за власну державу. Біженцям дуже допомагають благодійні організації, релігійні центри, волонтери та просто малознайомі люди: влаштовують звані обіди, приносять продукти, купують одяг чи взуття, організують розваги для дітей. Тобто померти з голоду в Італії, звичайно, не дадуть.
Втім, Італія – не та країна, в яку слід їхати, не маючи тут нікого. З цим погоджується і киянка Анна Дяченко:
«Приїхала сюди на запрошення подруги, вже тут познайомилася з чудовою родиною, якій я безмежно вдячна, – каже Анна. – А от виплат поки що немає і невідомо, коли будуть: електронна система чомусь в одному місці «бачить», а в іншому – «не бачить» моєї заявки. Добре, що є заощадження (я мала власний бізнес у Києві). Тож не скажу, що у практичному сенсі тут легко. Але я завжди намагаюся дивитися на кращий бік подій: під моїм вікном хитаються пальми, пролітають довгохвості зелені папуги – краса! Я можу будь-коли поїхати гуляти центром Рима, посидіти біля мого улюбленого Circo Massimo. Мене дуже надихає і підживлює італійська природа та архітектура. Ми з сином дуже сильно хочемо додому, але зараз рано ще повертатися – це нам і приймаюча родина каже. Коли це стане безпечно, ми одразу повернемося в Україну, а в Італію будемо приїжджати на канікули – як робили це до війни».
Також ні хвилини не сумнівається, що «італійські канікули» не повинні затягнутися на більше, ніж потрібно з міркувань безпеки, і харків’янка Ольга Скорик:
«Я живу з відчуттям «відкладеного життя». Ці дві реальності – мирна римська та немирна харківська – надто несумісні між собою. Хоча не можна сказати, що ми нічого не робимо: діти ходять в школу, беремо участь у благодійних концентрах, вчимо італійську… Вона нам потрібна і тут, і – я впевнена! – буде потрібна в Україні. Італія чудова країна, але ми точно не плануємо тут залишатися: ми хочемо жити в нашій квітучій Україні».
Разом з новоприбулими кількість українців в Італії зросла до майже півмільйона. Така велика діаспора – теж підтримка для тих, хто втік від війни: наших людей можна знайти скрізь, навіть у найменших італійських містечках. Тож зараз багато з новоприбулих долучилися до традиційної діяльності діаспори: допомагати Україні. Зокрема, «нові» та «старі» італійські українці щодня розшукують-закупають-пакують-відправляють гуманітарну допомогу для тих, хто в Україні. Для військових та для цивільних, для всіх, хто наближає перемогу.
Нововведення обіцяють принести значні зміни, які позитивно позначаться на кожній родині та допоможуть виховувати нове…
Недотримання цієї вимоги може призвести до неприємних наслідків, включаючи повернення незаконно виплачених коштів Для багатьох…
Ситуація починає набувати дедалі більших масштабів, і зниження мобілізаційного віку стане точкою неповернення На початку…
Олег Тимошенко, керівник Черкаського ТЦК, зізнався, що іноді переглядає пабліки, де повідомляють про місця видачі…
Поліція Рахівщини затримала 46-річного закарпатця, який п’яним вбив знайомого ножем у чужому будинку. Про це…
Українські вчителі, які викладають у 5–9 класах, почали ставити оцінки школярам за новою системою. Основна…