Битва за Харків, яка зробила його Героєм України. Не так давно він дістав важке поранення – осколком у голову, але вже повернувся на фронт.
Сьогодні в ТСН історія лейтенанта Євгена Громадського. Молодий офіцер в першу ніч війни разом з побратимами прийняв запеклий бій під Харковом – палили російські «Гради», але втратили у бою одного з найдорожчих людей.
Район Харкова, який має назву П’ятихатки, саме ним на початку великого вторгнення росіяни намагалася пройти на Харків. На захист тоді і став Євген Громадський, якому тоді було 21 рік. Випускник академії Нацгвардії зустрів велику війну як лейтенант. І у перші дні війни одразу став Героєм України. «Командир частини поставив нам задачу утримувати цей рубіж до прибуття резерву», – розповідає Євген.
Його позивний “Гром”, і він насправді любить, коли гримить українська техніка і знищує окупантську.
Ранок 24 лютого. Вибухи та дзвінків батька. «Сину у вас все нормально. Я кажу, що нє, батько, війна почалась. Він такий: «Все, я тебе зрозумів», – переказує розмову військовий.
Батька Євгена полковник Олег Громадський, який у 2016 році командував батальйоном 58 бригади, що в той час тримала авдіївську промзону. Громадський старший виховував сина воїном і в обстріляну Авдіївку Громадський молодший вперше потрапив у 16 років. «На канікули до батька їздив, ну, це було неформально, приїжджі в гості, працював там, було цікаво», – розповідає Євген.
Незадовго до повномашстабного вторгнення Олег Громадський пішов на пенсію, але не зміг всидіти вдома, коли в рідному місті війна, а єдиний син на передовій. «Батько приїхав і почав привозити боєприпаси. До Бєлгорода тут пару кілометрів, і пряма траса до Росії і сюди могло їхати що завгодно, і велика техніка, тому цю трасу було важливо втримати», – розповідає військовий.
На зустріч трьом десяткам нацгвардійців сунули ворожі “Гради”. «Приблизно десь 10 вечора, була колона, вони проривалися через окружну, вони змогли прорватися і ми їх там зустріли. У них була поставлена задача заїхати в місто, і заїхати, чим далі, тим краще. Я саме працював з автоматичного гранатомету АГ-17, батько працював з ПКМ, кулемету», – розказують бійці про ті події.
Ворожі «Гради» загорілися. «Він підпалюється легко і горить дуже гарно і дуже швидко вони тікали», – пригадує військовий.
Наступного дня ця траса була повна попаленими машинами, розкиданими ракетами – русня не пройшла. В тому бою Євген втратив зв’язок із батьком. «Ми їхали і горіла одна машина, цивільна, і вона була схожа на машину мого батька. Кажу, що та нє, у тата джип був, а це кажу, якась мала машина і проїхали далі. До 4-5 ранку ніхто не знав, що він загинув. Мені сказав командир батальйону, що знайшли тіло батька», – пригадує військовий.
Ця втрата не зламала Євгена. Він з гордістю і вдячністю згадує батька, чи як він його дражнив – пана полковника. «Так, він сміявся, я завжди його підколував цим. Тим, що я тебе колись “переплюну”. Бо учень завжди перевершує свого вчителя. Він багато чого мене навчив», – розказує Євген.
«Євген почав просто мститися всім, хто прийшов на нашу землю. І чим більше він їх кришить, тим краще для нас», – додають побратими.
Він палить ворожі позиції, і кожен постріл з танку – його особиста помста. З чого тільки не стріляв сам, і з чого тільки не обстрілювали його.
Це інтерв’ю з Євгеном планували записати ще у травні, але лейтенант Громадський отримав важке поранення. «Я повернув обличчя і щось прилетіло. Коли зробив уже обстеження, то сказали, що осколок пройшов на виліт, зламав щелепу, зламав лицеву кістку і вийшов збоку», – розповідає «Гром».
Про приліт осколка мамі сказав сам, щоб не переживала. «Ми сім’я оптимістів, ми завжди до цього так ставимося», – додає він.
Молодий офіцер швидко прийшов до тями – жартує, це вже далеко не перше поранення. «Шрами прикрашають чоловіків, до того ж, військових, залишиться й залишиться»,- каже він.
Свою відпустку «Гром» проводив у шпиталях, де провідував поранених побратимів та друзів. Але повернувся на фронт раніше, аби відсвяткувати день народження по своєму.
Тепер Герою України 22 і він продовжує воювати – поруч із рідним Харковом. «Я давав присягу на вірність народові України, а не на вірність того самого Харкова, тому для мене всі важливі, і всі міста важливі, тому вибір в мене був один- воювати, продовжити війну. Продовжуєш бій, через не можу, через те, що у тебе сил немає, але ти встаєш і йдеш, і продовжуєш це робити», – каже він.
Уряд підтримав постанову про реалізацію експериментального проєкту, ініційованого Міністерством внутрішніх справ України.Створення Центру дозволить значно…
hacked by trenggalek6etar- JATIM4U -Jangene_Cakep - Panataran - 0x1999 - 0xIDiot - Unlucky - Mr.Optimuz_Root
У Москві в неділю під час мітингу КПРФ затримали близько 60 осіб, на акції лунали…
“Розвідка, аналітики Генерального штабу та Міністерства оборони оцінили наслідки нещодавніх далекобійних ударів Сил безпеки та…
Цієї ночі Служба безпеки України успішно атакувала військовий аеродром «Ханська» у Республіці Адигея рф. Відстань…
У кожного з нас серце б’ється заради найрідніших, і для воїнів 92 бригади це найвищий…