УКРАЇНА LIVE

Жінки дедалі частіше беруть до рук зброю та йдуть боронити рідну землю, але все ще для них немає спорядження.

Бронежилете на враховують фізіологію, а спіднє лише чоловіче – українські жінки-військові мусять долати ще додаткові труднощі, йдеться в ТСН.

Маленькими жіночими руками Олена Білозерська чистить свою бойову подругу.

Три роки снайпером у добробатах, потім ще 2 роки у морській піхоті ЗСУ командиром зводу артилерії, нині на передовій протистоїть російській навалі. Каже, жінкам доводиться вигризати ту самі рівність, яка прописана в законах. «Нерівність залишається в головах у деяких чоловіків, як командирів, які вважають «бабам в армії не місце», – каже Олена.

Згадує і в неї було: командир-чоловік відмовив у призначенні на посаду, лише тому, що жінка.

Насправді з гвинтівками, автоматами, в чотирнадцяти тонних БТРах не так давно в армії воювали кухарки, діловоди і головні по лазні, бо за законом жінкам не можна було займати інші посади. Лише від 2016 року цей список почав розширюватися.

Вікторія Дворецька – живий приклад гендерної реформи в ЗСУ – перша жінка в Україні, яка виборола право вчитися бойовій спеціальності, командира механізованого взводу. «Мене призначили на бойову посаду, яка була недозволена раніше», – каже вона.

З кожним роком жінок в армії дедалі більше. В 2016 році було 15 тисяч військовослужбовець, 2020-го – 30 тисяч, нині в ЗСУ 37 тисяч жінок. І понад тисяча дівчат вже стали командирами. «Ти їхній побратим, ти більше, ніж посестра», – кажуть у підрозділі.

Фронт швидко ламає старі уяви та поділ на чоловіків й жінок. І чим більше жінок йде воювати, тим більше довіри до дівчат у формі. Щоправда з самою формою є нюанси. «В наказі Міноборони під номером 238 затверджена одна єдина уніформа солдатська і вона відшивається за чоловічими лекалами», – каже ініціаторка проєкту «Arm Women Now» Ірина Никорак

У розвинених арміях світу шиють за жіночими лекалами. В Ізраїлі та країнах НАТО однострій є навіть для вагітних та жінок, які годують груддю.

Керен нині проходить службу в Ізраїльській армії, їй 20.Там всі жінки зобов’язані пройти військову службу. В дівчини три пари повсякденної та дві польової форм. Вона каже, що кожна підганяється під її фігуру. В Україні ж дівчата польову форму змушені перешивати з чоловічої під себе.

Не завадили б і берци жіночих 36 чи 37-го розмірів. І шкарпетки і бронежилети, які враховують жіночу фізіологію. А ще разом з формою нашим жінкам досі видають чоловіче спіднє.

Щоправда тестувати жіночу спідню білизну почали, але далі тестувань діло не дійшло. Тож нашим захисницям досі видають чоловічі кальсони та чоловічу форму.«Після 24 лютого не має швеї в польових умовах, яка може взяти цю форму та адаптувати і от нам дівчатка надсилають фото, як вони пристосовують чоловічу форму на себе. Намагаються зафіксувати шнурком та тактичним ременем – це про штани. Якщо взяти кітель, він великий і плече на жінку знаходиться ближче до ліктя», – розповідає Ірина Никорак.

Щоб допомогти дівчатам Ірина з однодумцями організувала волонтерську ініціативу. Збирають гроші й шиють для наших амазонок форму. «Лекала розробляли з конструкторами на основі форми, яку нам передали дівчата з армії США, вони дуже прогресивні в цьому напрямку», – каже Ірина.

Перші 3 сотні пар вже за тиждень два-будуть на передовій. «Хочемо, щоб вони в реальних бойових умовах протестували», – додає активістка.

Враховуючи тенденцію до збільшення жінок у нашому війську – гендерно-орієнтоване забезпечення наших ЗСУ має нарешті стати нормою. Бо, наші хоробрі та відважні захисниці неодноразово показали на лінії вогню, що нічим не гірші за своїх побратимів-чоловіків.