УКРАЇНА LIVE

Останнім часом українська народна символіка стала трендом. Модним “маст-хевом” почали вважати не лише вишиванки, а й віночки. Як це не дивно, та багато з нас носять цей народний аксесуар абсолютно неправильно – вплітаємо туди траурні квіти і не здогадуємося про справжнє значення віночка. І це ще не все, адже дуже часто віночки одягають заміжні жінки, а їх цього робити не можна. На жаль, народні традиції зараз стерті часом і пам’яттю…

Детальніше – в розмові з Марією Пошивайло: керамологом, фольклористом і представницею давнього гончарського роду.

Чи всі жінки можуть носити віночки?

Вінок – це символ жіночого начала, а саме дівування та дівочої цнотливості, а також це оберіг. Тому дівчина, яка втратила цноту, не може носити вінка. Знімання віночка та одягання на молоду очіпка на весіллі засвідчували її перехід у статус заміжньої жінки.

На відміну від дівчат, заміжні жінки всіх соціальних верств за давньою традицією закривали волосся очіпком, наміткою, хусткою. Натомість яку тенденцію маємо нині? Вінки носять всі, не залежно від віку й статусу.

Часто ми можемо спостерігати картину, коли 50-70-тилітні жіночки співочих аматорських колективів вдягають на себе вінки (деякі до того ж поєднують очіпок з вінком), а не хустки чи інші головні убори, які виглядали б значно природніше, гармонійніше і естетичніше. А все через те, що донині широко побутує стереотип, що вінок складає основу образу українки.

Що означали квіти, які вплітали у вінок? Кажуть, що деякі з них є символами печалі?

Основним компонентом вінка є квіти, всі вони мали своє символічне значення. На жаль, з плином часу, частина знань наших предків нівелювалася чи трансформувалася. Внаслідок цього, часто зустрічаємо у продажі на торгових ятках безліч однотипних китайських віночків, на перший погляд, досить милих і барвистих, але, якщо придивитися до них ближче, то можна побачити не зовсім правильну композицію.

У більшості вінках використовується квітка-мак, а за народними віруваннями мак – це символ пам’яті й печалі.

Цвіт маку долучали у вінок ті дівчата, у чиїх родинах був хтось загиблий. Мак – дуже швидков’януча квітка, а тому використання її у весільному вінку могло свідчити про траур.

А яке значення тоді мали стрічки у вінку?

Стрічки (бинди) у вінку набували важливого значення, традиційно їх могло бути від 7 до 12. Стрічки, як і квіти, виконували оберегову функцію і символізували веселку (рай-дугу) на небі. Кольори стрічок були природніх, спокійних тонів, а не такі яскраві, які ми часто бачимо на сучасних віночках. Білу стрічку вплітали лише тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. Невишита стрічка не пов’язувалася, так само як і квітка-мак – це був символ пам’яті про померлих.

Особливого значення надавали розташуванню стрічок у вінку: по центру в’язали світло-коричневу – символ землі, пообіч якої жовті – символ сонця; за ними –світло-зелені й темно-зелені – символи зелені, краси та молодості; голубі й сині – символи неба і води, що надають силу й здоров’я, далі жовтогаряча – символ хліба,фіолетова – мудрість, малинова – душевність і щирість, рожева – достаток.

Які були різновиди вінків? Як виглядав весільний вінок, з яких квітів його робили, чи прикрашали ще чимось?

В Україні налічується біля 80-ти видів вінків: сюди входять, як вінки календарно-обрядового циклу свят, родинно-обрядового, так і більш буденні.

Виготовлення вінка не було суто механічним і масовим заняттям, а навпаки – виключно індивідуальним, вдумливим і творчим. Всі компоненти підбиралися чітко до прадавніх традицій, вірувань та уявлень, кожна деталь мала своє місце і смислове навантаження.

Якщо говорити про вінок як обрядовий, а не буденний убір, то варто зазначити, що головним обов’язковим компонентом весільного вінка у багатьох регіонах України є «хрещатий барвінок» – символ тривалого кохання. Його листочки змащували медом і часником, щоб вберегти «молодих» від лихого ока. Додавали м’яту, волошки, шавлію, руту, калину, ружу. Крім квітів іноді вшивали червоні вовняні нитки, цибулю, перець, овес, монети, цукор, родзинки, пір’я.

На весілля обов’язково вдягали вінок зі штучних квітів (інколи додавали траву-сухостій) чи інших матеріалів (паперу, вовни, тканини, воску, різноманітних намистин), але не живих, оскільки це символізувало «нев’януче» кохання. Відповідно до регіону побутування, весільні вінки відрізнялися за своєю формою, розміром та матеріалами.

Весільний вінок, окрім своєї оберегової та символічної функції, був справжнім витвором мистецтва. На відміну від сучасного китайського «пластикового» віночка, який можна «склепати» практично за годину, на виготовлення традиційного віночка йде від декількох днів до місяця, в залежності від величини і технічної складності виконання.

За стародавніми віруваннями наших предків вінок виконував роль своєрідної межі між світом земним і небесним. На це вказувало використання у його виробництві пташиного пір’я та стрічок. Пір’яні весільні вінки побутували в культурах багатьох народів світу, де існували уявленням про подібність людської душі й дівчини до пташки (птахи – посередники між світами)…