Останнім бажанням воїна було, щоб на прощанні з ним звучала його улюблена пісня.
22-річний Олександр Рицький мріяв грати у військовому оркестрі, а став взірцевим штурмовиком. Минулого місяця він розповідав ТСН, як разом з побратимами звільняє нашу землю від ворога. Нещодавно герой загинув під час артилерійського обстрілу під Бахмутом. Останнім бажанням воїна з позивним “Музикант” було, щоб на прощанні з ним грала його улюблена пісня. І родичі виконали його.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.
Друзі згадують Олександра, як завжди позитивного парубка, завжди з усмішкою в яскраво-блакитних очах, але щедрого на міцні слова для ворога.
“Не знаєш, що тебе чека в тому кущі чи під тим деревом…. Як кажуть чи розтяжка чи який під*р”, – говорив Олександр в інтерв’ю минулого місяця, розповідаючи, як метр за метром штурмовики очищають українську землю від окупантів.
Його побратими кажуть, що в просуваннях на Бахмутському напрямку є велика заслуга Олександра.
“Мінометний снаряд попав прямо в будинок. В край будинку, в дах, де він сидів”, – розповідає про загибель товариша боєць ЗСУ на ім’я Василь.
Сашка у його рідних Бистричах знали ледь не всі. Під час останнього приїзду додому він дякував односельцям за збір на його авто.
“Він був дуже такою позитивною, спокійною, гарною дитиною”, – пригадує свого учня заступниця директора Бистрицького ліцею Лариса Боровець.
Ще навчаючись у школі, він обожнював музику. Тож після 9 класу пішов у музичне училище. Вчителі гадали, що повернеться до школи, в оркестр. Але натомість 19-річний Олександр підписав контракт із ЗСУ.
“Там дуже така смішна історія була: він мав попасти в оркестр, а попав у штурмову роту”, – пригадував його товариш Василь.
З позивним “Музикант” Олександр Рицький став взірцевим командиром.
“Зібрати людей, підготувати людей, довести їм завдання та повести у бій – він з цим усім справлявся, люди тягнулися, йшли за ним”, – пригадував боєць ЗСУ на ім’я Віталій.
За його словами, Сашко вірив, що скоро буде перемога, вірив в український народ. І жодного дня, кажуть побратими, не минало без його жартів і насмішок з російської пропаганди.
Сестра Олександра Віта Луцик каже, що він завжди був на позитиві, його неможливо було побачити сумним.
Рідним він ніколи не розповідав про війну і не згадував про високі нагороди, які отримував — “За мужність” та “За взірцевість у військовій службі””.
Загибель Олександра – це надважка втрата для усієї 80-ї бригади, каже його командир. “Він був справжній воїн, справжній патріот своєї країни, справжній друг. Він завжди був першим і назавжди з нами”, – говорить він.
Побратими кажуть, що уже поставили собі завдання — прикладати надлюдські зусилля, щоб помститися за смерть Олександра.
На прощанні з “Музикантом” грав духовий оркестр. І звучала його улюблена пісня – “Мене вже немає” гурту “Тартак”, яку Сашко просив увімкнути, якщо загине.
Уряд підтримав постанову про реалізацію експериментального проєкту, ініційованого Міністерством внутрішніх справ України.Створення Центру дозволить значно…
hacked by trenggalek6etar- JATIM4U -Jangene_Cakep - Panataran - 0x1999 - 0xIDiot - Unlucky - Mr.Optimuz_Root
У Москві в неділю під час мітингу КПРФ затримали близько 60 осіб, на акції лунали…
“Розвідка, аналітики Генерального штабу та Міністерства оборони оцінили наслідки нещодавніх далекобійних ударів Сил безпеки та…
Цієї ночі Служба безпеки України успішно атакувала військовий аеродром «Ханська» у Республіці Адигея рф. Відстань…
У кожного з нас серце б’ється заради найрідніших, і для воїнів 92 бригади це найвищий…