УКРАЇНА LIVE

Здравствуй, дарагой днєвнік!
Погана новина: найближчим часом не куплю африканський барабан, бо всадив бабло на діагностику.
Хороша: в мене ще буде час його придбати.

З тиждень тому був у лікаря. Він направив на обстеження з підозрою на дуже хрінову хворобу. За цей час всередині мене (де саме луччє не казатиму) все зжалось настіко, шо учоні із CERN підвищили ризик виникнення Чорної Діри на Землі до максимуму. Ну а я тим часом ходив трішки не в духє. Уявляв ото довгу боротьбу з хворобою, гєраічєску смерть і все таке…

Зробив обстеження. Видихнув. Сказали, шо жить буду.
В цій ситуації помітив одну деталь. Якась підсвідома частина мене ХОТІЛА цієї хвороби. Це вона так старанно постачала вагони негативних візуалізацій. І в той момент я не міг її контролювати — лише спостерігати.
Це сильно напрягло, бо як казав класик: “Бійтесь своїх бажань — вони мають властивість збуватись”. Мало того, я згадав, що це не вперше. За свої двадцять два я встиг “перехворіти” на:
Декілька видів раку. Рак пятки в тому числі 😀
Проказу. Мені було дванадцять, і я цілий день крутив помідори на томат. Звьозди так лігли, шо якраз перед цим я прочитав “Кулау прокаженный” Джека Лондона. Тому, коли мої натружені руці почали свербіти та червоніти після дня помідорної каторги, я відразу ж поставив діагноз і почав з усіма прощатись :В
Звісно ж, волчанку. Малим мав необережність подивитись чотири сезони “Доктора Хауса”. За тиждень!
Дифтерію. Подивився мультік “Балто”, коли хворів на ангіну;
Дизентерію. Їв зелені груші з садка, читаючи історію сера Френсіса Дрейка;
Сказ, бєшінство, боброву випячку та ще декілька найменувань…

Звісно, більшість подібних випадків було у дитинстві/юності, але і на свідомий вік щось перепало. Тому я задумався: якщо частина мене так хоче хворіти, значить це дає їй якісь переваги? Що саме, та чи можу я отримати це без хвороб? Як виявилось, так:
Перевага 1. Втеча від проблем.

Це пішло з першого класу школи, яку я вважав даремною витратою часу. Мені було там скучно та хріново, ненавидів її всією душею. Хвороба була можливістю звідти втекти. Цікаво, що читаючи хворим вдома книги, я вивчав більше, аніж за час у школі)
Рішення 1.
В школу я, слава Богу, не ходжу. Разом з тим, проблем вистачає, і від них іноді хочеться втекти. Допомагає філософський підхід до їх вирішення, близькі люди та віра в себе. Але то все працює, поки є енергія — важливо тримати її баланс. Останнім часом у мене був “перегар”. Не той, що після діскатєки у селові, а коли перегораєш на роботі. І тут вступає в силу наступна перевага.
Перевага 2. Відпочинок.

Хвороба — це можливість відпочити. Хоч я вже і менший трудоголік, ніж раніше, але все одно грішу. Останній тиждень відчував, що перепрацював. Але хуярив до кінця, поки в один день просто не зміг вилізти з ліжка — не було енергії. Тому й захотілось похворіти — це “легальний” спосіб відпочити.
Рішення 2.
Знайшов у підсвідомості страх бідності та переконання, що “мене люблять, тільки якщо я це заслужу”. Вони і були причиною трудоголізму. Замінив на позитивні “я завжди знаходжу гроші для життя в своє задоволення” та “я люблю себе, і не залежу від оцінки оточуючих”. Відпустило.
Відтепер обмежую робочий час, виділяю більше на відпочинок та задоволення. Довіряю і делегую. Роблю два вихідних. Більше подорожую, спілкуюсь, пишу.
Сцуко, треба десь знайти барабан! 🙂
Перевага 3. Можна послати всіх туди, де бобри не живуть.

Я навчився говорити “Ні” — це неймовірне і прекрасне слово. Однак, буває, даю слабину — і беру на себе зобов’язання, яке мені не потрібне. З-за цього злюсь на себе та людину, яка мені його дала. Втрачаю енергію і час на злість та виконання. Хвороба — прекрасний привід відрубати себе від зайвих зобов’язань.
Рішення 3.
Вводжу презумпцію “ні” на нові зобов’язання. Зустрічі, виступи, клієнти, цвіти полить і т.д.. Себто, якщо раніше по дефолту я говорив “так”, то тепер — “ні”. Людина має переконати, що мені це потрібно, а потім це ще маю зробити я.
Проговорювати всі моменти, які мене бісять в існуючих зобов’язаннях. Прописувати найдрібніші деталі роботи з клієнтом. Вивільнений час направити на себе та близьких.
Перевага 4. Увага.

В дитинстві хворіти було круто. Мені купували білий пористий шоколад, апельсини та гранатовий сік. Мені було недостатньо уваги оточуючих, а так я її отримував.
Зараз би хвороба подібних дивідендів не дала. Бажання уваги інших виникає з-за нестачі Любові до себе та відсутності спілкування. Людей вистачає, з Любов’ю до себе прогрес, але якась частина старої звички лишилась. Я уявляв, як ото всі сразу начнуть заботицця, жаліти і т.д..
Ще один пункт — героїзм. Я уявляв, що гєраічєскі боротимусь з хворобою, знайду від неї ліки, і всі мене за це полюблять. Знову ж таки — нестача Любові до себе, залежність від оцінки інших та переконання, що я “неповноцінний” поки не зроблю щось “путнє”.
Рішення 4.
За допомогою психолога виявив цікаву штуку про героїзм. Я виріс на дитячих книгах, які були поширені у СРСР. В них розвинений культ героя. Життям пожертвуй, але родіну/колгосп врятуй. Інакше ти ніхто. Ну я собі й перейняв, що неодмінно маю бути героєм, інакше мене ніхто не любитиме. Це уявляєте, наскільки ретельно в совкє будувалась інформаційна політика!?
Продовжувати духовні практики, які заряджають мене Любов’ю. “Вирівняти” цикли спілкування — я то ненавиджу людей з-за того, що вони всюди, то звалю у Франик на півроку, і з живими людьми спілкуюсь раз на місяць 😀
Перевага 5. Саможаління

Ох, як же ж тут можна розгулятись! Та такий же Я бідний, такий Я нещасний… Тьху!
Саможаління — один з найпідступніших механізмів людської психіки. Забирає силу волі та бажання діяти/жити. Він є, як це не парадоксально, маскою гордині. Жаліючись, людина замикається на собі, намагається підвищити свою значимість в очах інших. Згадайте, з яким остервенінням, жагою та витривалістю бабки на лавках готові розповідати про свої хвороби 🙂
Рішення 5.
Тримати нормальний рівень енергії, бо в саможаління я зкочуюсь тільки коли він у мінусі. Проговорювати (не жалітись, а проговорювати) подібні стани з близькими — погляд зі сторони допомагає вибратись з цієї ями. Діяти — це найкращий спосіб пересатити нити.
Перевага 6. Дєло мічти.

Всі ж бачили “Достукатись до небес” або “Поки не зіграв у ящик”? Хвороба дає можливість робити, що душі завгодно — відступати нікуди. Я візуалізував, що випишу ті 254 заготовки для постів, статей та книг, гратиму для перехожих на барабані, подорожуватиму на байку по Азії…
Рішення 6.
Не обов’язково викликати смертельну хворобу, щоб дозволити собі досягати маленьких та великих мрій. На жаль, я не Сковорода — світ таки мене впіймав. Парюсь з-за грошей, хоч і заробляю більше, аніж будь-коли. Працюю або читаю професійну літературу замість того, щоб відпочити, зайнятись творчістю чи потусити. І постійно пересуваю “на потім” маленькі та великі речі, яких прагне моя душа.
Менше паранойї про бабло, роботу та “успєх”. Більше уваги для творчості, душі, особистого життя та дурних вчинків. Рака-така-така! :Р
З мріями ще така штука — вони можуть бути просто ідеалізацією. Мріяла ото людина все життя бути журналістом. Але все боялась спробувати. Зате в неї було виправдання “вот, стану колись журналістом, тоді життя налагодиться!”. Врешті-решт, стала вона журналістом, а виявилось, що то не її. І всрала вона двадцять років мріяння на вакуум. Тому мрії треба якнайшвидше тестувати та “відстрілювати” 🙂
Перевага 7. Страх росту та змін.

І таке є. Зараз постали питання по виходу на новий рівень у декількох сферах. Ну і сцикотно ж. Особливо делегувати. Всі оці “а вдруг не вийде і т.д.”.
Легше захворіти 🙂
Рішення 7.
С локтя по челюхану всім цим страхам! А потом ще з вертухи, для профілактики!) Дія — найкращі ліки.
Страхи будуть завжди. Але це не привід їм здаватись. Бо тільки долаючи їх, ми можемо бути собою.
Якщо у вас іпохондрія або ви любите візуалізувати хвороби — задумайтесь, для чого це вам? Виведіть підсвідоме на логічний рівень та знайдіть шляхи отримання переваг хвороби, не хворіючи. Мені допомогло.
Сподіваюсь, вам допоможе ця стаття. Будьте здорові, фізично та духовно! 🙂

Дмитро Семьонов