УКРАЇНА LIVE

Корумпованість судової системи в Україні – одна з постійних тем програми «Слідство.Інфо». Але було б несправедливо стверджувати, що всі судді в Україні продажні. Серед них справді є чесні люди, які не беруть хабарі і виносять рішення за законом.

Тільки от на що може розраховувати суддя, який твердо вирішив бути чесним? Як з’ясувалось, замість пошани і підтримки його чекає зневага колег, тиск з боку керівництва і погрози від впливових порушників закону. Про це докладніше – у розслідуванні Марії Землянської.

Лариса Гольник працює суддею в Октябрському районному суді Полтави. Щоправда, вже два роки не одягає мантію та не виносить вироків, оскільки її повноваження спливли у 2015-му році, а документи на переобрання суддею безстроково застрягли у столичних кабінетах.

«Два роки без повноважень – це погано, це надзвичайно погано. Я реально відчуваю, що це безглуздо. Це абсурд, коли людина отримує зарплату ні за що», — одразу пояснює Гольник.

Водночас, як на роботу, Гольник ходить на засідання до іншого суду. Як потерпіла. Вона звинувачує місцевого мера та його помічників у спробі підкупу. У 2014-му році на стіл до Гольник потрапила справа мера Полтави Олександра Мамая. Його обвинувачували у конфлікті інтересів при виділенні землі своїй падчерці Ірині Климко.

«На той час, по тому законодавству вважалось, що це корупційне правопорушення. І в подальшому мало розглядатися складом міської ради питання про усунення з посади мера і, можливо, тоді б питання стояло про дострокові вибори», — згадує найгучнішу за свою кар’єру справу суддя Гольник.

Судовий розгляд у справі мера затягувався: він не з’являвся на засідання суду, а коли з’являвся, — скаржився на проблеми зі здоров’ям і розгляд знову переносили. Як раптом до кабінету Гольник зайшов колишній заступник міського голови Дмитро Трихна з пропозицією вирішити цю проблему.

«Трихна: Ну, щас же 21 курс?

Гольник: Чесно, не знаю, даже не знаю, який зараз курс.

Трихна: Давайте з трьох начнем, Ваша пропозиція? Можем збільшить, можем зменшить…

Гольник: Це називається… смішно конєшно.

Трихна: смішно».

Це фрагмент розмови посередника з суддею, який Гольник вдалося зафіксувати на приховану камеру. Зрозумівши, що за потрібне для мера рішення їй хочуть запропонувати хабар, вона звернулась до правоохоронців. Вже «під прикриттям» судді вдалося записати зустріч з мером.

«Мамай: Ну, треба просто любим путьом, я так вважаю, що треба закрить цю справу.

Гольник: Ну, з яких підстав?

Мамай: Ну, підстави, які завгодно: підстава, перша підстава. Ну, одна із підстав – може, самовідвід, якщо Ви так не хочете…».

Угода так і не відбулася. Судді Гольник заявили відвід від розгляду справи Мамая, яку вже за кілька місяців закрили. «Слідство.Інфо» запитує у судді, чи не шкодує вона, що вирішила вчинити саме так.

«Ні, ніколи не шкодувала абсолютно. Я ще більше переконуюсь, що я все зробила правильно», – переконана Лариса Гольник.

Чим же завершилася історія з підкупом? Колишньому заступнику мера Полтави Дмитру Трихні висунуто обвинувачення у пропонуванні неправомірної винагороди та втручанні в діяльність службової особи. Засідання у цій справі тривають. Провину Трихна не визнає. Пояснити власну позицію для «Слідства.Інфо» відмовляється.

Сам же мер Полтави Олександр Мамай у справі хабара проходить лише свідком і заперечує будь-які закиди на свою адресу.

Тим часом після спроби судді Гольник спіймати мера Полтави і його помічників на хабарі, у неї почалися проблеми на роботі. Відрахування із зарплати, доповідні, відмови у відрядженнях. Пані Гольник каже, що голова суду просто виживає її з роботи. Справа навіть дійшла до фізичного тиску з боку керівника. Слідство.Інфо отримало копію ось такого документу:

«Це не мій персональний конфлікт з головою суду. Проблема саме у тому, що у такій ситуації може опинитися будь-який суддя, який займе принципову позицію по будь-якій справі, де буде зацікавлений голова суду», – впевнена Гольник.

Наша героїня каже, що після співпраці з правоохоронцями ставлення колег до неї теж погіршилось: «Я так розумію, це йде від голови суду. Наприклад, під час зборів суддів, де я доповідала колегам про неправомірні дії голови суду, що він обізвав мене, що це не етично і ще щось, кілька суддів сказали мені: «А вам з нами погано? Так ви уходьте!». Тобто не навпаки».

«Слідство.Інфо» зустрічається із головою суду Олександром Струковим в тій самій залі, де раніше відбулася зустріч мера Полтави із суддею Гольник.

«Я ставлюсь до цієї історії тільки з тієї точки зору, що пані Гольник вирішила зробити провокацію, яку вона зробила, як мені зараз стало відомо. Більше того скажу, що там всі підстави були закрити справу. Коли вона робила цю провокацію, строки притягнення до адмінвідповідальності даної посадової особи закінчились», – так реагує Олександр Струков на інцидент, що відбувся у стінах суду, де він головує.

Запитуємо про конфлікт з підлеглою та тиск, про який вона заявляє:

– Суддя призначається у нас Президентом чи Верховною Радою. Тому я вижити цю суддю ніяк не можу. Це не в моїх повноваженнях. Якщо рота солдат йде в ногу, а одна не в ногу, то Ви самі розумієте… Вона проти колективу пішла всього.

– Так вона ж не проти колективу пішла, вона пішла за власну позицію.

– За ту справу – це її особиста думка, вона прийняла таке рішення, це її рішення. Я про інше, що вона підходить до усіх і записує конкретно, навіть представників апарату суду. Фіксує кожен крок свій. 30 років я працюю і чомусь тільки Гольник вирішила зробити ту провокацію, яку вона зробила.

– Тобто Вам ніколи не пропонували хабар за рішення?

– Не пропонували. Мені особисто – ні.

– І Ви не знаєте про такі випадки у Вашому суді?

– Немає!

Роман Маселко – юрист, він входить до Громадської ради доброчесності, яка контролює набір суддів до оновленого Верховного суду. Справу судді Гольник досліджував особисто.

«Лариса Гольник могла би для суддів стати взагалі прапором, вони могли би сказати: от дивіться, яка у нас чесна, порядна суддя, ми її підтримуємо. А вони що роблять? Вони навпаки її дискредитують. Голова суду просто неймовірні речі робить», – впевнений Маселко.

Гольник не здається. Попри конфлікти та відсутність підтримки з боку колег, вона щодня приходить на роботу. Спілкуючись із нами, зізнається: суддів-хабарників завжди помітно, але це не прийнято обговорювати у суддівському середовищі:

«Про це ж ніхто ніде не каже. От читаєш рішення і розумієш, що прийнято воно не просто так. Тобто воно видно, але немає реакції. Що, когось за руку схопили? Не пойман – не вор».

Скромний будинок судді Гольник схожий на невеличкий археологічний музей. Її чоловік Ігор Гавриленко – історик, викладає в Полтавському національному технічному університеті. Шматок бивня мамонта, уламки старовинного посуду та прикрас – дещо подароване, дещо знайдене власноруч. Розкопки – це хобі їхньої родини.

«Страшно не було, а от відчуття, що необхідно так зробити. І я добре розумію, що інакше вона не може. У Лариси загострене відчуття справедливості», – зізнається Ігор Гавриленко.

«Було право вибору – або так, або так. Ти вибираєш, де ти знаходишся. Я вибрала такий шлях і більше того, я абсолютно переконана, що все ми робимо правильно», – додає його дружина.

Ситуація, в якій опинилася Лариса Гольник, добре показує, наскільки деградувала судова система в Україні. В контексті цієї системи чесний суддя, у якого немає дорогої нерухомості чи іномарки, сприймається як невдаха. Ба навіть більше, бути чесним суддею стало професійно та фізично небезпечно.

Ці слова підтверджує і юрист Маселко: «Зараз іде боротьба. Якщо ми програємо, якщо Гольник програє, то програє все суспільство. І виграє кругова порука у судовій системі. Якщо ті особи понесуть покарання, то у нас буде шанс, що в судовій системі щось зміниться».