УКРАЇНА LIVE

Відомий тернопільський священик отець Євген Заплетнюк у своєму блозі розповів, що треба знати тим, хто йде посвячувати паски.

“Великодні свята – чи не найбільш улюблені дні в році. Ще з дитинства для більшості з нас дні святої Пасхи були, та очевидно й донині залишаються, наповненими особливою святковою атмосферою.

Природно, що серед іншого, цю атмосферу творять стародавні церковні та народні звичаї. Часто вони «підтримують» одні одних, часом – суперечать. І саме про це хотілося б коротко зараз згадати.

Як відомо, одним із основних обрядів Великодня є чин благословення та освячення Пасок, Пасхального Агнця, молока, масла та іншої поживи. Так вже в нас склалось історично, що на жаль, неймовірно глибока за своїм змістом, найбільш значима та святкова Літургія року – саме на Великдень – більше всього профанується. Замість логічного завершення Чотиридесятниці та Страсного тижня свідомою участю в Євхаристії, та в просто неймовірних нічних богослужіннях, які є реальним синтезом богослужінь всього року, швидше за все, напівсонні люди вистоюють лише заради того, щоб освятити кошики та якомога швидше сісти за стіл – «розговлятись».

Так у наслідку, з роками, все більше став помітним певний «зсув» мирянської свідомості. Оскільки для переконливої більшості з них не Літургія, а саме освячення Пасок стало центром Великоднього богослужіння, то немає нічого дивного в тому, що освячення яєць та калачів, у свою чергу, в народній свідомості не могло не трансформуватись у таку-собі псевдцерковну, а точніше – цілком язичницьку, антицерковну обрядовість.

Тут можна згадати неймовірну кількість обрядів і традицій, що супроводжують сам «ритуал» відвідання храму на Великдень. Для забобонних людей має значення все що завгодно, тільки не основне: коли саме треба прийти, де саме стати, якою рукою передавати гроші, скільки саме цих грошей має бути, якою рукою брати свічку, куди саме її потім ставити, або як принести додому. І головне не переплутати де в свічки верх, а де низ! Звичайно, для с християнина, для дійсно воцерковленої людини, всі ці речі повна маячня. Більше того, вірити в це – страшний гріх, порушення Першої Заповіді Господньої.

Інший різновид забобонів пов’язаний з асортиментом освячуваних на Великдень страв і речей. Нагадаю, що освячувати потрібно лише яйця, хліб (паску), молоко, масло та м’ясне. Однак слід пам’ятати, що за канонами Церкви, в середину храму категорично недопустимо заносити нічого м’ясного. Тому, якщо у вашому кошику є ковбаса чи шинка – намагайтесь не порушувати принципи церковного благочестя і залишайте все принесене перед храмом. Ніхто не вкраде.

Деякі вірні вважають, що харчові рештки з великоднього столу (крихти паски, шкарлупку яйця, шкірки від ковбасок) слід ретельно збирати і закопувати на городі. Чи справді це так? Ні, не так. Це, звісно, дуже добре, коли люди шукають додаткові способи благочестя. Однак, як навчають нас досвідчені духівники, не буде нічого гріховного в тому, що після споживання, ми просто приберемо залишки їжі точно так само, як це робимо з залишками всіх інших продуктів. Хіба лише пасхальні страви освячені молитвою? Зовсім ні. Ми молимось кожного разу сідаючи до столу.