facebook

Папа Римський на TED розповів про майбутніх нас і революцію ніжності: кілька тез виступу

Папа Римський Франциск записав виступ для конференції TED, темою якого обрав “Майбутні ви”.

“Мені дуже подобається назва “Майбутні ви”, тому що коли я дивлюся у завтрашній день, він заохочує почати діалог сьогодні, подивитися на майбутнє “через себе”, – розповів Папа Франциск.

“Майбутні ви” означає, що прийдешнє твориться із різних “я”, із зустрічей, оскільки життя вирує через наші стосунки з іншими. За останні кілька років я переконався, що існування кожного сильно пов’язане з іншими людьми: життя – це не час, який поступово минає, життя – взаємодія”.

“Ніхто з нас – не острів, не автономне й незалежне “я”, відділене від решти. Ми можемо збудувати майбутнє лише стоячи пліч-о-пліч. Рідко про це задумуємося, але все пов’язане між собою. Ми маємо відновлювати наші зв’язки… Осуд, який я тримаю у серці на сестру чи брата, відкрита незалікована рана, непробачена образа, злість, яка тільки ранить мене – це все бій, який я несу у собі, іскра глибоко в моєму серці, яку потрібно погасити, перш ніж вона стане полум’ям, що залишить тільки попіл по собі”.

“Багато хто вірить, що щасливого майбутнього неможливо досягти. Усі труднощі можна подолати, якщо не зачиняти двері навколишньому світові. Щастя може проявити себе як дар гармонії між цілим і кожною його частиною. Навіть наука – ви знаєте це краще, ніж я, вказує на розуміння реальності як місця, де кожен кожен елемент поєднується і взаємодіє з рештою”.

Підтримай нашу сторінку в Facebook.

“Як чудово було б, щоб у час, коли ми відкриваємо далекі планети, ми б відкривали і потреби наших братів і сестер, що перебувають на наших орбітах. Як чудово було б, якби солідарність – це прекрасне й часами незручне слово – не просто передбачало соціальну роботу, а стало ключовим аргументом в ухваленні політичних, економічних і наукових рішень, а також у взаєминах між людьми, народами й країнами”.

“Лише виховуючи дітей у дусі справжньої солідарності ми зможемо подолати “культуру марнотратства”, що стосується не тільки їжі й товарів, а й насамперед людей, яких виштовхують на узбіччя наші технологічні системи, які ставлять на перше місце продукти, що їх виготовляє людина, а не саму людину”.

“Солідарність – той термін, що його багато хто хотів би викреслити зі словника. Однак солідарність – не автоматичний механізм. Її не можна запрограмувати чи управляти нею. Це добровільна реакція, що народжується у серці кожного з нас”.

“Якось Ісус розповів одну притчу, щоб допомогти нам зрозуміти різницю між байдужими і тими, хто піклується про інших. Це притча про доброго самарянина. Коли Ісуса запитали: “Хто мій ближній? Про кого я маю подбати?” – він розповів історію про чоловіка, який став жертвою нападу: його пограбували, побили й покинули на дорозі. Його побачили священик і левит – двоє дуже впливових на той час людей, але пройшли повз, не зупинившись, щоб допомогти. Невдовзі тим шляхом проходив самарянин. Побачивши побитого чоловіка, який лежав на землі, він не проігнорував його так, наче там нікого не було. Йому стало шкода, і співчуття спонукало його діяти. Він полив на рани безпомічного чоловіка оливу й вино, привіз до найближчої оселі і з власної кишені заплатив за те, щоб ним опікувалися”.

“Притча про доброго самарянина – це притча про сучасне людство. Людське життя вкрите ранами, бо все крутиться довкола грошей і речей, а не людей. І люди, які називають себе “достойними”, часто не дбають про інших, залишаючи тисячі людей, цілі народи на узбіччі”.

“Для християн майбутнє має ім’я, і звучить воно Надія. Мати надію не значить бути наївним оптимістом і не звертати уваги на трагедію, що спіткала людство. Надія – це чеснота серця, яка не замикається у темряві, не живе минулим, не старається жити тільки сьогоднішнім, а здатна побачити день завтрашній. Надія – це двері, які ведуть у майбутнє. Надія – це скромна, потаємна насінина життя, з якої поступово виростає розлоге дерево. Це наче невидимі дріжджі, на яких росте тісто, і які надають присмаку всім аспектам життя. І вона всесильна, бо досить крихітної іскорки, що плекає надію, щоб зруйнувати мури пітьми”.

“Думка, якою я поділюся з вами, стосується революції ніжності. Що ж таке ніжність? Це любов, яка наближається і стає реальною. Це рух, що починається з серця і сягає очей, вух і рук. Ніжність означає дивитися очима, щоб бачити іншого, і слухати вухами – щоб чути іншого, щоб слухати дітей, убогих, тих, хто боїться майбутнього. Слухати мовчазний плач нашої спільної домівки, нашої хворої, забрудненої Землі. Ніжність означає задіювати свої руки й серце, щоб заспокоїти іншого, подбати про тих, хто потребує опіки”.

“Ніжність – це шлях для найсильніших, найхоробріших чоловіків і жінок. Ніжність – це сила, а не слабкість. Це стежка солідарності, стежка смирення. Я хочу сказати це чітко й голосно: що більше влади у ваших руках, тим сильніше ваші дії впливають на людей і тим смиренніше ви маєте діяти. Інакше влада знищить вас, а ви знищите інших”.

“Майбутнє людства – не тільки в руках політиків, визначних лідерів чи великих компаній. Так, вони справді несуть чималу відповідальність. Але майбутнє насамперед у руках тих людей, які бачать в іншій людині її “я” і сприймають себе як частину “нас”. Ми всі потребуємо одне одного”.

Цитати за перекладом Ганни Лелів та Христини Ромашко.

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.

Вам також може бути цікаво...