УКРАЇНА LIVE

Урочище Джублик, що між селами Вільхівка та Нижнє Болотне Іршавського району, – незвичайне місце. У 2002 році двом дівчаткам дев’яти і десяти років тут з’явилася Богородиця. Згодом вони також бачили Ісуса та святого Йосипа. Місце стало паломницьким центром. У 2003-му році на одному з хрестів з’явилася кров. Про це та інші дива, що трапляються в Джублику, розповідає ігумен монастиря «Собору Пресвятої Богородиці» отець Атанасій (Чийпеш).

– Отче Атанасію, вже більше року в Джублику кровоточить хрест. Відомо, що це не перший випадок кровоточіння в цьому місці.

– Першим почало кровоточити те розп’яття, що знаходиться в центрі перед каплицею. Воно зроблене з бетону. Вперше кров на розп’ятті помітили навесні 2003 року. Я подумав, що то є просто бруд, і сказав одному хлопчині піти і помити його. Пізніше, однієї неділі, я спускався сходами і побачив, що то явно кров тече. Те розп’яття кровоточило з 2003 по 2005 рік. В той час було встановлено хресну дорогу Львів – Джублик. Це найбільша хресна дорога в світі. Їдучи по ній, паломники зупиняються біля чотирнадцятьох хрестів, згадуючи страждання Ісуса Христа.

Періодично сліди крові з’являлися на хресті у Львові на Високому замку, а також на хресті, що в центрі Львова біля оперного театру. Особливо це явище посилилося у 2004 році. Під час Помаранчевої революції було встановлено хрест на Майдані Незалежності в Києві. Як тільки його освятили, він відразу покрився кров’ю. Цей хрест був з Джублика. Ви бачили, що минулого року він був спиляний. Це було дуже великою трагедією і ударом для нас, хоча мало хто згадував про те, звідки є той хрест і що з ним було. Слава Богу, він так впав, що розп’яття не розбилося. Якраз в той час і в Джублику розп’яття кровоточило.

Минулого року, 27 травня, паломники помітили кров на хресті одинадцятої стації Хресної дороги. Він кровоточить періодично. Хоча минулого року кровоточив постійно від 27 травня по 27 серпня. Протягом усієї зими слідів крові не було. А тепер від Пасхи кров дуже сильно тече. Я такого сильного кровоточіння ще ніколи не спостерігав. Прямо на твоїх очах витікає кров у вигляді таких рясних крапель, наче сльози чи дощ. Ми внизу під хрестом підв’язуємо бинти, аби ця кров не падала на землю і люди по ній не ходили. Ці бинти періодично міняємо, вони зберігаються в монастирі. Я дуже вірю, що настане такий час, коли кожна людина, кожна церква на землі буде хотіти мати бодай одну ниточку зі слідами цієї крові.

«Мені заборонили говорити людям, що то є кров…»

Минулого року ми робили незалежну експертизу у найбільшій криміналістичній лабораторії України (м. Львів) і вона встановила, що рідина, яка стікає по хресті, є кров’ю, яка непритаманна жодній істоті на землі. Вони так і написали, що це є кров ані людини, ані тварини. А чия? Це є найбільше чудо і тому… я просто не знаю, що з цим робити (в голосі отця Атанасія з’являється хвилювання – авт.). Минулого року мені заборонили говорити, що то є кров, аби, нібито, не спантеличувати людей, і я замовк після десятої річниці Джублика, не говорив нічого. В той час кров якраз не текла. Але взимку по хрестові почало текти миро. Я особисто брав на пальці цю рідину, вона спочатку була волога, липка, а потім всмоктувалася в тіло і не залишала слідів. А після Пасхи хрест знову почав кровоточити настільки сильно, що я такого в своєму житті ще не бачив.

– Я знаю, що кров з того розп’яття, яке кровоточило першим, Ви також давали на аналіз. Якими були висновки?

– Тоді офіційно написали, що рідина, яка стікає по хресті, містить елементи крові. Неофіційно казали, що то є кров четвертої групи людини семітського походження, яка пролита у великих стражданнях. Але офіційно вони боялися це написати, мовляв, у Києві сміялися з висновку, що з бетону тече кров.

– Як Ви думаєте, що означають ці кровоточіння, як це пов’язано із Закарпаттям, Україною?

– Ви знаєте, я зауважив, що чим більше світ дуріє, вибачте за грубе слово, тим сильніше кров з хреста тече. От два місяці тому, коли весь світ спостерігав за великою «сенсацією», як два чоловіки нетрадиційної орієнтації реєстрували свій шлюб, у нас хрест почав сильно кровоточити. Я це добре пам’ятаю. Тоді ж в Європі почалися повені. Зараз в Україні обговорюють запровадження законних одностатевих шлюбів, забуваючи, що у Старому Завіті Господь спалив сіркою цілі міста через цей гріх. А люди часто читають Святе Письмо як казку, не вірячи, що воно справді так було.

На склі проявилося обличчя Ісуса Христа…

– Розкажіть про нерукотворний образ Божого Милосердя.

– Це сталося 13 жовтня 2009 року. Близько десятої години вечора до нас прийшов один чоловік із сусіднього села. Він є розумово хворим. А можливо то було опанування злим духом. Не беруся це оцінювати. Брати бачили, як він спочатку молився перед образом, який і зараз знаходиться під сходами каплиці, а потім почав проклинати, лаятися, кричати, що не він один ті гріхи робив, було більше людей… А тоді вхопив металевий підсвічник і почав товкти ним образ Ісуса Христа. Образ був порваний, скло розбите. Але у верхній частині, там де знаходиться обличчя Ісуса, скло не розбилося. Коли відвезли образ на реставрацію і відділили скло від зображення, то помітили, що на склі відбилося обличчя Господа. Зараз воно з кожним роком стає все чіткішим. З передньої сторони скло ніколи не висихає, завжди є вологим і липким наче миро. Цей нерукотворний образ Ісуса Христа зберігається в мене в келії, бо для загального вшанування його заборонили виставляти.

– Хто заборонив?

– Ну, в нас є керівництво, церковна влада. Вони бояться робити поспішні висновки, створюють комісії для вивчення тощо.

Одну жінку відкинуло від кровоточивого хреста

– Розкажіть кілька незвичних історій, що трапилися в Джублику.

– Минулого року, десь через місяць після того, як почав кровоточити хрест, приїхала одна група паломників. Тоді хрест ще не був обгороджений. Всі молилися, притулялися до хреста. Одну жінку, яка теж підійшла до хреста, відкинуло і вдарило в дерево. Це є ознакою чи то опанування злим духом, чи то якогось гріха, який не допускав її торкнутися до того хреста. А взагалі чудес є багато, ми випустили цілу книжку про це. Але я ними особливо не захоплююся, бо це є звичайні речі. Деякі люди оздоровлюються: хтось в купелі під хрестом, що кровоточив у 2003-2005 роках, хтось біля хреста на горі, хтось цілуючи нерукотворний образ.

– Яка доля тих двох дівчат-візіонерок, Оленки Куруц та Мар’янки Кобаль, яким у 2002 році з’явилася Мати Божа, а згодом Ісус та Йосиф Обручник?

– Старша навчається у Львові на архітектора, а інша вже здобула вищу освіту, зараз вдома. З Мар’янкою за роки в нас трохи втратився зв’язок, менше спілкуємося, а Альона часто приходить на богослужіння.

– Надалі в житті цих дівчат проявляються якісь незвичні речі?

– Наскільки мені відомо, Альона і сьогодні може інколи чути голос Матері Божої, може спитати в неї якоїсь поради. Якщо мене щось турбує стосовно розбудови святині чи ще чогось, то я завжди запитую через візіонерку, що скаже Богородиця.

– Отче Атанасію, на Вашій сторінці у Фейсбуці вказано, що Ви є священиком УГКЦ. Я чув, що сьогодні на Службі згадували Блаженнішого Святослава, предстоятеля УГКЦ. Чи не виникає у Вас через це якогось непорозуміння із керівництвом Мукачівської єпархії?

– Ні, не виникає. Я особисто не згадую Блаженнішого Святослава. Сьогодні його згадували інші священики. У Фейсбуці написав, що належу до УГКЦ, тому, що ми всі знаходимося на Україні. Але взагалі ми належимо до греко-католицької церкви Закарпаття, бо наша Мукачівська єпархія має статус незалежної церкви. Але я з того великої проблеми не роблю: мені сказали не згадувати Блаженнішого Святослава – я і не згадую. Хоча коли є паломники з Галичини, то з пошани до тих людей ми згадуємо також і предстоятеля УГКЦ.

– Підтримуєте зв’язки з УГКЦ?

– Звичайно. Ось завтра вирушаємо в паломництво по святих місцях України, будемо в Зарваниці та інших відомих святинях української землі.

– Можете сказати кілька слів для читачів цього інтерв’ю.

– До нас приїжджають паломники зі Словаччини, Угорщини, нашої Галичини, Східної України… А Закарпаття «спить». Джублик – єдине місце в світі, де не в церкві, в котрій люди моляться, а прямо серед лісу на ваших очах з дубового хреста витікає кров. І це найбільше чудо для християн. Якраз тепер ми будемо відзначати одинадцяту річницю з’явлення Богородиці. З 24 серпня в нас проходитиме християнський з’їзд молоді, а 26-27 серпня відбудуться урочисті святкування річниці. З’явлення Богородиці, Ісуса та Йосифа Обручника – це насправді історична подія для мене особисто, для Закарпаття, України і всього людства загалом, бо Джублик – це єдине місце на всій землі, де була поява Пресвятої Родини. Тому всіх щиро запрошуємо!