УКРАЇНА LIVE

Минулої середи відразу дві заяви від європейських інституцій вкотре нагадали Києву про дуже неприємну проблему у відносинах із Заходом.

Спочатку комісар Ради Європи з прав людини Нілс Муйжнієкс у листі до адміністрації президента України рекомендував скасувати вимогу електронного декларування статків для активістів неурядових антикорупційних організацій.
Потім посол ЄС в Україні Хюг Мінгареллі жорстко розкритикував чергову недолугу атаку політиків від Народного фронту на Центр протидії корупції – такою стало сумнівне “розслідування” про нібито участь керівників організації у відмиванні коштів та незаконному збагаченні.
Це далеко не перші та й, очевидно, не останні подібні заяви. Створена ухваленими в березні так званими “поправками Чорновол”
проблема здобула гарантоване місце у порядку денному відносин Києва з ЄC та Заходом загалом. Про неї українській владі нагадуватимуть за будь-якої нагоди.
Так, як за Януковича нагадували про “вибіркове правосуддя”. За іронією долі, одна з його жертв – теперішній генпрокурор Юрій Луценко – є зараз активним критиком антикорупційної спільноти. Зокрема, йому належить відомий пасаж про “скунс-активістів”.
Яка ж нині ситуація на цій війні влади проти антикорупціонерів, що через залучення західних партнерів стала вже для Банкової та Грушевського до певної міри “світовою”? Чого можна очікувати надалі?
Насамперед, Євросоюз та Захід в цілому – однозначно на боці українського громадянського суспільства. І “розслідування” або інші наїзди на антикорупціонерів не лише не змінять цієї позиції – навпаки, зміцнюватимуть її.
Дуже показовою є згадана вище заява посла Мінгареллі, яку варто уважно прочитати у столичних владних кабінетах. “Антикорупційні громадські організації продовжують грати свою законну роль сторожового, – висловлює посол цілковиту підтримку активістам. – Це є ключовим для притягнення до відповідальності представників влади та державних посадових осіб”.
“Влада повинна вдатися до рішучих дій задля стримування цього нового тренду посилення тиску. Інакше в цьому можна побачити тривожні сигнали, які нагадують минулі темні для країни часи”, – дає Мінгареллі чітку оцінку діям чинної влади і проводить прозорі аналогії з часами попередньої “злочинної”.
При цьому серед західних партнерів існує консенсус стосовно даного питання.
Свою позицію протягом останніх місяців висловили практично всі причетні до “української політики” – посли країн “великої сімки”, профільний комісар ЄС Йоганнес Ган, євродепутати з “Групи друзів України”, посольство США та інші. Деякі неодноразово.
Однак наразі не виглядає, щоб українська влада збиралася дослухатися до думки Заходу.
Навпаки, відповіддю стають такі акції, як пікетування будинку керівника ЦПК Віталія Шабуніна або згадане вище “розслідування” під проводом Народного фронту.
Не меншає, а може й міцнішає істерія в соцмережах та підконтрольних засобах масової інформації – часом навіть виникає відчуття дежавю та пригадується знаменитий “маніфест” Януковича про “козлів, які заважають нам жити”.
Помітною також є відсутність публічної реакції чи коментарів від представників влади на численні заяви та заклики західних партнерів. Те ж відбувається в непублічному діалозі з ними, в тому числі з боку головної дійової особи.
Банкова взяла на озброєння банальний прийом “включити дурня” – мовляв, президент не може вказувати депутатам і втручатися в роботу інших органів влади.
Це – шлях у нікуди.
Даремно очікувати, що проблема електронного декларування для громадських активістів розсмокчеться сама по собі. Для Заходу вона вже стала одним із індикаторів щирості – а точніше, нещирості – антикорупційних гасел української влади.
Що довше справу не буде відмотано назад, то більшими будуть збитки для міжнародного іміджу української влади та особисто президента Порошенка. За такого сценарію ця проблема рано чи пізно може зіграти роль гирі на вагах, через яку вся Україна не отримає якогось потрібного їй рішення західних партнерів.
Отже, Києву варто припинити робити вигляд, що нічого не відбувається.
Найкраще і для самих владних політиків, і для країни, аби “скунс-проблема” якомога швидше зникла з порядку денного відносин із Заходом.